Рішення № 85616812, 08.11.2019, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" листопада 2019 р. м. Київ Справа № 911/1874/18

м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108

господарський суд Київської області

Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., секретар судового засідання Бондаренко О.М., розглянувши матеріали справи № 911/1874/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОГАЗМОНТАЖ"

(02222, м. Київ, Деснянський р-н, просп. Маяковського, буд. 63-А, кв. 130, код ЄДРПОУ 39689548)

до Фізичної особи-підприємця Тихонюка Едуарда Леонідовича

( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 )

про повернення передплати за ненадані послуги з оренди

за участі представників:

позивача: Турій А.І., посвідчення №3686/10 від 29.05.2008; договір на надання правової допомоги № б/н від 03.03.2019; ордер на надання правової допомоги серія КС №093470 від 03.03.2019;

відповідача: Поліщук С.М., посвідчення №914 від 01.06.2018; довіреність № б/н від 24.09.2018.

обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява (вх. № 1940/18 від 23.08.2018) Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОГАЗМОНТАЖ" до Фізичної особи-підприємця Тихонюка Едуарда Леонідовича про розірвання договору та повернення передплати за ненадані послуги з оренди.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов договору оренди частини складського приміщення № 114, що укладений у 2016 році між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄВРОГАЗМОНТАЖ" та Фізичною особою-підприємцем Тихонюком Е.Л.

Ухвалою господарського суду Київської області від 06.09.2018 прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОГАЗМОНТАЖ" до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 25.09.2018.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.09.2018 відкладено підготовче засідання на 31.10.2018.

Ухвалою господарського суду Київської області від 31.10.2018 відкладено підготовче засідання на 13.11.2018.

У судовому засіданні 13.11.2018 розглянуто клопотання (вх. № 31143/18 від 30.10.2018, т.1, а.с. 140-142) Фізичної особи-підприємця Тихонюка Е.Л. про призначення судової технічної експертизи та заяву (вх. № 30356/18 від 18.10.2018, т.1, а.с. 83-84) Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОГАЗМОНТАЖ" про проведення судової почеркознавчої експертизи.

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.11.2018 призначено почеркознавчу та технічну судові експертизи та зупинено провадження у справі.

Через канцелярію господарського суду Київської області від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України надійшло клопотання судових експертів про надання додаткових матеріалів та клопотання про здійснення попередньої оплати за проведення експертизи. Клопотання про витребування додаткових матеріалів обґрунтоване необхідністю надання в розпорядження експертів додаткових вільних зразків підпису ОСОБА_1 для належного проведення почеркознавчої експертизи.

Ухвалою господарського суду Київської області від 08.01.2019 поновлено провадження у справі № 911/1874/18, задоволено клопотання (вх. № 35065/18 від 26.12.2018), витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОГАЗМОНТАЖ" надати вільні зразки підпису ОСОБА_1 до 22.01.2019, призначено судове засідання на 22.01.2019.

Через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про долучення оригіналів документів до матеріалів справи (вх. № 1301/9 від 22.01.2019).

У судовому засіданні 22.01.2019 за участі представників сторін, судом проведені дії відповідно до Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5, а саме: засвідчено долучені позивачем до матеріалів справи оригінали документів, що місять зразки підпису ОСОБА_1 для проведення призначеної судом почеркознавчої експертизи.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.01.2019 матеріали справи № 911/1874/18 передано Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України для виконання ухвали суду від 13.11.2018 про призначення експертиз, провадження у справі зупинено.

Через канцелярію господарського суду Київської області надійшло повідомлення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (вх.№4251/19 від 06.03.2019) про залишення ухвали господарського суду Київської області від 13.11.2018 про призначення судових експертиз без виконання, у частині почеркознавчої експертизи, у зв`язку з відсутністю її оплати та залишення матеріалів справи в інституті для виконання технічної судової експертизи.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 25/19 від 14.03.2019) від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України надійшли матеріали справи № 911/1874/18 з висновком експерта за результатами проведення судово-технічної експертизи.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.03.2019 поновлено провадження у справі № 911/1874/18 та призначено розгляд справи на 16.04.2019.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.04.2019 закрито підготовче провадження у справі № 911/1874/18 та призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 14.05.2019.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.05.2019 відкладено розгляд справи на 28.05.2019.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.05.2019 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОГАЗМОНТАЖ" про проведення почеркознавчої експертизи задоволено, призначено у справі № 911/1874/18 почеркознавчу судову експертизу та зупинено провадження у справі.

Через канцелярію господарського суду Київської області від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України надійшов висновок експертів (вх. № 100/19 від 10.10.2019) та повернуто матеріали справи № 911/1874/18.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.10.2019 поновлено провадження у справі № 911/1874/18 та призначено справу до розгляду у судовому засіданні 29.10.2019.

У судовому засіданні 29.10.2019 судом оголошено перерву до 08.11.2019, відповідно до пункту 1 частини 2 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з відсутністю доказів повідомлення про судове засідання позивача.

У судове засідання 08.11.2019 з`явився представник позивача, який підтримав позовні вимоги у повному обсязі та представник відповідача, який повністю заперечив проти задоволення позову.

Відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 08.11.2019 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх у сукупності, суд

встановив:

Короткий зміст позовних вимог

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов`язань з фактичної передачі об`єкта в оренду за договором оренди частини складського приміщення № 114, що укладений у 2016 році між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄВРОГАЗМОНТАЖ" та Фізичною особою-підприємцем Тихонюком Е.Л., у зв`язку з чим, позивачем заявляється про розірвання спірного договору та повернення попередньої оплати.

Аргументи Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврогазмонтаж»

1. Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Єврогазмонтаж» та Фізичною особою-підприємцем Тихонюком Е.Л. у 2016 році укладено договір оренди частини складського приміщення № 114.

Відповідно до пунтку 1.1. Договору орендодавець передає, а орендар бере у тимчасове користування частину складського приміщення, яке розташоване за адресою: м. Біла Церква, пров. Будівельників.

Згідно з пунктом 2.1 Договору оплата оренди об`єкта, що орендується за період з 30.05.2016 по 30.11.2016 проводиться за весь період оренди 100% предоплатою.

Відповідно до пункту 3.1 Договору, об`єкт, що орендується, вважається переданим в оренду та таким, що повернений орендодавцю, з моменту підписання або розторгнення договору оренди.

На виконання умов Договору, позивачем сплачено грошові кошти у розмірі 150000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 957 від 01.06.2016, проте, відповідачем спірний об`єкт нерухомості позивачу не передано.

Відповідно до статті 615 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.

З урахуванням вищенаведеного, наявні підстави для розірвання договору оренди № 114 та стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 150000,00 грн.

2. Аргументи відповідача про наявність акту приймання-передачі від 30.11.2016 не відповідають дійсності, оскільки, позивачем спірний акт не підписувався.

3. Крім того, на адресу відповідача направлено лист від 14.12.2016 з вимогою розірвати договір № 114 оренди частини складського приміщення, укладеного у 2016 році та повернути грошові кошти, що сплачені за невиконані відповідачем умови договору.

Аргументи Фізичної особи - підприємця Тихонюка Е.Л.

1. 30.11.2016 між сторонами підписано акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг), яким підтверджено факт надання в оренду приміщення у період з 30.05.2016 по 30.11.2016, фактичну вартість робіт (послуг) у розмірі 150000,00 грн., факт відсутності будь-яких зауважень, претензій до орендодавця стосовно об`єму, якості, строків послуг, що надані за договором.

2. Відносно аргументів позивача, що ним не отримано в користування спірне приміщення зазначено таке.

Відповідно до статті 766 Цивільного кодексу України, якщо наймодавець не передає наймачеві майно, наймач має право за своїм вибором: вимагати від наймодавця передання майна і відшкодування збитків, завданих затримкою; відмовитись від договору найму і вимагати відшкодування завданих йому збитків.

Пунктом 5.2. Договору передбачено, що орендар має право відмовитись від даного договору, попередивши орендодавця письмово в термін 1 місяць.

Проте, позивачем не здійснено жодних дій, що свідчать на відсутність користування спірним приміщенням.

3. Крім того, на виконання пункту 1 статті 201 Податкового кодексу України відповідачем зареєстровано податкову накладну № 9 від 01.06.2016 в Єдиному реєстрі податкових накладних, про що свідчить квитанція № 1, тобто, відповідач зареєстрував податкову накладну на господарську операцію, а позивач прийняв її, що також є беззаперечним доказом того, що позивач отримав і прийняв послуги оренди в повному обсязі.

4. Також, позивачем не зазначено, якими нормами чинного законодавства передбачено стягнення на його користь грошових коштів у розмірі 150000,00 грн. та не вказує їхньої правової природи.

Норми права, що підлягають застосуванню

Згідно з частиною 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 6 статті 283 Господарського кодексу України).

Згідно з статтею 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Згідно з статетю 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.

Відповдіно до статті 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Статтею 632 Цивільного кодексу України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно з статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом положень статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 615 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.

Згідно з статтею 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Фактичні обставини, встановлені судом, докази, що прийняті та відхилені судом, мотиви прийняття або відхилення кожного доказу та аргументу, викладеного сторонами у матеріалах справи та висновки суду за результатами розгляду справи

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Єврогазмонтаж» та Фізичною особою-підприємцем Тихонюком Е.Л., у 2016 році укладено договір оренди частини складського приміщення № 114.

Відповідно до пункту 1.1. Договору орендодавець передає, а орендар бере у тимчасове користування частину складського приміщення, яке розташоване за адресою: м. Біла Церква, пров. Будівельників.

Згідно з пунктом 2.1 Договору оплата оренди об`єкта, що орендується за період з 30.05.2016 по 30.11.2016 проводиться за весь період оренди 100% предоплатою.

Відповідно до пункту 3.1 Договору об`єкт, що орендується, вважається переданим в оренду та таким, що повернений орендодавцю, з моменту підписання або розторгнення договору оренди.

На виконання умов Договору, позивачем сплачено, а відповідачем отримано грошові кошти у розмірі 150000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 957 від 01.06.2016 та не заперечується обома сторонами.

Згідно з статтею 795 Цивільного кодексу України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється

З огляду на вимоги вказаної норми, момент укладення договору оренди визначається відповідно до правил частини 2 статті 640 Цивільного кодексу України, за якою, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії, оскільки, вказаний договір є реальним.

З огляду на вказане, аргументи сторін щодо оформлення податкових зобов`язань щодо правовідносин за Договором не стосуються обставин виконання Договору.

За змістом норм Цивільного та Господарського кодексів України, що регулюють правовідносини оренди, договір оренди за правовою природою є реальним, двостороннім та оплатним. Як реальний договір він вважається укладеним з моменту передачі об`єкта оренди орендареві. Договір оренди є двостороннім, оскільки кожна із сторін цього договору несе обов`язки на користь іншої сторони. Оплатний характер цього договору полягає в тому, що орендодавцеві сплачується плата за користування наданим в оренду майном у грошовому вираженні.

На підтвердження виконання відповідачем зобов`язання з передачі спірного нерухомого майна, до матеріалів справи додано акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг) від 30.11.2016 за підписом представників обох сторін.

Позивач заперечував проти підписання зазначеного документа та подав клопотання про призначення почеркознавчої експертизи.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.05.2019 призначено вказану почеркознавчу експертизу у справі № 911/1874/18.

Згідно з висновком експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 19062/19063/19-32 від 10.10.2019 підписи від імені ОСОБА_1 в акті здачі-приймання робіт (наданих послуг) від 30.11.2016 у графі: «затверджую Директор ТОВ «Єврогазмонтаж» / ОСОБА_1./» та у графі «ТОВ «ЄВРОГАЗМОНТАЖ» / ОСОБА_1 . /» виконано не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Крім того, за клопотанням відповідача у справі проведено судову технічну експертизу відтиску печатки позивача на спірному акті та за висновком експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 29392/18-33 від 11.03.2019 відтиски печатки від імені ТОВ «Єврогазмонтаж» в акті здачі-прийняття робіт (наданих послуг) від 30.11.2016, заяві ТОВ «Єврогазмонтаж» про повернення коштів за ненадані послуги від 14.12.2016 та у договорі оренди частини складського приміщення за 2016 рік нанесені однією і тією ж печаткою.

Відносно тверджень позивача про те, що відповідачем необхідно, крім того, довести своє право власності на спірне приміщення та, ймовірно, він не мав права передавати майно в оренду за спірним договором, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Визнання договору недійсним згідно з статтями 203, 215 Цивільного кодексу України у зв`язку з підписанням договору особою, яка не має повноважень та відсутністю волевиявлення власника, можливе лише у тому випадку, якщо власник у подальшому не схвалив такого правочину.

Обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання оспорюваного правочину недійсним покладається на позивача.

Згідно з статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Обставини щодо власника майна чи дійсності спірного у справі Договору, не входили до підстав позову, питання недійсності Договору не ставилось перед судом, піддання сумніву права відповідача на передачу майна в оренду порушено представником позивача під час судових дебатів на стадії розгляду справи по суті, одночасно, судом враховано, що у тексті спірного Договору не вказано, що Договір є договором суборенди, відтак, суд керується встановленою статтею 204 Цивільного кодексу України презумпцією правомірності правочину і тим, що недійсність вказаного правочину не включалась до предмету чи підстав позову та не була предметом заяви в порядку частини 3 статті 237 Господарського процесуального кодексу України, відтак, не входить до обставин, що підлягають встановленню у даній справі.

Сторонами під час розгляду справи не надано доказів недійсності правочину, станом на дату розгляду справи правочин - договір оренди частини складського приміщення № 114 від 2016 року у визначеному законом порядку недійсним не визнавався, отже, є чинним.

Крім того, з урахуванням того, що позивачем на виконання умов договору сплачено грошові кошти у розмірі 150000,00 грн., очевидно, що позивачем схвалено спірний правочин та погоджені його істотні умови.

Відносно аргументів позивача про відсутність доказів волевиявлення ТОВ «Єврогазмонтаж» під час підписання спірного акту від 30.11.2016, оскільки акт підписано невідомою особою, що підтверджується висновком експерта та наявністю підстав для розірвання договору на підставі частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України, оскільки, відповідачем не передано приміщення у користування позивача, що є порушенням істотних умов договору, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Статтею 237 Цивільного кодексу України визначено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Відповідно до статті 239 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.

Згідно з статтею 241 Цивільного кодексу України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

Відповідно до частини 2 статті 207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Відповідно до пунктів 2.4, 2.5 наказу Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд не бере до уваги аргументи позивача про відсутність доказів волевиявлення ТОВ «Єврогазмонтаж» під час підписання спірного акту від 30.11.2016, з огляду на те, що матеріалами справи встановлено, що акт здачі- прийняття робіт (наданих послуг) від 30.11.2016 підписаний уповноваженою особою Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврогазмонтаж», що підтверджується наявністю на її підписі відтиску печатки позивача як юридичної особи, хоча і містить невірні дані про особу підписанта, тобто, з урахуванням того, що печатка відноситься до даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних правовідносин та відсутністю у матеріалах доказів її втрати або доказів звернення до правоохоронних органів у зв`язку з втратою чи викраденням печатки, крім того, у судовому засіданні представник позивача однозначно заявляв, що печатка не була втрачена, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що печатка товариства використовувалась проти волі позивача, відтак, юридична особа - позивач визнала дії свого представника.

Твердження представника позивача під час судових дебатів при розгляді справи по суті, що йому спало на думку, що печатку підприємства могли таємно викрасти, проставити відтиск на спірному акті та повернути позивачу, не беруться судом до уваги, оскільки, по-перше, вказані доводи не зазначались при підготовці справи до розгляду у підготовчому провадженні, у тому числі, і у заявах по суті справи, виключно в яких, відповідно до частини 1 статті 161 Господарського процесуального кодексу України, і визначаються вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування сторін щодо предмету спору, відтак, вказане не входило до обставин, що підлягали встановленню під час розгляду справи по суті, по-друге, ці твердження грунтуються на припущеннях та не підтверджені жодними доказами, по-третє, такі дії містять ознаки наявності складу злочину, відтак, їх оцінку має бути здійснено загальним судом при розгляді кримінальної справи та належним доказом цих обставин для господарського суду є вирок суду у відповідній кримінальній справі, про що було роз`яснено судом представникам у судовому засіданні.

Посилаючись в якості підстави для одностороннього розірвання договору на статтю 651 Цивільного кодексу України, позивач не довів наявності істотного порушення відповідачем умов договору, оскільки сторонами досягнуто мету спірного договору, що не спростовується матеріалами справи.

Отже, враховуючи предмет і підстави позову, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, з огляду на те, що матеріали справи не містять доказів втрати печатки товариства чи доказів звернення до правоохоронних органів у зв`язку з втратою чи викраденням печатки, проте, з урахуванням вимог 237, 239, 241 Цивільного кодексу України, статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пунктів 2.4, 2.5 наказу Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, наявність на спірному акті відтиску печатки позивача як юридичної особи, підтверджує волевиявлення товариства на підписання спірного акту, відтак, зобов`язання за договором припинені належним виконанням, що, у свою чергу, виключає можливість розірвання договору на підставі частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України та повернення грошових коштів у розмірі 150000,00 грн.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини", частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Інші доводи і докази сторін не спростовують викладених вище висновків суду.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування; питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За статтею 80 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінюючи подані до матеріалів справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Судові витрати позивача, в порядку пункту 2 частини 1, пункту 2 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача, судові витрати відповідача, що складаються з витрат на проведення судово-технічної експертизи документів у розмірі 2574,00 грн., відповідно до пункту 2 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 73-86, 129, 209, 210, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд-

вирішив:

1. У задоволенні позову (вх. № 1940/18 від 23.08.2018) Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОГАЗМОНТАЖ" до Фізичної особи-підприємця Тихонюка Едуарда Леонідовича про розірвання договору №114 оренди частини складського приміщення, укладеного у 2016 році та стягнення 150000,00 грн. відмовити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОГАЗМОНТАЖ" (02222, м. Київ, Деснянський р-н, просп. Маяковського, буд. 63-А, кв. 130, код ЄДРПОУ 39689548) на користь Фізичної особи-підприємця Тихонюка Едуарда Леонідовича ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) 2574,00 грн. (дві тисячі п`ятсот сімдесят чотири гривні) судових витрат на проведення судово-технічної експертизи документів.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 13.11.2019.

Суддя С.О. Саванчук