Ухвала суду № 85605829, 12.11.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6150/18

У Х В А Л А

12 листопада 2019 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А.

за участю: секретаря Ягенської К.О., представника відповідача Вінюкова В.М.

розглянувши в підготовчому засіданні в залі суду в м.Одесі заяву про закриття провадження по адміністративній справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “Майнічі” до Одеської міської ради про визнання протиправним та нечинним рішення Одеської міської ради №1316-VІІ від 19.10.2016 року “Про затвердження плану зонування території (зонінгу) м. Одеси” в частині віднесення земельної ділянки, на якій розміщена будівля (нежитлове приміщення) електроцеху площею 1843,7 кв.м., що розташоване за адресою м. Одеса, вул.. Водопровідна 1-а до проектних рекреаційних зон озеленених територій загального користування (зона Р-3п),-

ВСТАНОВИВ:

07.03.2019 року до суду надійшла письмова заява представника відповідача про закриття провадження у справі з підстав того, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, так як згідно позовної заяви позивач стверджує, що вказаним рішенням обмежується його право власності на будівлю, та він позбавлений практичної можливості користуватися нею, що відбулось втручання у право власності, та що суд вирішуючи питання про поновлення строку на подання позову в ухвалі виходив з того, що позивач звернувся до суду з позовом про усунення перешкод у здійснення права власності, а тому в даному випадку спірні правовідносини регулюються цивільним, земельним законодавством, на що й посилається позивач в обґрунтування позову та має приватно-правовий характер.

18.03.2019 року до суду надійшло письмове доповнення до заяви про закриття провадження у справі від представника відповідача, у якій додатково зазначено, що позовні вимоги та їх підстави не стосуються оскарження владних управлінських рішень, дій чи бездіяльності, а прийняття органом місцевого самоврядування рішення не змінює правову природу спірних відносин і не перетворює цей спір у публічно-правовий, так як учасниками цивільних відносин є: держава України, Автономна республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права. Та згідно п.10 ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльність органу державної влади, або органу місцевого самоврядування, а тому такий спір відповідно до п.6 ч.1 ст.20 Господарського кодексу України має розглядатися за правилами господарського судочинства.

Представник позивача надав 25.03.2019р. до суду письмові заперечення на вказану заяву.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Позивач у позові просить суд визнати протиправним та нечинним рішення Одеської міської ради №1316-VІІ від 19.10.2016 року “Про затвердження плану зонування території (зонінгу) м. Одеси” в частині віднесення земельної ділянки, на якій розміщена будівля (нежитлове приміщення) електроцеху площею 1843,7 кв.м., що розташоване за адресою м. Одеса, вул.. Водопровідна 1-а до проектних рекреаційних зон озеленених територій загального користування (зона Р-3п). До позову він додає витяг з Державного Реєстру речових прав на нерухоме майно з якого вбачається, що він є власником цього майна.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України; у редакції, чинній на час звернення до суду з цим позовом) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 1 частини першої статті 3 КАС України у зазначеній редакції).

Згідно з частиною другою статті 4, пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України (у вказаній редакції) юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Зокрема, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС України).

За пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

З аналізу наведених процесуальних норм убачається, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб`єкт владних повноважень здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.12 Закону України «Про основи містобудування» до компетенції сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування на відповідній території належить затвердження відповідно до законодавства місцевих програм, генеральних планів відповідних населених пунктів, планів зонування територій, а за відсутності затверджених в установленому законом порядку планів зонування території - детальних планів територій.

Після прийняття відповідачем оскаржуваного рішення у позивача не виникло нове право власності та не скасовано існуюче, водночас суб`єкт владних повноважень на виконання своїх владно-розпорядчих функцій затвердив оскаржуваним рішенням план зонування території міста Одеси, який визначає умови та обмеження використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.

Отже, виникнення спірних правовідносин обумовлено протиправними, на думку позивача, діями відповідача при вирішенні питання щодо визначення умов та обмеження використання території на якій на час звернення до суду знаходиться нерухоме майно позивача та яке в силу законодавчих приписів належить до виключної компетенції відповідача як органу місцевого самоврядування, тому законність таких дій (бездіяльності) підлягає перевірці адміністративним судом.

Аналогічного висновку дійшла Велика палата Верховного суду в постанові від 15 травня 2019 року по справі № 363/3786/17.

Враховуючи викладене суд доходить висновку, що у задоволенні заяви представника відповідача слід відмовити.

Керуючись ст.ст.238,248КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника відповідача про закриття провадження у справі відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Повний текст ухвали виготовлений 12.11.2019р.

Суддя Іванов Е.А.