Рішення № 85616687, 12.11.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.11.2019Справа № 910/9123/19Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю., за участі секретаря судового засідання Максимець В.О., розглянув в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Міністерства оборони України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Класc"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство " Айбокс Банк"

про стягнення 509 368,18 грн.

за участі представників:

позивача: Кривошея Д.А.

відповідача: Марків Н.В.

третьої особи: Лесик Б.Б.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Міністерство оборони України звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Класс" про стягнення 509 368,18 грн., у тому числі 351 171,64 грн. - пені та 158 196,54 грн. - штрафу.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що відповідач належним чином не виконав зобов`язання за договором № 286/2/18/37 від 05.06.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/9123/19, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 20.08.2019.

Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 15.08.2019 відповідач подав письмовий відзив, в якому проти позову заперечував, посилаючись на те, що ним частково було поставлено товар своєчасно, на наявність обставин, які зумовили не поставку товару на умовах і в строк передбачених договором, а саме припинення дії договору з 08.12.2018, з огляду на лист позивача №286/6/6589 від 08.12.2018 про відмову від подальшого виконання відповідачем зобов`язань за договором. Крім того, відповідач зазначив про те, що товар було розвантажено позивачем 30.07.2018, про що свідчать відповідні видаткові накладні, а надані позивачем видаткові накладні відрізняються від тих, які були підписані в день поставки товару відповідачем.

У зв`язку із перебуванням судді Кирилюк Т.Ю. у відпустці, підготовче засідання 20.08.2019 не відбулось.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2019 розгляд справи призначено на 17.09.2019.

У судовому засіданні з 17.09.2019 до 08.10.2019 оголошувалась перерва.

У судовому засіданні 08.10.2019 представник відповідача подав заяву про залучення до участі в справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство "Айбокс Банк", мотивуючи заяву тим, що ТОВ "Євро Класc" забезпечило виконання своїх зобов`язань за договором № 286/2/18/37 від 05.06.2018 у розмірі 5 % вартості договору банківською гарантією від 05.06.2018, виданою ПрАТ "Айбокс Банк" в сумі 131 850,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.10.2019 підготовче засідання відкладено на 22.10.2019, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство "Айбокс Банк".

Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 18.10.2019 третя особа подала пояснення, відповідно до змісту яких проти позову заперечує та вказує на те, що відповідачем було своєчасно виконано зобов`язання за договором та поставлено товар у визначений строк, про що свідчать наявні в матеріалах справи видаткові накладні.

У підготовчому засіданні 22.10.2019 судом постановлено ухвалу, не виходячи до нарадчої кімнати, про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 910/9123/19 до судового розгляду по суті на 05.11.2019.

У судовому засіданні з 05.11.2019 до 12.11.2019 оголошувалась перерва.

Представник позивача у судовому засіданні 12.11.2019 підтримав вимоги, викладені в позовній заяві та просив суд їх задовольнити у повному обсязі.

У судовому засіданні 12.11.2019 представник відповідача та третьої особи проти задоволення позову заперечували з підстав, викладених у відзиві та письмових поясненнях відповідно.

У судовому засіданні 12.11.2019 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Міністерством оборони України (далі - позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро Класс" (далі - відповідач, постачальник) укладено договір № 286/2/18/37 про поставку товарів для державних потреб матеріально-технічних засобів продовольчої служби (за кошти Державного бюджету України) від 05.06.2018 (далі - договір), за умовами якого постачальник зобов`язався у 2018 році поставити замовнику обладнання для закладів громадського харчування (39310000-8) (обладнання для їдалень, 4 найменування): комплект тари для продуктів; ящик - ноші для м`яса; ящик - ноші для риби; ящик - ноші для овочів, а замовник забезпечити приймання та оплату товару в кількості та у строки.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Ціна, кількість та строки постачання товару визначаються специфікацією, викладеною у пункті 1.2 договору в редакції додаткової угоди № 1 до договору, згідно з якою сторони погодили строк постачання до 30.07.2018 та ціну товару з ПДВ 2 636 997,84 грн.

За умовами пункту 2.3 договору приймання товару за кількістю та якістю здійснюється у військовій частині одержувачем замовника у присутності уповноваженого представника постачальника.

Ціна договору становить 2 636 997,84 грн. (пунктом 3.1 договору в редакції додаткової угоди № 1 від 05.06.2018 до договору).

Строк дії договору, відповідно до пункту 10.1, сторони встановили з дати підписання до 31.12.2018, а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення.

За доводами позивача, відповідачем з порушенням передбаченого договором строку поставлено, а позивачем прийнято товар на загальну суму 1 368 353,88 грн., про що свідчать акти приймання, а саме: № 39 від 26.11.2018 на суму 112 739,76 грн., № б/н від 23.11.2018 на суму 11 568,00 грн., № 87 від 23.11.2018 на суму 70 851,48 грн., № 82 від 10.12.2018 на суму 82 419,48 грн., № 334 від 22.11.2018 на суму 112 739,76 грн., № 25 від 06.12.2018 на суму 70 851,48 грн., №25 від 06.12.2018 на суму 11 568,00 грн., № 46 від 18.11.2018 на суму 82 419,48 грн., № 426 від 22.12.2018 на суму 23 136,00 грн., № 830 від 22.12.2018 на суму 89 603,76 грн., № 828 від 22.12.2018 на суму 23 136,00 грн., № 101 від 20.12.2018 на суму 82 419,48 грн., № 425 від 22.12.2018 на суму 89 603,76 грн., № 32 від 28.11.2018 на суму 11 568,00 грн., № 31 від 28.11.2018 на суму 70 851,48 грн., № 49 від 20.12.2018 на суму 160 455,24 грн., № 50 від 20.12.2018 на суму 34 704,00 грн., № 79 від 26.12.2018 на суму 11 568,00 грн., №78 від 26.12.2018 на суму 37 611,48 грн., № 66 від 27.12.2018 на суму 23 136,00 грн., № 62 від 27.12.2018 на суму 72 983,76 грн., № 216 від 19.12.2018 на суму 82 419,48 грн.

Також, матеріали справи містять повідомлення-підтвердження про отримання та оприбуткування за бухгалтерським обліком матеріальних цінностей, закуплених Міністерством оборони України на кожну партію товару.

Частиною першою статті 662 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

За приписами частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Порядок здійснення поставки за договором визначено у розділі V договору.

У пункті 5.1 договору сторони визначили, що товар постачається на умовах DDP- склад замовника відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню термінів Інкотермс у редакції 2010 року згідно з положеннями договору, встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує її збереження під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт і зберігання в межах термінів, установлених діючими стандартами тощо.

Терміни постачання обладнання визначено у рознарядці замовника, яка є невід`ємною частиною договору.

Згідно з пунктом 5.2 договору місцем поставки товару є військові частини Міністерства оборони України, що зазначені у рознарядці Міністерства оборони України, яка є невід`ємною частиною цього Договору, згідно з розрахунком поставки та обов`язковим дотриманням передбачених нею вимог до асортименту, кількості, адреси одержувачів замовника та черговості відвантажень.

Пунктом 6.1.2 договору передбачено, що замовник зобов`язаний прийняти поставлений товар згідно з належним чином оформленим і підписаним актом приймання-постачання (додаток 22 до наказу Міністерства оборони України від 17.08.2017 № 440).

Пунктом 6.3.1 договору визначено, що постачальник зобов`язаний забезпечити постачання товару у строки, встановлені договором.

За загальним правилом, дати поставки та дати приймання товару співпадають, проте у деяких випадках при необхідності проведення процедур визначення якості товару, дата поставки може відрізнятися від дати приймання товару замовником поставленого йому товару.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було поставлено позивачу товар на загальну суму 1 368 353,88 грн. у строки, визначені специфікацією до договору.

Дана обставина підтверджується видатковими накладними, а саме: № 323 від 30.07.2018, № 373 від 30.07.2018, № 425 від 30.07.2018, № 425 від 30.07.2018, № 428/1 від 30.07.2018, № 428 від 30.07.2018, № 377 від 30.07.2018, № 422 від 30.07.2018, № 420 від 30.07.2018, № 420 від 30.07.2018, № 329 від 30.07.2018, № 318 від 30.07.2018, № 319/116 від 30.07.2018, № 362 від 30.07.2018, № 227 від 30.07.2018, № 422 від 30.07.2018, № 318 від 30.07.2018, № 425 від 30.07.2018, № 333 від 30.07.2018, № 333/1 від 30.07.2018.

Водночас матеріали справи свідчать про те, що фактичне приймання поставленого відповідачем товару позивачем здійснено через значний період часу.

Суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з частиною першою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, дата складання є обов`язковим реквізитом первинного документу.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану господарюючого суб`єкта. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Такі ж самі вимоги до первинних документів встановлені розділом II Інструкції з обліку військового майна у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України № 440 від 17.08.2017, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.09.2017 за № 1192/31060.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Для з`ясування правової природи як господарських операцій (спірних поставок), так і договору (укладенням якого опосередковувалося виконання цих операцій) необхідно вичерпно дослідити фактичні права та обов`язки сторін у процесі виконання операції, фактичний результат, до якого прагнули учасники такої операції, та оцінити зміни майнового стану, які відбулися у сторін в результаті операції.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29 березня 2018 у справі № 910/6986/17.

Суд дослідив наявні в матеріалах справи видаткові накладні, встановив їх відповідність вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" та відсутність у них будь-яких істотних недоліків.

При цьому, суд не може погодитись з твердженнями позивача, що дати поставок товарів, зазначені на його штампах у видаткових накладних співпадають з фактичними датами поставок, оскільки такі штампи відсутні на екземплярах видаткових накладних, що надані відповідачем.

У той же час обидва варіанти видаткових накладних (наданих позивачем і відповідачем) містять підписи посадових осіб позивача про прийняття товару та відсутність зазначення певної календарної дати, що має логічним висновком прийняття товару в день складення видаткових накладних, тобто 30.07.2018.

Наявність відповідних календарних дат у видаткових накладних, за їх відсутності в екземплярах видаткових накладних, наданих відповідачем, за висновком суду, свідчить про те, що ці позначення з`явились пізніше та за відсутності представників постачальника.

Таким чином, суд дійшов висновку, що факти поставок товарів та факти їх прийняття позивачем не збігаються у часі.

Перебіг часу, протягом якого позивач перевіряв поставлені відповідачем товари за кількістю та якістю, жодним чином не залежав від дій відповідача, відтак дана обставина не може бути фактичною підставою для застосування до відповідача правових наслідків, що визначаються законодавством України та укладеним договором при порушенні господарсько-правового зобов`язання.

Суд, встановивши відсутність прострочення відповідачем зобов`язання позивачу товару на загальну суму 1 368 353,88 грн., дійшов висновку про необґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача передбаченої договором неустойки.

Крім того, позивач вказує на те, що відповідачем не було поставлено товар за договором на загальну суму 1 087 185,00 грн.

Відповідачем ця обставина заперечується, з огляду на те, що позивач у своєму листі № 286/6/6589 від 08.12.2018 відмовився від подальшого виконання відповідачем зобов`язань за договором.

Згідно з частиною другою статті 598 Цивільного кодексу України припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

У разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом (частина 1 статті 615 Цивільного кодексу України).

Згідно з пунктом 6.2.4 договору в разі порушення постачальником порядку постачання товару, його кількості, якості та строків, які визначені у специфікації, та/або рознарядці, при зміні постачальником в односторонньому порядку умов договору чи відмови від виконання договору замовник, в односторонньому порядку має право, зокрема, відмовитись від подальшого виконання зобов`язань постачальником за Договором.

З матеріалів справи вбачається, що листом вих. № 217 від 07.12.2018 відповідач повідомив позивача, що внаслідок технічних причин він вимушений частково відмовитись від поставки товару за договором на загальну суму 1 026 334,80 грн.

Листом № 286/6/6589 від 08.12.2018 позивач, на підставі пункту 6.2.4 договору, відмовився від подальшого виконання відповідачем зобов`язань за договором на суму 1 026 334,32 грн.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Оскільки позивачем 08.12.2018 реалізовано передбачене пунктом 6.2.4 договору право на односторонню відмову від виконання відповідачем зобов`язань за договором, обов`язок відповідача з поставки товару на суму 1 026 334,32 грн. припинився 08.12.2018. Отже, до 07.12.2018 у відповідача був наявний обов`язок з поставки товару на всю суму договору.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (частина перша статті 611 Цивільного кодексу України).

За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з пунктом 7.3.6 договору за порушення строків виконання зобов`язання постачальник сплачує пеню в розмірі 0,1 відсотка вартості недопоставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 30 днів з постачальником додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вартості недопоставленого товару.

З наведеного в позовній заяві розрахунку неустойки вбачається, що позивачем здійснено нарахування пені на суму непоставленого товару за 181 день прострочення.

Водночас як зазначено раніше, позивач відмовився від виконання відповідачем зобов`язань за договором, починаючи з 08.12.2018. Таким чином періодом фактичного прострочення виконання відповідачем своїх зобов`язань є період часу з 31.07.2018 по 07.12.2018.

Здійснивши перерахунок пені за період з 31.07.2018 по 07.12.2018, суд встановив, що обґрунтованою за прострочення поставки товару на загальну суму 1 087 185,00 грн. є пеня в сумі 141 334,05 грн., сума штрафу розраховано позивачем вірно та становить 76 101,95 грн.

З огляду на вищенаведене, позовні вимоги визнаються судом такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 233, 238, 240, 241-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Класс" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Класс" (02002, місто Київ, вулиця Степана Сагайдака, будинок 101, ідентифікаційний код 36068718) на користь Міністерства оборони України (03168, місто Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 6, ідентифікаційний код 00034022) 141 334 (сто сорок одну тисячу триста тридцять чотири) грн 05 коп. - пені, 76 101 (сімдесят шість тисяч сто одну) грн. 95 коп. штрафу та 3 261 (три тисячі двісті шістдесят одну) грн. 54 коп. - судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення: 14.11.2019

Суддя Т.Ю. Кирилюк