Рішення № 85601349, 29.10.2019, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/8267/18

2/310/337/19

РІШЕННЯ

Іменем України

29 жовтня 2019 року м.Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді Мариніна О.В.

за участі секретаря судового засідання Артьоменко Д.О.

представника первісного позивача ОСОБА_1

первісного відповідача ОСОБА_21.

представника первісного відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 310/8267/18 з за первісним позовом ОСОБА_4 до об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ДИМРУД» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати і середнього заробітку за час затримки розрахунку та зустрічним позовом об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ДИМРУД» в особі голови ОСОБА_21. до ОСОБА_4 про визнання фіктивного трудового договору недійсним,

В с т а н о в и в:

ОСОБА_4 звернувся з позовом про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, мотивуючи свої вимоги тим, що з 20.07.2017 року по 31.01.2018 року вона

працювала двірником ОСББ «Димруд». 31.01.2018 року її звільнено відповідно до наказу № 2/18 від 31.01.2018 року за згодою сторін. При звільненні із нею не було проведено розрахунку, у зв`язку з чим 26.03.2018 року вона письмово звернулась до голови правління ОСББ «Димруд» з вимогою проведення розрахунку, проте станом на дату звернення до суду заборгованість сплачено не було. 30.05.2018 року було видано судовий наказ про стягнення з ОСББ «Димруд» заборгованості по нарахованій але не виплаченій заробітній платі у розмірі 5064,94 грн. та середньомісячного заробітку за час затримки в сумі 10131 грн., який 10.09.2018 року за заявою ОСББ «Димруд» було скасовано. На момент звернення до суду загальна сума боргу складає 24483,25 грн., які ОСОБА_4 просить стягнути з ОСББ «Димруд» на її користь.

Ухвалою від 02.10.2018 року відкрито провадження по вказаній справі.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те що ОСОБА_4 була прийнята на роботу головою правління ОСББ «Димруд» ОСОБА_5. Проте, покладених на неї обов`язків ОСОБА_4 ніколи не виконувала, а заробітна плата перераховувалася на банківські картки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які у трудових відносинах з ОСББ «Димруд» не перебували. Фактично роботу ОСОБА_4 виконувала ОСОБА_7 , якій ОСОБА_5 сплачувала 800-1000 грн. на руки. 26.03.2018 року новому голові правління ОСББ «Димруд» ОСОБА_21. надійшло звернення ОСОБА_4 з вимогою провести із нею розрахунок, проте з причини відсутності у ОСББ «Димруд» документів відносно ОСОБА_4 (оскільки вони не були передані колишнім головою ОСОБА_5 ), їй надано відповідь про неможливість проведення повного розрахунку через відсутність даних щодо працевлаштування ОСОБА_4 у ОСББ. ОСОБА_4 запропоновано особисто з`явитись до ОСББ, проте дані вимоги проігноровано заявницею та за розрахунком вона не з`явилась. ОСББ не мало можливості провести виплати через відсутність рахунку ОСОБА_4 , оскільки номер картки не є рахунком, перевірити особу яка звернулась із заявою про розрахунок було неможливо. 26.09.2018 року ОСББ направило лист ОСОБА_4 про неможливість проведення з нею розрахунку до моменту її особистого звернення до голови ОСББ з оригіналами належних документів, яке також було проігнороване.

29.10.2018 року ОСББ «Димруд» в особі голови правління ОСОБА_21. подано зустрічну позовну заяву про визнання фіктивного трудового договору недійсним, яку 30.10.2018 року уточнено.

ОСББ «Димруд» в особі голови правління ОСОБА_21. мотивує свої зустрічні вимоги тим, що ОСОБА_4 , займаючи посаду двірника, покладених на неї обов`язків фактично ніколи не виконувала, обов`язки двірника виконувала ОСОБА_7 , яка за це отримувала від ОСОБА_5 800-1000 грн. готівкою. Даний факт можуть підтвердити свідки - мешканці ОСББ, письмові пояснення ОСОБА_7 та ОСОБА_6 Вважає трудовий договір між ОСББ «Димруд» та ОСОБА_4 фіктивним правочином у розумінні ст. 234 ЦК України, тому його має бути визнано недійсним.

Ухвалою від 31.10.2018 року зустрічну позовну заяву залишено без руху, надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою від 20.11.2018 року зустрічну позовну заяву об`єднано в одне провадження з первісним позовом, призначено до спільного розгляду в порядку загального позовного провадження.

В судовому засіданні представник первісного позивача ОСОБА_8 позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, пояснив, що відповідачем було сплачено нараховану заробітну плату, тому просив стягнути з нього лише суму середнього заробітку за період затримки розрахунку в сумі 24483,25 грн. Зустрічну позовну заяву ОСББ «Димруд» не визнав.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 проти позовних вимог заперечувала в повному обсязі та просила відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення учасників справи та свідків, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зібрані та досліджені докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності зі ст.ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Відповідно до ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Статтею 233 КЗпП України встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Судом у рамках розгляду первісного позову встановлено, що позивач ОСОБА_4 прийнята на посаду двірника ОСББ «Димруд» з 20.07.2017 року, що підтверджується копією наказу про № 4/17 від 20.07.2017 року (а.с.4).

Наказом № 2/18 від 31.01.2018 року ОСОБА_4 звільнено з посади двірника ОСББ «Димруд» за згодою сторін з 01.02.2018 року на підставі заяви від 15.01.2018 року (а.с.5-6).

З копії трудової книжки ОСОБА_9 (прізвище змінено на ОСОБА_9 внаслідок укладення шлюбу), оригінал якої оглянуто судом під час судового розгляду, 20.07.2017 ОСОБА_4 прийнята двірником у ОСББ «Димруд», 01.02.2018 року звільнена з займаної посади (а.с. 11).

Згідно довідки голови правління ОСББ «Димруд» ОСОБА_5 від 10.02.2018 року станом на 10.02.2018 року заборгованість по заробітній платі перед ОСОБА_4 становить 5064,94 грн. (а.с.9).

26.03.2018 року ОСОБА_4 звернулася до голови правління ОСББ «Димруд» з письмовою вимогою про проведення розрахунку при звільненні (а.с. 7), проте належна до виплати ОСОБА_4 сума їй сплачена не була.

Зважаючи, що ОСОБА_4 перебувала у трудових відносинах із ОСББ «Димруд», була звільнена та письмово звернулась до голови ОСББ «Димруд» з вимогою провести з нею розрахунок, суд дійшов до переконання, що відповідачем було порушено трудові права первісного позивача, які полягають у несвоєчасній виплаті заробітної плати у розмірі 5064,94 грн.

Під час розгляду справи відповідачем здійснено виплату заборгованості по заробітній платі перед позивачем за первісним позовом (в т.ч. сплачено податки) про що свідчать платіжне доручення № 370 від 22.12.2018 року, відомість розподілу витрат ОСББ «Димруд», відомості з інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб ДФС України (а.с. 154-157).

Судом встановлено, що первісним відповідачем було відомо про заборгованість перед позивачем ОСОБА_4 про що свідчить лист ОСОБА_4 до ОСББ «Димруд» з вимогою про проведення розрахунку при звільненні (а.с. 7), а також пояснення самого голови ОСББ «Димруд» ОСОБА_21. під час судового розгляду.

Таким чином, пояснення відповідача про необхідність з`ясування особи робітника, належність їй банківської картки, вказаної у її заяві, зміна керівництва, незнання особисто новим головою ОСББ «Димруд» працівника перед яким існує заборгованість та посилання на необхідність особистої явки ОСОБА_4 й надання нею пакету документів, на переконання суду, не виключає зобов`язань відповідача з виплати заробітної плати ОСОБА_4

Обчислюючи розмір середньої заробітної плати, яка підлягає стягненню, суд виходить з наступного.

Згідно судової практики, викладеної у п. 21 постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» №13 від 24.12.1999 р. при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівником, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ №100 від 08.02.1995 р.

Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку №100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарних місяці роботи, що передують події, з якої пов`язана відповідна виплата.

Згідно п. 8 Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно довідки б/н від 21.02.2018 року ОСОБА_4 працювала у ОСББ «Димруд» на посаді двірника та її заробітна плата за 7 місяців складала 22 406,88 грн. (а.с. 8).

Отже, розмір середнього заробітку позивача за час затримки розрахунку становить 168,85 грн. ( розмір середньоденної заробітної плати) Х 145 днів затримки = 24483,25 грн.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що розмір середнього заробітку позивача за час затримки розрахунку, який становить 24483,25 грн. підлягає стягненню з первісного відповідача.

Щодо вимог, заявлених у зустрічному позові, суд виходить з наступного.

Відповідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

2. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов`язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

3. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Зустрічний позов ОСББ «Димруд» визначений як «визнання фіктивного трудового договору недійсним».

Суд, зазначає що такий спосіб захисту права як визнання правочину недійсним у трудовому спорі про стягнення заборгованості з заробітної плати та середнього заробітку є неналежним способом захисту.

З тих же підстав суд не враховує покази свідків, оскільки самі по собі пояснення свідків про те, що вони не бачили як саме ОСОБА_4 виконувала обов`язки двірника, не спростовують документально підтверджених доказів ( наказів, запису у трудовій книжці).

Крім того, сам ОСОБА_21. - відповідач за первісному позову пояснив, що не бачив ані ОСОБА_4 , ані іншу особу, яка б виконувала обов`язки двірника, тому доводи позивача за зустрічним позовом суд визнає неспроможними.

Суд зауважує також, що свідок ОСОБА_11 зазначила про те, що фактично роботу двірника ОСББ виконували різні особи.

Відповідно ст. 92 ЦПК України, в якості свідка допитано позивача за зустрічним позовом ОСОБА_21. , який пояснив суду, що коли його обрано головою ОСББ «Димруд», він не знав про заборгованість з виплати заробітної плати двірнику, хто працює також не знав, оскільки двірника ОСОБА_4 він ніколи не бачив. Коли почав керувати ОСББ та вникати у справи, до нього прийшла жінка та сказала що вона працювала двірником та хоче вирішити питання з ключем, він спитав чи вона це ОСОБА_4 , на що жінка повідомила, що її прізвище ОСОБА_12 та саме вона працювала двірником два з половиною роки, заробітну плату їй виплачено, ОСОБА_9 вона не знає. ОСОБА_4 він раніше не знав, вперше побачив її у слідчого, вона претендувала на заробітну плату, тому прийняли рішення здійснити виплату. У кінці квітня отримав від ОСОБА_4 листа з вимогою здійснити розрахунок, подзвонив на вказаний номер телефону та там відповів чоловік, який сказав що він представник ОСОБА_4 - ОСОБА_22. Оскільки йому було необхідно впевнитися що це ОСОБА_4 та що саме вона працювала, тому він запросив її до ОСББ. ОСОБА_4 проігнорувала та не прийшла, ОСББ не переховувалось, вона могла прийти будь-коли. 01 березня він став головою ОСББ, 20 березня отримав документи. Знав, що на той момент заборгованість перед ОСОБА_4 складала вже близько 16 тисяч. 06 березня 2018 року йому передано документи згідно акту прийому - передачі, особової справи ОСОБА_4 не було, тому не міг здійснити виплату.

Не заперечував, що як голова ОСББ «Димруд» отримав листа від ОСОБА_4 з вимогою здійснити розрахунок при звільненні в якому були зазначені реквізити банківської картки, куди необхідно здійснити виплату.

Свідок ОСОБА_14 пояснила суду, що у 2016 року вона придбала квартиру. Бачила двірника - ОСОБА_15 , вона прибирала територію кожного дня, іншого двірника не знає. ОСОБА_4 не бачила, бачила її прізвище коли була у ревізійній комісії та перевіряла документи. Знає, що вона працювала з колишнім директором, у 2018 році вона звільнилась.

Свідок ОСОБА_16 пояснила суду, що двірником у ОСББ працювала жінка похилого віку на ім`я ОСОБА_17 , років 70-90. Чи була вона оформлена не знає, але саме вона прибирала їх двір. ОСОБА_4 не знає, ніколи її не бачила.

Свідок ОСОБА_18 пояснила суду, що бачила та знає двірника, це - ОСОБА_19 . Окрім неї ніхто більше двір не прибирав. ОСОБА_4 не знає та ніколи не бачила, щоб вона прибирала.

Свідок ОСОБА_11 пояснила суду, що зі злів сусідів знає, що прізвище жінки яка прибирала їх двір - ОСОБА_12 . ОСОБА_4 не знає, ніколи не бачила щоб вона прибирала двір. Взагалі роботу двірника виконували різні особи.

Свідок ОСОБА_20 пояснила суду, що бачила як територію прибирає жінка на ім`я ОСОБА_17 , на вигляд їй років 70, точно не 48. ОСОБА_4 не знає, вона ніколи не прибирала двір.

Свідок ОСОБА_7 пояснила суду, що саме вона фактично виконувала роботу двірника ОСББ «Димруд» за що їй сплачувалися кошти, приблизно 500-800 гривень. Період в який працювала точно не пам`ятає, але не виключає що це був 2017 рік.

Відповідно до статті 3 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю.

Згідно ч. 1 ст. 20 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Наявність між ОСББ «Димруд» в особі голови ОСОБА_5 та ОСОБА_4 трудових правовідносин оформлено наказом № 4/17 від 20.07.2017 року (а.с.4).

Питання прийняття на роботу віднесено до компетенції голови ОСББ «Димруд» та прийняте у межах його повноважень.

Згідно ст. 48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

З копії трудової книжки ОСОБА_9 (прізвище змінено на ОСОБА_9 внаслідок укладення шлюбу), оригінал якої оглянуто судом під час судового розгляду встановлено, що в період з 20.07.2017 ОСОБА_4 по 01.02.2018 року вона працювала двірником у ОСББ «Димруд» (а.с.11).

Зважаючи на викладене, суд дійшов до висновку, що наявність свідків, які не бачили ОСОБА_4 як двірника ОСББ «Димруд» під час виконання нею обов`язків, не може спростовувати перебування ОСОБА_4 у трудових правовідносинах з ОСББ «Димруд»; не скасовує наказу про прийняття її на роботу та запису у трудовій книжці.

Крім того, установивши наявність між сторонами трудових правовідносин, які регулюються нормами трудового й спеціального законодавства, та факт укладення цього договору саме у зв`язку з існуванням трудових правовідносин, укладений договір не є правочином у розумінні статті 202 ЦК України, на який поширюються передбачені нормами статей 203, 215 цього Кодексу загальні вимоги щодо чинності правочину та який може бути визнаний недійсним із передбачених ЦК України підстав.

Таким чином, суд дійшов висновку, що заявлені зустрічні позовні вимоги ОСББ «Димруд» є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. 116 - 117, 232 КЗпП України, ст.ст. 258-265, 268, 273 ЦПК України, суд -

У х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_4 до об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ДИМРУД» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати і середнього заробітку за час затримки розрахунку - задовольнити повністю.

Стягнути з об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ДИМРУД» на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 01 лютого 2018 року по 01 серпня 2018 року в сумі 24483,25 коп. ( двадцять чотири тисячі чотириста вісімдесят три гривні 25 копійок).

У задоволенні зустрічного позову об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ДИМРУД» в особі голови ОСОБА_21. до ОСОБА_4 про визнання фіктивного трудового договору недійсним - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Бердянський міськрайонний суд Запорізької області шляхом подачі в 30-денний строк апеляційної скарги.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне судове рішення складено 08 листопада 2019 року.

Суддя Бердянського міськрайонного суду

Запорізької області О. В. Маринін