Рішення № 85610889, 13.11.2019, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/2829/19

РІШЕННЯ

іменем України

13 листопада 2019 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Шевчука О.П. розглянувши адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариство "БАНК"ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ" до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.07.2019 № 0097155805,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство (далі - ПАТ) "БАНК"ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ" звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.07.2019 № 0097155805 видане Головним управлінням ДФС у Хмельницькій області щодо застосування до публічного акціонерного товариство "БАНК"ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ" штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) на суму 90,15 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 2015 року на підставі рішення №171 виконавчої дирекції фонду гарантування вкладів фізичних осіб, перебуває в припиненні.

За результатами проведеної перевірки відповідачем 22.07.2019 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0097155805, яким застосовано до ПАТ "БАНК "ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ" штрафну (фінансову) санкцію в сумі 90,15 грн за порушення строків сплати суми грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості.

Позивач не погоджується з винесеним податковим повідомленням-рішенням, вважає його протиправним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства України, а тому останнє підлягає скасуванню в судовому порядку.

Позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, оскільки неможливим є стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж передбачений Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 19.09.2019 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Від відповідача на адресу суду 30.09.2019 надійшов відзив в якому останній заперечив стосовно задоволення позовних вимог та зазначив, що АТ "БАНК "ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ", порушено граничний термін сплати узгодженого податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що визначений п.п. 266.10.1 п.266.10 ст.266 Податкового Кодексу України в сумі 450,75 гри., як наслідок до такого платника застосовано відповідальність передбачену пунктом 126.1 статті126 Податкового Кодексу України - 20% за затримку понад 30 календарних днів сплати суми грошового зобов`язання у сумі 90,15 грн.

Податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, самостійно визначене платником в податковій декларації, не сплачено протягом строків, визначених ПКУ, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу, передбаченого у пункті 126.1 статті 126 Податкового Кодексу України, з урахування загального строку затримки сплати суми податкового боргу.

Крім того, відповідач зазначає, що посилання позивача на ч.3 ст.46 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-УІ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є безпідставним, оскільки мова йде про застосування штрафної фінансової санкції, а не про погашення податкових зобов`язань чи сплати податкового боргу.

З огляду на викладене, Головне управління ДФС у Хмельницькій області вважає, що винесене податкове повідомлення-рішення від 22.07.2019 №0097155805 (яким застосовано штраф у сумі 90,15 грн за несвоєчасну сплату грошового зобов`язання) винесено на підставі, у межах повноважень контролюючого органу та у спосіб, що передбачений чинним податковим законодавством України, із врахуванням всіх обставин, що мали значення для його прийняття, а тому підстави для визнання його недійсним і скасування відсутні.

Просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, оскільки до відносин, що склалися між податковим органом та Банком не можна застосовувати Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки на відповідача вимоги вказаного закону не поширюються.

Дослідивши позовну заяву, відзив на позовну заяву, а також оцінивши наявні в матеріалах справи належні та допустимі докази у їх взаємозв`язку та сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Суд встановив, що Головним управлінням ДФС у Хмельницькій області на підставі п.п. 20.1.4 п.20.1 ст.20 та п.п. 75.1.1 п.75.1 ст. 75, ст.76 гл.8 розділу ІІ Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ (із змінами та доповненнями) проведено камеральну перевірку АТ "БАНК "ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ" (код ЄДРПОУ 09807856) з питання своєчасності сплати узгодженої суми грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості.

Камеральною перевіркою встановлено порушення п.п. 266.10.1 п. 266.10 ст. 266 ПК України, а саме, несвоєчасно сплачені узгоджені суми податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості.

За результатами камеральної перевірки складено Акт від 25.06.2019 року №1701/22-01-5805/09807856 "Про результати камеральної перевірки з питання своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки АТ "БАНК "ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ".

Не погодившись з винесеним податковим органом Акту від 25.06.2019 №1701/22-01-5805/09807856 позивач звернувся у встановлені законом строки до ГУ ДФС у Хмельницькій області з запереченнями на акт камеральної перевірки, однак за результатами розгляду даного заперечення ГУ ДФС у Хмельницькій області повідомило позивача про залишення без змін акта камеральної перевірки від 25.06.2019 № 1701/22-01-5805/09807856.

На підставі вище зазначеного акту перевірки ГУ ДФС у Хмельницькій області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0097155805 від 22.07.2019 та визначено суму штрафу АТ "БАНК "ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ"- за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 90,15 грн.

Позивач не погоджуючись з таким податковим повідомленням-рішенням вважає його таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства України, а тому підлягає скасуванню оскільки вимоги відповідача, не включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів, а отже задоволенню в ліквідаційній процедурі не підлягають і вважаються погашеними.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п.1.1 ст.1 Податкового кодексу України, (далі - ПК України) податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно п.62.3 ст.62 ПК України, податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до п.75.1 ст.75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 ст.75 ПК України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Відповідно до п.76.1, 76.2 ст.76 ПК України, камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Відповідно до ст.86 ПК України, за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Пункт 86.8 ПК України передбачає, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Стаття 113 ПК України передбачає, що строки застосування, сплата, стягнення та оскарження сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) здійснюються у порядку, визначеному цим Кодексом для сплати, стягнення та оскарження сум грошових зобов`язань. Суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) зараховуються до бюджетів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки та збори.

Відповідач стверджує, що у нього були наявні підстави для застосовування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в сумі 90,15 грн за порушення строків сплати суми грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості.

Однак на думку суду, стягнення з позивача санкції у період перебування на стадії ліквідації суперечить вимогам ч. 3 ст.46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків встановлюються Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23.02.2012 №4452-VI (далі - Закон №4452-VI).

Суд встановив, що виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 17.09.2015 № 171 "Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ "БАНК "ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ", яким з 17.09.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на тимчасову адміністрацію в АТ "БАНК "ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ". Тимчасову адміністрацію в Банку запроваджено строком на три місяці з 18.09.2015 по 17.12.2015.

Правлінням Національного Банку України 17.12.2015 прийнято постанову № 898 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідації Публічного акціонерного товариства "БАНК ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ", якою вирішено відкликати банківську ліцензію та ліквідувати АТ "БАНК "ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ".

Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 28.11.2017 № 5175 "Про продовження строків здійснення процедури ліквідації АТ "БАНК "ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ" та делегувати повноваження ліквідатора", яким продовжено строк здійснення процедури ліквідації АТ "БАНК "ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ" на два роки по 17.12.2019.

Згідно ч. 3 ст. 46 Закону №4452-VI, під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов`язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Вимоги за зобов`язаннями банку із сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред`являтися тільки в межах ліквідаційної процедури та погашаються у сьому чергу відповідно до статті 52 цього Закону.

Зазначена норма права не передбачає звільнення банку, який перебуває на стадії ліквідації, від відповідальності за вчинення порушення, у тому числі зі сплати податків, чи зокрема санкцій за порушення строків їх сплати.

Крім того, суд зауважує, що абз. 1 ч. 3 ст. 46 Закону №4452-VI не є перешкодою для накладення на банк санкцій, передбачених Податковим кодексом України.

Однак, положення ч.3 ст.46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" підлягають урахуванню під час вирішення питання про стягнення коштів, визначених податковим повідомленням-рішенням за порушення сплати податкових зобов`язань.

Суд зазначає, що тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 36 Закону №4452-VI визначені наслідки запровадження тимчасової адміністрації.

У відповідності до п.1 ч.5 ст.36 Закону №4452-VI, під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку. З дня початку процедури ліквідації банку: припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється. Керівники банку звільняються з роботи у зв`язку з ліквідацією банку; строк виконання всіх грошових зобов`язань банку та зобов`язання щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) вважається таким, що настав (п.п. 1 та 3 ч. 2 ст. 46 Закону №4452-VI).

Тобто, під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.

Згідно ч.3 ст.46 Закону №4452-VI, під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов`язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Відповідно до ч.1 ст.49 Закону №4452-VI, Фонд припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.

Згідно з п.6 ст.2 Закону №4452-VI, ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Крім того, суд зазначає, що у спорах, пов`язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов`язань перед його кредиторами, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.

Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі № 910/7983/17.

Положенням частини другої статті 46 Закону №4452-VI встановлено, що з дня призначення уповноваженої особи Фонду банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню чи збільшенню ліквідаційної маси.

Таким чином, якщо на момент ухвалення рішення судом у банку введено тимчасову адміністрацію, це унеможливлює стягнення коштів у будь-який інший спосіб, ніж це передбачено Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Згідно ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд встановив, що на день винесення податкового повідомлення рішення до ПАТ "БАНК "ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ" у банку запроваджено тимчасову адміністрацію та розпочато процедуру ліквідації, а тому стягнення з відповідача коштів у будь-який інший спосіб, ніж це передбачено Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", є неможливим.

Крім того, з метою стягнення штрафних санкцій відповідачу необхідно було б звернутись уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "БАНК"ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ" зі заявою про акцептування кредиторських вимог у порядку Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Проте, з наявних у матеріалах справи доказів не вбачається факту такого звернення позивачем у встановлені для цього строки.

Законом №4452-VI передбачено правові наслідки у разі не звернення кредитора у встановлений Законом строк.

Як зазначалось вище, що відповідно до ч.1 ст.49 Закону №4452-VI фонд припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.

Суд звертає увагу відповідача, що відповідно до ч.8 ст.49 Закону №4452-VI вимоги не включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів, задоволенню в ліквідаційній процедурі не підлягають і вважаються погашеними.

Враховуючи наведені обставини, суд вважає, що застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) на суму 90,15 грн суперечить нормам Закону №4452-VI, який є першочерговим, та спеціальним у даних правовідносинах, а тому у відповідача не було підстав для винесення податкового повідомлення-рішення, оскільки податковий орган мав можливість звернутись до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "БАНК "ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ" зі заявою про акцептування кредиторських вимог у порядку визначеному Законом №4452-VI, а тому таке податкове повідомлення-рішення від 22.07.2019 №0097155805 є протиправним та підлягає скасуванню, а відповідно адміністративний позов необхідно задовольнити.

У відповідності до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28 серпня 2018 року (справа № 802/2236/17-а).

За змістом частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов публічного акціонерного товариства "БАНК"ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ" до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.07.2019 № 0097155805 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області від 22.07.2019 № 0097155805 щодо застосування до публічного акціонерного товариство "БАНК"ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ" штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) на суму 90 (дев`яносто) грн 15 коп.

Стягнути на користь публічного акціонерного товариства "БАНК "ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ" (ідентифікаційний код - 09807856) судовий збір в розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн 00 коп., за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Хмельницькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:Публічне акціонерне товариство "БАНК"ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ" (вул. Січових Стрільців, 60,Київ 50,04050 , ідентифікаційний код - 09807856) Відповідач:Головне управління ДПС у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17,Хмельницький,Хмельницька область,29000 , ідентифікаційний код - 43142957)

Головуючий суддя О.П. Шевчук