Рішення № 85616613, 11.11.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.11.2019Справа № 910/23097/17

За позовомГоловного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (ідентифікаційний код: 39439980)доТовариства з обмеженою відповідальністю «Грант Резорт» (ідентифікаційний код: 39399440) Товариства з обмеженою відповідальністю «Нибулон прайм» (ідентифікаційний код: 39429375)провизнання недійсним договору у межах справи № 910/23097/17

за заявою Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

(ідентифікаційний код 39439980)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грант Резорт"

(ідентифікаційний код 39399440)

про банкрутство

Суддя Омельченко Л.В.

За участю секретаря судового засідання Терещенко Л.С.

Особи, які беруть участь у справі:

від Головного управління Державної

фіскальної служби у м. Києві - Шелест Ю.В. - предст. за довір № 2669/26-15-10-12-

06 від 26.11.2018

ліквідатор Товариства з обмеженою

відповідальністю «Грант Резорт» - арбітражний керуючий Палій О.П.

від Товариства з обмеженою

відповідальністю «Нибулон Прайм» - не з`явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У грудні 2017 року Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві звернулося до суду із заявою про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Грант Резорт" у зв`язку з неспроможністю останнього погасити прострочену заборгованість перед бюджетом, вказуючи на наявність безспірних грошових вимог до боржника у розмірі 4 208 547,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2017 № 910/23097/17 заяву Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві було прийнято до розгляду, підготовче засідання призначено на 05.01.2018, визначеного автоматизованою системою з відбору кандидатів на призначення арбітражного керуючого у справах про банкрутство арбітражного керуючого Славного Є.М. зобов`язано подати заяву про участь у справі.

15.01.2018 постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Грант Резорт" з відповідними процесуальними наслідками, якою, зокрема, визнано безспірні грошові вимоги ініціюючого кредитора до боржника у сумі 4 192 547,00 грн, призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Палія Олександра Петровича, визначено дату проведення попереднього засідання тощо.

12.03.2018 відбулося попереднє засідання, у якому було розглянуто заявлені до боржника грошові вимоги та затверджено реєстр вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Грант Резорт", а також визначено дату проведення підсумкового засідання суду.

У підсумковому засіданні 23.04.2018 судом постановлено ухвалу про затвердження звітів арбітражного керуючого Палія О.П. про нарахування грошової винагороди та витрат арбітражного керуючого за період виконання повноважень розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Грант Резорт" та прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Палія О.П.

У червні 2019 року Головне управління Державної фіскальної служби України у м. Києві звернулось до Господарського суду міст Києва із заявою про визнання недійсним договору у межах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Грант Резорт».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2019 заяву Головного управління ДФС у м. Києві про визнання недійсними договору у межах провадження у справі про банкрутство залишено без руху, встановлено строк десять днів з дня вручення цієї ухвали Головному управлінню ДФС у м. Києві на усунення недоліків заяви про визнання недійсними договорів у межах провадження про банкрутство, встановлено Головному управлінню ДФС у м. Києві спосіб усунення недоліків заяви шляхом подання до суду письмової заяви, яка буде містити докази надсилання ліквідатору банкрута та Товариству з обмеженою відповідальністю «Нибулон Прайм» копії заяви і доданих до неї документів, а також подання до суду письмової заяви із нормативним обґрунтуванням подання заяви з урахуванням приписів ч. 4 ст. 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

16.07.2019 від Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві надійшли для залучення до матеріалів справи документи на вимогу ухвали суду про залишення заяви без руху, а саме: докази направлення позовної заяви сторонам, заява про нормативне обґрунтування звернення до суду та копія довіреності представника заявника.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2019 було відкрито провадження за позовною заявою Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грант Резорт» (ідентифікаційний код: 39399440) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Нибулон прайм» (ідентифікаційний код: 39429375) про визнання недійсним договору у межах справи № 910/23097/17 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Грант Резорт» (ідентифікаційний код: 39399440), позовну заяву вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі, підготовче засідання у справі призначено на 09.09.2019 о 12:40, витребувано у відповідачів - Товариства з обмеженою відповідальністю «Грант Резор» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Нибулон прайм» належним чином завірену копію договору поставки від 01.02.2015, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Нибулон Прайм» (ідентифікаційний код:39429375) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Грант Резорт» (ідентифікаційний код: 39399440) з усіма додатками та додатковими угодами до нього, а також його оригінал для огляду та дослідження у судовому засіданні, встановлено відповідачам строк для надання суду обґрунтованого письмового відзиву на позовну заяву з доказами направлення відзиву позивачу у порядку, передбаченому статтями 165, 178 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; усіх письмових та електронних доказів (які можливо доставити до суду), висновків експертів і заяв свідків, що підтверджують заперечення проти позову - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; для надання заперечень на відповідь на відзив з доказами направлення заперечень позивачу - протягом 5-ти днів з дня отримання відповіді на відзив, попереджено відповідачів, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (частина 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України). При цьому, якщо докази не можуть бути подані разом з відзивом з об`єктивних причин, відповідач повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (частини 3,4 статті 80 Господарського процесуального кодексу України), встановлено позивачу строк для надання суду відповіді на відзив на позов, а також доказів направлення відповіді на відзив відповідачам - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву на позов, повідомлено учасників справи, що додаткові письмові докази, висновки експертів, клопотання, заяви, пояснення можуть бути подані до суду у строк до 16.09.2019 (включно).

05.09.2019 через відділ діловодства суду від ліквідатора банкрута - Товариства з обмеженою відповідальністю «Грант Резорт» арбітражного керуючого Палія О.П. надійшли письмові пояснення щодо витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю «Грант Резорт» договору поставки, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Грант Резорт» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нибулон Прийм».

Присутній у судовому засіданні 09.09.2019 ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю «Грант Резорт» арбітражний керуючий Палій О.П. підтримав викладені ним письмові пояснення про те, що зв`язок з керівними органами Товариства з обмеженою відповідальністю «Грант Резорт» відсутній, бухгалтерську та іншу документацію банкрута, печатки та штампи, матеріальні та інші цінності банкрута ліквідатору банкрута не передавали, відтак у ліквідатора банкрута відсутній Договір поставки від 01.02.2015, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Нибулон Прайм» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Грант Резорт» з усіма додатками та додатковими угодами до нього, у зв`язку з чим відсутня можливість надати їх до суду для огляду та дослідження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2019 було продовжено строк підготовчого засідання у справі на 30-ть днів, відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 16.10.2019 об 11:00, встановлено строк до 14.10.2019 (включно) відповідачам - Товариству з обмеженою відповідальністю «Грант Резор» та Товариству з обмеженою відповідальністю «Нібулон прайм» для надання належним чином завіреної копії договору поставки від 01.02.2015, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Нибулон Прайм» (ідентифікаційний код:39429375) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Грант Резорт» (ідентифікаційний код: 39399440) з усіма додатками та додатковими угодами до нього, а також їх оригінали для огляду та дослідження у судовому засіданні.

15.10.2019 через відділ діловодства суду від ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Грант Резорт» арбітражного керуючого Палія О.П. надійшли письмові пояснення щодо витребування договору поставки від 01.02.2015, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Грант Резорт» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нибулон Прайм» та копія запиту № 02-04/79 від 17.09.2019, направленого на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нибулон Прайм».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2019 було закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/23097/17 за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грант Резорт» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Нибулон прайм» про визнання недійсним договору до судового розгляду по суті, вирішено розпочати розгляд справи по суті у загальному позовному провадженні та призначити судове засідання на 11.11.19 о 12:00, здійснено виклик у судове засідання учасників справи, визнавши їх явку обов`язковою.

У судовому засіданні 11.11.2019 представник позивача надав суду усні пояснення до заяви про визнання недійсним договору, доповів про підстави з`явлення позовних вимог.

Судом було поставлено питання присутньому у судовому засіданні ліквідатору Товариства з обмеженою відповідальністю «Грант Резорт» арбітражному керуючому Палію О.П. щодо можливості розгляджу спору про визнання недійсним договору за відсутності у матеріалах справи вказаного договору. Арбітражним керуючим Палієм О.П. було надано пояснення суду щодо вчинення ним всіх можливих заходів для отримання вказаного договору, при цьому розгляд справи за його (договору ) відсутності, ліквідатор банкрута залишив на розсуд суду.

Представник Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві висловила припущення про можливість укладення вказаного договору в усній формі.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши документи, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення позивача та арбітражного керуючого, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, суд

ВСТАНОВИВ:

Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві (ідентифікаційний код 39439980) подано позовну заяву про визнання недійсним договору у межах справи № 910/23097/17 за заявою Головного Управління Державної фіскальної служби у м. Києві про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Грант Резорт», яка розглядається Господарським судом м. Києва.

Зі змісту позовної заяви судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Грант Резорт» зареєстровано Деснянською районною у м. Києві державною адміністрацією 18.09.2014, про що внесено запис № 10661020000010873.

За твердженням позивача, відповідно до єдиного реєстру податкових накладних єдиним постачальником товарів/послуг Товариству з обмеженою відповідальністю «Грант Резорт» за період з моменту державної реєстрації боржника та до моменту звернення до суду було Товариство з обмеженою відповідальністю «Нибулон Прайм» (ідентифікаційний код: 39429375).

На переконання Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві вказані операції з постачання товарно-матеріальних цінностей Товариством з обмеженою відповідальністю «Нибулон прайм» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Грант Резорт» у порушення ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України не мали реального характеру, а лише відображалися на паперових носіях, а тому вказаний правочин є недійсним.

За твердженням позивача, у період 01.02.2015 по 27.02.2015 на підставі договору поставки від 01.02.2015 б.н. Товариством з обмеженою відповідальністю «Нибулон прайм» було нібито поставлено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Грант Резорт» комплектуючі (датчик реле тиску, двигун, кронштейн, термометр, тощо) на загальну суму 8 821 200,02 грн у тому числі з ПДВ, за результатами чого складено податкові накладні, копії яких додано до позовної заяви.

З пояснень позивача вбачається, що відповідно до аналізу фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Нибулон Прайм» останнє було зареєстровано 07.10.2014 року, в період з моменту державної реєстрації до цього часу жодних операцій щодо постачання на свою користь товарів/послуг (крім реєстрації електронного ключа в центрі сертифікації ключів) не здійснювало, про що свідчить витяг з реєстру податкових накладних.

Отже, на переконання Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві Товариство з обмеженою відповідальністю «Нибулон прайм» фактично не могло поставити відповідні товарно-матеріальні цінності на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Грант Резорт» у зв`язку з відсутності вказаних товарів у постачальника.

На думку позивача, вказані операції з постачання товарно-матеріальних цінностей Товариством з обмеженою відповідальністю «Нибулон прайм» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Грант Резорт» не мали реального характеру, а лише відображалися на паперових носіях з метою надання податкової вигоди Товариству з обмеженою відповідальністю «Грант Резорт» з огляду на відсутність в структурі активів постачальника відповідних товарно-матеріальних цінностей.

У зв`язку з викладеним вище, позивач звернувся з позовом до суду із вимогою про визнання недійсним договору поставки від 01.02.2015 б.н., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Нибулон прайм» (ідентифікаційний код: 39399440) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Грант Резорт» (ідентифікаційний код: 39399440) та застосування наслідків недійсності правочину.

На підтвердження позовних вимог позивачем було надано до позовної заяви наступні документи: копію довіреності представника позивача, відомості щодо державної реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю «Нибулон прайм», копії податкових накладних № 93 від 16.02.2015, № 260 від 27.02.2015, № 88 від 16.02.2015, № 201 від 26.02.2015, № 188 від 25.02.2015, № 10 від 02.02.2015, № 316 від 28.02.2015, № 189 від 25.02.2015, № 94 від 16.02.2015, № 200 від 26.02.2015, № 12 від 02.02.2015, № 155 від 23.02.2015, № 158 від 23.02.2015, № 161 від 23.02.2015, № 313 від 28.02.2015, № 253 від 27.02.2015, № 44 від 06.02.2015, № 86 від 16.02.2015, № 187 від 25.02.2015, № 256 від 27.02.2015, № 174 від 24.02.2015, № 249 від 27.02.2015, № 261 від 27.02.2015, № 185 від 25.02.2015, № 11 від 02.02.2015, № 104 від 18.02.2015, № 198 від 26.02.2015, № 26 від 04.02.2015, № 246 від 27.02.2015, № 159 від 23.02.2015, № 89 від 16.02.2015, № 65 від 10.02.2015, № 106 від 18.02.2015, № 159 від 23.02.2015, № 249 від 27.02.2019, № 257 від 27.02.2015, № 134 від 20.02.2015, виписки з реєстру податкових накладних, копії податкових накладних № 1 від 31.01.2015, № 66 від 10.02.2015, № 159 від 23.02.2015, № 108 від 18.02.2015, № 204 від 26.02.2015, № 260 від 27.02.2015, № 92 від 16.02.2015, № 13 від 02.02.2015, № 158 від 23.02.2015, № 258 від 27.02.2015, № 85 від 16.02.2015, № 92 від 16.02.2015, № 156 від 23.02.2015, № 88 від 16.02.2015, № 173 від 24.02.2015, № 255 від 27.02.2019, № 84 від 16.02.2015, № 63 від 10.02.2015, № 43 від 06.02.2015, № 93 від 16.02.2015, № 159 від 23.02.2015, № 252 від 27.02.2015, № 199 від 26.02.2015, № 163 від 23.02.2015, №м 257 від 27.02.2015, № 86 від 16.02.2015, № 259 від 27.02.2015, № 171 від 24.02.2015, № 135 від 20.02.2015, № 189 від 25.02.2015, № 85 від 16.02.2015, № 185 від 25.02.2015, № 172 від 24.02.2015, № 315 від 28.02.2015, № 42 від 06.02.2015, № 89 від 16.02.2015, № 163 від 23.02.2015, № 253 від 27.02.2015, № 246 від 27.02.2015, № 12 від 02.02.2015, № 248 від 27.02.2015, № 44 від 06.02.2015, № 157 від 23.02.2015, № 156 від 23.02.2015, № 90 від 16.02.2015, № 81 від 16.02.2015, № 251 від 27.02.2015, № 171 від 24.02.2015, № 64 від 10.02.2015, № 87 від 16.02.2015, № 91 від 16.02.2015, № 250 від 7.02.2015, № 107 від 18.02.2015, № 186 від 25.02.2015, № 162 від 23.02.2015, № 105 від 18.02.2015, № 160 від 23.02.2015, № 160 від 23.02.2015, № 65 від 10.02.2015, № 95 від 16.02.2015, № 11723 від 04.02.2015, № 25 від 04.02.2015, № 83 від 16.02.2015, № 203 від 26.02.2015, № 13 від 2.02.2015, № 133 від 20.02.2015, № 10 від 02.02.2015, № 11 від 02.02.2015, № 202 від 26.02.2015, № 260 від 27.02.2015, № 254 від 27.02.2015, оригінал платіжного доручення від 14.06.2019.

Крім того, супровідним листом від 16.07.2019 позивач надав для залучення до матеріалів справи докази направлення позову іншим учасникам справи, заяву про нормативне обґрунтування звернення до суду, копію довіреності представника.

Оцінюючи подані позивачем на підтвердження позовних вимог докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача з огляду на таке.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 11 Цивільного Кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності до ч. 1 та ч. 2 ст. 16 Цивільного Кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Як унормовано ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1-5 ст. 203 Цивільного Кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, угода може бути визнана недійсною лише з підстав, передбаченими законом.

У відповідності до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Разом з тим суд зазначає, що відповідно до п. 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено (договір, який не укладено). У зв`язку з наведеним господарським судам необхідно встановлювати, чи є оспорюваний правочин вчиненим та з якого моменту (статті 205 - 210, 640 ЦК України, частини друга - п`ята, сьома статті 180 ГК України тощо). Зокрема, не вважаються вчиненими правочини (укладеними господарські договори), в яких (за якими): відсутні передбачені законом умови, необхідні для їх укладення (не досягнуто згоди за всіма істотними для даного правочину умовами); не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства необхідна його передача; не здійснено державну реєстрацію або нотаріальне посвідчення, необхідні для його вчинення, тощо. Встановивши відповідні обставини, господарський суд відмовляє в задоволенні позовних вимог як про визнання правочину недійсним, так і про застосування наслідків недійсності правочину.

Водночас господарським судам необхідно враховувати таке. Визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами. Отже, якщо дії сторін свідчать про те, що оспорюваний договір фактично було укладено, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності його вимогам закону; це правило не стосується випадків, коли для вчинення правочину необхідні його державна реєстрація або нотаріальне посвідчення, оскільки за відсутності відповідної реєстрації чи посвідчення договір в будь-якому разі не вважається укладеним.

При цьому, судом зазначається, що перш ніж визнати договір недійсним суду необхідно встановити факт його укладення (факт вчинення правочину).

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. У необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про судове рішення» від 23.03.2012 № 6 господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Судом зазначається, що для встановлення факту укладення договору поставки від 01.02.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Нибулон Прайм» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Грант Резорт», суд неодноразово зобов`язував сторін надати суду оригінал вказаного договору та належним чином засвідчену його копію (ухвалами від 18.07.2019 та від 09.09.2019).

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ліквідатором відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Грант Резорт», арбітражним керуючим Палієм О.П. було надано письмове пояснення, відповідно до якого останнім було зазначено, що керівні органи Товариства з обмеженою відповідальністю «Грант Резорт» на зв`язок з ліквідатором банкрута не виходили, бухгалтерську, та іншу документацію банкрута, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності банкрута не передавали, відтак у ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Грант Резорт» відсутній договір поставки від 01.02.2015, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Нибулон Прайм» (ідентифікаційний код: 39429375) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Грант Резорт» (ідентифікаційний код: 39399440) з усіма додатками та додатковими угодами до нього для надання суду для огляду та дослідження.

При цьому, ліквідатором банкрута зазначалось, що на виконання вимог ухвали Господарського суду м. Києва від 18.07.2019 на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Грант Резорт» ним направлено запит № 02-04/66 від 01.08.2019 та на відому адресу колишнього керівника банкрута Клипка Родіона Володимировича направлено запит № 02-04/67 від 01.08.2019 для витребування бухгалтерської та іншої документації банкрута, печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей банкрута та, серед іншого, завіреної належним чином копії договору поставки 01.02.2015, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Нибулон Прайм» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Грант Резорт», з усіма додатками та додатковими угода ми до нього.

З поданих ліквідатором банкрута додаткових документів судом встановлено, що запит № 02-04/66 від 01.08.2019, направлений листом з оголошенням цінності та описом вкладення на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Грант Резорт», повернувся 20.08.2019 у зв`язку з неврученням під час доставки та закінченням встановленого терміну зберігання листа. Запит № 202-04/67 від 01.08.2019, направлений листом з оголошенням цінності та описом вкладення на відому адресу колишнього керівника боржника Клипка Родіона Володимировича, повернувся 27.08.2019 у зв`язку з неврученням під час доставки.

Крім того, на виконання вимог Ухвали Господарського суду міста Києва від 09.09.2019 про повторне витребування у учасників справи договору поставки від 01.02.2015, ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю «Грант Резорт» арбітражним керуючим Палієм О.П. на адресу контрагента - Товариства з обмеженою відповідальністю «Нибулон Прайм» було направлено запит № 02-04/79 від 17.09.2019 для надання належним чином завіреної копії договору поставки від 01.02.2015, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Нибулон Прайм» (ідентифікаційний код: 39429375) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Грант Резорт» (ідентифікаційний код: 39399440) з усіма додатками та додатковими угодами до нього, а також його оригіналу. Відповідний запит, направлений листом з оголошенням цінності та описом вкладення, повернувся до ліквідатора банкрута 05.10.2019 у зв`язку з неврученням під час доставки та закінчення терміну зберігання листа, що підтверджується наданими арбітражним керуючим доказами.

При цьому, позивач та відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Нибулон прайм» оригінал договору або його належним чином завірену копію до суду не надали. Не надано було ними й письмових пояснень щодо наявності або відсутності договору поставки від 01.02.2015, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Нибулон Прайм» (ідентифікаційний код: 39429375) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Грант Резорт» (ідентифікаційний код: 39399440).

Отже, з огляду на вимоги статті 36 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, судом зазначається, що в матеріалах справи відсутній оригінал договору поставки від 01.02.2015, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Нибулон Прайм» (ідентифікаційний код: 39429375) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Грант Резорт» (ідентифікаційний код: 39399440), або його належним чином завірена копія.

Також судом зазначається, що сторонами у справі не надано суду належних доказів у підтвердження самого факту укладення договору поставки від 01.02.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Нибулон Прайм» (ідентифікаційний код: 39429375) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Грант Резорт» (ідентифікаційний код: 39399440).

Крім того, судом встановлено, що сторонами не надано суду доказів фактичного виконання оспорюваного договору поставки від 01.02.2015, що свідчили б про факт його укладення.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що вирішуючи спір про визнання договору (правочину) недійсним, суд повинен встановити факт укладення відповідного оспорюваного договору (правочину).

Однак, з огляду на викладені вище фактичні обставини справи, враховуючи положення ст. 32, 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту укладення (так само, судом не може бути встановлено і факт неукладення) договору поставки від 01.02.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Нибулон Прайм» (ідентифікаційний код: 39429375) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Грант Резорт» (ідентифікаційний код: 39399440).

Отже, відсутність належних доказів укладення договору поставки від 01.02.2015 унеможливлює визнання вказаного договору недійсним, у зв`язку з чим позовні вимоги Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (ідентифікаційний код: 39439980) про визнання договору поставки від 01.02.2015, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Нибулон Прайм», (ідентифікаційний код: 39429375) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Грант Резорт» (ідентифікаційний код: 39399440) недійсним, задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що при зверненні з вказаним позовом до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 3 842 грн 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 2693 від 14.06.2019.

Водночас, відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1-е січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік», установлено у 2019 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2019 року - 1853 гривні, з 1 липня - 1936 гривень, з 1 грудня - 2027 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: працездатних осіб: з 1 січня 2019 року - 1921 гривня.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції Закону станом на дату подання позову) за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить один розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, при зверненні позивача з позовом до суду він повинен був сплатити судовий збір у розмірі 1 921 грн 00 коп., тобто позивачем переплачено судовий збір у розмірі 1 921 грн 00 коп (3 842 грн. 00 коп. - 1 921 грн. 00 коп.).

Пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Отже, у випадку подання позивачем клопотання про повернення йому надмірно сплаченої суми судового збору, йому буде повернуто з державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 921 грн 00 коп.

Керуючись Кодексом України з процедур банкрутства та ст.ст. 13, 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (ідентифікаційний код: 39439980) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грант Резорт» (ідентифікаційний код: 39399440) та Товариств з обмеженою відповідальністю «Нибулон прайм» (ідентифікаційний код: 39429375) про визнання недійсним договору поставки від 01.02.2015 - відмовити у повному обсязі.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи протягом двадцяти днів з дня його проголошення до або через відповідні суди. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено 14.11.2019

Суддя Л.В. Омельченко