Рішення № 85616564, 14.11.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.2019Справа № 910/11744/19Суддя Господарського суду міста Києва Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу

за позовом Державного геофізичного підприємства "Укргеофізика" (вул. Євгенії Мірошниченко, буд.10, м.Київ, 03057) в особі відокремленого підрозділу Західно - Української геофізичної розвідувальної експедиції Державного геофізичного підприємства "Укргеофізика" (вул. Данила Апостола, буд. 9-А, м.Львів, 79040)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон ЛТД" (вул. Милославська, буд.6, оф.1, м. Київ, 02097)

про стягнення 90 600,00 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Державного геофізичного підприємства "Укргеофізикав особі відокремленого підрозділу Західно - Української геофізичної розвідувальної експедиції Державного геофізичного підприємства "Укргеофізика" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон ЛТД" про стягнення 90 600,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки № ЕС-030818/6 від 03.08.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.2019 позовну заяву Державного геофізичного підприємства "Укргеофізикав особі відокремленого підрозділу Західно - Української геофізичної розвідувальної експедиції Державного геофізичного підприємства "Укргеофізика" залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

16.09.2019 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/11744/19, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Ухвала про відкриття провадження у справі від 19.09.2019 була надіслана на адреси сторін рекомендованим листом, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення позивачу та поштового конверту, надісланого відповідачу, за закінченням терміну зберігання.

Суд зазначає, що ухвала Господарського суду міста Києва у справі № 910/11744/19 була направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон ЛТД", зазначену на веб-сайті Міністерства юстиції України, а саме: вул. Милославська, буд.6, оф.1, м. Київ, 02097.

Згідно з п.5 ч.6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення.

Отже, за висновками суду, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки «за закінченням строку зберігання» свідчить про відмову відповідача отримати копію судового рішення, і вважається днем вручення відповідачу ухвали у справі № 910/11744/19 в силу положень п.5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.03.2018 у справі №911/1163/17.

Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Ураховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а отже не скористався наданими йому процесуальними правами, ураховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд уважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

В обґрунтування заявленого позову позивач стверджує, що 25.07.2018 Державним геофізичним підприємством "Укргеофізика" в особі відокремленого підрозділу - Західно-Українська геологорозвідувальна експедиція Державного підприємства «Укргеофізика» було здійснено попередню оплату за обладнання - дизельний генератор КІРОР КОЕ19ЕАОЗ на суму 90 600,00 грн згідно з рахунком-фактурою №230718/6 від 23.07.2018 Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕГІОН ЛТД», тобто, між позивачем та відповідачем спершу було укладено договір поставки обладнання у спрощений спосіб, що підтверджується рахунком-фактурою №230718/6 від 23.07.2018 та платіжним дорученням № 2090 від 24.07.2018. При цьому, в подальшому 03.08.2018 між Державним геофізичним підприємством "Укргеофізика" в особі відокремленого підрозділу - Західно-Українська геологорозвідувальна експедиція Державного підприємства «Укргеофізика» та Товариством з обмеженою відповідальністю «РЕГІОН ЛТД» додатково було укладено договір № ЕС-030818/6 від 03.08.2018.

За твердженнями позивача, на виконання укладеного договору поставки у спрощений спосіб та на виконання умов договору № ЕС-030818/6 від 03.08.2018 позивач здійснив попередню оплату у сумі 90 600,00 грн, однак відповідачем не було поставлено обладнання, що зумовило звернення позивача до суду з цим позовом про стягнення з відповідача попередньої оплати у розмірі 90 600,00 грн.

На підтвердження заявлених вимог позивач подав до суду платіжне доручення № 2090 від 24.07.2018 з призначенням платежу: «Попередня оплата за диз. Генератор з-но рах. №230718/6 від 23.07.2018р. У сумі 75500,00 грн, ПДВ-20% 15100 грн», а також договір № ЕС-030818/6 від 03.08.2018 зі Специфікацією ОБЛАДНАННЯ (Додаток № 1 до договору), а також претензію про повернення суми попередньої оплати 90 600,00 грн ; 01/128 від 26.02.2019.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання.

Статтею 174 Господарського кодексу передбачено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 175 Господарського кодексу України визначено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом. Якщо майново-господарське зобов`язання виникає між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами, зобов`язаною та управненою сторонами зобов`язання є відповідно боржник і кредитор.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Таким чином, головною ознакою укладення сторонами договору у спрощений спосіб є підтвердження прийняття до виконання замовлень.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як встановлено судом, Західно - Українською геофізичною розвідувальною експедицією Державного геофізичного підприємства "Укргеофізика" було перераховано Товариству з обмеженою відповідальністю "Регіон ЛТД" на підставі його рахунка №230718/6 від 23.07.2018 грошові кошти у розмірі 90 600,00 грн згідно з платіжним дорученням № 2090 від 24.07.2018 з призначенням платежу: «Попередня оплата за диз. Генератор з-но рах. №230718/6 від 23.07.2018р. У сумі 75500,00 грн, ПДВ-20% 15100 грн», що свідчить про виникнення між сторонами правовідносин з договору поставки, який оформлювався у спосіб, що не суперечить приписам статті 205 Цивільного кодексу України, ст. 181 Господарського кодексу України, оскільки правочин між сторонами може бути укладений в будь-який спосіб і сторони вільні у виборі форми правочину.

Одночасно з викладеним, як на підставу позовних вимог позивач посилається на договір № ЕС-030818/6, укладений між Західно - Українською геофізичною розвідувальною експедицією (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Регіон ЛТД" (постачальник) 03.08.2018, за умовами якого ПОСТАЧАЛЬНИК в строки та на умовах визначених Договором - постачає і передає у власність ЗАМОВНИКУ електротехнічне обладнання в подальшому - ОБЛАДНАННЯ та зобов`язується виконати всі РОБОТИ у відповідності з цим Договором, за найменуванням, у кількості, комплектності, асортименті - у відповідності з Додатком №1, який є невід`ємною частиною цього Договору.

Водночас, суд зазначає, що вказаний письмовий договір № ЕС-030818/6 укладений 03.08.2018, набув законної сили з дати його підписання (п. 10.3 договору), в той час, як правовідносини сторін виникли ще у липні 2018 року.

У зв`язку з наведеним, умови договору № ЕС-030818/6 від 03.08.2018 не можуть регулювати правовідносини сторін, які виникли до його укладення, тобто, до 03.08.2018, у зв`язку з чим не підлягають застосуванню при вирішенні питання про стягнення за товар, оплачений позивачем до укладення вказаного договору - ще 25.07.2018.

Оскільки зобов`язальні правовідносини позивача та відповідача виникли шляхом вчинення правочину у спрощений спосіб, при вирішенні цього спору суд виходить саме з таких обставин, а договір № ЕС-030818/6 від 03.08.2018 не бере до уваги як належну правову підставу заявлених вимог.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено у ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, покупець в силу положень ст. 693 Цивільного кодексу України, матиме право вимоги до продавця щодо передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати у разі, якщо продавець не передасть товар у встановлений строк.

Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення. (п. 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

В матеріалах справи міститься вимога претензія Західно - Української геофізичної розвідувальної експедиції Державного геофізичного підприємства "Укргеофізика" від 26.02.2019 № 01/128 про повернення суми попередньої оплати у розмірі 90 600,00 грн, в якій позивач вимагав від відповідача повністю повернути суму отриманої попередньої оплати у розмірі 90 600,00 грн, однак вимог щодо поставки товару, в тому числі, у певні строки, вказана претензія позивача не містить.

Отже, зважаючи на викладене, суд доходить висновку, що строк поставки товару (генератора) під час вчинення правочину у спрощений спосіб сторонами не був встановлений, а докази направлення відповідачу вимоги про поставку товару у відповідний строк в матеріалах справи відсутні.

Крім того, суд уважає необхідним звернути увагу, що з поданих позивачем копій документів в підтвердження направлення відповідачу вказаної претензії не видається за можливе достеменно встановити вміст поштового відправлення та чи дійсно таке відправлення було направлено відповідачу.

При цьому, суд звертає увагу, що умови укладеного між сторонами договору № ЕС-030818/6 від 03.08.2018, в тому числі щодо строків поставки товару, у цьому випадку не застосовуються з підстав, викладених судом вище по тексту рішення.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З урахуванням наведеного, оскільки матеріали справи не містять доказів погодження сторонами строку поставки товару, то прострочення відповідачем зобов`язання з поставки товару відсутнє.

За таких обставин суд доходить висновку, що звернення позивача до суду з цим до позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон ЛТД" є передчасним.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі викладеного, у зв`язку з тим, що позивачем не доведено обґрунтованість своїх позовних вимог, суд дійшов висновку про відмову в їх задоволенні у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 14.11.2019

Суддя Т. Ю. Трофименко