Рішення № 85604693, 13.11.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2019 року Справа № 160/9629/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні

дії, -

ВСТАНОВИВ:

02.10.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправним рішення відділу з питань призначення та перерахунків пенсій №10 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №31 від 26.07.2019 року протиправним та скасувати;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області включити періоди роботи: - з 24.09.1984 року по 25.01.1988 року та з 06.09.1993 року по 08.06.1994 року у державному ВАТ "Трест "Донецькшахтбуд"; з 18.07.1984 року по 23.09.1984 року перебування на курсах прохідників до трудового та страхового стажу, який надає право на пенсію на пільгових умовах ОСОБА_2 ; - електрогазозварником з 16.06.1994 року по 15.01.1996 року до загального та трудового стажу ОСОБА_2 ;

- призначити ОСОБА_2 пенсію з 20.05.2019 року.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах, проте рішенням відповідача було відмовлено, у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу. Позивач вважає рішення відповідача щодо відмови у призначенні пенсії протиправним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, у зв`язку з чим просив суд позовні вимоги задовольнити.

04.10.2019 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду було відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін.

28.10.2019 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що надана відповідачем відмова є обґрунтованою та прийнята у відповідності до вимог чинного законодавства, у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу та не надано документів, які підтверджують стаж, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, у зв`язку з чим просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 20.05.2019 року ОСОБА_2 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Рішенням №31 від 26.07.2019 року Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відмовило позивачу у призначенні пенсії на пільгових умовах відповідно до ч.3 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з наступних підстав: - період роботи з 24.09.1984 року по 25.01.1988 року та з 06.09.1993 року по 08.06.1994 року у державному ВАТ «Трест «Донецькшахтбуд», згідно трудової книжки та довідок №05/281 від 13.03.2019 року, №05/282 від 13.03.2019 року виданих архівом державного ВАТ «Трест «Донецькшахтбуд», неможливо зарахувати до трудового стажу, який надає право на призначення пенсії на пільгових умовах, оскільки довідки мають печатку діючого підприємства, але підписані тільки завідуючим архіву. До загального трудового стажу неможливо зарахувати періоди роботи: - перебування на курсах прохідників з 18.07.1984 року по 23.09.1984 року, відсутнє посвідчення про проходження курсів; - електрогазозварником з 16.06.1994 року по 15.01.1996 року, оскільки назва підприємства, зазначена в записі про прийом на роботу (виробничо-посередницька фірма «Сандр» у формі малого підприємства) не співпадає з назвою підприємства на печатці, якою завірений запис про звільнення (виробничо-посередницька фірма «Сандр» у форма малого колективного підприємства).

Позивач не погоджується із вказаним рішенням та вважає його таким, що не відповідає вимогам законодавства, що і стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за цим Законом призначаються трудові пенсії (за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років) та соціальні пенсії.

Умови та особливості призначення пенсії за віком окремим категоріям працівників визначені у ст.ст.12-18 вказаного Закону. Вказані норми права передбачають призначення пенсії за віком на загальних підставах; пенсії за віком на пільгових умовах; особливості пенсійного забезпечення працівників, зайнятих на підземних і відкритих гірничих роботах та в металургії, пенсії громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи; пенсії за віком інвалідам, учасникам війни, сім`ям загиблих (померлих) військовослужбовців осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та поліцейських; пенсії за віком багатодітним матерям і матерям інвалідів з дитинства, а також пенсії за віком окремим категоріям громадян.

Згідно ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 (далі - Закон 1788) та ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІУ від 09.07.2003 (далі - Закон №1058) працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на цих роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років. Такий же порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничо рятувальних частин) на шахтах по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або знаходяться в стадії ліквідації, але не більше 2 років.

Згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У пунктах 1, 2, 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

При цьому, пунктом 10 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Мінпраці від 18 листопада 2005 року №383 передбачено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637.

Так, пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній передбачено, що у довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Зазначену довідку видає підприємство, установа чи організація, де працювала особа. Якщо підприємство в стадії ліквідації, то уточнюючу довідку надає ліквідатор або його правонаступник на підставі первинних документів за час виконання робіт.

З матеріалів справи вбачається, що відомості трудової книжки позивача містить відомості, відповідно до яких позивач зокрема:

- 18.07.1984 року прийнятий до шахтобудівельного управління №13 тресту «Донецькшахтобуд» учнем прохідника та направлений на курси прохідників в УКК тресту «Донецькшахтобуд» на підставі наказу №101к від 16.07.1984 року;

- 24.09.1984 року переведено підземним учнем прохідника з повним робочим днем в шахті на підставі наказу №139к від 27.09.1984 року в шахтобудівельному управлінні №13 тресту «Донецькшахтобуд»;

- 11.12.1984 року переведено підземним прохідником 4-го розряду з повним робочим днем в шахті на підставі наказу №176к від 13.12.1984 року в шахтобудівельному управлінні №13 тресту «Донецькшахтобуд»;

- 01.06.1985 року переведено підземним прохідником 5 розряду з повним робочим днем в шахті на підставі наказу №87к від 31.05.1985 року в шахтобудівельному управлінні №13 тресту «Донецькшахтобуд»;

- 25.01.1988 року звільнено у зв`язку з переведенням на підставі наказу №23к від 25.01.1988 року;

- 28.01.1988 року прийнятий до Мододіжний будівельну дільницю трест «Донецькшахтобуд» електрогазозаварником 4 розряду на підставі наказу №12/к від 28.01.1988 року;

- 05.01.1993 року звільнений у зв`язку з переведенням в шахтобудівельному управлінні №13 тресту «Донецькшахтобуд» на підставі наказу №2-к від 05.01.1993 року;

- 12.01.1993 року прийнятий шахтобудівельне управління №13 тресту «Донецькшахтобуд» підземним прохідником 5 розряду з повним робочим днем в шахті на підставі наказу №6к від 12.01.1993 року;

- 01.09.1993 року звільнений, у зв`язку з переведенням на підставі наказу №90к від 01.09.1993 року;

- 06.09.1993 року прийнятий в шахтобудівельне управління №6 «Донецькшахтобуд» прохідником підземним з повним робочим днем під землею на підставі наказу №150к від 07.09.1993 року;

- 08.06.1994 року звільнений за власним бажанням на підставі наказу №94к від 09.06.1994 року;

- 16.06.1994 року прийнятий до ВПФ «Сандр» електрогазозварником 4 розряду, на підставі наказу №78к від 16.06.1994 року;

- 15.01.1996 року звільнений за власним бажанням на підставі наказу №5к від 15.01.1996 року;

- 25.10.2002 року прийнятий на посаду директора ООО «Строй-Арсенал» на підставі наказу №1/к від 25.10.2002 року та 25.11.2002 року звільнений за власним бажанням на підставі наказу №1а/к від 25.11.2002 року.

Щодо не зарахування до пільгового стажу період роботи позивача з 24.09.1984 року по 25.01.1988 року та з 06.09.1993 року по 08.06.1994 року, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що на підтвердження пільгового стажу крім трудової книжки позивачем також було надано довідки про стаж, видані архівом державного ВАТ «Трест Донецькшахтобуд»: - №05/281 від 13.03.2019 року за період з 24.09.1984 року по 25.01.1988 року; - 05/282 від 13.03.2019 року за період з 06.09.1993 року по 08.06.1994 року.

У оскаржуваному рішенні відповідач вказав про неможливість для зарахування до пільгового стажу вищевказані періоди роботи позивача, у зв`язку з тим що зазначені уточнюючі довідки не відповідають встановленому зразку.

При цьому, суд зазначає, що у відповіді відповідача відсутні будь-які посилання щодо невідповідності даних щодо вказаного періоду, зазначених у трудовій книжці, помилок у їх оформленні, а лише вказано на невідповідність довідок які підтверджують пільговий стаж.

Суд звертає увагу, що зазначені записи в трудовій книжці позивача чітко містять відомості щодо характеру роботи позивача у спірні періоди з повним робочим днем під землею. Також, в трудовій книжці є посилання на відповідні накази, записи завірені підписом повноважної особи та печаткою, які оформлені належним чином. Даний факт відповідачем не оспорюється, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для подання позивачем уточнюючої довідки.

Водночас, суд звертає увагу, що здійснення перевірки довідок, виданих пенсійним фондом здійснюється лише у разі відсутності записів у трудовій книжці. Натомість, періоди роботи належним чином зафіксовані у трудовій книжці позивача.

Зазначений висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 року по справі № 754/14898/15-а.

Щодо не зарахування до загального стажу період з 18.07.1984 року по 23.09.1984 року перебування на курсах прохідників, у зв`язку з відсутністю посвідчення про проходження курсів.

Суд зазначає, що лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів уній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Судом встановлено, що перебування позивача на курсах прохідників у період з 18.07.1984 року по 23.09.1984 року підтверджується відповідним записом у трудовій книжці, у зв`язку з чим відсутні підстави для надання посвідчення про проходження курсів.

Щодо не зарахування до стажу роботи період роботи позивача з 16.06.1994 року по 15.01.1996 року на посаді електрогазозварювальника, суд зазначає наступне.

Відповідачем зазначено, що в записі про прийом на роботу назва підприємства виробничо-посередницька фірма «Сандр» у формі малого підприємства не співпадає з назвою підприємства на печатці, якою завірений запис про звільнення виробничо-посередницька фірма «Сандр» у формі малого колективного підприємства.

Частиною 3 статті 44 Закону №1058 передбачено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Відповідні положення кореспондуються і в Законі України «Про пенсійне забезпечення».

Так, згідно з ч. 1 ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок №22-1).

На підставі пункту 4.2 Порядку № 22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Отже, чинним законодавством України передбачено право органів Пенсійного фонду при призначенні/перерахунку пенсії перевіряти обґрунтованість видачі документів та достовірність поданих відомостей.

Проте, в даному випадку відповідач не скористався своїм правом перевірки достовірності записів у трудовій книжці, натомість відмовивши у зарахуванні періоду роботи з 18.07.1984 року по 23.09.1984 року без обґрунтованих підстав, пославшись лише на формальні неточності у записах.

Таким чином, позиція пенсійного органу, яка полягає у відмові зараховувати певні періоди роботи до страхового стажу через відсутність даних про реорганізацію підприємства та у зв`язку з невідповідністю печаток хронології реорганізації, підлягає відхиленню.

Крім того, суд зазначає, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Зазначений висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року по справі № 754/14898/15-а.

Як передбачено ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Щодо не зарахування до стажу роботи період з 25.10.2002 року по 25.11.2002 року на посаді директора ТОВ «Буд-Арсенал», суд зазначає наступне.

Відповідачем вказано, що зазначений період не зараховується у зв`язку з відсутністю підпису відповідальної особи в записі про звільнення та відсутністю підтверджуючих даних в індивідуальних відомостях про застраховану особу.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що трудова книжка позивача містить відповідні записи за вказаний період, а саме: 25.10.2002 року прийнятий на посаду директора ООО «Строй-Арсенал» на підставі наказу №1/к від 25.10.2002 року та 25.11.2002 року звільнений за власним бажанням на підставі наказу №1а/к від 25.11.2002 року. Вказані записи завірені підписом директора та печаткою підприємства, які оформлені належним чином.

Стосовно доводів відповідача, що вказаний період стажу позивача не може бути зарахований до стажу через відсутність підтверджуючих даних в індивідуальних відомостях про застраховану особу, суд зазначає наступне.

На підставі п.1 ст.24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування найманих працівників та інших осіб, які належать до кола осіб, що підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та зазначені у статті 11 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», сплачуються їх роботодавцями та безпосередньо застрахованими особами.

Статтею 113 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що держава створює умови для функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування і гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових та інших прав і законних інтересів осіб стосовно здійснення пенсійних виплат.

На підставі ч. 1 ст. 16 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» застрахована особа має право отримувати від страхувальника підтвердження про сплату страхових внесків, вимагати від страхувальників сплати внесків, у тому числі в судовому порядку тощо.

З цим правом кореспондується обов`язок страхувальника нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески (п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону) незалежно від фінансового стану платника (ч. 12 ст. 20 Закону).

Враховуючи викладене, суд не бере до уваги посилання відповідача на те, що певний період стаж позивача не може бути зарахований через не сплату підприємством страхових внесків, оскільки несвоєчасне перерахування страхових внесків підприємством не може впливати на право заявника на призначення пенсії.

Інших підстав для не зарахування до пільгового стажу періодів роботи позивача відповідач не зазначив ані в рішенні, що оскаржується, ані у відзиві.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про протиправність рішення відповідача щодо відмови у призначенні пенсії позивачу за віком на пільгових умовах, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо вимоги зобов`язати відповідача включити вищевказані періоди роботи та призначити позивачу пенсію з 20.05.2019 року, суд зазначає наступне.

Статтею 58 Закону №1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати пільговий та страховий стаж позивача, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

З урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, суд дійшов висновку про зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Суд звертає увагу, що відповідно до абз.2 ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта і владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав. З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Згідно ч. 1, 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відповідно до ч.1 ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 768,40 грн., що документально підтверджується квитанцією №16 від 27.09.2019 року.

Враховуючи, що адміністративний позов задоволено частково, частина судових витрат пов`язана зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду підлягає стягненню в сумі 768,40 грн., що становить 50 відсотків від суми сплаченого судового збору.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1 та 2 ст.134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з п. 1 ч.3 та ч.4 ст. 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до положень частини 5 статті 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.7 ст. статті 139 КАС України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження витрат на правову допомогу повинні бути надані: договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо), детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Позивач у позовній заяві зазначив, щодо витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн., що складаються з узгодження правової позиції у справі, консультація клієнта – час 2 години, сума 400,00 грн. та складання позовної заяви про визнання рішення відділу з питань призначення та перерахунків пенсій №10 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №31 від 26.07.2019 року протиправним та його скасування – час 6 годин, сума 1600,00 грн.

При цьому, позивачем не надано договору про надання правничої допомоги, акт виконаних робіт та детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, відповідно до якого адвокатом було надано наступні послуги

Суд звертає увагу на те, що позовна заява та всі подані документи підписані позивачем, судовий збір сплачений позивачем, крім того, всі копії додані до позовної заяви завірені позивачем.

Таким чином, враховуючи критерії співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи, приймаючи до уваги що дана справа є незначної складності та підлягає розгляду відповідно до ст.263 КАС України, а також те, що витрати на оплату послуг адвоката мають бути дійсні, необхідні та обґрунтовані, суд дійшов висновку про відмову у компенсації суми судових витрат, до яких входять витрати на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 139, 243-246,257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ - 21910427) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №31 від 26.07.2019 року щодо відмови у призначенні ОСОБА_2 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 20.05.2019 року (дати звернення) про призначення пенсії за віком на пільгових з урахуванням статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Дєєв