Рішення № 85611780, 13.11.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

1/424

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 листопада 2019 року № 640/12724/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «Енергозбереження Київ»

до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Енергозбереження Київ» (надалі - позивач, ТОВ «Енергозбереження Київ»), адреса: 02091, місто Київ, вул. Горлівська, 124/2 до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (надалі - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві, контролюючий орган), адреса: 04116, місто Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19 в якій позивач просить визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення №0192031207 від 05.03.2019 року винесене посадовою особою ГУ ДФС у м. Києві.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.

Позивач категорично не погоджується із оскаржуваними податковим повідомленням-рішенням, вважає його необґрунтованим та протиправним, таким, що не базується на нормах чинного законодавства України та фактичних матеріалах справи, складеним контролюючим органом з перевищенням повноважень наданих йому статтями 19-1 та 20 Податкового кодексу України (далі - ПК України), та не у спосіб закріплений в статтях 58, 59, 86 ПК України.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначив, що ним виключно на підставі та в межах податкового законодавства застосовано штрафні санкції за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН).

Відповідно до ч. 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, (далі - КАС України), при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Податковим органом проведено камеральну перевірку за результатами якої складено Акт № 782/26-15-12-07-20/40581194 від 07.02.2019 «Про результати камеральної перевірки своєчасності реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних ТОВ «Енергозбереження Київ» (податковий номер - 40581194) за 2017-2018 роки» (Т.1, арк.10).

Згідно висновків Акту перевірки встановлено порушення граничних строків реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до податкових накладних за 2017-2018 роки в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначених п. 201.10 ст. 201 ПК України.

На підставі вказаного Акту контролюючим органом винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 05.03.2019 року за №0192031207 (Т.1, арк.12).

В рамках процедури адміністративного оскарження, позивач звернувся до Державної фіскальної служби України зі скаргою, яка залишена без задоволення рішенням Державної фіскальної служби України від 13.06.19 року за № 27263/6/99-99-11-06-01-25 (Т.1, арк. 16-17).

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду та, як вбачається з матеріалів справи, позивачем в якості доказів подано копію акту перевірки, копію оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, копію рішення за наслідками адміністративного оскарження, копію відповіді контролюючого органу на заперечення позивача проти акту перевірки від 04.10.2018 року за №15271/26-15-12-07-20/40581194 та акт перевірки від 04.10.2018 року за №15271/26-15-12-07-20/40581194 (Т.1, арк. 8-25).

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позивач не погоджується з податковим повідомленням-рішенням №0192031207 від 05.03.2019 з огляду на наступне.

ТОВ «Енергозбереження Київ» зазначає, що варто вдатися в хронологію подій. Згідно витягу щодо суми податку, на яку платник ПДВ має право зареєструвати податкову накладну № 213 від 21.01.2018 та на момент прийняття податкової декларації з податку на додану вартість за 2017 рік, сума коштів на рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість (реєстраційна сума) становила 27823,35 грн. В зв`язку з недостатністю коштів для реєстрації податкових накладних, залишилася незареєстрованою податкова накладна від 28.12.2018 № 29 на суму ПДВ 129399,50 грн, а сума коштів на рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість (реєстраційна сума) була списана, і згідно витягу щодо суми податку, на яку платник ПДВ має право зареєструвати податкову накладну № 214 від 22.01.2018 становить -101575,65 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до ГУ ДФС у м. Києві з листом, яким просив надати інформацію щодо призначення та підстав списання коштів в розмірі 129399,50 грн з рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Крім того, позивач звертався до ДФС України та ГУ ДФС у м. Києві з листом, яким просив здійснити коригування суми коштів на рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість для можливості реєстрації вищевказаної податкової накладної та, за доводами позивача, вищевказані листи залишилися без своєчасної відповіді з боку контролюючого органу.

Проте, документи на які посилається позивач не додані до позовної заяви, таким чином у суду відсутня можливість оцінити доводи позивача, оскільки кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В позовній заяві позивач також посилається на те, що контролюючим органом вже було проведено камеральну перевірку своєчасності реєстрації податкових накладних за 2017-2018 роки, що підтверджується актом за №15271/26-15-12-07-20/40581194 від 05 вересня 2018 року. А отже, на думку позивача, повторну перевірку своєчасності реєстрації податкових накладних за 2017-2018 роки ГУ ДФС у м. Києві провело незаконно, що в свою чергу тягне скасування податкового повідомлення-рішення №0192031207 від 05.03.2019.

Відповідач з позовними вимогами не погоджується та вважає необґрунтованими, виходячи з наступного.

Податкові накладні виписані ТОВ «Енергозбереження Київ» за перевіряємий період, зареєстровані з порушенням законодавчо встановлених термінів, а саме: порушено терміни реєстрації податкових накладних на загальну суму ПДВ 52265,92 грн.

Відповідач звернув увагу на те, що в позовній заяві позивач жодним чином не спростовує висновок податкового органу про порушення граничних строків реєстрації податкових накладних та не наводить жодних доказів чи посилань на своєчасність реєстрації податкових накладних.

Відповідач в своєму відзиві не заперечує, що 05.09.2018 була проведена камеральна перевірка ТОВ «Енергозбереження Київ» з питань перевірки реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, за період 2017-2018. За результатами вищезазначеної перевірки контролюючим органом було складено акт від 05.09.2018 за №15271/26-15-12-07-20/40581194, проте, як зазначає контролюючий орган, будь-які податкові повідомлення-рішення на підставі вказаного акту не виносились.

Також в обґрунтування своїх заперечень, відповідач наводить позицію, висловлену Верховним Судом в постанові від 04.09.2018 року у справі № 816/1488/17, в постанові від 20.03.2018 у справі №826/1413/13-а та в постанові від 07.02.2019 у справі №808/3250/17.

Вважаючи, що при застосуванні штрафних санкцій за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування в ЄРПН відповідач діяв на підставі та в межах податкового законодавства, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

ВИСНОВКИ ЩОДО НАЯВНОСТІ/ВІДСУТНОСТІ ПОРУШЕНЬ

Під час розгляду справи, суд дійшов висновку про відсутність порушення прав позивача з боку відповідача.

НОРМИ ПРАВА

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України; Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України); Податкового кодексу України (далі - ПК України); Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 р. № 341) (далі - Порядок №1246), у відповідних редакціях, що діяли на момент спірних правовідносин.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Податковий кодекс України є спеціальним законом з питань оподаткування та установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.

Так, статтею 75 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п.п. 75.1.1. ст. 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Згідно з ст. 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Відповідно до п. 14.1.60 ст. 14 ПК України, єдиний реєстр податкових накладних (ЄРПН) - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Пунктом 2 Порядку №1246 визначено, що податкова накладна - це електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації;

Згідно з п. 201.1, 201.7 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

За змістом норм п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Таким чином, відповідно наведених положень податкового законодавства на позивача покладено обов`язок по реєстрації податкових накладних, за порушення вказаного обов`язку встановлені штрафні санкції. Так, слід відмітити, що позивачем не заперечується той факт, що за 2017 і 2018 рік ним були виписані та зареєстровані з порушенням граничних термінів реєстрації податкові накладні.

Приписами норм п. 120-1.1 ст. 120-1 ПК України встановлено, що порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:

- 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;

- 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;

- 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів;

- 40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів.

Натомість, позивач заперечує наявність у контролюючого органу (відповідача) підстав для застосування штрафів, передбачених нормами пп. 120-1.1 ст. 120-1 ПК України, оскільки згідно пояснень позивача, контролюючий орган провів перевірку повторно, а отже не законно.

ПОЗИЦІЯ СУДУ

Як встановлено судом, за наслідками акту перевірки від 05.09.2018, контролюючим органом встановлено порушення строку подачі тільки двох податкових накладних (далі - ПН), а саме ПН за №29 від 28.12.2017 та ПН за №7 від 26.01.2018 (Т.1, арк.. 25а). Таким чином, податкова накладна № 17 від 26.09.2018 жодним чином не могла бути відображена в акті перевірки від 05.09.2018 (тобто в попередній перевірці), та як висновок акти перевірки №15271/26-15-12-07-20/40581194 від 05.09.2018 і №782/26-15-12-07-20/40581194 від 07.02.2019 не є складеними з одних і тих самих підстав.

Більше того, сам факт порушення процедури проведення перевірки, в разі його наявності, не може спростовувати наявність порушення податкового законодавства позивачем.

Так, статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в розмірі та порядку, встановленому законом. Тому процедурні порушення, допущені контролюючим органом при призначенні та/або проведенні перевірки не можуть бути обставиною, яка звільняє платника податків від відповідальності за невиконання його податкового обов`язку.

Судом враховано, що позивач сам факт порушення строків реєстрації податкових накладних не спростовує. Належних та допустимих доказів які б підтверджували що такі порушення податкового законодавства не допускались позивачем - суду не надано. Посилання позивача на листування з податковим органом не може бути в цьому випадку підставою для звільнення позивача від відповідальності за порушення строків реєстрації податкових накладних.

Враховуючи наведене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, проаналізувавши всі обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову за викладених у ньому підстав. Інші доводи та аргументи учасників не спростовують висновків суду.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно частини 4, 5 ст. 77 КАС України суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Вимогами ст. 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

А тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Інші доводи сторін не спростовують викладеного та не доводять протилежного.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати в цьому випадку стягненню не підлягають.

На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 2, 3, 6, 7, 9, 72-77, 79, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Енергозбереження Київ» до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві повністю.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.

Суддя Н.В. Клочкова