Рішення № 85604730, 06.11.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2019 року Справа № 160/3314/19 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Дєєв М.В., одноособово розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить: визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в зарахуванні до розрахунку заробітку суми заробітної плати ОСОБА_1 за періоди роботи з травня по грудень 1991 року; з січня по травень 1992 року; липень 1992 року; з вересня по листопад 1992 року; з січня по вересень 1993 року; з листопада по грудень 1993 року; червень 1994 року в ЗАТ «Вовнопрядильна фабрика» та відмови в перерахунку пенсії з урахуванням цього заробітку з 09 червня 2017 року; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 09 червня 2017 року, включивши в розрахунок заробітку суми заробітної плати за періоди роботи в ЗАТ «Вовнопрядильна фабрика» з травня по грудень 1991 року; з січня по травень 1992 року; липень 1992 року; з вересня по листопад 1992 року; з січня по вересень 1993 року; з листопада по грудень 1993 року; червень 1994 року, зазначені в архівній довідці, виданої архівним відділом виконкому Криворізької міської ради.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідно до рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.09.2018р. по справі № 0440/6517/18, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено, а саме:визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з травня по грудень 1991 року; з січня по травень 1992 року; липень 1992 року; з вересня по листопад 1992 року; з січня по вересень 1993 року; з листопада по грудень 1993 року; червень 1994 року; вересень 1994 року в ЗАТ «Вовнорядильна фабрика» та відмову в перерахунку пенсії з урахуванням цього стажу з 09.06.2017 р.; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи з травня по грудень 1991 року; з січня по травень 1992 року; липень 1992 року; з вересня по листопад 1992 року; з січня по вересень 1993 року; з листопада по грудень 1993 року; червень 1994 року; вересень 1994 року в ЗАТ «Вовнорядильна фабрика» та здійснити перерахунок пенсії з урахуванням цього стажу з 09.06.2017 р. Рішення набрало законної сили 19.10.2019р. Проте, позивач стверджує, що після пред`явлення рішення до виконання розмір її пенсії не змінився. У зв`язку з чим, 01.12.2018 р. позивач звернулася з заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просила и в розрахунок коефіцієнтів заробітної плати включити заробітну плату за період роботи з травня по грудень 1991 року, з січня по травень 1992 року, липень 1992 року, з вересні листопад 1992 року, з січня по вересень 1993 року, з листопада по грудень 1993 року, червень 1994 року та вересень 1994 року в ЗАТ «Вовнопрядильна фабрика» відповідно до архівної довідки, яка надавалась для припризначенні пенсії. Однак, відповідно до відповіді наданої Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області 07.02.2019р. було зазначено, що довідка про період роботи позивача в ЗАТ «Вовнопрядильна фабрика» в пенсійній справі відсутня.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.04.2019 р. у даній справі відкрито провадження, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та встановлено відповідачам п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали для подання письмового відзиву на позовну заяву та всіх документів, що підтверджують заперечення проти позову.

На виконання вимог вказаної ухвали суду від 17.04.2019 р. на адресу суду 20.05.2019р. надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на позовну заяву, в якому відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити та зазначив, що розмір пенсії позивача було приведено у відповідність з 09.06.2017р. - дати призначення пенсії, шляхом виключення із розрахунку величини заробітної плати показників заробітних плат, з яких не були утриманні внески до Пенсійного фонду, а саме: травень-грудень 1991р., січень-травень 1992р., липень 1992р., вересень-листопад 1992р., січень-вересень 1993р., листопад-грудень 1993р., червень-вересень 1994р. Таким чином, розмір заробітної плати за період з 01.08.1988р. по 31.07.1994р., яка з урахуванням даних персоніфікованого обліку з 30.07.2002р. по 09.08.2002р., з 13.01.2003р. по 09.10.2003р., з 01.10.2016р. по 31.10.2016р. та з 01.01.2017р. по 04.02.2017р. для обчислення пенсії позивача склала 6729,84грн (коефіцієнт 1,78776).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.06.2019р. закрито провадження у даній справі.

Дана справа перебувала в провадженні судді Юркова Е.О.

Відповідно до постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 19.09.2019р. по справі № 160/3314/19, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.06.2019р. скасовано та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

03.10.2019р.на підставі розпорядження керівника апарату Дніпропетровського окружного адміністративного суду № 1165д вказану справу було передано для розгляду судді Дєєву М.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.10.2019 р., адміністративну справу № 160/3314/19 прийнято до провадження, поновлено строк звернення до суду та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

У відповідності до вимог ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступні обставини.

З матеріалів справи вбачається, що 29.08.2018 р. позивач звернулася Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просила суд: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в зарахуванні до її страхового стажу періоду роботи з травня по грудень 1991 року, з січня по травень 1992 року, липень 1992 року, з вересня по листопад 1992 року, з січня по вересень 1993 року, з листопада по грудень 1993 року, червень 1994 року, вересень 1994 року в ЗАТ «Вовнорядильна фабрика» та відмову в перерахунку пенсії з урахуванням цього стажу з 09.06.2017 р.; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати періоди роботи з травня по грудень 1991 року, з січня по травень 1992 року, липень 1992 року, з вересня по листопад 1992 року, з січня по вересень 1993 року, з листопада по грудень 1993 року, червень 1994 року, вересень 1994 року в ЗАТ «Вовнорядильна фабрика» та здійснити перерахунок пенсії з урахуванням цього стажу з 09.06.2017 р.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.09.2018р. по справі № 0440/6517/18, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено, а саме: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з травня по грудень 1991 року; з січня по травень 1992 року; липень 1992 року; з вересня по листопад 1992 року; з січня по вересень 1993 року; з листопада по грудень 1993 року; червень 1994 року; вересень 1994 року в ЗАТ «Вовнорядильна фабрика» та відмову в перерахунку пенсії з урахуванням цього стажу з 09.06.2017 р.; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи з травня по грудень 1991 року; з січня по травень 1992 року; липень 1992 року; з вересня по листопад 1992 року; з січня по вересень 1993 року; з листопада по грудень 1993 року; червень 1994 року; вересень 1994 року в ЗАТ «Вовнорядильна фабрика» та здійснити перерахунок пенсії з урахуванням цього стажу з 09.06.2017 р. Рішення набрало законної сили 19.10.2019р. Проте, позивач стверджує, що після пред`явлення рішення до виконання розмір її пенсії не змінився. У зв`язку з чим, 01.12.2018 р. позивач звернулася з заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просила и в розрахунок коефіцієнтів заробітної плати включити заробітну плату за період роботи з травня по грудень 1991 року, з січня по травень 1992 року, липень 1992 року, з вересні листопад 1992 року, з січня по вересень 1993 року, з листопада по грудень 1993 року, червень 1994 року та вересень 1994 року в ЗАТ «Вовнопрядильна фабрика» відповідно до архівної довідки, яка надавалась для припризначенні пенсії.

Вищезазначене рішення набрало законної сили 19.10.2019р.

Оскільки, після пред`явлення рішення до виконання розмір пенсії позивача не змінився, 01.12.2018 р. вона звернулася з заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просила в розрахунок коефіцієнтів заробітної плати включити її заробітну плату за період роботи з травня по грудень 1991 року, з січня по травень 1992 року, липень 1992 року, з вересні листопад 1992 року, з січня по вересень 1993 року, з листопада по грудень 1993 року, червень 1994 року та вересень 1994 року в ЗАТ «Вовнопрядильна фабрика» відповідно до архівної довідки, яка надавалась для припризначенні пенсії.

На звернення позивача Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області була надана відповідь від 07.02.2019р. №742/с-09, відповідно до якої відповідач зазначив, що інформацію щодо виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.09.2018р. по справі №0440/6517/18 стосовно зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати позивачу період роботи з травня по грудень 1991 року, з січня по травень 1992 року, липень 1992 року, з вересня по листопад 1992 року, з січня по вересень 1993 року, з листопада по грудень 1993 року, червень 1994 року, вересень 1994 року в ЗАТ «Вовнопрядильна фабрика» та здійснити перерахунок пенсії з урахуванням цього стажу з 09.06.2017р. надавалось позивачу 15.11.2018р. за вих. №1538/03.15/12. Копії довідок про заробітну плату за період роботи в ЗАТ «Вовнопрядильна фабрика» надавались позивачу згідно з заявою від 23.05.2018р. Довідка про період роботи позивача в ЗАТ «Вовнопрядильна фабрика» в пенсійній справі відсутня.

Позивач вважає дії відповідача щодо не включення заробітної плати до розрахунку коефіцієнтів заробітної плати протиправним, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Право на отримання пенсії в України є конституційним правом громадянина України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел передбачено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-IV (далі - Закон України №1058-IV).

Відповідно до ст.1 Закону України №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Згідно з ст.20 Закону України №1058-IV, страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Обчислення страхових внесків територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі складених актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Відповідно до ч.2 ст.24 Закону України №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Судом встановлено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.09.2018р. по справі № 0440/6517/18, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено, а саме: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з травня по грудень 1991 року; з січня по травень 1992 року; липень 1992 року; з вересня по листопад 1992 року; з січня по вересень 1993 року; з листопада по грудень 1993 року; червень 1994 року; вересень 1994 року в ЗАТ «Вовнорядильна фабрика» та відмову в перерахунку пенсії з урахуванням цього стажу з 09.06.2017 р.; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи з травня по грудень 1991 року; з січня по травень 1992 року; липень 1992 року; з вересня по листопад 1992 року; з січня по вересень 1993 року; з листопада по грудень 1993 року; червень 1994 року; вересень 1994 року в ЗАТ «Вовнорядильна фабрика» та здійснити перерахунок пенсії з урахуванням цього стажу з 09.06.2017 р. Рішення є таким, що набрало законної сили 19.10.2019р.

Згідно з ст. 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Суд зазначає, що ч.4 ст. 78 КАС України закріплено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ст. 40 Закону України № 1058 , для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж. За вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. Додатково за бажанням особи можуть бути виключені періоди строкової військової служби, навчання, догляду за особою з інвалідністю I групи або дитиною з інвалідністю віком до 16 років, за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за період з 1 липня 2000 року до 1 січня 2005 року, а також періоди, коли особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до пунктів 7, 8, 9 і 14 статті 11 цього Закону. У всіх випадках, крім випадку, передбаченого абзацом другим цієї частини, період, за який враховується заробітна плата, не може бути меншим, ніж 60 календарних місяців. Для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини. Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою:

Зп = Зс х (Ск : К), де:

Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;

Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки;

Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn );

К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Судом встановлено, що 01.12.2018 р. позивач звернулася з заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просила в розрахунок коефіцієнтів заробітної плати включити її заробітну плату за період роботи з травня по грудень 1991 року, з січня по травень 1992 року, липень 1992 року, з вересні листопад 1992 року, з січня по вересень 1993 року, з листопада по грудень 1993 року, червень 1994 року та вересень 1994 року в ЗАТ «Вовнопрядильна фабрика» відповідно до архівної довідки, яка надавалась для припризначенні пенсії. Проте, відповідачем не було включено заробітну плату за вищезазначені періоди до розрахунку коефіцієнтів заробітної плати.

У наданому суду відзиві відповідач зазначив, що заробітна плата при розрахунку розміру пенсії за віком була обчислена із показників заробітної плати з 01.08.1988р. по 31.07.1994р., яка з урахуванням даних персоніфікованого обліку з 30.07.2002р. по 09.08.2002р., з 13.01.2003р. по 09.10.2003р., з 01.10.2016р. по 31.10.2016р. та з 01.01.2017р. по 04.02.2017р. для розрахунку складала 7903,85грн (коефіцієнт 2,09963). В той же час, враховуючи необхідність підтвердження відомостей про заробітну плату за період до 01.07.2000р., що визначено приписами ч. 1 ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», позивачу доведено до відома про здійснення документальної перевірки відомостей, зазначених в архівній довідці від 05.05.2017р., у зв`язку з чим позивачем власноруч подана заява про здійснення перевірки. За результатами проведеної перевірки була складена Довідка про відповідність №941 від 17.08.2017 року документів на оформлення пенсії пов`язаних з нарахуванням заробітної плати ОСОБА_1 в якій, зокрема зазначено, що з сум, зазначених в архівній довідці від 05.05.2017р. №21044, були утримані внески до Пенсійного фонду, окрім з сум: з травня по грудень 1991р., з січня по травень 1992р., липень 1992р., з вересня по листопад 1992р., з січня по вересень 1993р., з листопада по грудень 1993р., червень, вересень 1994р. Отже, відповідно до норм чинного законодавства, розмір пенсії позивача було приведено у відповідність з 09.06.2017р. - дати призначення пенсії, шляхом виключення із розрахунку величини заробітної плати показників заробітних плат, з яких не були утриманні внески до Пенсійного фонду, а саме: травень-грудень 1991р., січень-травень 1992р., липень 1992р., вересень-листопад 1992р., січень-вересень 1993р., листопад-грудень 1993р., червень-вересень 1994р.

Суд не погоджується з таким твердженням відповідача, оскільки відповідно до положень ст. 106 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Отже, обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

Так, ст. 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, дії Головного Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області щодо відмови в зарахуванні до розрахунку заробітку суми заробітної плати ОСОБА_1 за періоди роботи з травня по грудень 1991 року; з січня по травень 1992 року; липень 1992 року; з вересня по листопад 1992 року; з січня по вересень 1993 року; з листопада по грудень 1993 року; червень 1994 року в ЗАТ «Вовнопрядильна фабрика» та відмови в перерахунку пенсії з урахуванням цього заробітку з 09 червня 2017 року– протиправними.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 09 червня 2017 року, включивши в розрахунок заробітку суми заробітної плати за періоди роботи в ЗАТ «Вовнопрядильна фабрика» з травня по грудень 1991 року; з січня по травень 1992 року; липень 1992 року; з вересня по листопад 1992 року; з січня по вересень 1993 року; з листопада по грудень 1993 року; червень 1994 року, зазначені в архівній довідці, виданої архівним відділом виконкому Криворізької міської ради, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.4 ст.245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Тобто, законодавець передбачив обов`язок суду змусити суб`єкт владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Як слідує зі змісту Рекомендації № К (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980р. під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб`єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції. При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб`єкта владних повноважень.

Тобто, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».

Натомість, у даному випадку суд не вважає повноваження відповідача, як дискреційними, оскільки відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд.

Відповідно до судової практики Європейського суду з прав людини (рішення по справі «Олссон проти Швеції» від 24 березня 1988 року) запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців, водночас, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» практика ЄСПЛ підлягає застосуванню судами як джерело права.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 09 червня 2017 року, включивши в розрахунок заробітку суми заробітної плати за періоди роботи в ЗАТ «Вовнопрядильна фабрика» з травня по грудень 1991 року; з січня по травень 1992 року; липень 1992 року; з вересня по листопад 1992 року; з січня по вересень 1993 року; з листопада по грудень 1993 року; червень 1994 року, зазначені в архівній довідці, виданої архівним відділом виконкому Криворізької міської ради.

З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 768,40 грн., що документально підтверджується квитанцією № 0.0.1345864139.1 від 04.03.2019 р.

Враховуючи, що адміністративний позов задоволено повністю, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в сумі 768,40 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 139, 243-246, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в зарахуванні до розрахунку заробітку суми заробітної плати ОСОБА_1 за періоди роботи з травня по грудень 1991 року; з січня по травень 1992 року; липень 1992 року; з вересня по листопад 1992 року; з січня по вересень 1993 року; з листопада по грудень 1993 року; червень 1994 року в ЗАТ «Вовнопрядильна фабрика» та відмови в перерахунку пенсії з урахуванням цього заробітку з 09 червня 2017 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 09 червня 2017 року, включивши в розрахунок заробітку суми заробітної плати за періоди роботи в ЗАТ «Вовнопрядильна фабрика» з травня по грудень 1991 року; з січня по травень 1992 року; липень 1992 року; з вересня по листопад 1992 року; з січня по вересень 1993 року; з листопада по грудень 1993 року; червень 1994 року, зазначені в архівній довідці, виданої архівним відділом виконкому Криворізької міської ради.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Дєєв