Рішення № 85604542, 13.11.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2019 рокуСправа № 160/9855/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Голобутовського Р.З.

розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

10.10.2019 року ОСОБА_1 (далі – позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі – відповідач), в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, що виразилася у невиплаті ОСОБА_1 пенсії за період з 01.04.2018 року по 30.09.2018 року в сумі 11729,10 грн.;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатити ОСОБА_1 заборгованість по пенсії за період з 01.04.2018 року по 30.09.2018 року в сумі 11729,10 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що вона є пенсіонером за віком, а також має статус внутрішньо переміщеної особи та перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_1 . Починаючи з квітня 2018 року Криворізьке центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України без надання будь-яких пояснень або повідомлень припинило виплату пенсії, що призвело до обмеження можливості у реалізації гарантованого державою та належного права на соціальний захист. 17.05.2018 р. Виконкомом Центрально-міської районної у місті Кривому Розі ради прийнято рішення про поновлення реєстрації як внутрішньо переміщеної особи за вказаною адресою. Однак, у виплаті накопиченої заборгованості по пенсії за період з квітня 2018 року по вересень 2018 року Криворізьким центральним об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було відмовлено. У відповіді від 12.10.2018 року за №А15892-18 відповідачем зазначено, що сума заборгованості за період з 01.04.2018 року по 30.09.2018 року становить 11729,10грн., проте, не зазначено, чому ця заборгованість не виплачується. Позивач вважає, що невиплата заборгованості по пенсії є незаконною і просить відновити порушене право.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.10.2019 року відкрито провадження у адміністративній справі; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.

01.11.2019 року відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що ОСОБА_1 належить до категорії внутрішньо переміщених осіб, відповідно, процес перебування на обліку в територіальному органі Пенсійного фонду України та процес пенсіонування регулюється не лише нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а й нормами спеціального Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», який регулює права та інтереси певної категорії громадян. На час виникнення спірних правовідносин (квітень-вересень 2018 р.) припинення або відновлення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам проводилось згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 р. №365. Відповідно до п.12 постанови від 08.06.2016 №365 однією з підстав припинення соціальних виплат є отримання інформації від Держприкордонслужби, МВС, СБУ, Мінфіну, Національної поліції, ДМС, Держфінінспекції, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування». 07.09.2017 року надійшов Витяг з протоколу №34 від 31.08.2017 засідання комісії Центрально-Міського управління праці та соціального захисту населення з рішенням припинити виплату пенсії позивачу з 01.09.2017 року. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.09.2018 у справі №0440/6054/18 зобов`язано Головне управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити пенсію позивачці за період з 01.09.2017 по 31.03.2018 року включно. ОСОБА_1 відповідно до рішення суду проведено нарахування невиплаченої пенсії за період з 01.09.2018 по 31.03.2018 включно в розмірі 13683,95 грн. У зв`язку з тим, що Кабінетом Міністрів України не визначено порядок щодо виплати соціальних виплат по внутрішньо переміщеним особам, які не виплачені за минулий період, Головне управління позбавлене можливості провести виплату нарахованої пенсії. У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про виплату нарахованої пенсії за період з 01.04.2018 по 30.09.2018. Листом від 12.10.2018 р. №А15892-18 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило позивача про те, що пенсія за період з 01.04.2018 по 30.09.2018 нарахована, але не виплачена у зв`язку із відсутністю Порядку виплати заборгованості коштів внутрішньо переміщеним особам. Крім того, на сьогодні відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» (із змінами, внесеними згідно з постановою КМУ №788 від 21.08.2019), суми пенсій, які не виплачені за період до місяця їх відновлення, обліковуються в органі, що здійснює пенсійні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. У зв`язку з тим, що Кабінетом Міністрів України не визначено порядок щодо виплати соціальних виплат по внутрішньо переміщеним особам, які не виплачені за період до місяця їх відновлення, тому Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області позбавлене можливості провести виплату нарахованої пенсії ОСОБА_1 за період з 01.04.2018 по 30.09.2018 в розмірі 11729,10 грн. Пенсія позивача за спірний період (з 01.04.2018 по 30.09.2018 в розмірі 11729,10 грн.) буде виплачена після прийняття окремого порядку виплати, визначеного постановою Кабінету Міністрів України.

Відповідачем також подано заяву про залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску встановленого законного строку звернення до адміністративного суду із цими позовними вимогами. В обґрунтування поданої заяви відповідачем зазначено, що Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області листом від 12.10.2018 р. №А15892-18 повідомило позивача про те, що пенсія за період з 01.04.2018 року по 30.09.2018 року нарахована, але не виплачена, у зв`язку із відсутністю Порядку виплати заборгованості коштів внутрішньо переміщеним особам. Проте, із цим позовом позивач звернулась поза межами строку, визначеного ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

Позивач має статус внутрішньо переміщеної особи.

Згідно з даними пенсійної справи виплата пенсії проводилась з 01.08.2014 р. по 31.08.2017 р.

Згідно з Витягом з протоколу №34 від 31.08.2017 засідання комісії Центрально-Міського управління праці та соціального захисту населення припинено виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.09.2017 року.

З матеріалів пенсійної справи встановлено, що 04.04.2017 року, 24.04.2018 року та 18.05.2018 ОСОБА_1 зверталась до Пенсійного фонду із заявою про відновлення виплати пенсії.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.09.2018 р. у адміністративній справі №0440/6054/18 позовну заяву ОСОБА_1 задоволено, визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо ненарахування та невиплати щомісячної пенсії ОСОБА_1 за період з 01.09.2017 року по 31.03.2018 року включно та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати щомісячну пенсію за період з 01.09.2017 року по 31.03.2018 року включно та виплатити заборгованість по пенсії ОСОБА_1 за період з 01.09.2017 року по 31.03.2018 року включно.

На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.09.2018 року в адміністративній справі №0440/6054/18 проведено нарахування невиплаченої пенсії за період з 01.09.2017 року по 31.03.2018 року включно в розмірі 13683,95грн.

З 01.04.2018 року виплату пенсії ОСОБА_1 поновлено (витяг з протоколу №19 засідання районної комісії з призначення субсидій, допомог та надання пільг при виконкомі районної у місті ради від 17.05.2018 року).

11.09.2018 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою щодо невідкладного поновлення виплати пенсії.

Листом від 12.10.2018 року №А15892-18 Головне управління Пенсійного фонду України (Управління обслуговування громадян Центрально-Міський відділ обслуговування громадян (сервісний центр) повідомив позивачу, що згідно з витягом з протоколу №19 засідання районної комісії з призначення субсидій, допомог та надання пільг при виконкомі районної у місті ради від 17.05.2018 р. з управління праці та соціального захисту населення виплату пенсії ОСОБА_1 поновлено з 01.04.2018 року. Нарахований борг за період з 01.04.2018 року по 30.09.2018 року у розмірі 11 729,10грн. обліковується в Пенсійному фонді України і буде виплачено за умови прийняття Кабінетом Міністрів України окремого порядку.

Не погодившись з відповідачем щодо невиплати пенсії за період з 01.04.2018 року по 30.09.2018 року, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Конституцією України закріплено основи соціальної спрямованості держави.

Так, згідно зі статтями 3, 19, 46 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон № 1058-IV).

Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Згідно зі статтею 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Частиною 3 статті 4 Закону № 1058-IV визначено складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею та є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов`язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Відповідно до статті 47 Закону № 1058-IV пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеними у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

У частині 1статті 49 Закону №1058-IV визначено перелік підстав припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду.

Перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений частиною 1 статті 49 Закону № 1058-IV, є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.

Так, виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера;4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з частиною 2 статті 46 Закону № 1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

У ході судового розгляду встановлено, що позивач є пенсіонером, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

Виплату пенсії припинено з 01.09.2017 року. Виплату пенсії поновлено з 01.04.2018 року.

Судом враховано, що правомірність припинення виплати пенсії з 01.09.2017 року та невиплати ОСОБА_1 пенсії за період з вересня 2017 року по березень 2018 року була предметом спору у адміністративній справі №0440/6054/18.

Предметом спору у цій справі є наявність або відсутність обґрунтованих підстав для невиплати позивачу заборгованості по виплаті пенсії, яка утворилась у період з поновлення, тобто з 01.04.2018 року по 30.09.2018 року.

При цьому, судом враховано, що наявність заборгованості по виплаті пенсії у сумі 11729,10грн. Пенсійного фонду перед ОСОБА_1 відповідач не заперечує, про що свідчать його доводи, викладені у відзиві на позов та у листі від 12.10.2018 р. №А15892-18.

В обґрунтування підстав невиплати позивачу заборгованості по пенсії у розмірі 11729,10грн., яка утворилась за минулий період, а саме: з 01.04.2018 року по 30.09.2018 року, відповідач зазначив, що виплату їх буде проведено на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України; наразі ці кошти нараховані та обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати.

Втім, відповідачем не зазначено відповідного Порядку, не зазначено і строки, коли відповідні виплати будуть проведені Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Судом не враховуються в якості обґрунтування правомірності невиплати утвореної заборгованості по пенсії за минулий період посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 р. №365, із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 р. №335.

Пенсія як гарантована щомісячна грошова виплата та вид соціального забезпечення є джерелом існування, доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Стаття 1 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, у редакції протоколів № 11 та № 14 (04 листопада 1950 року) визначає, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Суханов та Ільченко проти України» (Заяви № 68385/10 та № 71378/10) від 26 червня 2014 року Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі «Федоренко проти України» (№ 25921/02) Європейський Суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності.

Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства (Stretch v. The United Kingdom № 44277/98).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Щокін проти України» (Заяви № 23759/03 та № 37943/06) від 14 жовтня 2010 року зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Позбавлення власності можливе тільки «на умовах, передбачених законом». Держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення «законів». Питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (параграф 50).

За таких обставин, відсутність відповідного Порядку щодо виплати соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, як і нерозроблення Кабінетом Міністрів України відповідних механізмів проведення таких виплат, не є поважною причиною для невиплати пенсії як гарантованої щомісячної державної грошової виплати.

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення.

Зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону (преамбула до Закону № 1058-IV).

Конституційне поняття «Закон України», на відміну від поняття «законодавство України», не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін.

Нормативно-правові акти ж Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами, в даному випадку, на отримання позивачем пенсії за минулий період.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як передбачено частиною 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зазначає, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

З урахуванням викладеного, бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу заборгованості по пенсії за період з 01.04.2018 року по 30.09.2018 року у сумі 11729,10грн. є протиправною, що суперечить Конституції та Закону України № 1058-IV, та вчинена без законних на те підстав.

Доводи відповідача стосовно пропуску позивачем строку звернення до суду є безпідставними та не можуть бути враховані судом, оскільки у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов`язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком (рішення Конституційного Суду України від 15.10.2013 р. у справі №1-13/2013 (8-рп/2013).

Відповідного правового висновку дійшов і Верховний Суд у справі № 806/1952/18 від 19.03.2018 року.

Враховуючи викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з положень частини 1 статті 139 КАС України, тому судові витрати в розмірі 768,40 грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Керуючись ст. ст. 9, 72-77, 242-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, що виразилася у невиплаті ОСОБА_1 пенсії за період з 01.04.2018 року по 30.09.2018 року у сумі 11729 грн. 10 коп.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатити ОСОБА_1 заборгованість з виплати пенсії за період з 01.04.2018 року по 30.09.2018 року в сумі 11729 (одинадцять тисяч сімсот двадцять дев`ять) грн. 10 коп.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. відповідно до квитанції від 04.10.2019 р. № 23061658.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.З. Голобутовський