Ухвала суду № 85598176, 13.11.2019, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 242/1423/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2019 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді : Орчелоти А.В.

суддів Міросєді А.І.

Сітнікова Т.Б.

за

участю

секретаря Петріщевої А.В.

прокурора Шульгіна С.О.

захисника Новікова О.О.

обвинуваченого ОСОБА_1

розглянув у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Костянтинівка Донецької області, в рамках окремої процесуальної дії «питання доцільності продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою» у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру за № 42018000000003022 від 03 грудня 2018 рокупо обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбачених ч. 1 ст. 258-3 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні за № 42018000000003022 від 03 грудня 2018 рокупо обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України.

Прокурор Шульгін С.О. звернувся з письмовим клопотанням про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 із визначенням застави, з підстав, викладених в письмовому клопотанні та доданих документах, зважаючи на те, що ризики, передбачені п.п. 1,2,3,4 ч.1 ст.177 КПК України станом на теперішній час не перестали існувати.

Захисник Ляшенко І.І. надіслав клопотання, в якому заперечував щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченому, оскільки прокурором не доведено наявність ризиків, визначених ст.177 КПК України, та просив змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та обрати будь-який більш м`який запобіжний захід не пов`язаний із перебуванням в умовах ізоляції - домашній арешт, а також вирішити питання щодо зменшення застави у розмірі, що відповідає майновому стану обвинуваченого. В обґрунтування посилався на документи, про те що у обвинуваченого позитивна характеристика, довідки згідно, якої обвинувачений раніше не судимий, має на утриманні неповнолітніх дітей та батька інваліда першої групи, довідки про розірвання шлюбу з громадянкою РФ, наміри про працевлаштування в РФ, тощо.

Надане суду письмове клопотання захисника Ляшенко І.І. підтримане в судовому засіданні захисником Новіковим О.О. та обвинуваченим ОСОБА_1 , які просили його задовольнити, а у задоволенні клопотання прокурора відмовити у зв`язку із недоведеністю ризиків та необґрунтованістю обвинувачення.

Прокурор Шульгін С.О. заперечував проти задоволення клопотання захисника Ляшенко І.І., вважаючи його безпідставним.

Суд, вислухавши думку учасників судового провадження, дослідивши клопотання прокурора та клопотання сторони захисту, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

Відповідно до ч.3 ст. 331 КПК України суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 01.06.2018 року обвинуваченому ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Ухвалами Печерського районного суду м. Києва від 25.07.2018 року, 17.08.2018 року, 25.09.2018 року, 20.11.2018 року, Шевченківського районного суду м. Києва від 11.01.2019 року, 07.02.2019 року, Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 05.04.2019 строк тримання під вартою стосовно ОСОБА_1 продовжено.

Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 28.05.2019 року продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_1 до 26.07.2019 року включно.

Ухвалою колегії суддів Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 24.07.2019 року відносно ОСОБА_1 продовжено строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на термін 60 днів, тобто до 21 вересня 2019 року.

Ухвалою Донецького апеляційного суду від 22 серпня 2019 року було скасовано ухвалу Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 24.07.2019 року, одночасно, якою відносно ОСОБА_1 продовжено строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на термін 60 днів до 21 вересня 2019 року включно із визначенням застави та покладанням, у разі її внесення обов`язків передбачених ч.5 ст. 194 КПК України.

Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 20 вересня 2019 року відносно обвинуваченого ОСОБА_1 продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 18 листопада 2019 року.

Підставами вважати, що в кримінальному проваджені існують ризики передбачені у п. 1,3,4 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме,що ОСОБА_1 :

- має можливість безперешкодно виїхати з території України, а також виїхати на тимчасово окуповану територію Донецької та Луганської областей та переховуватись від органів досудового розслідування та суду;

- перебуваючи на волі може впливати на свідків у вказаному кримінальному провадженні,

- може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки місце мешкання обвинуваченого значно віддалено від розташування Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області, що може ускладнити та затягнути розгляд кримінального провадження в розумні строки.

До того ж суд вважає, що ризик передбачений п.2 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: перебуваючи на волі, буде намагатися знищити, сховати або спотворити речовий доказ, який має значення для кримінального провадження, прокурором об`єктивно не доведений.

Рішення суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою/продовження строку дії такого запобіжного заходу буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає внутрішньому законодавству, але й постановлене з урахуванням положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики ЄСПЧ, що узгоджується з вимогами ч.5 ст.9 КПК України.

ЄСПЧ неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до вимог ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

При вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема тяжкість кримінального правопорушення, у вчинення якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення/зменшення/ ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Тримання під вартою, згідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177КПКУкраїни, крім випадків, передбачених частиною п`ятою ст. 176 цього Кодексу.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості та законності застосованого до ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує, що обвинувачений обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 258-3 КК України, яке відповідно до вимог ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, з санкцією до 15 років позбавлення волі, а тому зазначає, що можливість застосування до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою передбачають вимоги п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України.

Судом враховується наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме те, що обвинуваченому інкримінується особливо тяжкий злочин, він не має постійного місця проживання на території м. Костянтинівка та Донецької області, проживає в с. Біла Ямпільського району Вінницької області, має можливість безперешкодно виїхати з території України, а також виїхати на тимчасово окуповану територію Донецької та Луганської областей, крім того, знаходячись на волі, зможе вплинути на свідків,також не виключений ризик, що він зможе зникнути та ухилитися від судового розгляду в умовах більш м`якої міри запобіжного заходу.

У конвенційній судовій практиці вироблено чотири основні прийнятні причини для тримання особи під вартою до винесення вироку, коли така особа обвинувачується у вчиненні злочину: ризик того, що особа не з`явиться до суду; ризик того, що підозрюваний (обвинувачений), у разі звільнення, вчинить дії, які перешкоджатимуть відправленню правосуддя, або вчинить нові злочини, або порушить громадський порядок (справа «Пірузян проти Вірменії»).

Існуючи вищенаведені ризики, передбачені ст.177 КПК України, які суд оцінює у сукупності, а не окремо, унеможливлюють зміну обраного щодо обвинуваченого запобіжного заходу на більш м`який, який, як і раніше так, і на зараз, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Тож, зазначені ризики виправдовують продовження обраного відносно обвинуваченого запобіжного заходу, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення яких вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Враховуючи, що кримінальне провадження неможливо завершити до закінчення строку дії ухвали про застосування запобіжного заходу, тобто до 18 листопада 2019 року, суд, не роблячи передчасних висновків, щодо вини обвинуваченого ОСОБА_1 , не даючи оцінки зібраним доказам, приймаючи до уваги тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання його винним у його скоєнні; дані про особу обвинуваченого, а також наявність ризиків, які дають підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, зазначені у ч.1 ст.177 КПК України, вважає необхідним продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 на строк шістдесят днів.

Крім того обґрунтовуючи доцільність продовженняобвинуваченому ОСОБА_1 виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під варто, суд враховує, правову позицію Європейського суду з прав людини викладену у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року, де Суд вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з урахуванням наявності вказаних ризиків не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого ОСОБА_1 , судом на теперішній час не встановлено.

Відповідно до Рішення Конституційного суду України від 25 червня 2019 року визнано неконституційним положення частини п`ятої статті 176 Кримінального процесуального кодексу України, яким передбачено, що запобіжні заходи у вигляді особистого зобов`язання, особистої поруки, домашнього арешту, застави не можуть бути застосовані до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261 Кримінального кодексу України, а положення частини п`ятої статті 176 Кримінального процесуального кодексу України, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Відповідно до п. 3 ч.5 ст. 182 КПК України - розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За положеннями ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

За таких підстав, суд вважає, що клопотання прокурора є обґрунтованим і підлягає задоволенню, відповідно в задоволенні клопотання сторони захисту слід відмовити.

Визначаючи розмір застави суд бере до уваги обставини, встановлені ст. ст. 177, 178 КПК України, вимоги ст. 182 КПК України та позицію Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сума застави повинна визначатись тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, а тому вважає, що обвинуваченому слід визначити заставу у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 160560 грн., 00 копійок.

З урахування думки сторони захисту та враховуючи в цій частині заперечення прокурора, суд зменшує розмір застави до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки зменшення застави то такого розміру буде достатньо для забезпечення виконання обвинуваченим певних обов`язків. Визначений розмір застави судом є справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів в даному кримінальному провадженні та не порушує права обвинуваченого.

Керуючись ст. ст. 176-178, 183,184, 193-198, 314-316, 331, 372 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 застосуваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Обвинуваченому ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 - продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів до 10 січня 2020 року включно.

У задоволенні клопотання захисника Ляшенка О.В., обвинуваченого ОСОБА_1 та захисника Новікова О.О. про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою на інший, більш м`який - домашній арешт - відмовити.

ОСОБА_1 тримати від вартою в ДУ «Бахмутська установа виконання покарань (№6)».

Визначити ОСОБА_1 заставу у розмірі 80 (вісімдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 160560 (сто шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят) гривень 00 копійок.

У разі звільнення з під варти внаслідок внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

-прибувати на перші виклики суду;

-не відлучатися із населеного пункту, в якому на даний час проживає обвинувачений: АДРЕСА_2 без дозволу суду;

-повідомляти суд про зміну місця свого проживання;

-утримуватися від спілкуваннями зі свідками та іншими особами, які мають причетність до дійсного кримінального провадження;

-носити електронний засіб контролю;

-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну.

Роз`яснити обвинуваченому наслідки невиконання вказаних, покладених на нього обов`язків, а саме, що в цьому випадку застава буде звернена в дохід держави, а відносно нього може бути знову застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою.

В разі внесення застави іншою особою, роз`яснити заставодавцю те, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 258-3 КК України і, що у випадку невиконання обвинуваченим зазначених обов`язків застава буде звернена в дохід держави.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику та прокурору, а також направити начальнику ДУ «Бахмутська установа виконання покарань (№6)».

Контроль за виконанням ухвали покласти на Головну військову прокуратуру генеральної прокуратури України.

Ухвала може бути оскаржена до Донецького апеляційного суду протягом семи днів з моменту проголошення, а особою яка тримається під вартою з моменту отримання копії ухвали

Головуючий

Судді