Рішення № 85605981, 13.11.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/3836/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Костенко Г.В., розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

10.10.2019 ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (надалі - ГУ ПФУ в Полтавській області, відповідач), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення відділу з питань призначення пенсії №8 Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 30.09.2019 №128 щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до норм статті 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування";

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити виплату ОСОБА_1 грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до норм статті 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу ОСОБА_1 призначена пенсія за віком відповідно до поданої заяви з усіма необхідними документами. Проте, при призначенні пенсії позивачу не була виплачена грошова допомога як медичному працівнику, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV. Грошова допомога відповідно до пункту 7-1 розділу XV Закону №1058-IV не була призначена у зв`язку з відсутністю необхідного стажу на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ тривалістю 35 років. Позивач вважає доводи пенсійного органу безпідставними та таким, що не відповідає фактичним обставинам.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.10.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/3836/19, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження.

04.11.2019 до суду надійшов відзив на позовну заяву (а.с.66-67), у якому представник просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058 особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Надана довідка Кременчуцького об`єднаного міського військового комісаріату №4/132 від 26.02.2019 не містить даних щодо закладу чи установи, що визначені переліком, затвердженим наказом №232 від 04.07.2011, а відтак відсутні підстави для зарахування військової служби у період з 05.06.1978 по 31.05.1978 до стажу, що дає право на виплату одноразової грошової допомоги.

Сторони у судове засіданні не з`явились, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином. Від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника. У задоволені позовних вимог просить відмовити.

Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на зазначене, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до частини першої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктом 1 частини третьої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Згідно частини дев`ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, а також зважаючи на неприбуття осіб, які беруть участь у справі, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд вирішив розглядати справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

02.01.2019 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Кременчуцького ОУПФУ в Полтавській області із заявою про призначення пенсії за віком (а.с.37).

Рішенням Кременчуцького ОУПФУ в Полтавській області від 04.01.2019 №163950003664 ОСОБА_1 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (а.с.32).

Крім того, як свідчать матеріали справи, позивач звернувся до пенсійного фонду із заявою про виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, що передбачено пунктом 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058.

Рішенням відділу з питань призначення та перерахунків пенсії №8 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 30.09.2019 №128 ОСОБА_1 відмовлено у виплаті грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення (а.с.61 зворотній бік).

Не погодившись з рішенням від 30.09.2019 №128 щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи, суд виходить з наступного.

Пунктом 7-1 Розділу XV Прикінцеві положення Закону "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі – Закон № 1058-IV) визначено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі – Закон №1788-XII) право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Згідно із пунктом 1 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1191 (далі - Порядок № 1191), цей Порядок визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 49 - 51, ст. 376), та механізм її виплати.

Пунктами 5 - 7 Порядку № 1191 визначено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 р. призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування2 та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію. Для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", станом на день її призначення. Виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.

За приписами пункту 2 Порядку № 1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 3, ст. 10), що передбачені: переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. № 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років" (ЗП України, 1994 р., № 4, ст. 70; Офіційний вісник України, 2002 р., № 39, ст. 1820; 2004 р., № 46, ст. 3052).

Як убачається із Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909, до стажу роботу, що дає право на пенсію за вислугу років, зараховується робота у закладах охорони здоров`я (лікарняні заклади, лікувально-профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної медичної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні заклади, установи з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальні органи Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно-епідеміологічні заклади, діагностичні центри) на посадах лікарів та середнього медичного персоналу (незалежно від найменування посад).

Отже, право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з наявністю у неї необхідного спеціального стажу (від 25 до 30 років) роботи на певних, визначених законодавством, посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної або комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058 будь-якого іншого виду пенсії.

Вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 13.03.2018 (справа № 234/13835/17) та в силу приписів частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України враховуються судом при вирішенні цієї справи.

Як убачається із матеріалів справи, при призначенні пенсії за віком грошова допомога відповідно до пункту 7-1 розділу XV Закону № 1058-IV не була виплачена позивачу у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу, який, на думку відповідача, становить 34 роки 03 місяців 11 днів при необхідних 35 років.

При цьому, період з 05.06.1978 по 31.05.1979 проходження військової служби позивачем на посаді фельдшера не був зарахований до спеціального стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, в зв`язку із відсутністю інформації щодо закладу охорони здоров`я.

Разом з тим, судом встановлено, що у період з 06.05.1977 по 31.05.1979 позивач проходив військову службу у Збройних Силах СРСР на посадах рядового та сержантського складу, що підтверджується військовим квитком ВЧ №082210 (а.с.41 зворотній бік), записами у трудовій книжці (а.с.49-51). При цьому, довідкою Кременчуцького об`єднаного міського військового комісаріату від 26.02.2019 №4/132 підтверджено, що ОСОБА_1 з 05.06.1978 по 31.05.1979 проходив військову службу саме на посаді фельдшера (а.с.59 зворотній бік).

Суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни.

Згідно з п. "в" частини третьої статті 56 Закону №1788-XII до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, зараховується військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки та органах внутрішніх справ, незалежно від місця проходження служби.

Згідно з абз. 2 частини першої статті 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ (далі – Закон №2011-ХІІ), час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, Закон 2011-ХІІ передбачає зарахування до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, всього періоду проходження строкової військової служби незалежно від посад в період такої служби. Єдиною умовою для зарахування до спеціального стажу роботи періоду проходження строкової військової служби Закон 2011-ХІІ визначає роботу за професією або зайняття посади, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, на момент призову на військову службу.

Отже, період проходження військової служби з 05.06.1978 по 31.05.1979 на посаді фельдшера підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача, що визначає право на виплату грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV Закону № 1058-IV.

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що надані позивачем документи підтверджують його право на отримання грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону №1058, оскільки судом встановлені три обов`язкові обставини, які зумовлюють виникнення права на її отримання, а саме: наявність у позивача необхідного спеціального стажу роботи у відповідних закладах охорони здоров`я; вихід позивача на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної або комунальної форми власності; неотримання позивачем до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058 будь-якого іншого виду пенсії.

Відтак, рішення відділу з питань призначення пенсії №8 Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 30.09.2019 №128 щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення є протиправним та підлягає скасуванню.

Обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд, керуючись статтею 245 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити виплату ОСОБА_1 грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до норм статті 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" зарахувавши до спеціального стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", період проходження військової служби з 05.06.1978 по 31.05.1979 на посаді фельдшера.

Отже, позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути витрати на сплату судового збору в сумі 768,40 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, Полтавська область, 36000, код ЄДРПОУ 13967927) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення відділу з питань призначення пенсії №8 Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 30.09.2019 №128 щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до норм статті 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" зарахувавши до спеціального стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", період проходження військової служби з 05.06.1978 по 31.05.1979 на посаді фельдшера.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, Полтавська область, 36000, код ЄДРПОУ 13967927) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору в розмірі 768,40 (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складання.

Головуючий суддя Г.В. Костенко