Ухвала суду № 85614195, 08.11.2019, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/29896/19

Провадження №1-кп/127/918/19

У Х В А Л А

08 листопада 2019 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

у складі головуючого - судді Романчук Р.В.,

секретар судового засідання Гордієнко О.О.,

при розгляді у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.09.2019 р. за № 12019020020002053 за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,-

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Андреєвої І.Ю.,

обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Бевз О.І.,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області надійшов обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

У підготовчому судовому засіданні прокурор Андреєва І.Ю. заявила клопотання про продовження застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на те, що продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, оскільки останній може ухилятися від суду, впливати на потерпілого та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення. Обвинувачений раніше неодноразово судимий. Зазначила, що запобіжний захід до обвинуваченого застосований вірно, підстав для його зміни, скасування немає, а тому з метою попередження вчинення нових правопорушень просить продовжити строк застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Вважає, що застосування інших більш м`яких запобіжних заходів, окрім виняткового, не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого та запобігти вказаним ризикам.

У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Бевз О.І. заперечили проти продовження строку застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Просили суд про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт, оскільки вважають, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, прокурором не доведені, обвинувачений має постійне місце проживання, наміру впливати на потерпілого та свідків а також ухилятися від суду немає. Крім того, просили врахувати, що обвинувачений ОСОБА_1 є інвалідом 2-ї групи, хворіє та потребує лікування.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, проаналізувавши матеріали кримінального провадження, суд дійшов таких висновків.

Частиною 1 статті 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 176 КПК України запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Так, відповідно до положень ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 194 КПК України встановлено, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання. (ч. 4 ст. 194 КПК України).

У відповідності до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Згідно із п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

В судовому засіданні встановлено, що під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 16.09.2019 року до обвинуваченого було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, раніше судимий, не працевлаштований, інвалід 2-ї групи, в зареєстрованому шлюбі не перебуває, а отже соціальні зв`язки обвинуваченого не можна визнати стійкими.

Суд приймає до уваги і стадію даного судового провадження, в межах якого обвинувачений, потерпілий та свідки на даний час судом не допитані, відтак докази, на яких може ґрунтуватися або якими може спростовуватися обвинувачення, судом не досліджувалися. В разі переховування обвинуваченого, ризик якого залишається високим, стане неможливим подальше судове провадження та реалізація принципу змагальності сторін під час судового розгляду, що також зумовлює подальше застосування тримання під вартою щодо обвинуваченого.

При цьому суд, враховуючи вимоги ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», враховує також наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення, особу обвинуваченого у їх взаємозв`язку з можливими ризиками по справі, зокрема, що обвинувачений може переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на потерпілого та свідків.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для продовження строку застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки встановлені ризики, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст.176 КПК України, не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам.

Залишається достатньо підстав вважати, що обвинувачений, опинившись на волі, зможе перешкодити встановленню істини у справі під час судового провадження.

Що стосується стану здоров`я обвинуваченого, суд зазначає, що в судовому засіданні обвинуваченим та його захисником не надано доказів того, що обвинувачений не може за станом здоров`я перебувати в умовах установи виконання покарань.

Оскільки позицію сторони захисту про можливість зміни запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт не можливо визнати такою, що ставить під сумнів вище викладені висновки суду, суд вважає за необхідне продовжити строк застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Враховуючи викладене вище, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, суд дійшов висновку про доцільність задоволення клопотання прокурора.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 176, 177, 183, 315 КПК України, -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора про продовження строку застосованого до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, застосований до обвинуваченого - залишити без зміни, продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на строк 60 днів, починаючи з 08.11.2019 року до 06.01.2020 року включно.

Копію ухвали направити начальнику Державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№1)" для відома та виконання.

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Вінницький міський суд Вінницької області протягом семи днів з дня її оголошення.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя