Рішення № 85598167, 06.11.2019, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/50/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2019 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Мартиненко В. С.

за участю секретаря судового засідання Кюсєвої Т.О.,

представника відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Костянтинівка цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

До Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області з вказаним позовом звернулося Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», в якому просило стягнути з ОСОБА_2 на його користь заборгованість за кредитним договором № 300429024971018 від 29 квітня 2011 року станом на 18.11.2014 року у розмірі 56901 грн. 55 коп. та судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 29.04.2011 року між Публічним акціонерним товариством «Астра Банк» та відповідачем був укладений кредитний договір №300429024971018, згідно з умовами якого банк надав відповідачу кредитні кошти у розмірі 101128,00 гривень з розрахунку 1,0% річних за весь час фактичного користування кредитом на строк з 29.04.2011 року до повного виконання зобов`язання перед банком. 02 грудня 2013 року між ПАТ «Астра Банк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до умов якого право вимоги за вищезазначеним кредитним договором перейшло до ПАТ «Дельта Банк». Відповідач взяті на себе кредитні зобов`язання належним чином не виконував, в зв`язку з чим станом на 18.11.2014 р. за ним утворилась вказана кредитна заборгованість, яка складається з заборгованості за кредитом в розмірі 47201,02 грн., заборгованості за процентами в розмірі 0,36 грн., заборгованості за комісією за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 9700,17 грн.

02 березня 2015 року Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області було ухвалено заочне рішення у справі, яке ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 20 травня 2019 року за заявою відповідача було скасовано та справу призначено до розгляду.

Відповідач ОСОБА_2 , в інтересах якого діє ОСОБА_1 подав відзив на позов, в якому позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що позивачем в обґрунтування позову було надано копії документів, які не посвідчені позивачем. Крім того, новий кредитор не повідомив відповідача про набуття прав вимоги до позичальника та не надав відповідних реквізитів рахунку для погашення кредитної заборгованості, що свідчить про відсутність спору між сторонами, а отже провадження у справі підлягає закриттю. Також позивач заявив про необхідність застосування до позовних вимог строку позовної давності.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи позивач був повідомлений належним чином, надав клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.

Представник відповідача Шпільов С.І. в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог, посилаючись на обставини, викладені у відзиві та заяві по суті справи. Крім того, повідомив про те, що йому не відомо за які саме послуги позивач нараховував для сплати відповідачу комісію.

З`ясувавши обставини справи, дослідивши докази, подані на їх підтвердження, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 29 квітня 2011 року між ПАТ «Астро Банк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 300429024971018.

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2, 1.4, 1.5, 2.1 кредитного договору № 300429024971018 від 29 квітня 2011 року ПАТ «Астра Банк» надав позичальнику ОСОБА_2 кредит у сумі 101128,00 грн., для купівлі транспортного засобу CHERY M 11 ЗНГ легковий седан 2010 року випуску для споживчих потреб, із встановленням терміну користування кредитом по 29 квітня 2016 року зі сплатою процентів за користування кредитом щомісячно в розмірі 0,001 % річних.

Підпунктом 1.4.2 вказаного договору передбачено, що за користування кредитом позичальник сплачує комісійну винагороду. Одноразово - за надання кредиту в розмірі 1,0 % від суми кредиту, зазначеної в п.1.1 цього Договору, а саме 1011,28 грн. Щомісячно - комісію за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 0,95 % від суми кредиту, зазначеної в п.1.1 цього Договору в гривні, починаючи з дня підписання цього Договору до моменту повного погашення заборгованості за цим Договором.

Сторони узгодили графік погашення кредитного договору № 300429024971018 від 29 квітня 2011 року, що є додатком 1 до договору, та визначили суму незмінюваного щомісячного платежу.

Згідно п. 2.4 кредитного договору № 300429024971018 від 29 квітня 2011 року нарахування процентів за користування кредитом згідно з п.1.4.1 кредитного договору здійснюється щомісяця, в останній робочий день кожного місяця та в день місяця, в якому був підписаний договір, виходячи з фактичної заборгованості за кредитом, з дня надання кредиту, згідно п.2.1 цього договору, до моменту повернення кредиту. Позичальник сплачує проценти щомісячно, в порядку, визначеному п.п.2.5, 2.6 цього договору. У разі прострочення строку повернення кредиту, проценти нараховуються на суму заборгованості за кредитом і за період прострочення до моменту повного повернення кредиту.

Відповідно до п.2.5, 2.6 кредитного договору № 300429024971018 від 29 квітня 2011 року погашення кредиту та нарахованих процентів та комісій здійснюється позичальником до 29 числа кожного місяця протягом строку дії цього договору, починаючи з місяця, наступного за місяцем підписання цього договору в сумі 2646,00 грн. Погашення заборгованості за кредитом та процентами за обслуговування кредитної заборгованості здійснюється шляхом перерахування позичальником суми платежу, визначеного в п.2.5 цього договору, на відповідний рахунок в АТ «Астра Банк» в строки, визначені п.2.5 цього договору.

Відповідно до п.2.8 кредитного договору погашення заборгованості за цим договором здійснюється в такому порядку: можливі штрафні санкції, прострочені комісії, прострочені проценти, прострочена заборгованість за кредитом (частиною кредиту), нараховані комісії, проценти за звітний період, заборгованість за кредитом (частиною кредиту). Кредитор вправі на свій розсуд в будь-який час змінювати порядок зарахування надходжень.

Згідно з п. 3.2.6 вказаного кредитного договору у випадку непогашення простроченої заборгованості в строк до 30 днів, банк направляє позичальнику або поручителю вимогу про дострокове погашення кредиту в повній сумі та нарахованих процентів за користування кредитом, комісій, штрафів та пені. Якщо позичальник протягом 33 днів з моменту направлення вимоги банком не виконає вимогу про дострокове погашення, банк вправі розпочати процедуру примусового стягнення боргу, включаючи звернення до суду за стягненням або звернення стягнення на предмет застави в позасудовому порядку.

Відповідно до п.3.3.1, п.3.3.2 кредитного договору № 300429024971018 від 29 квітня 2011 року позичальник зобов`язаний погашати щомісячно платіж, згідно п.2.5 цього договору, та щомісячно сплачувати банку комісійну винагороду, зазначену в п.1.4.2.2 цього договору, згідно з п.2.5 цього договору.

Пунктом 3.3.5 абз. 2 зазначеного договору встановлено, що сторони дійшли згоди, що у випадку порушення позичальником однієї або декількох умов цього пункту, а також п.п. 3.3.4, 3.4.3, 3.3.7 цього договору, у т.ч. несвоєчасної сплати страхового платежу за договорами страхування, що визначені у п.3.3.4, розмір процентної винагороди (процентів) за користування кредитними коштами, яка сплачується позичальником згідно п.п.1.4.1. цього договору, починаючи з дати, наступною за датою порушення, встановлюється у розмірі 4 % річних.

02 грудня 2013 року між ПАТ «Астра Банк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновою Т.В. 02.12.2013 р. за реєстром № 1533, відповідно до умов якого ПАТ «Астра Банк» передає (відступає) ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, а ПАТ «Дельта Банк» замінює ПАТ «Астра Банк» як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов`язаннях, а внаслідок передачі від ПАТ «Астра Банк» до ПАТ «Дельта Банк» прав вимоги до боржників, до ПАТ «Дельта Банк» переходить (відступається) право вимоги (замість ПАТ «Астра Банк») від боржників повного, належного та реального виконання обов`язків за кредитним та забезпечувальними договорами.

Відповідно до витягу з Додатку № 1 від 02 грудня 2013 року до зазначеного Договору купівлі-продажу прав вимоги ПАТ «Дельта Банк» набуло право вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором № 300429024971018 від 29 квітня 2011 року.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 у період з 26 травня 2011 року по 30 грудня 2013 року належним чином виконував свій обов`язок з повернення кредитної заборгованості за вказаним кредитним договором, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, наданими відповідачем. Проте з січня 2014 року відповідач припинив сплату чергових платежів, обумовлених кредитним договором та відповідним графіком з повернення кредитної заборгованості, в зв`язку з чим позивач нарахував заборгованість за кредитним договором № 300429024971018 від 29 квітня 2011 року станом на 18 листопада 2014 року в розмірі 56901 грн 55 коп., яка складається з заборгованості за тілом кредитом в розмірі 47201 грн 02 коп., заборгованості за процентами за користування кредитом в розмірі 0 грн 36 коп., заборгованості за комісією за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 9700 грн 17 коп.

За змістом положень ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у строк та в порядку, що встановлені в договорі.

Суд, розглядаючи питання обґрунтованості вимог за наведеним розрахунком, виходить з того, що відповідачем не спростовано відсутність заборгованості за тілом кредиту. Проте позивачем не обґрунтовано розрахунок в частині заборгованості за комісією за обслуговування кредитної заборгованості за таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції, що діяла на час виконання кредитного договору) договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов`язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов`язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Частиною 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції від 22.09.2011 року, чинній на час виконання договору) встановлено, що кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

У рішенні від 10.11.2011 року Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення Закону ( 1023-12 ), які є предметом офіційного тлумачення у справі, спрямовані на захист прав споживачів кредитних послуг та збалансування цих прав з іншими суспільними цінностями, що захищаються публічною владою. Тому в аспекті конституційного звернення положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону ( 1023-12 ) у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (254к/96-ВР ) слід розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

У розумінні ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» послуга означає діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

Відповідно до п. 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що передбачена п.1.4.2 умова кредитного договору щодо перерахування банку плати одноразово за надання кредиту в розмірі 1,0% від суми кредиту в сумі 1011, 28 грн та щомісячно за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 0,95 % від суми кредиту в сумі 960,72 грн не може бути визнано додатковою послугою, за яку може бути нарахована така плата.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз`яснено, що судам відповідно до ст. 215 ЦК України необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом, та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом. Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.

Таким чином, на підставі ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції, що діяла на час виконання договору) п. 1.4.2 кредитного договору, яким передбачено плату за надання та обслуговування кредиту, є нікчемним з моменту укладення кредитного договору, а тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача простроченої заборгованості за комісією за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 9700,17 грн не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про те, що зарахування позивачем на погашення комісії за надання кредиту платежу, здійсненого відповідачем в розмірі 1011,28 грн, та зарахування позивачем на погашення комісії за обслуговування кредитної заборгованості 32 платежів, здійснених відповідачем в розмірі 960,72 грн, а всього в розмірі 31754,32 грн (1011,28 + 960,72х32) є неправомірним. А отже, вказана сума грошових коштів має бути віднесена в порядку черговості, передбаченої п. 2.8 кредитного договору, на погашення заборгованості за процентами, нарахованими позивачем в розмірі 0,36 грн (0,36 - 31754,32 = 31753,96) та на погашення заборгованості за кредитом (47201,02 - 31753,96 = 15447,06 ).

Підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованості, яка складається з тіла кредиту в розмірі 31753,96 грн., процентів за користування кредитом в розмірі 0,36 грн., комісії в розмірі 9700,17 грн., а всього в розмірі 41454,49 грн. задоволенню не підлягають.

Розглядаючи питання про можливість застосування строку позовної давності до вимог позивача, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України). Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Враховуючи те, що прострочена заборгованість за черговим платежем відповідача виникла відповідно до графіку погашення заборгованості 30.01.2014 року та, разом з тим, 29 грудня 2014 року позивач звернувся з вказаним позовом до суду, що підтверджується поштовим штемпелем на конверті, в якому надійшла позовна заява, суд дійшов висновку про те, що позивачем не пропущено строк позовної давності.

Підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про необхідність стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором № 300429024971018 від 29 квітня 2011 року станом на 18.11.2014 року, яка складається з тіла кредиту в розмірі 15447 гривень 06 копійок.

Посилання відповідача на надання позивачем в обґрунтування позову копій документів, які не посвідчені належним чином є необґрунтованим з таких підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Разом з тим, чинним цивільним процесуальним законодавством на час подання позовної заяви до суду не було передбачено таких вимог до учасника справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), як зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу та підтвердити відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Статтею 512 ЦК України передбачена можливість заміни Кредитора у зобов`язанні іншою особою внаслідок, в тому числі, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з ст. ст. 516 - 518 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні. Боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред`явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов`язок до пред`явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

На підставі наведених норм права, суд дійшов висновку про необґрунтованість посилання позивача про відсутність спору між сторонами у з в`язку з відсутністю повідомлення новим кредитором відповідача про набуття прав вимоги до позичальника та не подання відповідних реквізитів рахунку для погашення кредитної заборгованості, оскільки відсутність такого повідомлення новим кредитором позичальника саме собою не свідчить про відсутність заборгованості, а лише перекладає ризик настання несприятливих наслідків для нового кредитора у разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. А отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, сплачений ним при подачі позову до суду пропорційно до задоволених позовних вимог в розмірі 154,47 грн.

Керуючись ст.ст. 141, 259, 264-265, 273, п.п.15.5 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України,-

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором № 300429024971018 від 29 квітня 2011 року станом на 18.11.2014 року, яка складається з тіла кредиту в розмірі 15447 (п`ятнадцяти тисяч чотирьохсот сорока семи) гривень 06 копійок.

В задоволені позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованості за кредитним договором № 300429024971018 від 29 квітня 2011 року станом на 18.11.2014 року, яка складається з тіла кредиту в розмірі 31753 гривень 96 копійок, процентів за користування кредитом в розмірі 0,36 гривень, комісії за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 9700 гривень 17 копійок, а всього в розмірі 41454 (сорока однієї тисячі чотирьохсот п`ятдесяти чотирьох) гривень 49 копійок - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в розмірі 154 (ста п`ятдесяти чотирьох) гривень 47 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Донецького апеляційного суду Донецької області через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Дата складення повного рішення суду - 11 листопада 2019 року.

Позивач: публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Щорса, буд. 36-Б, ЄДРПОУ 34047020; відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя