Постанова № 8561495, 28.01.2010, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2010 року м. Запоріжжя Справа № 2а-6698/09/0870 (17 год. 16 хв.)

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Янюк О.С.,

при секретарі судового засідання Світлицькій О.О.

за участю представників:

позивача Стребіжа С.О. (договір від 03.12.2009 №12),

відповідача Мунтяна О.Л. (довіреність від 11.01.2010 №42/8/10-017),

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «Енергомаш», м. Бердянськ Запорізької області

до Бердянської обєднаної державної податкової інспекції Запорізької області

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємство «Енергомаш» (далі - ТОВ НВП «Енергомаш», позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до Бердянської обєднаної державної податкової інспекції Запорізької області (далі - Бердянська ОДПІ, відповідач), в якому просить скасувати податкові повідомлення рішення від 04.06.2009 №0001072310/0, №0000212320/0 та похідні від нього податкові повідомлення рішення від 12.08.2009 №0001072310/1, №0000212320/1, від 14.10.2009 №0001072310/2, №0000212320/2.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги і просить задовольнити їх у повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог посилається на закони України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР ( у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 334/94-ВР), «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР ( у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі Закон №168/97-ВР). Зокрема вказує, що під час перевірки відповідачем встановлено заниження позивачем податку на прибуток та віднесення до складу валових витрат сум, підтверджених документами, виданими ПП «Торгус-Лугі» , установчі документи якого визнані недійсними постановою Луганського окружного адміністративного суду від 01.07.2008 з моменту внесення до державного реєстру, а також визнано недійсним свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість з моменту видачі - 21.12.2007 . Із викладеними обставинами позивач не погоджується, вважає їх безпідставними, необґрунтованими та недоведеними. Крім того, позивач указує на той факт, що у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зазначено, що 29.01.2009 державна реєстрація ПП «Торгус-Лугі» припинилась у звязку із визнанням його банкрутом.

Ураховуючи зазначене, вважає вказані рішення таким, що підлягає скасуванню та пояснює, що відповідачем зроблені помилкові висновки щодо неправомірного віднесення позивачем до складу валових витрат 101775,00грн. та податкового кредиту 22755,00 грн.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечив, з підстав, наведених у наданих суду запереченнях 18.01.2010, 20.01.2010. Зокрема зазначає, що постановою Луганського окружного адміністративного суду від 01.07.2008 у справі №2а-7283/-8 установчі та реєстраційні документи ПП «Торгус-Лугі» , фінансово-господарські документи, що були видані від імені цього підприємства, визнані недійсними з моменту їх реєстрації, тобто з 11.12.2007, а також визнано недійсним свідоцтво платника податку на додану вартість (далі-ПДВ) з моменту його видачі - з 21.12.2007 . Ураховуючи обставини, досліджені під час судового розгляду та відповідного рішення суду, відповідачем був зроблений висновок, що угода купівлі-продажу товарів укладена між ТОВ НВП «Енергомаш» і ПП «Торгус-Лугі» є нікчемною. Відповідно до обставин, встановлених під час судового розгляду , єдиною уповноваженою особою, яка мала право складати первинні документи, укладати угоди від імені ПП «Торгус-Лугі» є громадянин ОСОБА_3, який ніяких документів не складав і не підписував, нікого на це не уповноважував. У звязку з чим, відповідач вважає, що документи, які складені від імені ПП «Торгус-Лугі» не мають юридичної сили, оскільки складені не уповноваженою на це невідомою особою. Крім того, податкові накладні виписані ПП «Торгус-Лугі», що на думку відповідача, не являється платником ПДВ, не підтверджують факт нарахування податкових зобовязань, факт сплати до бюджету сум податку на додану вартість постачальником, та не виконують своїх функцій як розрахунковий документ.

Відповідач звертає увагу на те, що він не стверджує, що поставки товару чи самого товару не було. Наявність запчастин, про що вказує позивач ніяким чином не впливає на те, що їх продавець не є платником податків ПДВ, оскільки відповідне свідоцтво анульовано. Не впливає наявність товару і на те, що податкові накладні не відповідають вимогам закону. Вказана обставина ніяким чином не повязана з порушеннями встановленими перевіркою.

Додатково зазначає, що відповідачу невідомі причин банкрутства та хто були кредиторами у відповідній справі, проте факт банкрутства ніяким чином не впливає на наявність рішення Луганського окружного адміністративного суду від 01.07.2008 та факти, які ним встановлені.

У звязку з чим відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), судом у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Розглянувши подані документи, заслухавши пояснення сторін, судом установлені наступні обставини.

У квітні 2008 року між ТОВ НВП «Енергомаш» та ПП «Торгус-Лугі» укладений договір про придбання позивачем у останнього товарно-матеріальних цінностей (запчастини) на загальну суму 136530,64грн., у тому числі ПДВ 22755,11грн. Вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей в розмірі 101775,00грн. (без ПДВ) позивачем віднесено до складу валових витрат та відображено в рядку 04.1 Декларації з податку на прибуток за І півріччя 2008 року.

Факт отримання та використання придбаних товарно-матеріальних цінностей у контрагента підтверджується актами списання ТМЦ, журналом-ордером, відомостями по рахунку 201 «Сировина і матеріали» за квітень, травень, червень 2008 року, та в свою чергу, не спростовується самим відповідачем.

Суми податку на додану вартість позивачем включені до податкового кредиту за квітень 2008 року за податковими (видатковими) накладними: від 02.04.2008 №701 на загальну суму 30858,64грн. (в т.ч. ПДВ 5143,11грн.) та від 07.04.2008 №709 на загальну суму105672,00грн (в т.ч. ПДВ 17612,00грн.).

Оплата за отримані товарно-матеріальні цінності ТОВ НВП «Енергомаш» здійснено в повному обсязі шляхом внесення грошових коштів згідно прибуткових касових ордерів ПП «Торгус-Лугі» на загальну суму 136530,64грн.: від 02.04.2008 №228753 на суму 10000грн., від 03.04.2008 №228754 на суму 10000грн., від 04.04.2008 №228755 на суму 10000грн. (підстава накладна від 02.04.2008 №701); від 07.04.2008 №228756 на суму 10000грн., від 08.04.2008 №228757 на суму 10000грн., від 09.04.2008 №228758 на суму 10000грн., від 10.04.2008 №228759 на суму 10000грн., від 11.04.2008 №228760 на суму 10000грн., від 14.04.2008 №228761 на суму 10000грн., від 15.04.2008 №228762 на суму 10000грн., від 16.04.2008 №228763 на суму 10000грн., від 17.04.2008 №228765 на суму 10000грн., від 18.04.2008 №228766 на суму 10000грн., від 19.04.2008 №228767 на суму 6 530грн. (підстава накладна від 07.04.2008 №709).

На підставі направлення від 13.05.2009 №220423, посадовими особами Бердянської ОДПІ з 13-19.05.2009 проведена п озапланова виїзна документальна перевірка ТОВ НВП «Енергомаш» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Торгус-Лугі» з податку на додану вартість за квітень 2008 року та податку на прибуток за І півріччя 2008 року.

За результатами перевірки відповідачем складений акт від 22.05.2009 №098/23-207/32787127, яким встановлені позивачем порушення вимог: п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону №168/97-ВР, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету у розмірі 22755грн.; п.5.1 ст.5, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334/94-ВР, що призвело до заниження платником податків податку на прибуток на 25443 грн.

На підставі висновків акта перевірки та виявлених порушень відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 04.06.2009 № 0001072310/0 та №0000212320/0, якими позивачу визначено податкове зобовязання, а саме: з податку на прибуток у розмірі 25443,00грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 10177,00грн.; з податку на додану вартість у розмірі 22755,00грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 11378,00грн.

За наслідками адміністративного оскарження позивачем даного податкового повідомлення-рішення, його скарги залишені без задоволення, а відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.08.2009 №0001072310/1, №0000212320/1, від 14.10.2009 №0001072310/2, №0000212320/2 з аналогічними нарахуваннями.

Під час перевірки відповідачем отримано інформацію від ДПІ у Жовтневому районі м.Луганська щодо ПП «Торгус-Лугі», а саме: Луганським окружним адміністративним судом винесено постанову від 01.07.2008 у справі №2а-7283/-8, якою визнаний недійсним запис про державну реєстрацію та припинено юридичну особу ПП«Торгус-Лугі» №13821020000014259 від 11.12.2007, код ЄДРПОУ 3555267 (лист 30.04.2009 №8023/290).

На підставі вказаного судового рішення, ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська анульовано свідоцтво платника ПДВ ПП «Торгус-Лугі» з дати його видачі з 21.12.2007.

Ураховуючи викладені обставини відповідачем зроблений висновок, що між ТОВ НВП «Енергомаш» та ПП «Торгус-Лугі» укладений нікчемний правочин.

Крім того, відповідно до довідок від 24.11.2009, 19.01.2010 у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо припинення ПП «Торгус-Лугі» наявна інформація: запис 3 «21.08.2008, внесення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не повязана з її банкрутством»; запис 4 «28.11.2008, внесення судового рішення про порушення провадження у справі про банкрутство юридичної особи»; запис 6 «29.02.2009, державна реєстрація припинення юридичної особи у звязку з визнанням її банкрутом».

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов , суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно п.1.7 ст.1 Закону №168/97-ВР, податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Не дозволяється включати до податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Із матеріалів справи вбачається, що під час здійснення господарської операції між позивачем та ПП «Торгус-Лугі» , а також на час складання видаткових, податкових накладних що включені позивачем до податкового кредиту у податковій декларації з ПДВ у квітні 2008 року, ПП «Торгус-Лугі» було зареєстровано як суб'єкт підприємницької діяльності та платник ПДВ (свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 21.12.2007 №100084751 ).

Крім того, слід зазначити, що дату виникнення права платнику податку на податковий кредит регулюють лише положення п.п. 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону №168/97-ВР, яким визначено, що датою виникнення платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої події: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Тобто, податкова накладна є підставою для віднесення сум ПДВ для визначення податкового кредиту.

Проаналізувавши зазначені приписи, суд вважає, що визнання недійсними установчих документів юридичної особи саме по собі не призвело до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, і не позбавило правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

Ці обставини підтверджується тим, що на час здійснення господарських операцій (за якими податкова інспекція не визнала обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ) продавець був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ. За таких обставин покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Приписи цієї статті кореспондують правила, закріплені ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» від 15.05.2003 №755-ІV, якою встановлено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, що підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Доказів обізнаності позивача щодо обставин державної реєстрації його контрагентів, здійснення господарської діяльності, сплати ними податків відповідачем не надано. Також, відповідачем під час розгляду зазначеної справи не доведено, що позивачу взагалі було відомо про рішення Луганського окружного адміністративного суду від 01.07.2008.

У п.1.3 ст. Закону №168/97-ВР платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з п.10.2 ст.10 того самого Закону платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" п.10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Таким чином, видані позивачу належно оформлені податкові накладні продавцем, що знаходився в Єдиному державному реєстрі, був зареєстрованим платником податку на додану вартість, з урахуванням господарських операцій, факт здійснення яких ніхто не спростував, не давали відповідачу підстав для висновку про завищення позивачем сум податкового кредиту.

Щодо правомірності віднесення сум до валових витрат, то п.5.1 ст.5 Закону №334/94-ВР передбачено, що валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляють) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону № 334/94-ВР, до складу валових витрат відносяться суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охорони праці.

Підпунктом 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334/94-ВР встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунками, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV (далі-Закон №996-ХІV), встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, визначено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обовязкові реквізити: назва підприємства, установи від імені яких складений документ, назва документа (форма), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складення первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та 2.16 зазначеного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Згідно із пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону №334/94-ВР, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбудеться будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

З матеріалів справи вбачається, що податкові накладні, на підставі яких позивачем здійснено віднесення до складу валових витрат та нарахування податкового кредиту з ПДВ, складені контрагентом у квітні 2008 року, з урахуванням основних вимог податкового законодавства.

Із твердженням відповідача про те, що видаткові та податкові накладні, виданих від імені ОСОБА_3, який в свою чергу, підписання документів фінансово-господарської діяльності підприємства не здійснював та нікому не доручав виконання вказаних дій, не є належно оформленими документами, суд не погоджується, оскільки, як зазначає сам відповідач, зазначені обставини були встановлені Луганським окружним адміністративним судом - 01.07.2008, тобто після здійснення господарської операції позивачем та його контрагентом. Отже, суд вважає, що дані факти не можуть бути підставою для визнання первинних документів такими, що оформлені неналежним чином.

Крім того, будь-яких інших зауважень з приводу неналежного заповнення податкових накладних з боку відповідача ні у акті перевірки, ні у судовому засіданні не зроблено.

Відомості щодо запису у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про припинення ПП «Торгус-Лугі» у звязку з визнанням його банкрутом судом до уваги не приймається, оскільки це ніяким чином не впливає та не стосується предмету доказування.

З аналізу наведеного вбачається, що висновки, зроблені відповідачем в акті перевірки про порушення позивачем податкового законодавства, є необґрунтованими, у зв'язку з чим податкові повідомлення-рішення, прийняті відповідачем на підставі встановлених актом перевірки порушень, є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки, відповідач правомірність винесених податкових повідомлень-рішень належним чином не довів, то заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1. ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст. 161-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Скасувати податкові повідомлення-рішення Бердянської обєднаної державної податкової інспекції Запорізької області від 04.06.2009 №0001072310/0, від 04.06.2009 №0000212320/0, від 12.08.2009 №0001072310/1, від 12.08.2009 №0000212320/1, від 14.10.2009 №0001072310/2, від 14.10.2009 №0000212320/2.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергомаш» (код ЄДРПОУ 32787127) суму судового збору у розмірі 3,40грн. (три гривні 40 коп.). Видати виконавчий лист.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.

Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на дану постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова в повному обсязі у відповідності до вимог ст. 160 КАС України оформлена і підписана 22.02.2010.

Суддя (підпис) О.С. Янюк

11.03.2010 постанова не набрала законної сили

Суддя О.С. Янюк