Рішення № 85605491, 12.11.2019, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

12 листопада 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/3705/19

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Борзаниця С.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до 25 Державної пожежно-рятувальної частини Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, середнього заробітку за час затримки виплати одноразової грошової допомоги при звільненні, недоплаченої матеріальної допомоги при звільненні,-

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі також - позивач) до 25 Державної пожежно-рятувальної частини Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області (далі також - відповідач, ДПРЧ-25), відповідно до якої просить:

- стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки виплати грошового забезпечення (допомоги для оздоровлення) при звільненні у розмірі 48 780 грн;

- стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки виплати одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 18557 грн;

- стягнути з відповідача на користь позивача недоплачену матеріальну допомогу на оздоровлення за 11 днів у 2019 році у розмірі 4 173,44 грн.

В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що позивач з 01.09.1994 по 23.05.2019 проходив службу у системі МВС України, МНС України та ДСНС України, а на момент звільнення перебував на посаді начальника 25 державної пожежно-рятувальної частини ГУ ДСНС України у Луганській області.

23.05.2019 позивача було звільнено із служби цивільного захисту у відставку за станом здоров`я згідно наказу ДСНС України від 09.04.2019 № 136 «Про звільнення із служби цивільного захисту» та виключений з кадрів ДСНС України, зі списків особового складу ГУ ДСНС України у Луганській області та знятий з усіх видів забезпечення з 23.05.2019 згідно наказу ГУ ДСНС України у Луганській області від 23.05.2019 № 167 «Про виключення з кадрів» з правом призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

В останній день служби відповідач зобов`язаний був виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні, яка в день звільнення виплачена не була. Зазначена грошова допомога була виплачена тільки 26.06.2019.

Більш того, відповідач у день звільнення не розрахувався по виплаті грошового забезпечення, а саме: допомоги для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення, частина якої була виплачена 24.05.2019 у сумі 11998,51 грн., а остаточний розрахунок відповідачем в розмірі 4173,44 грн. здійснений так і не був.

На підставі статей 116, 117 КЗпПУ позивач вважає, що має право просити стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки виплати грошового утримання з 23.05.2019 по 22.08.2019 (включно) у розмірі 48780,24 грн. (530,22 грн./день * 92 днів за час затримки виплати), а також стягнути середній заробіток за час затримки виплати грошової допомоги при звільненні за період з 23.05.2019 по 26.06.2019 (включно) у розмірі 18 557,70 грн. (530,22 * 35 днів за час затримки виплати).

Позивач у судове засідання не прибув. Поштове відправлення із судовою повісткою, направлене на адресу позивача, не вручене адресату (а.с. 78, 79). Відповідно до частини одинадцятої статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Відповідач у судове засідання не прибув, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с. 76). Правом подати суду відзив на позовну заяву разом з доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем, відповідач не скористався.

Відповідно до частини дев`ятої статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Оскільки сторони про час, дату та місце судового розгляду повідомлені належним чином, відсутня потреба заслухати свідка чи експерта, суд вважає за можливе розглянути справу у письмовому провадженні на підставі наявних у ній доказів.

По справі вчинені такі процесуальні дії.

Ухвалою від 27.08.2019 відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження та призначене судове засідання на 18.09.2019 (а.с. 1-2).

18.09.2019 у зв`язку з неявкою відповідача та ненадходження відзиву розгляд справи відкладено, судове засідання призначено на 01.10.2019 (а.с. 32).

Ухвалою від 01.10.2019 у справі замінено відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області на належного - 25 Державну пожежно-рятувальну частину Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області. Розгляд справи відкладено, судове засідання призначено на 17.10.2019 (а.с. 54).

17.10.2019 за клопотанням позивача розгляд справи відкладено, судове засідання призначено на 23.10.2019 (а.с. 67).

17.10.2019 за клопотанням представника відповідача розгляд справи відкладено, судове засідання призначено на 12.11.2019 (а.с. 73).

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), суд встановив таке.

ОСОБА_1 з 01.09.1994 по 23.05.2019 проходив службу у системі МВС України, МНС України та ДСНС України, а на момент звільнення перебував на посаді начальника 25 державної пожежно-рятувальної частини ГУ ДСНС України у Луганській області (а.с. 14).

Відповідно до витягу з наказу ГУ ДСНС України у Луганській області від 23.05.2019 № 167 підполковника служби цивільного захисту ОСОБА_1 , начальника 25 державної пожежно-рятувальної частини Головного управління, звільненого із служби цивільного захисту згідно наказу ДСНС (по особовому складу цивільного захисту) від 09.04 2019 № 136 «Про звільнення» у відставку (із зняттям з військового обліку) за пунктом 176 підпунктом 3 Положення (за станом здоров`я), виключено з кадрів ДСНС, зі списків особового складу Головного управління, знято з усіх видів забезпечення з 23.05.2019 та направлено до Сєвєродонецького міського військового комісаріату Луганської області для зняття з військового обліку. Вислуга років на службі станом на 23.05.2019: календарна - 24 роки 08 місяців 23 дні; пільгова - 03 роки 04 місяці 16 днів; загальна- 28 років 01 місяць 09 днів. Встановлено щомісячну премію за період з 01.05.2019 по 23.05.2019 у розмірі 24 %. Матеріальну допомогу на оздоровлення за 2019 рік отримав. Матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2019 рік не отримав. У наказі також зазначено, що відповідно до частини 25 статті 129 Кодексу цивільного захисту України виплатити грошову компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за 2019 рік у кількості 15 календарних днів. Провести всі необхідні виплати ОСОБА_1 відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 20 липня 2018 року № 623 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 серпня 2018 року за № 936/32388 (далі також – Інструкція), з урахуванням календарної вислуги років, необхідної для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні, в розмірі 50-ти (п`ятдесяти) відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби - 24 роки 08 місяців 23 дні (а.с. 16).

Відповідно до довідки ДПРЧ-25 б/д та б/№ ОСОБА_1 грошове забезпечення виплачене за період з 01.05.2019 по 23.05.2019 в сумі 32460,27 грн (матеріальна допомога на оздоровлення – 11998,50 грн, компенсація за невикористану відпустку – 7825,15 грн) (а.с. 46).

Згідно платіжного доручення від 23.05.2019 № 131 та витягу з відомості зарахування на картрахунки грошового забезпечення за травень 2019 року позивачу зараховано на картковий рахунок 32460,27 грн (а.с. 47, 48).

Грошове забезпечення за період з 01.05.2019 по 23.05.2019, а саме: посадовий оклад – 3976,77 грн, оклад за спецзванням – 1046,12 грн, надбавка за вислугу років (45%) – 2260,30 грн, щомісячна премія (25%) – 954,42 грн, надбавка за особл. проходж. Служби (50%) – 3641,60 грн, надбавка за кваліфікацію – 119,30 грн, матеріальна допомога на оздоровлення – 11998,50 грн, щомісячно премія за квітень – 1286,40 грн, компенсація за невикористану відпустку – 7825,15 грн, ОСОБА_1 отримав 24.05.2019 (а.с. 17, 19, 46).

Грошове забезпечення позивача за березень 2019 року складає 16171,95 грн, за квітень 2019 року – 16171,95 грн (а.с. 20).

Згідно платіжного доручення від 24.06.2019 № 157 та витягу з відомості зарахування на картрахунки грошового забезпечення за червень 2019 року позивачу зараховано на картковий рахунок 191152,45 грн (а.с. 47, 48).

Одноразову грошову допомогу при звільнені ОСОБА_1 отримав 26.06.2019, що підтверджується роздруківкою з банківського рахунку позивача (а.с. 17).

Порядок проходження громадянами України служби цивільного захисту визначається Кодексом цивільного захисту України та Положенням про проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, що затверджується Кабінетом Міністрів України від 11.07.2013 № 593.

Так, відповідно до положень статті 125 Кодексу цивільного захисту України, держава гарантує достатнє грошове забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту з метою створення умов для належного та сумлінного виконання ними службових обов`язків (частина перша статті 125 Кодексу цивільного захисту України).

Порядок та умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту встановлюються Кабінетом Міністрів України (частина перша статті 125 Кодексу цивільного захисту України).

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (надалі також – Постанова КМУ № 704) затверджена схема тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту згідно з додатком 6.

Пунктом 2 Постанови КМУ № 704 визначено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Пунктом 3 Постанови КМУ № 704 передбачено, що виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації (далі - державні органи).

Підпунктом 3 пункту 5 Постанови КМУ № 704 надане право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Згідно п. 1 розділу XXIX Інструкції - особам рядового і начальницького складу за рішенням керівника (начальника) органу управління (підрозділу) в межах фонду грошового забезпечення, затвердженого в кошторисі органу управління (підрозділу), один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення.

Відповідно до положень п. 1 розділу XXX Інструкції - особам рядового і начальницького складу, у тому числі тим, хто перебуває в розпорядженні органу управління (підрозділу), за рішенням керівника органу управління (підрозділу) один раз на рік надається допомога для оздоровлення в розмірах їх місячного грошового забезпечення.

Таким чином, відповідно до норм чинного законодавства (пп. 3 п. 5 Постанови КМУ № 704, п. 1 розділів XXIX та ХХХ Інструкції) виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та допомоги для оздоровлення віднесена до права керівника державного органу, а не є обов`язковою виплатою.

Пунктом 7 Розділу XХVІІ Інструкції передбачено, що особам рядового і начальницького складу, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

З огляду на вказані норми законодавства вбачається, що спеціальним законодавством не встановлений порядок відшкодування за час затримки виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби цивільного захисту, в той же час такий порядок визначений КЗпП України.

При вирішенні заявлених позовних вимог суд зауважує, що у даних спірних правовідносинах повинні застосовуватись не тільки норми спеціального законодавства, але й трудового.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.05.2002 за № 8-рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми Кодексу Законів про працю України, у якому визначені основні трудові права працівників.

Таким чином, трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду у складі касаційного адміністративного суду від 07.02.2018 по справі №806/535/16, а також Верховного Суду України від 05.03.2012 у справі №21-42а12.

Згідно частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно статті 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Згідно роз`яснень, наданих в пункті 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 №13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100. Цей нормативний акт не застосовується лише тоді, коли середня заробітна плата визначається для відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, та призначення пенсії.

Згідно з пунктом 2 Порядку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до пункту 5 Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з пунктом 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

ОСОБА_1 звільнено з 23.05.2019, згідно довідки (арк. спр. 20) грошове забезпечення ОСОБА_1 за березень 2019 року складало 16171,95 грн., за квітень 2019 року – 16171,95 грн., разом – 32343,90 грн.

Таким чином, одноденний заробіток Позивача складає 808,60 грн. (32343,90 грн : 40 робочих днів (кількість робочих днів у березні 2019 року – 20, у квітні 2019 року – 20 з урахуванням робочих та вихідних днів)).

Кількість робочих днів з 24.05.2019 по день розрахунку з позивачем – 26.06.2019 складає 23 (травень – 6, червень – 17).

Таким чином, сума середнього заробітку, який повинен був нарахований та виплачений Позивачу у період з 24.05.2019 по 26.06.2019, складає 18597,80 грн (808,60 грн. х 23 дня).

Також матеріалами справи встановлено, що позивачу частково виплачена матеріальна допомога на оздоровлення за 2019 рік в сумі 11998,51 грн. (а.с.23), при цьому розмір місячного грошового забезпечення позивача складає 16171,95 грн. (а.с.20). Таким чином, в порушення п. 1 розділу XXX Інструкції позивачу не доплачені 4173,44 грн., які підлягають стягненню.

Стосовно заявлених вимог щодо стягнення середнього заробітку за час затримки виплати допомоги на оздоровлення при звільненні суд зазначає таке.

Положеннями статті 117 КЗпП України передбачено, що обов`язок підприємства виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по «день фактичного розрахунку» пов`язаний безпосередньо з фактом фактичного розрахунку, що відсутнє по даній адміністративній справі.

Нормами КЗпП України та іншими нормами законодавства не передбачено проміжного стягнення середнього заробітку за час затримки виплати належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

У зв`язку з відсутністю факту фактичного розрахунку із зазначенням конкретного дня фактичного розрахунку, по справі відсутні підстави, визначені статтею 117 КЗпП України, що виключає наявність обов`язку відповідача виплатити середній заробіток позивачу за час затримки розрахунку.

Як наслідок, відсутні підстави для задоволення заявлених вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати допомоги на оздоровлення при звільненні по день винесення рішення судом по справі.

Суд враховує правову позицію Верховного Суду України, викладену в справі 6-144ц13, відповідно до якої непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме: виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

Тобто, Верховний Суд України також у своєму рішенні зазначив, що середній заробіток повинен стягуватися за «весь період невиплати» власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

По даній адміністративній справі «весь період невиплати» не визначений, оскільки відсутня подія фактичного розрахунку, що вказує на передчасність заявлення вимог про стягнення відповідних сум на підставі ст. 117 КЗпП України та є підставою для відмови з задоволенні заявлених позовних вимог в цій частині.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до 25 Державної пожежно-рятувальної частини Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, середнього заробітку за час затримки виплати одноразової грошової допомоги при звільненні, недоплаченої матеріальної допомоги при звільненні підлягають частковому задоволенню в частині стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки виплати одноразової грошової допомоги при звільненні за період з 24.05.2019 по 26.06.2019 та недоплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі 4 173,44 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Згідно частини третьої статті 139 КАСУ при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивач звільнений від сплати судового збору згідно з пунктом 13 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір".

Оскільки у даній справі позовні вимоги (вимоги майнового характеру) задовольняються частково, а згідно частини третьої статті 139 КАС України судові витрати підлягали оплаті пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, судовий збір у розмірі 1536,80 грн. належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ДПРЧ-25.

Керуючись статтями 2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України , суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до 25 Державної пожежно-рятувальної частини Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, середнього заробітку за час затримки виплати одноразової грошової допомоги при звільненні, недоплаченої матеріальної допомоги при звільненні – задовольнити частково.

Стягнути з 25 Державної пожежно-рятувальної частини Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області (ідентифікаційний код: 38135906, місцезнаходження: 93500, Луганська обл., Новоайдарський район, смт Новоайдар, кв-л Миру, буд. 36) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 ) середній заробіток за час затримки виплати одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 18597,80 грн (вісімнадцять тисяч п`ятсот дев`яносто сім гривень 80 коп.).

Стягнути з 25 Державної пожежно-рятувальної частини Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області (ідентифікаційний код: 38135906, місцезнаходження: 93500, Луганська обл., Новоайдарський район, смт Новоайдар, кв-л Миру, буд. 36) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 ) недоплачену матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі 4 173,44 грн (чотири тисячі сто сімдесят три гривні 44 коп.).

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до 25 Державної пожежно-рятувальної частини Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області про стягнення з 25 Державної пожежно-рятувальної частини Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виплати грошового забезпечення (допомоги для оздоровлення) при звільненні у розмірі 48 780 грн – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань 25 Державної пожежно-рятувальної частини Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області (ідентифікаційний код: 38135906, місцезнаходження: 93500, Луганська обл., Новоайдарський район, смт Новоайдар, кв-л Миру, буд. 36) до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1536,80 грн (одна тисяча п`ятсот тридцять шість гривень 80 коп.).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Борзаниця