Рішення № 85606872, 07.11.2019, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/6192/19

Провадження №2/442/1639/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2019 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

у складі :

головуючого – судді Хомика А.П.,

за участю секретаря судового засідання – Лужецької С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дрогобичі цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

встановив :

30.08.2019 позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 11672,81 грн. та судові витрати. У обґрунтування позову посилається на те, що 06.08.2015 між ОСОБА_1 та АТ КБ "ПриватБанк" та було укладено кредитний договір б/н, згідно якого відповідач отримав кредит у розмірі 2300 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Однак, взятих на себе зобов`язань відповідач не виконував, в результаті чого виникла заборгованість, яка станом на 16.07.2019 становить 11672,81 грн., і яка складається : 1128,91 грн. – заборгованості за тілом кредиту; 2434,51 грн. заборгованості за простроченим тілом кредиту, 0,00 грн. – заборгованості за нарахованими відсотками; 5677,35 грн. - за пенею за простроченим зобов`язанням; 1400 грн. – пенею за несвоєчасністю сплати боргу на суму від 100 грн.; штрафу ( фіксована частина) -500 грн.; 532,04 грн. – штрафу ( процентна складова).

Наслідками порушення відповідачем зобов`язання щодо повернення суми кредиту є право позивача вимагати його повернення та штрафних санкцій за невиконання умов договору, а тому просить суд постановити рішення, яким стягнути вказану заборгованість, а також понесені судові витрати.

07.10.2019 від адвоката відповідача Тунського А.Р. надійшов відзив на позов, в якому такий просив у позові відмовити, стягнути гонорар за надання правової допомоги у суді в розмірі 2000 грн. В обґрунтування відзиву покликається на те, що просить врахувати висновок Великої Палати Верховного суду, визначений у постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17 про те, що відсутність у анкеті – заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна ( Типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Таким чином, позивачем було безпідставно зараховано кошти в сумі 3261,67 грн. в рахунок погашення відсотків, пені та штрафу. А також те, що позивачем пропущено строк позовної давності, який просить застосувати.

06.11.2019 від позивача надійшла відповідь на відзив, де, зокрема зазначено, що з довідки про умови кредитування з використання кредитки « Універсальна» чітко вбачається, що відповідачу встановлено процентну ставку в розмірі 3,00% ( 36 % на рік), вказано розміри комісій та штрафів. Вважає, що сторонами при укладені договору були обговорені усі істотні умови договору. Розрахунок заборгованості відповідачем не спростований, контр розрахунок не наданий, судово-економічні експертизи по справі не призначались.

Щодо посилання відповідача на постанову ВС за справою №342/180/17, то таким судом звернуто увагу на відсутність доказів тотожності наданих банком разом із позовною заявою Умов та Правил надання банківських послуг із тим, що були чинними у момент підписання заяви позивальника.

Разом з тим, витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені, а відповідачем не надано документального підтвердження понесених витрат на правову допомогу , акт виконаних робіт, чек про сплату коштів ), розрахунку таких витрат.

Також, на думку позивача, не підлягає до задоволення заява про застосування строку позовної давності, так як картка, за якою надано кредит, діє до останнього дня 07.2022 року. Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача 25.08.2019

Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника, позовні вимоги просив задоволити.

Представник позивача – Петренко О.В. позову не визнав з підстав, викладених у відзиві на позов.

Суд, перевіривши матеріли справи, безпосередньо дослідивши докази, дійшов висновку, що позов слід задоволити частково.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Між сторонами виникли правовідносини щодо належного виконання умов укладеного кредитного договору.

Звертаючись до суду з позовом, позивач зазначив, що на підставі анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк», яка підписана сторонами, й умов та правил надання банківських послуг, які погоджені з відповідачем, між 07.10.2011 АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, відповідно до якого останній отримав кредит у розмірі 2300 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

На підтвердження заявлених позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» надано анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк», яка підписана сторонами; також надано витяги з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна»; витяг з Умов та правил надання банківських послуг.

Як вбачається з анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, остання даних про видачу кредитної картки, її виду та строку дії, кредитний ліміт, не містить, тобто, вказана анкета-заява взагалі не містить ніяких даних, крім прізвища, адреси та підпису відповідача.

У матеріалах справи відсутні інші належні та допустимі докази, які підтверджують суму наданого відповідачу кредитного ліміту.

Разом з тим, наявний розрахунок заборгованості, наданий позивачем, згідно якому у відповідача станом на

При цьому, у самій анкеті-заяві від 07.10.2011 про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг домовленості сторін щодо процентів та штрафних санкцій немає.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/не можуть вважатися складовою частиною спірного кредитного договору.

Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України позивач не пред`явив.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Такого висновку дійшов Верховний суд у складі Великої палати 03.07.2019 при розгляді справи № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).

Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, до такого висновку також Велика Палата Верховного Суду при розгляді вищезазначеної справи, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Таким чином, до стягнення з відповідача підлягають 1128,91 грн. – заборгованість за тілом кредиту, 2434,51 грн. заборгованості за простроченим тілом кредиту, в іншій частині позову слід відмовити за безпідставністю.

Що стосується позиції відповідача стосовно того, що у нього відсутня заборгованість з тіла кредиту, оскільки 777,2 грн., які сплачені відповідачем, зараховані позивачем як погашення заборгованості за простроченим тілом кредиту; 1355,56 грн. зараховані позивачем як погашення по простроченим відсоткам; 1128,91 грн. – зараховані як погашення пені та штрафу, то така не відповідає природі договору кредиту, вказані дії банку відповідачем не оскаржено.

Відповідачем заявлено про сплив строку позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦПК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст. 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

У постанові Верховного Суду України від 6 листопада 2013 року №6-116цс13 викладено правову позицію, відповідно до якої, перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення, при цьому, позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу.

Відповідно до п.3 ч.2 ст. 141 ЦПК України, у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач пред`явив позов на загальну суму 11672,81 грн. Позов задоволено на загальну суму 3563,42 грн. Відтак на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно до розміру задоволених вимог, а саме – 586,43 грн. Разом з тим, підстав для стягнення гонорару у розмірі 2000 грн. з позивача в користь відповідача, суд не вбачає за недоведеністю.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-83, 141, 223, 247, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд,–

ухвалив :

Позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором б/н від 07.10.2011, в розмірі 3563,42грн. ( три тисячі п`ятсот шістдесят три гривні сорок дві копійки ) та 586,43 грн. (п`ятсот вісімдесят шість гривень сорок три копійки ) судових витрат.

В решті позову відмовити.

Апеляційну скарга на рішення суду може бути подано до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони:

Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк", код ЄДРПОУ - 14360570, рахунок для погашення заборгованості та судових витрат № НОМЕР_1 , МФО №305299, місцезнаходження - 01001, вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, адреса для листування - 49094, вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпро;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя А.П. Хомик