Постанова № 8561401, 25.02.2010, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

вул. Кремлівська, 65-В, м. Запоріжжя, 69041, тел.286-50-15, inbox@adm.zp.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

Іменем України

25.02.2010 Справа № 2а-250/10/0870

За позовом: Державної податкової інспекції у Запорізькому районі м. Запоріжжя, вул. 3-ї Пятирічки, 8, м. Запоріжжя, 69096

до: Приватного підприємця ОСОБА_1

про стягнення 22443,23 грн. податкового боргу

У складі головуючого судді Нечипуренко О.М.

при секретарі судового засідання Бриль А.В.

за участі представників сторін:

від позивача - Урсуленко О.В.(довіреність. № 1031/10/10 від 02.02.2010.)

від відповідача - не прибув.

Державна податкова інспекція у Запорізькому районі Запорізької області ( надалі ДПІ у Запорізькому районі) звернулась до суду з адміністративним позовом до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (надалі ОСОБА_1) про стягнення податкової заборгованості по податку на додану вартість у розмірі 22443,23 грн.

19.01.2010 відкрито провадження у адміністративній справі № 2а-250/10/0870 та призначено судове засідання на 16.02.2010. Розгляд справи було відкладено на 25.02.2010.

Позивач позовні вимоги підтримав, з підстав, викладених у позовній заяві, просить позов задовольнити у повному обсязі та, посилаючись на п. п. 3.1.1 ст. 3 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», просить стягнути з відповідача суму податкового зобовязання у розмірі 22443,23 грн.

Відповідач у судові засідання не прибув, про причини неявки суду не повідомив, відзиву та витребуваних судом документів не надав. Проти позову не заперечив. Копія ухвали про відкриття провадження у справі разом із позовною заявою та доданими до неї документами, повістки про виклики до суду, направлені відповідачу, повернулись до суду із відміткою поштового відділення «за зазначено адресою не проживає».

Місцезнаходження відповідача визначається відповідно до вимог ст. 93 Цивільного кодексу України в редакції Закону №2452-IV від 03.03.2005 року.

Приймаючи рішення за відсутності відповідача, суд бере до уваги те, що відповідач не надав суду відомостей про зміну свого місця знаходження (перебування).

До повноважень судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до статті 128 КАС України, неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.

За таких обставин, на підставі ст.128 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу по суті без участі представника відповідача. До того ж, надані позивачем матеріали свідчать про те, що неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, отже справу вирішено на підставі наявних у ній доказів.

У відповідності до ст.41 КАС України під час судового розгляду адміністративної справи здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: комплексом «Камертон».

У засіданні 25.02.2010 судом, відповідно до ст.160 КАС України, проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

встановив:

ОСОБА_1 (далі - відповідач), зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа, згідно свідоцтва про державну реєстрацію виданого Запорізькою районною державною адміністрацією Запорізької області за адресою: с.Канівське, вул. Набережна, 39, Запорізького району запорізької області, дата реєстрації 10.04.2002 р.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 є платником податку на додану вартість відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ № НОМЕР_2 від 30.04.2002 р.

Податковий борг ФОП ОСОБА_1 по податку на додану вартість у сумі 22443 грн. 23 коп. виник в наслідок не сплати сум нарахованих податковим повідомленням-рішенням № 0000441720/0 від 09.09.2009 р. на загальну суму 22443,23 грн., з яких основного платежу 14962,15 грн. та 7481,08 грн. штрафних (фінансових) санкцій винесеного ДШ у Запорізькому районі Запорізької області за актом № 101/172/3019615134 від 31.08.2009 р. про результати документальної виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 з питання правових відносин з постачальником ТОВ «НВП «Метагропром» за жовтень 2008 року.

Вищезазначене податкове повідомлення-рішення не оскаржувалось ні в адміністративному, ні в судовому порядку.

З метою погашення податкового фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ДПІ у Запорізькому районі Запорізької області вживала заходи, передбачені Законом України «Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181, а саме, боржнику було направлено:

першу податкову вимогу 1/795/17669/10/24 від 15.11.2008 р., яка отримана 27.10.2008 р. відповідно до відмітки на поштовому повідомленні про вручення;

другу податкову вимогу №2/873 від 22.12.2008 р., яку 10.01.2000 р. було повернуто до ДПІ з відміткою пошти що адресат за адресою не знаходиться, про що було складено Акт № 2 про неможливість вручення 2-ї податкової вимоги.

Суми вказані у податкових вимогах платником податку не були погашені, тому на підставі п.п.7.2.1 ст.7 та п.п.10.1.1 ст.10 Закону №2181 Першим заступником начальника ДПІ у Запорізькому районі Запорізької області прийнято рішення №11/3019615134-2207/10/24 про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми законодавства, оцінивши надані представниками сторін докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до п.3, 8 ст. 10 Закону України від 04.12.1990р. № 509-ХІІ “Про державну податкову службу в Україні” державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об`єднані державні податкові інспекції контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів. Проводять перевірки фактів приховування і заниження сум податків, інших платежів.

Контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обовязкових платежів) здійснюють органи, перелік яких визначено у ст. 2 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181 “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Відповідно до цього Закону контролюючим органом є:

Податкові органи щодо справляння податків і зборів (обовязкових платежів), які направляються до бюджетів та державних цільових фондів.

Крім цього, п.п.10.1.1 п.10.1 ст.10 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” встановлено, що податковий орган здійснює погашення податкового боргу, по-перше, шляхом стягнення коштів, а за їх недостатності шляхом продажу інших активів платника.

Податкове зобовязання та податковий борг згідно п.п.1.2., 1.3 ст.1 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” є зобовязання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, або у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Відповідно до п.п.4.1.1 п.4.1. ст.4 цього Закону платник податків самостійно обчислює суму податкового зобовязання.

Згідно п.п.1.11 ст.1 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Пункт 5.1 вищеназваного Закону зазначає, що податкове зобовязання, самостійне визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобовязання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Згідно п.п.5.2.1. п.5.2. ст.5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкове зобовязання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2. та 4.3. статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2. цього пункту. У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобовязання або прийняв інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Згідно п.5.4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Як вказано у пункті 1.7 статті 1 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” активами платника податків є кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі за правом власності або повного господарського відання.

Стаття 41 Конституції України встановлює застереження, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження обєктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Згідно п.п.3.1.1. п.3.1.ст.3 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобовязань забезпечення боргу. У разі, якщо такого платника податків визнано банкрутом, черговість задоволення претензій кредиторів визначається законодавством про банкрутство.

На підставі викладеного, враховуючи положення ч. 1 ст. 11 КАС України (розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості), суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з ОСОБА_1 податкової заборгованості у розмірі 22443,23грн. є обґрунтованими та підтвердженими документальними доказами.

З огляду на викладене, відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, суд вважає позовні вимоги Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Запорізької області про стягнення з ОСОБА_1 податкової заборгованості у розмірі 22443,23 грн. доведеними, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ДПІ у Запорізькому районі Запорізької області є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 94, 98, пункту 3 Розділу VII “Прикінцеві та перехідні положення” КАС України у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. ст. 94, 158, 160, 162, 163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

1. Позов Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Запорізької області до приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення 22443,23 грн., задовольнити.

2. Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1 (ід.код НОМЕР_1) податковий борг по податку на додану вартість у розмірі 22443 (двадцять дві тисячі чотириста сорок три гривні) 23 коп. на користь Державного бюджету Запорізького району Запорізької області (р/р 31112029700122, код платежу 14010100, ЄДРПОУ 34677014, ГУДКУ у Запорізькій області, МФО 813015). Видати виконавчий лист.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Постанова в повному обсязі у відповідності до вимог ст. 160 КАС України оформлена і підписана 05.03.2010

Суддя (підпис) О.М. Нечипуренко

09.03.2010 постанова не набрала законної сили

Суддя О.М. Нечипуренко