Вирок № 85599054, 13.11.2019, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/4359/18

Провадження № 1-кп/645/270/19

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2019 року м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Горпинич О.В.,

секретарі судових засідань - Кривеженко М.М., Романюк А.О.,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - Омельченка І.І.,

представника потерпілого ОСОБА_1 - адвоката Павлова В.І.,

представника потерпілої ОСОБА_2 - адвоката Трубчанінова С.О.,

захисника обвинуваченого - адвоката Майбороди С.С.,

обвинуваченого - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження № 12018220000000583 від 07.06.2018 року за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Таранівка, Зміївського району, Харківської області, громадянина України, що має середню освіту, пенсіонера, мешкає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -

встановив:

ОСОБА_3 , 06 червня 2018 року, приблизно о 19 год. 30 хв., керував автомобілем «ГАЗ-3302-414», реєстраційний номер НОМЕР_1 та в районі будинку № 46 по проспекту Льва Ландау у м. Харкові зупинився у крайній правій смузі руху, для виконання маневру лівого розвороту. Під час відновлення руху водій ОСОБА_3 своєчасно не виявив мотоцикл «Zhejiang mx 200 f», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 , який рухався у крайній лівій полосі в попутному напрямку, якого ОСОБА_3 міг об`єктивно бачити, не переконався, що його дії будуть безпечними і не створять перешкод або небезпеку іншим учасникам руху, відновив рух та почав здійснювати маневр розвороту у ліво, не надавши при цьому дорогу мотоциклу, чим грубо порушив вимоги п.п. 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху, згідно з якими:

п. 10.1 перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;

п. 10.4 перед поворотом праворуч та ліворуч, у тому числі в напрямку головної дороги, або розворотом водій повинен завчасно зайняти відповідне крайнє положення на проїзній частині, призначеній для руху в цьому напрямку, крім випадків, коли здійснюється поворот у разі виїзду на перехрестя, де організовано круговий рух, напрямок руху визначено дорожніми знаками чи дорожньою розміткою або рух можливий лише в одному напрямку, установленому конфігурацією проїзної частини, дорожніми знаками чи розміткою,

внаслідок порушення Правил дорожнього руху України з боку водія ОСОБА_3 , відбулося зіткнення автомобіля «ГАЗ-3302-414», реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував останній з мотоциклом «Zhejiang mx 200 f», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_4 , який в результаті отриманих тілесних ушкоджень, ІНФОРМАЦІЯ_2 помер у лікарні. Згідно з висновками судово- медичної експертизи № 12-17/207-А/18 від 22.06.2018 року причиною смерті ОСОБА_4 явилась - важка сукупна травма у вигляді закритої травми грудної клітини і закритої травми живота, яка ускладнилась травматичним шоком, гострою легенево-серцевою недостатністю, набряком легень та головного мозку, поліорганною недостатністю.

Порушення правил безпеки дорожнього руху ОСОБА_3 згідно висновків автотехнічної експертизи № 669/18 від 04.07.2018 року та комплексної автотехнічної експертизи та експертизи звуко- та відеозапису № 763/764/135/18 від 20.07.2018 року, знаходяться в причинному зв`язку з виникненням даної події.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчинені кримінального правопорушення визнав повністю, щиро розкаявся та пояснив суду, що у його знайомого ОСОБА_5 зламалася машина «Мерседес» та вони хотіли її відбуксувати на СТО. 06 червня 2018 року приблизно о 19 годині 30 хвилин він підігнав свій автомобіль «Газель» на проспект Льва Ландау, зачепив машину «Мерседес» на буксирований трос, на місце також приїхав його син на своєму автомобілі. Після чого, коли позаду на світлофорі всі машини зупинились на червоне світло, вони виставили знак аварійної зупинки, всі три машини ввімкнули аварійні сигнали, син від`їхав на своєму автомобілі на 30 метрів назад на середню смугу, щоб дивитись, щоб ніхто не проїхав. Перед початком руху він подивився назад та впевнився, що всі автомобілі позаду стоять на заборонений червоний сигнал світлофора, після чого з крайньої правої полоси вони почали розворот ліворуч. Відстань від його автомобіля до світлофора, що розташований позаду складала близько 150 метрів. Коли він пересікав ліву полосу в нього в лівий бік кабіни автомобіля на великий швидкості в`їхав мотоцикліст. Швидкість його автомобіля складала 5 км/год, швидкість мотоцикла була більше 100 км/год. Побачив мотоцикл на відстані 5 метрів від себе коли його автомобіль «Газель» вже перебував в крайній лівій полосі руху. Після зіткнення він одразу ж зупинився. Він пропонував компенсувати матеріальну шкоду дружині потерпілого.

Окрім повного визнання обвинуваченим ОСОБА_3 своєї вини, його вина підтверджується наступними, дослідженими судом доказами, а саме:

- показаннями потерпілої ОСОБА_2 , яка в судовому засіданні пояснила, що 06 червня 2018 року її чоловік спочатку був вдома, вони повечеряли, після чого він просто поїхав проїхатись на мотоциклі, потім через деякий час вона почала йому телефонувати, але він не відповідав на дзвінки. Через деякий час подзвонив друг чоловіка та розповів, що сталося ДТП. Свідком ДТП вона не була. Даний мотоцикл її чоловік придбав десь за три тижні до ДТП;

- показаннями свідка ОСОБА_5 , який в судовому засіданні пояснив, що 05 червня 2018 року він їхав на своєму автомобілі в бік вул. Велозаводської, однак його автомобіль зламався. Він викликав евакуатор, однак той не зміг відтягнути його автомобіль на СТО та він вимушений був його залишити на узбіччі на перехресті проспекту Льва Ландау та вул. Олімпійської. Після чого він подзвонив ОСОБА_3 та попросив відтягнути його автомобіль на СТО. 06 червня 2018 року близько 19-30 годин - 20-00 годин ОСОБА_3 приїхав разом з сином ОСОБА_6 , при цьому ОСОБА_3 був на своєму автомобілі «Газель», а його син на машині «Тойота». На дорозі було три смуги для руху. Його автомобіль стояв в крайньому правому ряду. ОСОБА_3 взяв на причеп його автомобіль, вони дочекались щоб позаду на світлофорі загорілось червоне світло, виставили знак аварійної зупинки, ОСОБА_6 ввімкнув на своєму автомобілі аварійні вогні, сам став на другу полосу, щоб зупиняти рух. На який відстані був світлофор, що розташований позаду свідок не пам`ятає. Їх автомобілі стояли десь за 10 метрів до перехрестя та світлофора, що був попереду. Потім вони почали рух з крайньої правої смуги, десь зі швидкістю 5 км/год на розворот ліворуч, щоб виїхати з ряду та побачив як мотоцикліст своїм переднім колесом зіткнувся в передню ліву частину автомобіля «Газель». Як рухався мотоцикліст свідок не бачив. Коли вони починали рух на розворот, автомобілі позаду не розпочинали свій рух, оскільки їм горіло червоне світло світлофору. ДТП сталося в крайній лівій смузі. З моменту руху до зіткнення пройшло десь 20-30 секунд. Автомобіль свідка навіть не виїхав на середню смугу. Автомобілі, що стояли на світлофорі позаду під`їхали через значний проміжок часу;

- показаннями свідка ОСОБА_6 , який в судовому засіданні пояснив, що 06 червня 2018 року на перехресті проспекту Льва Ландау та вул. Олімпійської стояв зламаний автомобіль «Мерседес», який належить ОСОБА_5 .. Він приїхав близько 19 години, поставив свій автомобіль за «Мерседесом», ввімкнув аварійні вогні, виставили аварійний знак. ОСОБА_3 сидів в своєму автомобілі «Газель». Вони натягнули трос, причепили автомобіль, він підійшов до автомобіля ОСОБА_3 та сказав, що він буде дивитись на середню смугу руху, щоб ніхто не рухався, а вони розпочнуть свій рух. Після чого він відійшов назад від автомобіля «Газель» на 25-30 метрів та став на другу смугу руху. Позаду на світлофорі горіло червоне світло та на всіх трьох смугах для руху стояли автомобілі. Попереду на світлофорі загорілось зелене світло та автомобілі «Газель» та «Мерседес» почали рух та з третього ряду з лівої крайньої полоси, позаду де стояла інша машина, між автомобілем та бордюром виїхав мотоцикліст. Свідок почав йому махати, проте мотоцикліст на нього не реагував, пролетів повз нього, після чого він мабуть побачив автомобіль «Газель» та почав гальмувати, оскільки його мотоцикл став на переднє колесо та в цей момент він врізався в нього. Відстань від автомобіля «Газель» до світлофора, що був позаду становить близько 100-150 метрів. Знак аварійної зупинки було виставлено на відстані 20-30 метрів від автомобіля «Мерседес» між правою та середньою смугою. Автомобілі, що стояли на світлофорі позаду під`їхали через значний проміжок часу.

Окрім показів потерпілої та свідків вина обвинувачуваного підтверджується наступними письмовими доказами, дослідженими судом, а саме:

-фактичними даними, які містять у протоколі огляду місця події від 06 червня 2018 року, згідно якого оглядом встановлено: місце дорожньо-транспортної пригоди: м. Харків, проспект Льва Ландау, 46, покриття асфальтоване, число смуг для руху в напрямку огляду - три, їх ширина - 1,9 м, число смуг для руху назустріч напрямку огляду - три, їх ширина - 11,95 м, ширина розділяючої смуги - 3,1 м, до проїжджої частини примикають праворуч та ліворуч бордюрний камінь; місце пригоди знаходиться у зоні дії дорожніх знаків, встановлених по ходу огляду 5.35 (1), 2.3 (1), в зустрічному напрямку 5.35 (2), 2.3 (2). Загальний стан видимості дороги не менше 100 м, зона видимості елементів проїжджої частини з робочого місця водія не менше 100 метрів, видимість конкретної перешкоди т/з не менше 100 м. Положення транспортних засобів на місці пригоди: автомобіль «ГАЗ-3302-414», розміщений на розділяючій смузі, передньою частиною у бік будинку № 173 по проспекту Льва Ландау. Мотоцикл «Suzuki», розміщений у лівій смузі руху розвернутий у бік будинку 46 по проспекту Льва Ландау, сліди шин відсутні, сліди гальмування відсутні, наявність слідів зіткнення транспортного засобу з навколишніми предметами відсутні, інші сліди і негативних обставини - відсутні. Огляд транспортних засобів: автомобіль «ГАЗ-3302-414», реєстраційний номер НОМЕР_1 має пошкодження у вигляді паливного баку та лівої сторони борту (тенту), мотоцикл «Suzuki GSR 750», реєстраційний номер НОМЕР_2 - деформація паливного баку, відсутнє вітрове скло, відсутнє дзеркало заднього виду з правої сторони, відбита ліва підніжка пасажиру та водія, подряпини на кришці генератору з лівої сторони, деформація вилки та руля. Наявність слідів та інших речових доказів на транспортному засобі - відсутні. Положення передніх коліс щодо транспортного засобу автомобілю «ГАЗ» - повернути вліво, мотоцикл «Suzuki» - стоять прямо. Положення важелів ручного гальма та переключення передач автомобіля «ГАЗ» на другій передачі, мотоцикл «Suzuki» на нейтральній передачі. Схемою до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди та фототаблицею (том 1 а.с. 154-160);

-висновками судово-медичної експертизи № 12-17/207-А/18 від 22.06.2018 року згідно якмих при дослідженні трупа ОСОБА_4 встановлена сукупна травма у вигляді наступних ушкоджень: 1) голови: садна обличчя; грудної клітини: множинні переломи ребер по біля-хребтової лінії з обох боків з масивним крововиливом у міжреберні м`язи та м`язи хребта, без ушкодження плеври, внутрішньо-плевральний крововилив у міжреберні м`язи та м`язи хребта, без ушкоджень плеври, внутрішньо-плевральний крововилив з обох боків, забий- розрив обох легень, забій органів середостіння, забій серцевої сумки, забій-розрив аорти, забій і розрив міжшлуночкової перегородки та задньої стінки лівого шлуночка серця; 2) живота: крововиливи у м`язи передньої черевної стінки, множинні розриви печінки із внутрішньо- черевним крововиливом; 3) кінцівок: синці та садна кінцівок. Усі ушкодження є прижиттєвими і могли утворитися у короткий проміжок часу, від дії тупих твердих предметів, індивідуальні особливості яких в ушкодженнях не відобразилися, та знаходяться в причинному зв`язку із дорожньо-транспортною подією 06.06.2018 року, при обставинах, на які вказано в ухвалі слідчого судді. Важка сукупна травма встановлена при досліджені трупа ОСОБА_4 має ознаки тяжких тілесних ушкоджень відповідно до п. 2.1.3 «л, о» Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень. Причиною смерті ОСОБА_4 явилася - важка сукупна травма у вигляді закритої травми грудної клітини і закритої травми живота, яка ускладнилася травматичним шоком, гострою легенево-серцевою недостатністю, набряком легень та головного мозку, поліорганною недостатністю. Смерть ОСОБА_4 настала ІНФОРМАЦІЯ_2 року о 02 год. 45 хв. в стаціонарі ХМКЛШНМД ім. проф. О.І. Мещанінова. При дослідженні крові ОСОБА_4 газохроматографічним методом, на момент госпіталізації в ХМКЛШНМД ім. проф. О.І. Мєщанінова етилового спирту не виявлено (том 1 а.с. 161-163);

-висновками судової автотехнічної експертизи № 669/18 від 04.07.2018 року, згідно з якими у даній дорожній обстановці водій автомобіля «ГАЗ-3302-414» ОСОБА_3 повинен був діяти у відповідності з вимогами п.п. 10.1 та 10.4 Правил дорожнього руху України. У даній дорожній обстановці в діях водія автомобіля «ГАЗ-3302-414» ОСОБА_3 вбачаються невідповідності вимогам п.п. 10.1 та 10.4 Правил дорожнього руху України, які, з технічної точки зору, знаходяться в причинному зв`язку з даною ДТП. У даній дорожній обстановці технічна можливість запобігання даної ДТП для водія автомобіля «ГАЗ-3302-414» ОСОБА_3 визначалася виконанням ним вимог п.п. 10.1 та 10.4 Правил дорожнього руху України, для чого у нього не було будь-яких перешкод технічного характеру. У даній дорожній обстановці водій мотоциклу «Zhejiang mx 200 f» ОСОБА_4 повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.3 правил дорожнього руху України (том 1 а.с. 182-184);

-висновками комплексної судової автотехнічної експертизи та експертизи звуко- та відеозапису від 20.07.2018 року № 763/764/135/18, згідно з якими в досліджуваному відеозвуковому файлі (відеозаписі) «060618.МР4», який зафіксований на наданому на дослідження оптичному диску СD-R РАТRON ознак монтажу не виявлено. У даній дорожній обстановці водій автомобіля ГАЗ ОСОБА_3 повинен був діяти у відповідності з вимогами п.п. 10.1 та 10.4 Правил дорожнього руху України. У даній дорожній обстановці водій автомобіля ГАЗ ОСОБА_3 , мав технічну можливість запобігти виникненню події ДТП шляхом виконання вимог п.п. 10.1 та 10.4 Правил дорожнього руху України. У даній дорожній обстановці в діях водія автомобіля ГАЗ ОСОБА_3 вбачаються невідповідності вимогам п.п. 10.1 та 10.4 Правил дорожнього руху України, які, з технічної точки зору, знаходяться в причинному зв`язку з даною ДТП. У даній дорожній обстановці водій мотоцикла ОСОБА_4 повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України. У даній дорожній обстановці водій мотоцикла ОСОБА_4 , мав технічну можливість запобігти виникненню події ДТП шляхом виконання вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України. У даній дорожній обстановці в діях водія мотоцикла ОСОБА_4 , вбачаються невідповідності вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху України, які, з технічної точки зору, знаходяться в причинному зв`язку з даною ДТП (том 1 а.с. 186-192);

-речовими доказами по справі, відео файлом відеозапису з відео реєстратора «060618», який був оглянутий в судовому засіданні (том 1 а.с. 197);

-змістом протоколу огляду предметів від 09 червня 2018 року, під час огляду предмету виявлено: конверт з написом «відеозапис з відео реєстратора ДТП від 06.06.18 в районі буд. 46 по проспекту Льва Ландау за участю а/м «ГАЗ», р.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 та мотоцикла «Zhejiang mx 200 f», реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4 - відео файл «060618» (том 1 а.с. 219);

-змістом протоколу перегляду відеозапису від 09 червня 2018 року, згідно якого відео починається з дати 2018/06/01 та часом 02:23:01. На відео запису мотоцикл «Zhejiang mx 200 f», реєстраційний номер НОМЕР_2 рухається по проспекту Льва Ландау, у бік вул. Олімпійська. З 02:23:07 на відео починає рух автомобіль «ГАЗ-3302-414», реєстраційний номер НОМЕР_1 , виконуючи маневр розвороту наліво. О 02:23:10 відбувається зіткнення автомобіля «ГАЗ-3302-414», реєстраційний номер НОМЕР_1 та мотоциклу «Zhejiang mx 200 f», реєстраційний номер НОМЕР_2 . Після чого автомобіль на якому встановлено відео реєстратор під`їхав до місця ДТП майже впритул, та видно, як виходить за керма автомобіля «ГАЗ-3302-414», реєстраційний номер НОМЕР_1 чоловік на вигляд 50-60 років, також видно, що автомобіль «ГАЗ-3302-414», реєстраційний номер НОМЕР_1 буксував вантажний автомобіль, та чоловік на вигляд 35-40 років знімає трос з вантажного автомобіля. На відеозаписі видно як автомобіль «ГАЗ-3302-414», реєстраційний номер НОМЕР_1 стоїть поперек проїжджої частини на подвійній суцільній смузі руху. Також на відеозапису видно, як біля мотоциклу вже з`явилися люди та підняли мотоцикл на колеса. О 02:24:09 відеозапис закінчується (том 1 а.с. 220);

-змістом відеозапису з відео реєстратора ДТП від 06.06.2018 року в районі будинку № 46 по проспекту Льва Ландау за участю автомобіля «ГАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_1 та мотоциклу «Zhejiang mx 200 f», реєстраційний номер НОМЕР_2 , відео файл « НОМЕР_3 » (том 1 а.с. 221).

Згідно висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 06 червня 2018 року у ОСОБА_3 ознак алкогольного та наркотичного сп`яніння не виявлено (том 1 а.с. 209).

Представником потерпілого ОСОБА_7 - адвокатом Павловим В.І. подано письмове клопотання про визнання висновку комплексної судової автотехнічної експертизи та експертизи звуко- та відеозапису № 763/764/135/18 від 20.07.2018 року в частині дослідження і приходу до висновків, що у даній дорожній обстановці водій мотоциклу ОСОБА_4 мав технічну можливість запобігти виникненню події ДТП шляхом виконання вимог п. 12.3 ПДР України; - у даній обстановці в діях водія мотоциклу ОСОБА_4 вбачаються невідповідності вимогам п. 12.3 ПДР України, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв`язку з даною ДТП, недопустимим доказом, або визнати висновок даної експертизи недопустимим доказом у цілому. В обґрунтування клопотання зазначалося, що в якості обґрунтування висновків експерт посилається на дві математичні формули, за допомогою яких, він визначив приблизний час руху автомобіля обвинуваченого «ГАЗ» з початку моменту маневру ліворуч і до моменту його зіткнення з мотоциклом, і зазначає, що він складає 3,8 секунди та визначив зупинний час мотоцикла, який склав 3,3 секунди. Експерт зробив висновок, що водій мотоциклу з моменту виникнення небезпеки міг шляхом своєчасного гальмування зупинити мотоцикл до місця зіткнення з автомобілем «ГАЗ», а отже в діях ОСОБА_4 . вбачається невідповідність вимогам ПДР України. При цьому, відповідаючи на 5, 6 питання експерт дійшов категоричного висновку про порушення ОСОБА_4 ПДР України, але встановлюючи час руху автомобіля обвинуваченого «ГАЗ» з початку моменту маневру ліворуч і до моменту його зіткнення з мотоциклом у 3,8 секунди, зазначив у висновку, що це приблизний час, це означає, що він може бути більшим або меншим. Експерт при дослідженні керувався ймовірними даними, а прийшов до категоричного висновку. Крім того, у відкритих джерелах мережі Інтернет для визначення зупинного часу транспортного засобу використовується інша математична формула, з показниками, які не були враховані експертом при проведенні даної експертизи. Для визначення точного зупинного часу мотоциклу необхідно знати на якій швидкості він рухався перед початком гальмування. У висновках експерта зазначено, що визначити швидкість руху мотоциклу під керуванням ОСОБА_4 не виявляється можливим, при цьому експерт вирішив, що швидкість мотоцикла становила 50 км/год, і прийшов до висновку, що у діях водія мотоцикла вбачається порушення вимог п. 12.3 ПДР України, які, з технічної точки зору, знаходяться в причинному зв`язку з даною ДТП. Крім того, експерт приймав до уваги ту обставину, що мотоцикл був у технічно справному стані, хоча безпосередньо експерт даний мотоцикл не оглядав і його висновки про технічну справність мотоцикла носять ймовірний характер, однак висновки є категоричними. Також в клопотанні зазначалося, що коли обвинувачений на власному автомобілі «ГАЗ» почав рухатися, і перетнув свою смугу руху (крайню праву) і середню смугу руху, водій мотоциклу ОСОБА_4 об`єктивно не міг виявити небезпеку для руху, оскільки рухався по крайній лівій (третій) смузі руху і автомобіль ГАЗ не створював йому небезпеку. Небезпека для ОСОБА_4 , як і для інших водіїв у даному випадку, почалась створюватись у той момент, коли обвинувачений не зупиняючись почав перетинати середню і крайню ліву смуги руху. Однак експерт при встановлені в діях водія мотоцикла ОСОБА_4 невідповідності п. 12.3 ПДР України, при порівнянні зупинного часу мотоциклу та часу початку руху автомобіля ГАЗ і до моменту зіткнення з мотоциклом, бере до уваги, що виникнення небезпеки для водія мотоциклу ОСОБА_4 розпочалося з моменту руху автомобіля обвинуваченого «ГАЗ», а не з моменту проїзду цим автомобілем 8,3 метри (том 1 а.с. 49-55).

Необхідно зауважити, що допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_8 пояснив, що висновки експертизи № 763/764/135/18 від 20.07.2018 року, що у даній дорожній обстановці водій мотоцикла ОСОБА_4 повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України. У даній дорожній обстановці водій мотоцикла ОСОБА_4 , мав технічну можливість запобігти виникненню події ДТП шляхом виконання вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України. У даній дорожній обстановці в діях водія мотоцикла ОСОБА_9 вбачаються невідповідності вимогам п. 12.3 правил дорожнього руху України, які, з технічної точки зору, знаходяться в причинному зв`язку з даною ДТП є категоричними. Також, відеозапис, який був наданий на експертизу має невисоку якість, сама подія відбувається на значному віддаленні, тому при перегляді експерт взяв реальне положення та приблизно мінімальний час, а тому визначити точний час руху у автомобіля «ГАЗ» не вдалось можливим. Визначений час не є припущенням, це визначений мінімальний час, при більш якісному відео цей час міг бути більшим. Водій мотоцикла шляхом своєчасного гальмування міг зупинити мотоцикл до місця зіткнення з автомобілем «ГАЗ», оскільки згідно Правил дорожнього руху України небезпека для руху - це зміна дорожньої обстановки (у тому числі поява рухомого об`єкта, який наближається до смуги руху транспортного засобу чи перетинає її) або технічного стану транспортного засобу, яка загрожує безпеці дорожнього руху і змушує водія негайно зменшити швидкість або зупинитися. Крім того, на наданому на дослідження відеозаписі чітко видно, що водій автомобіля «ГАЗ» маневрує ліворуч, а не прямо чи кудись ще. Він рухається в бік смуги руху мотоцикла, при цьому відбулося ДТП, цей факт сам вказує, що було небезпечно, оскільки ця ситуація вимагала від водія мотоциклу гальмування, щоб запобігти зіткнення. При застосуванні формули в висновках експертизи керувався джерелом інформації, що міститься в судовій автотехнічній експертизі під редакцією В . А. Іларіонова , ВНІІСЕ , М., 1980. Експерт застосовував формулу, яка використовується в експертній практиці та є загально прийнятою в їх системі. При визначенні ситуаційного часу реакції водія, експерт керувався джерелом інформації, розміщеному в застосуванні диференційованих значень часу реакції водія в експертній практиці, ВНІІСЕ, М., 1987. Щодо часу запізнювання спрацьовування привода гальм технічно справного спортивного мотоцикла, то в мотоциклах спортивного типу в основній масі гідравлічна система гальмування. При цьому, при механічній системі гальмування час запізнення спрацьовування привода гальм технічно справного спортивного мотоцикла становить 0.1 с, що є ще меншим часом, ніж вказано в експертизі і це б на висновки експертизи не вплинуло. Щодо визначеного в висновках експертизи часу наростання сповільнення технічно справного спортивного мотоцикла при екстреному гальмуванні в умовах місця події, то для гідравлічних гальмових систем характерний показник є 0.25 с, тому даний час і вказаний в експертизі, який був взятий з джерела інформації, розміщеного в звіті про науково-дослідну роботу iv. 1.6-2010/3 «Визначення параметрів гальмування мототранспортних засобів іноземного виробництва», ОНДІСЕ, Одеса, 2012. З даного джерела інформації також було взято показник сповільнення технічно справного спортивного мотоцикла, без завантаження при гальмуванні на горизонтальній ділянці дороги із сухим асфальтним покриттям. Згідно п. 12.4 Правил дорожнього руху України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год, відповідно всі розрахунки проводились відповідно до максимально допустимої швидкості руху в населеному пункті, оскільки в попередньому висновку експертизи вказано, що з відеозапису не представляється можливим визначити швидкість руху мотоцикла.

Суд, дослідивши комплексну судово автотехнічну експертизу та експертизу звуко- та відеозапису від 20.07.2018 року № 763/764/135/18, дослідивши клопотання представника потерпілого ОСОБА_7 - адвоката Павлова В.І. щодо визнання даної експертизи недопустимим доказом, вислухавши експерта Криворучка М.М., приходить до наступних висновків.

За змістом рішення Конституційного Суду України № 12 рп/2011 від 20.10.2011 року, визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 84 КПК України доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Частина 1 ст. 92 КПК України передбачає, що обов`язок доказування вказаних обставин покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Статтями 7, 22 КПК України передбачено, що однією із засад кримінального судочинства є змагальність сторін та свобода у поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 85 КПК України передбачено, що належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Згідно частин 1, 2 ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 87 КПК України, недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Згідно із частинами 2, 3 ст. 89 КПК України у разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате. Сторони кримінального провадження, потерпілий мають право під час судового розгляду подавати клопотання про визнання доказів недопустимими, а також наводити заперечення проти визнання доказів недопустимими.

Так, відповідно до доктрини «плодів отруєного дерева» неприпустимими є докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок суттєвого порушення прав та свобод людини. Ця доктрина передбачає заборону використання даних, отриманих на підставі або з використанням доказів, визнаних недопустимими. Тобто слід надавати оцінку допустимості всього ланцюжка доказів, що базуються один за іншим, а не кожного окремого доказу автономно. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що при недопустимості одного доказу в єдиному ланцюжку, суд повинен в подібному випадку вирішити питання про справедливість судового розгляду в цілому. Тобто, якщо процес по даній справі в цілому і загалом справедливий, то і отримані у незаконний спосіб докази можуть бути прийнятними (див. рішення ЄСПЛ у справі «Хан проти сполученого Королівства»).

Під час вирішення питання про допустимість доказів важливе значення має істотність порушення прав і свобод людини, а тому не усі порушення, допущені сторонами при збиранні доказів, є підставою для визнання доказів недопустимими, а відтак і вирішення питання про порушення права на справедливий суд. Даних обставин під час розгляду кримінального провадження та недопустимості доказів згідно вимог ст.ст. 85-89 КПК України судом не встановлено.

Посилання представника потерпілого на недопустимість доказів є безпідставними.

Також суд вважає, що в ході розгляду справи не було надано доказів які б давали б підстави для визнання недопустимими наданих доказів у суді.

Статтею 337 КПК України визначені межі судового розгляду та встановлено, що судовий розгляд проводиться лише стосовно обвинувачених і лише в межах висунутого їм обвинувачення, сформульованого та викладеного в обвинувальному акті, що є суттєвою гарантією справедливого розгляду та вирішення справи.

В разі визнання особи винуватою, в мотивувальній частині вироку судом зазначається формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

Свої висновки суд може обґрунтовувати лише на доказах, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання.

Після дослідження доказів під час судового розгляду суд вправі змінити юридичну кваліфікацію вчиненого особою кримінального правопорушення, якщо нове обвинувачення не є більш тяжким або змінити формулювання фактичної сторони обвинувачення без зміни юридичної кваліфікації, якщо в результаті такої зміни формулювання фактичної сторони обвинувачення не зазнає істотних змін або тісно пов`язане з первісним, якщо в результаті такої зміни не погіршується становище обвинуваченого та не порушується його право на захист.

Відповідно до вимог ст. 94 КПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Досліджені і перевірені судом докази у справі, якими обґрунтовується винуватість ОСОБА_3 у вчиненому є узгодженими, співпадають між собою та сумніву у своїй належності та допустимості у суду не викликають.

Відповідно до ст. 86 КПК України доказ є допустимим, якщо він отриманий в порядку, передбаченому цим Кодексом. Статтею 87 КПК України визначений вичерпний перелік підстав, за яких доказ може бути визнаний недопустимим. Достовірність та об`єктивність вищенаведених доказів у суду сумніву не викликає, адже вони отримані без порушення закону, узгоджуються один з одним, відносні, допустимі та достатні, у зв`язку з чим суд вважає можливим прийняти вказані докази. У відповідності до вимог ст.ст.85, 86 КПК України, суд вважає безпосередньо досліджені докази належними, допустимими, достовірними, і в сукупності достатніми для належної правової оцінки дій обвинуваченого та визнання його винуватості.

Прокурором в якості вини ОСОБА_3 надано висновком судової транспортно-трасологічної експертизи № 658/18 від 16.07.2018 року (том 1 а.с. 165-168). Проте даний висновком не є доказом по справі в розумінні ст. 84 КПК України, оскільки дана експертиза не встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, зокрема, у висновках вищевказаної експертизи зазначалося про неможливість експертним шляхом відповісти на запитання поставлені в ухвалі про призначення транспортно-трасологічної експертизи.

Оцінивши у сукупності досліджені в судовому засіданні докази, суд кваліфікує дії ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть ОСОБА_4 ..

Вину обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, суд вважає доведеною.

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття у вчиненому.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_3 встановлено, що він раніше не судимий, на обліку у психіатричному та наркологічному кабінеті не знаходиться, що підтверджується довідкою № 180 Зміївської районної поліклініки психо-нарклогочіний кабінет. Згідно інформації наданої міським головою виконавчого комітету Зміївської міської ради, у міській раді відсутні будь-які матеріали на ОСОБА_3 , до міської ради не надходило заяв, скарг на нього, останній характеризується з позитивного боку, офіційно працевлаштований, спиртними напоями не зловживає, сварок в сім`ї та з місцевими мешканцями не вчиняє, будь-якими компрометуючими матеріалами Зміївська міська рада не володіє. Також судом встановлено, що ОСОБА_3 є пенсіонером, що підтверджується копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_4 серія НОМЕР_5 , є ветераном праці, що також підтверджено копією посвідчення серія НОМЕР_6 , під час праці нагороджувався почесною грамотою, має стаж роботи з 21.11.1975 року по 17.01.2012 року, що підтверджено копією трудової книжки НОМЕР_7 . Також стороною захисту надано виписку із медичної карти стаціонарного хворого № 2355, згідно якої ОСОБА_3 знаходився на стаціонарному лікуванні в КЗОЗ «Зміївська центральна районна лікарня» Зміївської районної ради Харківської області з 09 по 19 червня 2018 року, повний діагноз: ситуаційний невроз, гіпертонічний криз.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення.

Згідно ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

Призначаючи ОСОБА_3 вид та міру покарання, суд у відповідності до вимог ст. 65 КК України враховує, ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до тяжких злочинів, особу винного, який повністю визнав себе винним у вчиненому, вперше притягується до кримінальної відповідальності, по місцю проживання характеризується позитивно, має похилий вік, обставини, які пом`якшують покарання, відсутність обставин, які обтяжують покарання, думку потерпілої ОСОБА_2 , яка на суворій мірі покарання не наполягала та при призначенні покарання просила застосувати звільнення від відбування покарання.

Суд вважає, що при призначенні покарання ОСОБА_3 , мета покарання передбачена частинами 2, 3 ст. 50 КК України, буде досягнута при призначенні йому за ч. 2 ст. 286 КК України покарання у вигляді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами.

Разом з тим, виходячи із фактичної тяжкості вчиненого ОСОБА_3 кримінального правопорушення, зокрема, характеру діяння, обстановки, способу і місця його вчинення, з урахуванням форми, виду, ступеня вини, мотивів і мети кримінального правопорушення, обставин, що характеризують поведінку обвинуваченого до вчинення кримінального правопорушення, обставин, що безпосередньо пов`язані із вчиненням кримінального правопорушення, та характеризують поведінку останнього після вчинення кримінального правопорушення, та індивідуальних особливостей обвинуваченого, зокрема способу життя, його характеристику за місцем реєстрації, відповідно до яких останній зарекомендував себе з позитивної сторони, його вік, стан здоров`я, та відсутність обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, а також із урахуванням думки потерпілої ОСОБА_2 , суд приходить до висновку, що вищенаведені обставини істотно знижують фактичну ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і ступінь небезпечності винної особи для суспільства, що у своїй сукупності утворює підставу для висновку суду, що перевиховання та виправлення ОСОБА_3 залишається можливим без ізоляції від суспільства, та вважає, за доцільне застосувати до нього положення ст. 75 та ст. 76 КК України, призначивши покарання з іспитовим строком терміном в три роки з визначенням відповідних обов`язків судом, оскільки таке покарання буде відповідати вимогам закону та особі винного.

Судом враховано, що злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України характеризується необережною формою вини, на думку суду, застосування звільнення від відбування основного покарання з випробуванням у даному випадку, є більш дієвим заходом впливу на обвинуваченого.

Крім того, судом враховано, що призначення іспитового строку з визначенням відповідних обов`язків ОСОБА_3 надасть можливість останньому реалізувати обов`язок на відшкодування потерпілому шкоди, заподіяної внаслідок загибелі ОСОБА_4 , оскільки в місцях позбавленні волі засуджені отримують не значну заробітну плату, розмір якої недостатній для виплати відшкодування потерпілим.

Застосування реального відбуття покарання до обвинуваченого суд вважає недоцільним зважаючи на його особу та відношення до вчиненого злочину.

На думку суду, звільнення від відбування покарання з іспитовим строком відповідає вимогам закону, принципам законності, справедливості, обґрунтованості, а також необхідне і достатнє для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 75 КК України, особа може бути звільнена лише від відбування покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі та позбавлення волі.

Статтею 77 КК України передбачено, що у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням можуть бути призначені додаткові покарання у виді штрафу, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.

У п.п. 20, 21 постанови № 14 Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті від 23 грудня 2005 року зазначено, що при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України, суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного. Крім того, Пленум ВСУ роз`яснив, що у кожному випадку призначення покарання за ч.ч. 1, 2 ст. 286 КК України, необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання, зокрема позбавлення права керувати транспортними засобами.

Обговорюючи доцільність призначення обвинуваченому додаткового покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 286 КК України у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, враховуючи особу обвинуваченого, ступінь тяжкості та наслідки скоєного кримінального правопорушення, суд приходить до висновку про необхідність застосування до обвинуваченого додаткового покарання строком на 2 роки.

В той же час, на думку суду, з урахуванням вимог ст. 77 КК України, до ОСОБА_3 , слід застосувати додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на два роки, зважаючи на те, що останній вчинив злочин у зв`язку з грубим порушенням Правил дорожнього руху України, що призвело до невідворотних наслідків у вигляді смерті людини, отже суд вважає, що відсутні підстави для його звільнення від додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом.

Крім того, позбавлення права керування транспортним засобом досвідченого водія, на думку суду, є суттєвим для останнього, однак не є надмірним і відповідає встановленим судом обставинам.

Потерпілий ОСОБА_7 , батько загиблого ОСОБА_4 , в особі свого представника - адвоката Павлова В.І., подав цивільний позов, в остаточно уточненій редакції якого просив стягнути з АТ «Страхова компанія Мега-Гарант» в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої обвинуваченим ОСОБА_13 на його користь - 44 676 грн., стягнути з ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди - 2 955 324 грн..

В обґрунтування позову посилався на те, що в результаті вчиненого злочину позивач зазнав душевних та фізичних страждань. Усе життя батько та син жили разом, батько опікував сина, дбав про його фізичний та психічний розвиток, майже щодня вони спілкувалися, проводили разом вільний час, відпочивали та будували плани на майбутнє, батько повністю забезпечував матеріально сина, придбав для нього автомобіль, надав грошові кошти на придбання житла. Після загибелі ОСОБА_4 , батько одночасно втратив усе: майно, надії, сподівання. Крім того, після смерті сина у ОСОБА_7 значно погіршилися соціальні зв`язки, він втратив бажання спілкуватися з оточуючими, замкнувся у собі, втратив апетит та здоровий сон, став почувати себе не тільки психологічно, але фізично набагато гірше. Потерпілий вважає, що неправомірними діями ОСОБА_3 , йому завдано моральну шкоду, яку він оцінює у 3 000 000 грн. Разом з тим, як вбачається із матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_3 , уклав договір страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів з АТ «Страхова компанія «Мега-Гарант». Відповідно до п. 27.3 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «г» пункту 41.1 та підпунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами. На день, страхового випадку, тобто 06.06.2018 року, мінімальна заробітна плата в Україні становила 3 723 грн.. Отже, законодавцем обмежена відповідальність страховика за моральну шкоду заподіяну смертю фізичної особи 12 мінімальними заробітними платами, тобто сумою у 44 676 грн., саме дану суму ОСОБА_7 просив стягнути з АТ «Страхова компанія «Мега-Гарант», а іншу частину, спричиненої моральної шкоди в розмірі 2 955 324 грн., стягнути з обвинуваченого.

АТ «Страхова компанія «Мега-Гарант» подали відзив на позовну заяву, в якому просили відмовити у задоволенні позовних вимог. У відзиві зазначалося, що позивач просить стягнути з АТ «Страхова компанія «Мега-Гарант» загальний розмір страхового відшкодування 44 676 грн. за моральну шкоду, заподіяну смертю потерпілого. Однак шкода в такому розмірі, відповідно до п. 27.3 ст. 27 Закону повинна виплачуватися не кожному члену сім`ї одноособово, а є загальною та розподіляється порівну між чоловіком (дружиною), батьками (усиновлювачами) та дітьми (усиновленими) потерпілого. Тобто, ОСОБА_7 вимагаючи відшкодування в розмірі 44 676 грн., стверджує, що інших осіб, які можуть претендувати на таке відшкодування - немає. Таким чином, при вирішенні питання, який розмір моральної шкоди підлягає стягненню на користь ОСОБА_7 доказуванню підлягають, зокрема, обставини щодо відсутності в потерпілого дітей, дружини, матері, тобто осіб, які мають право на страхове відшкодування. Однак, позивачем, який наполягає на стягненні з АТ «Страхова компанія «Мега-Гарант» максимальної суми страхового відшкодування, не були надані будь-які докази, які б підтверджували обставини, які дають право на отримання страхового відшкодування в такому розмірі.

Прокурор вважає, що заявлений цивільний позов підлягає задоволенню з урахуванням норм ЦК України та судової практики щодо розміру задоволення заявленої моральної шкоди, заподіяної злочином в сфері дорожньо-транспортних подій.

В судовому засіданні обвинувачений та його захисник зазначали, що заявлена потерпілим сума моральної шкоди дуже завелика, просили її зменшити.

Щодо вирішення пред`явленого цивільного позову, в рамках даного кримінального провадження, по суті, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову у кримінальному провадженні.

Частиною 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як роз`яснив Вищій спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ у своїй постанові № 4 від 01.03.2013 р. «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» у п. 6 особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди.

Також, суд звертає увагу, що ВСУ у постанові по справі № 6-2808цс15 від 20.01.2016 року зробив правовий висновок, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним, тобто останній вправі одержати повне відшкодування шкоди безпосередньо від особи, яка її завдала, не залежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність такої особи.

Крім того, у відповідності до ч. 2 ст. 1167 ЦК України фізична особа, яка зазнала душевних страждань у зв`язку зі смертю членів її сім`ї чи близьких родичів, має право на відшкодування моральної шкоди.

Частиною 2 ст. 1168 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Таким чином, особами, які мають право на відшкодування шкоди в зв`язку з смертю ОСОБА_4 внаслідок ДТП є його близькі родичі, які визнані в кримінальному провадженні потерпілими.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової ) шкоди» із змінами внесеними постановою № 5 від 25.05.2001 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», зазначено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, порушення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди мають враховуватись вимоги розумності та справедливості.

Згідно п.2 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27.03.1992р. №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 440і 450 ЦК України, шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» (далі в тексті - Постанова) особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Разом з тим, ч. 2 ст. 1187 ЦК України визначено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ст. 1188 ЦК України - шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Положеннями ст. 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Поряд з цим, суд враховує, що в даних правовідносинах обов`язковим є застосування положень Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон).

Статтею 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» визначено, що об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

У судовому засіданні встановлено, що в день дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 , керував автомобілем марки «ГАЗ 3302-414», та відповідно до поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 на час ДТП 06.06.2018 року, була застрахована в Публічному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Мега-Гарант».

Дана дорожньо-транспортна пригода сталася в період дії договору і є страховим випадком, внаслідок якого настає цивільно-правова відповідальність, що визнається та не оспорюється представником страхової компанії та іншими учасниками кримінального провадження.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 23 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Відповідно до п. 27.3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2018 рік» розмір мінімальної заробітної плати у місячному розмірі на момент дорожньо-транспортної пригоди становив 3 723 грн. 00 коп.

Отже, страховик АТ «СК «Мега-Гарант» є зобов`язаним суб`єктом перед позивачем ОСОБА_7 , якому він має виплатити страхове відшкодування - моральну шкоду в межах ліміту відповідальності в сумі 22 338 грн. 00 коп. (3 723 грн. 00 коп. x 12 місяців:2).

Загальний розмір страхового відшкодування розділений на рівні частини між потерпілими батьком - ОСОБА_7 , та його дружиною - ОСОБА_2 , а тому підлягають частковому задоволенню.

Щодо вимоги потерпілого ОСОБА_7 про відшкодування завданої моральної шкоди з обвинуваченого ОСОБА_3 суд вважає, що вони також підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 2 ч. 2, ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Так, у відповідності із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

Зокрема, в рішенні ЄСПЛ від 28.05.1985 року у справі « ОСОБА_14 , Кабалес і Балкандалі», зазначається, що «з огляду на її природу, стверджувана моральна шкода не завжди може бути предметом чіткого доведення. Проте розумно припустити, що особи, які…зіткнулися з проблемами...можуть зазнати страждань і тривоги». Звідси випливає, що фактичною основою для висновку про наявність негативних наслідків у немайновій сфері потерпілої особи у більшості ситуацій може бути як таке розумне припущення про природність їх виникнення за подібних обставин.

Суд керується також рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Ромашов проти України» від 27.07.2004 року і вважає, що завдана позивачу моральна шкода не може бути виправлена лише шляхом Констатації Судом факту порушення.

Крім того, в даному рішенні Європейський суд констатує, що моральну шкоду не можна відшкодувати у повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Встановлено, що у зв`язку зі смертю ОСОБА_4 , його батько ОСОБА_7 зазнав сильних душевних переживань та страждань. При цьому він зазнав тяжких моральних страждань та перебуває у стресовому стані, оскільки назавжди втратив свого рідного сина. У такий спосіб йому була заподіяна моральна шкода. З урахуванням глибини втрати близької людини, непоправної втрати та тривалості душевних страждань, яких зазнав батько, пов`язаних з невідворотністю втрати свого сина, позбавленням можливості спілкуватись з ним в подальшому та істотними змінами в сімейному житті, оскільки останній змушений додавати додаткових зусиль для подальшої організації свого життя, ступеня вини ОСОБА_3 , та з огляду на вимоги розумності і справедливості розмір моральної шкоди, яку належить відшкодувати, становить 50 000 гривень.

Визначений судом розмір відшкодування не перевищує відповідних засад розумності, виваженості та справедливості, визначених згідно п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».

З матеріалів справи не вбачається достатньо переконливих доказів заподіяння такого розміру моральної шкоди, який передбачений позовом (2 955 324 грн.), а також такого матеріального стану відповідача, який би свідчив про його спроможність реально задовольнити вимоги позивача у заявлених ним розмірах грошового стягнення. Відтак, зазначений вище розмір задоволених позовних вимог, на думку суду, відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості, а також не порушує баланс між правами обвинуваченого, з одного боку, та інтересами потерпілого, - з іншого.

Зважаючи на викладені обставини на норми законодавства, відповідний цивільний позов підлягає частковому задоволенню. У задоволенні іншої частини вимог потерпілого слід відмовити.

За змістом п. 1 ч. 4 ст. 374 КПК України у резолютивній частині вироку, зокрема, зазначаються рішення суду щодо заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.

Разом з цим, суд приймає до уваги ту обставину, що під час досудового розслідування та судового розгляду до ОСОБА_3 було застосований запобіжний захід у виді домашнього арешту, строк якого сплив, але клопотання про обрання запобіжного заходу, до набрання вироком законної сили, до суду не надходило.

Арешти, накладені ухвалами слідчого судді слід скасувати.

Долю речових доказів суд вирішує на підставі положень ст. 100 КПК України.

Судові витрати за проведення судових експертиз згідно ч. 3 ст. 124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого.

Керуючись ст.ст. 349, 369-371, 373, 374, 394, 395 КПК України, -

ухвалив:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років з позбавлення права керувати транспортирними засобами на строк 2 (два) роки.

Звільнити ОСОБА_3 на підставі ст. 75 КК України від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі, з випробуванням, встановивши іспитовий строк терміном в 3 (три) роки, з покладенням на нього, відповідно до ст. 76 КК України обов`язків: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання чи роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Іспитовий строк ОСОБА_3 рахувати з моменту проголошення вироку.

Додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 2 (два) роки підлягає самостійному виконанню.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Держави України, в особі Харківського науково-дослідницького експертно-криміналістичного центру (Одержувач: Держава, код доходів 24060300, р/р 31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011, УДКС України в Слобідському району м. Харкова), витрати за проведення транспортно-трасологічної експертизи № 658/18 від 16.07.2018 року в сумі 2288 грн., витрати за проведення судової атотехнічної експертизи № 66/9 від 04.07.2018 року в сумі 1144 грн.,, витрати за проведення комплексної судової автотехнічої експертизи та експертизи звуко- та відеозапису № 763/764/135/18 від 20.07.2018 року в сумі 4576 грн.

Цивільний позов ОСОБА_7 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_8 , адреса: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_9 , проживаючого: АДРЕСА_4 ) на відшкодування моральної шкоди 50 000 (п`ятдесят тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з Акціонерного товариства «Страхова компанія «Мега-Гарант» (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 30035289, адреса: 61057, м. Харків, вул. Донець-Захаржевського, б. 6/8) на користь ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_9 , проживаючого: АДРЕСА_4 ) на відшкодування моральної шкоди 22 338 (двадцять дві тисячі триста тридцять вісім) грн. 00 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_7 - відмовити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 08 червня 2018 року, на майно ОСОБА_16 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 , а саме: мотоцикл «Zhejiang mx 200 f», реєстраційний номер НОМЕР_2 (місце зберігання якого визначено: спеціальний майдан зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, 107).

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 08 червня 2018 року, на майно ОСОБА_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_6 , а саме: на автомобіль «ГАЗ-3302-414», реєстраційний номер НОМЕР_1 (місце зберігання якого визначено: спеціальний майдан зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, 107).

Речові докази в кримінальному провадженні після набрання вироком суду законної сили: транспортний засіб - мотоцикл «Zhejiang mx 200 f», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який перебуває на спеціальному майданчику тимчасового затримання транспортних засобів за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, 107, повернути законному володільцю ОСОБА_16 ..

Речові докази в кримінальному провадженні після набрання вироком суду законної сили: транспортний засіб «ГАЗ-3302-414», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який перебуває на спеціальному майданчику зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, 107), повернути власнику ОСОБА_3 ..

Вирок суду може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня його проголошення через Фрунзенський районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги.

Вирок суду набирає законної сили по завершенню строку на його апеляційне оскарження, а у разі оскарження вироку в апеляційному порядку - після постановлення судом апеляційної інстанції рішення за наслідками перегляду такого вироку суду.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя -