Рішення № 85605937, 30.10.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/3397/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Головка А.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання – Крутько О.В.,

представника позивача – Соляник І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

09 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Кременчуцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про зобов`язання відшкодувати завдані матеріальні збитки, а саме: провести доплату недоотриманої пенсії її батька до суми, зазначеній у свідоцтві про спадщину, а саме: у розмірі 34767,37 грн.; здійснити компенсацію втрати частини пенсії у зв`язку із порушенням строків її виплати згідно із ч. 2 ст. 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Позовні вимоги обґрунтовані незаконністю дій відповідача щодо відмови у виплаті сум пенсій, що належали її батькові ОСОБА_2 і залишилася недоотриманими у зв`язку з його смертю.

Вирішуючи питання щодо можливості розгляду позовної заяви в порядку адміністративного судочинства суд зазначає наступне.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Відповідно до вимог статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

У цій справі предметом позову є майнова вимога позивача визнати за нею в порядку спадкування право власності на майно - грошові кошти. Спір має приватно-правовий характер і підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27 березня 2019 року по справі № 286/3516/16-ц (провадження № 14-95цс19).

Проте, при вирішенні питання щодо відкриття провадження в адміністративній справі судом встановлено, що ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 30.07.2019 року у справі № 536/1110/19 відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Кременчуцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області щодо неправомірних дій Кременчуцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області по виплаті недоотриманої пенсії після смерті пенсіонера. Ухвала набрала законної сили 14.08.2019 року.

Таким чином, з метою не допущення обмеження права позивача на доступ до правосуддя суд вважав за необхідне розглянути вказаний спір в порядку адміністративного судочинства.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/3397/19, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 10 жовтня 2019 року допущено заміну відповідача Кременчуцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області його правонаступником Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області (ідентифікаційний код 13967927, вул. Соборності 66, м. Полтава, 36014).

18.10.2019 відповідач надав до суду відзив (а.с.31-33), в якому просив відмовити в задоволенні позову посилаючись на те, що ОСОБА_2 не перебував на обліку в Кременчуцькому ОУПФ, виплата йому пенсії була припинена не з вини відповідача та пенсія за життя з 01.04.2015 ОСОБА_2 відповідачем не нарахована не була, то з 01.04.2015 пенсія не отримана з вини пенсіонера, оскільки він не звертався до органів ПФУ для виплати пенсії.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є донькою померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 пенсіонера ОСОБА_2 , що підтверджено паспортом громадянина України, свідоцтвом про народження, свідоцтвом про смерть (а.с.9-12).

Для оформлення спадкових прав на ім`я ОСОБА_1 приватний нотаріус Ганночка О.В. звернувся до УПФ із запитом від 06.04.2019 № 437/02-14 щодо наявності невиплачених грошових сум, в тому числі пенсії, які належали померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , але не були ним одержані за життя /а.с 41/.

Згідно із листом Кременчуцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області від 09.04.2019 № 6508/02-09 пенсія за дні життя ОСОБА_2 за період з квітня 2015 року по вересень 2018 року в розмірі 123445,92 грн була нарахована, але не виплачена. Повідомлено, що вказана сума буде перевизначена в залежності від дати подачі заяви про недоодержану пенсію та свідоцтва про право на спадщину згідно вимог ст. 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" /а.с. 42/.

Вказана сума ввійшла до складу спадщини та зазначена у свідоцтві про право на спадщину за Законом від 24.04.2019 (спадкова справа № 16/2009) /а.с. 13/.

ОСОБА_1 07.05.2019 звернулася до відповідача з заявою про виплату недоотриманої пенсії померлого батька на підставі свідоцтва про право на спадщину № 16/2019 від 24.04.2019 /а.с. 43/.

Згідно з розпорядженням Кременчуцького ОУПФУ від 07.05.2019 № 1085-С разовим дорученням виплачено ОСОБА_1 недоодержану пенсію ОСОБА_2 з 07.05.2016 по вересень 2018 року у розмірі 88678,55 грн за три роки до дня звернення за отриманням пенсії /а.с. 44/.

Позивач недоотримала 34767,37 грн. грн, у зв`язку із чим звернулася до суду з вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Порядок виплати недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера встановлений статтею 52 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Так, сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Аналогічна норма зазначена у статті 91 Закону України "Про пенсійне забезпечення", згідно якої суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави дійти висновку про те, що право на отримання коштів належить членам сім`ї померлого пенсіонера, якщо відповідні кошти підлягали виплаті йому самому, але за життя він їх не отримав незалежно від причин.

Посилання відповідача на статтю 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" є безпідставним.

Відповідно до частини першої вказаної статті нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми нестриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Тобто, вказана стаття регулює відносини у випадку неотримання нарахованої суми пенсії з власної вини.

У спірному випадку відносини регулюються безпосередньо статтею 52 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

З листа Кременчуцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області від 09.04.2019 № 6508/02-09 слідує, що пенсія за дні життя ОСОБА_2 за період з квітня 2015 року по вересень 2018 року в розмірі 123445,92 грн була нарахована, але не виплачена.

Враховуючи, що позивачу разовим дорученням виплачено недоодержану пенсію ОСОБА_2 з 07.05.2016 по вересень 2018 року у розмірі 88678,55 грн, тобто за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, то вимога позивача про стягнення недоотриманої пенсії у розмірі 34767,37 грн є правомірною.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку щодо порушення відповідачем вимог статті 19 Конституції України та статті 91 Закону України "Про пенсійне забезпечення", статті 52 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", оскільки позивачу неправомірно не виплачено всієї суми недоотриманої пенсії.

Частиною другою статті 46 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", яка регламентує виплату пенсій за минулий час, передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. При цьому компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19.10.2000 №2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" /далі - Закон №2050-III/ та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 /далі - Порядок №159/.

Відповідно до статей 1, 2 Закону №2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Аналогічні положення закріплені також і в пунктах 2, 3 Порядку №159.

Відповідно до статті 3 Закону № 2050-III сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Згідно зі статтею 4 Закону №2050-III виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Із аналізу наведених норм слідує, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі пенсії, у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер.

При цьому, дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, пенсії).

Компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування, тобто, чи самим підприємством, установою чи організацією добровільно або на виконання судового рішення.

Основною умовою, передбаченою статтею 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", статтею 2 Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходу у зв`язку з порушенням їх виплати" для виплати громадянину компенсації, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів, у тому числі пенсії і компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією, у даному випадку - органом пенсійного фонду, добровільно чи на виконання судового рішення.

З наведених норм вбачається, що компенсація втрати частини доходів нараховується лише на нараховані та фактично виплачені доходи, однак, станом на сьогодні судом встановлено не виплату відповідачем недоотриманої пенсії в сумі 34767,37 грн.

Відповідно до пункту 5 Порядку №159 сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць, тому компенсація втрати частини доходів може бути нарахована лише на ту частину заборгованості, яка була фактично виплачена позивачу та в місяць виплати такої заборгованості.

Даний висновок суду відповідає правовій позиції Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду, викладеній в постанові від 10.07.2018 у справі №404/6317/16-а (адміністративне провадження №К/9901/5696/17), згідно з якою виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Враховуючи те, що позовні вимоги спрямовані на майбутнє, висновок суду про задоволення позову буде залежати від настання певних умов (виплата заборгованості без виплати компенсації), що суперечить частині сьомій статті 246 КАС України, яка регламентує зміст рішення.

Отже, підстави для зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області при проведенні виплат заборгованості ОСОБА_1 виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати станом на дату розгляду справи відсутні.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області (ідентифікаційний код 13967927, вул. Соборності 66, м. Полтава, 36014) про зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області виплатити ОСОБА_1 суму недоотриманої пенсії в розмірі 34767,37 грн (тридцять чотири тисячі сімсот шістдесят сім гривень 37 копійок).

У іншій частині - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 04 листопада 2019 року.

Суддя А.Б. Головко