Рішення № 85597986, 08.11.2019, Торецький міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Дзержинський міський суд Донецької області)

Провадження №2/225/924/2019

Справа №225/4381/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повне)

08 листопада 2019 року м.Торецьк

Дзержинський міський суд Донецької області у складі:

головуючого-судді Качаленко Є.В.,

за участю секретаря судового засідання Федорцової І.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укрзалізниця» про стягнення заробітної плати, компенсації за час невикористаної відпустки, вихідної допомоги, а також сум компенсації втрати частини заробітної плати, у зв`язку з порушенням термінів її виплати,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2019 року представник позивача ОСОБА_2 звернулась до суду із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначила наступне.

Позивач ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з регіональною філією «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» з 10.08.2016 року. 17.07.2017 року наказом від 14.07.2017 року №112Д/ДН-ОС позивача звільнено на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП, у зв`язку із скороченням численності штату, однак остаточний розрахунок у день звільнення здійснено не було – не була виплачена заробітна плата за березень – липень 2017 року, компенсація за дні невикористаної щорічної відпустки, а також вихідна допомога, передбачена ст.44 КЗпП України, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості із заробітної плати -22181,73 грн., грошову компенсацію за час невикористаної щорічної відпустки 4874,24 грн., компенсацію втрати частини заробітної плати, у зв`язку з порушенням термінів її виплати 5950,91 грн. та вихідну допомогу 7902,42 грн

Відповідно до ч. 5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами.

20.08.2019 року представником АТ «Українська залізниця» надано відзив, з позовними вимогами відповідач не погоджується та просить відмовити в їх задоволенні, посилається на те, що у відповідача з 20.03.2017 року відсутній доступ до документації підприємства та втрачено контроль над господарською діяльністю. Висновком торгово-промислової палати України №126/2/21-10.2 від 16 січня 2018 року щодо унеможливлення виконання обов`язків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні (звільненні) працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин відносно ПАТ «Укрзалізниця» засвідчено настання форс-мажорних обставин при здійсненні господарської діяльності на території, непідконтрольній українській владі. Таким чином, з 20.03.2017 року виникли і до тепер існують обставини непереборної сили, які відповідач не міг передбачити чи відвернути, в період існування яких відповідач з причин він нього незалежних був позбавлений можливості виконати зобов`язання, передбачені умовами договору. Вважає, що позивачем не доведений факт виконання ним трудових обов`язків.

Представником позивача 10.09.2019 року надано відповідь на відзив відповідача АТ "Укрзалізниця", де представник позивача вважає доводи викладені відповідачем у відзиві такими, що не відповідають дійсності. Відповідно до чинного законодавства саме на роботодавця, а не на працівника покладено обов`язок щодо обліку виконуваної роботи. Крім того, вважає недоцільним посилання відповідача на Науково-правовий висновок Торговельно-промислової палати України «Щодо унеможливлення виконання обов`язків, передбачених законодавством про працю». У цьому документі не досліджується причино-наслідковий зв`язок між виникненням, так званих «форс - мажорних обставин» і невиплати працівникам (по сьогоднішній день), як мінімум сум, які встановлюються безпосередньо у розпорядчих документах відповідача (компенсації за невикористанні відпустки, вихідні допомоги при скороченні тощо).

Ухвалою Дзержинського міського суду Донецької області від 15.07.2019 року за клопотанням представника позивача про забезпечення позову, витребувано у відповідача завірені належним чином копії наказу начальника структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» від 17.03.2017 року №236/ДНД «Про встановлення простою»; табелі обліку робочого часу на працівника ОСОБА_1 за період березень – липень 2017 року; довідки про нараховану заробітну плату за період березень – липень 2017 року на ім`я ОСОБА_1

20.08.2019 року АТ «Українська залізниця» на виконання ухвали суду від 15.07.2019 року долучено до матеріалів справи - довідку про доходи ОСОБА_1 за період грудень 2016 року по липень 2017 року, копія видаткового касового ордеру №2070, решту витребуваних документів не надано через їх відсутність.

Ухвалою Дзержинського міського суду Донецької області від 13.09.2019 року за клопотанням представника позивача, витребувано з АТ «Укрзалізниця» довідку або інший документ, який містить відомості про розмір посадового окладу ОСОБА_1 за період березень – квітень 2017 року, липень 2017 року; розмір середнього заробітку на момент звільнення 17.07.2017 року;

22.10.2019 року на виконання ухвали суду від 13.09.2019 року АТ «Українська залізниця» надано довідку розрахунок оплати середньої заробітної плати ОСОБА_1 .

Позивач та її представник до судового засідання не з`явились, надали заяву з проханням справу розглянути за їх відсутності, позовні вимоги підтримали, просили його задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Суд, розглянув позовну заяву та додані до неї матеріали, повно та всебічно з`ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, і, об`єктивно оцінивши докази, доходить наступного висновку.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з структурним підрозділом «Донецька дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» в період з 10.08.2016 року по 17.07.2017 року, де працювала в якості заступника начальника відділу контролю та внутрішнього аудиту за переведенням з Управління ДП «Донецька залізниця».

Наказом Структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» РФ «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» №236/ДНД від 17.03.2017 року, з 20 березня 2017 року для всіх працівників виробничого підрозділу встановлено простій по причинам, незалежних від працівників (а.с.13).

17.07.2017 року позивача ОСОБА_1 звільнено із займаної посади, у зв`язку з скороченням штату п.1 ст.40 КЗпП України, з наданням на підставі ст.44 КЗпП України відповідних пільг та компенсацій, виплати компенсації за 17 днів відпустки, вихідної допомоги та одноразової грошової допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку, наказ №11242/ДНОС від 14.07.2017 року про припинення трудового договору (а.с.12).

При звільненні з позивачем не був проведений повний розрахунок та належні кошти не виплачені.

Статтею 43 Конституції України гарантовано право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Відповідно до частини першої ст.47 КЗпП власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою ст.116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень ст.233 КЗпП у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу роз`яснив, що за ст.47 КЗпП роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в ст.116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку.

Згідно ч. 2 ст.233 КЗпП у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право на звернення до суду з позовом про стягнення належній йому зарплати без обмеження будь-яким строком.

Положеннями ч. 1 ст. 83 КЗпП передбачено обов`язок роботодавця у разі звільнення працівника виплатити грошову компенсацію за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Відповідно до ч. 2 ст. 21 Закону України «Про відпустки» порядок обчислення заробітної плати працівникам за час відпусток, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, та компенсації за невикористані відпустки встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно із п. 2.2 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13 січня 2004 року №5, фонд додаткової заробітної плати включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. До складу фонду додаткової заробітної плати входять, зокрема, оплата, а також суми грошових компенсацій у разі невикористання щорічних (основної та додаткових) відпусток та додаткових відпусток працівникам, які мають дітей, у розмірах, передбачених законодавством.

Відповідно до статті 44 КЗпП при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у п. 6 ст. 36 та п. 1, 2 і 6 ст. 40 КЗпП, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку, Додаткові, відповідно до чинного законодавства і угод, вихідні допомоги, соціально - побутові пільги можуть бути передбачені і в колективному договорі, положення якого поширюються на всіх працівників підприємства, установи, організації згідно ст. 13, 18 КЗпП.

Системний аналіз ч. 1 ст. 83 КЗпП, ч. 2 ст. 21 Закону України «Про відпустки» та п. 2.2 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13 січня 2004 року №5 свідчить про те, що компенсація за невикористану відпустку має бути виплачена у день звільнення працівника.

Позивач ОСОБА_1 , як на підставу вимог, посилалась на незаконне непроведення відповідачем з нею повного розрахунку при звільненні.

Представник відповідача, обґрунтовуючи свою позицію, зазначив, що за відсутності будь-якої первинної документації щодо наявності заборгованості із заробітної плати та іншим виплатам такі нарахування та вплати здійснити неможливо і послався на наявність форс-мажорних обставин, що, на його думку, підтверджується науково-правовим висновком Торгово-промислової України від 16 січня 2018 року №126/2/21-10.2.

Згідно зі ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Зі змісту відзиву представника відповідача по суті справи, наданих документів, встановлено, що останнім визнається той факт, що позивач ОСОБА_1 знаходилась з АТ «Укрзалізниця» в трудових відносинах та з нею не проведено остаточного розрахунку при звільненні.

Доводи представника відповідача з посиланням на відсутність первинних документів, як підставу для відмови у нарахуванні та виплаті позивачу заробітної плати також відхиляються судом, оскільки обов`язок здійснювати нарахування та виплату заробітної плати, інших виплат, належних працівникові, а так само вести бухгалтерський, податковий облік тощо, лежить на саме на роботодавці, а не на працівникові. Суд акцентує увагу на тому, що невжиття роботодавцем (відповідачем) заходів для відповідного доступу до зазначеної документації з урахуванням того, що вже тривалий час (з 2014 року) на території Донецької області триває антитерористична операція, вочевидь не відповідає вимогам належної обачності і зазначене не може бути підставою для відмови у виплаті працівнику гарантованих Конституцією України і законами України виплат і безумовно не може будь-яким чином погіршувати стан останнього.

Суд критично оцінює посилання представника відповідача на існування «непереборної сили», яка унеможливила здійснити розрахунок з позивачем, оскільки така позиція повністю спростовується вивченими доказами у справі, наявністю належним чином заповненої трудової книжки позивача із зазначенням наказів про прийняття на роботу та його звільнення з роботи, скріплених печаткою підприємства. Наявність роздрукованих розрахункових листів за березень, квітень та липень 2017, виданих позивачу, який використав їх як доказ наявної заборгованості із заробітної плати свідчить та розцінюється судом як обізнаність підприємства відповідача про існуючий обов`язок розрахунку та його невиконання.

Посилання відповідача на висновок Торгово-промислової палати України від 16 січня 2018 року № 126/2/21-10.2 не є підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки вимоги щодо стягнення заборгованості із заробітної плати, грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку, одноразової грошової вихідної допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку, пов`язані з виплатами, встановленими ст. 116 КЗпП України при звільненні, а вимог про стягнення середнього заробітку при затримці розрахунку позивач не заявляє.

Як встановлено судом, фактичний повний розрахунок з позивачем на час розгляду справи не проведено. Останню виплату по заробітній платі роботодавець частково здійснив за березень 2017 року (13.09.2017 року частково виплачено 2216, 14 грн - копія видаткового касового ордеру №2070 від 13.09.2017 (а.с.81).

З квітня 2017 року нарахування заробітної плати було припинено відповідачем.

Позивачем здійснено розрахунок по виплаті заробітної плати, відповідно до якого сума заборгованості за період з березня 2017 року по липень 2017 рік складає 22181,73 грн.: березень 2017 рік – 4903,33 грн., квітень 2017 рік – 4903,33 грн., травень 2017 рік – 4903,33 грн., червень 2017 рік – 4903,33 грн., липень 2017 рік – 2568,41 грн.

Суд перевірив представлений позивачем розрахунок і вважає його частково необгрунтованим.

Так, позивачем представлено суду роздруковані розрахункові листи за березень, квітень та липень 2017 року (а.с.109-110). Суд, оцінивши ці розрахункові листи у сукупності з іншими доказами приймає їх в якості доказів на підтвердження частини заявлених позивачем вимог.

Визначальною для такого висновку обставиною, на думку суду є те, що наведені у розрахунках суми підтверджуються частково індивідуальними відомостями про застраховану особу за формою ОК-5, наданими Пенсійним фондом (а.с.16): розмір нарахованої заробітної плати позивачу за березень 2017 року становить 5690,71 грн, а в представленому розрахунку за березень 2017 року (а.с.11) сума для пенсіїї вказана також як 5690,71 грн. При цьому в розпорядженні Пенсійного фонду за квітень-липень 2017 року дані відсутні. Відомості з розрахунку за липень 2017 про компенсацію за 17 днів невикористаної відпустки підтверджуються також і копією наказу про звільнення позивача №11242/ДН-ОС від 14.07.2017.

При цьому суд критично оцінює представлені відповідачем у довідці про доходи №777/2 від 13.08.2019 (а.с.80) відомості щодо нарахованої за березень 2017 заробітної плати в розмірі 2786,96 грн, оскільки така сума вочевидь не відповідає інформації з форми ОК-5 Пенсійного фонду щодо позивача (а.с.16) Варто врахувати, що такі відомості включаються до форми ОК-5 із офіційної звітності, поданої самим відповідачем контролюючим органам. З цієї підстави суд не приймає представлену відповідачем довідку-розрахунок оплати середньої зарплати №1726 від 07.10.2019 - використано розмір зарплати за березень 2435,98 грн, що не відповідає інформації з Форми ОК-5 та розрахунковим листам за березень, квітень та липень 2017 року (а.с.109-110)

Перевіривши скуппність наявних доказів (розрахунки за березень, квітень та липень 2017, форма ОК-5, наказ про звільнення) судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 нараховано в березні 2017 року всього 5690,71 грн., сума до виплати 4525,15 грн. (з них виплачено відповідачем 2216,14 грн відповідно до касового ордеру №2070 від 13.09.2017 року, факт виплати преставник позивача визнав; решта не виплаченої сума за березень становить 2309,01грн.); за квітень 2017 року всього нараховано 4994,95 грн., сума до виплати 3971,90 грн.; за липень 2017 року всього нараховано 13607,70 грн (в т.ч. нараховано компенсації за невикористану відпустку 17 днів - 4874,24 грн. вихідної допомоги в сумі 7902,42 грн.), сума до виплати 10916,51 грн. Оскільки ці суми позивачу не були виплачені при остаточному розрахунку, вони підлягають до стягнення з відповідача.

Згідно наявних розрахунків заробітної плати, позивачу нараховувалася заробітна плата за час простою в березні, квітні та липні 2017 року. Представлені розрахунки містять відомості про кількість протабельованих днів у ці місяці. Водночас, суду не представлено жодних доказів на підтвердження того, що позивач здійснював вихід на роботу під час простою у травні та червні 2017 року - відповідачем не надано витребуваних судом табельних листів з причин їх відсутності, позивачем не надано розрахункові листи, інших доказів не надано. Наказом від 17.03.2017 №236/ДНД встановлено щоденний режим роботи та зобов`язано всіх працівників з`являтися на свої робочі місця. Оскільки доказів на підтвердження виходу позивача на роботу під час простою у травні та червні 2017 року сторонами не надано, позовні вимоги про стягнення заробітної плати у цій частині задоволенню не підлягають.

З огляду на викладене вище, загальна сума заборгованості по заробітній платі, грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку, одноразової грошової вихідної допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку, яка підлягає виплаті позивачу відповідачем за період з березень, квітень, липень 2017 року становить 17191,42 грн. (2309,01грн.+3971,90 грн.+10916,51 грн).

Що стосується позовних вимог в частині стягнення компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, то суд виходить з наступного.

Відносини, які виникають між працівником і роботодавцем із приводу оплати праці, у тому числі й у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати, регулюються трудовим законодавством, а саме: КЗпП України, Законами України «Про оплату праці», «Про індексацію грошових доходів населення», «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків її виплати», Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ від 17 липня 2003 року № 1078; Положенням про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати, затвердженим постановою КМУ від 20 грудня 1997 року № 1427.

Статтею 34 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати проводиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

У випадках порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникові надається право на компенсацію відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у звязку з порушенням строків їх виплати», за яким компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Згідно ст. 3 цього Закону, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Відповідно до Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати, затвердженого постановою КМУ від 20 грудня 1997 року № 1427 (зі змінами, внесеними згідно зпостановою КМУ від 23 квітня 1999 року № 692) компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати заробітної плати, нарахованої працівникові за період роботи, починаючи з 01 січня 1998 року, якщо індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги за цей період зріс більш як на один відсоток.

Суд не погоджується з наведеним розрахунком представника позивача щодо компенсації втрати частини доходу, у зв`язку з порушенням строків їх виплати, оскільки зазначений розрахунок було проведено із сум, які не відповідають встановленим судом та враховують компенсацію за заробітну плату у травні та червні 2017.

При розрахунку суд керується за інформацією з офіційного сайту Державної служби статистики України щодо індексів споживчих цін за останні роки.

Суд розрахував, що належна позивачеві до стягнення з відповідача компенсація втрати частини доходу складає:

1) за березень 2017 року: 2309,01 грн. (сума нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за березень 2017 року (після утримання податків і обов`язкових платежів) * індекс інфляції за період 01 квітня 2017 року- 09 липня 2019 року = 546,59 грн.;

2) за квітень 2017 року: 3971,90 грн. (сума нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за квітень 2017 року (після утримання податків і обов`язкових платежів) * індекс інфляції за період 01 травня 2017 року- 09 липня 2019 року = 896,41 грн.;

3) липень 2017 року: 10916,51 грн. (сума нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за липень 2017 року (після утримання податків і обов`язкових платежів) * індекс інфляції за період 01 серпня 2017 року - 09 липня 2019 року = 2058,07 грн.;

Загальна сума компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків їх виплати за період березень, квітень та липень 2017 року становить 3501,07грн., і саме цю суму слід стягнути з відповідача.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі часткового задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з пунктом 1 частини 1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Частиною 6 статті 141 ЦПК України встановлено, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З урахуванням того, що на день звернення до суду сума судового збору у цій справі становила 768,40 грн, а позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», тому з відповідача слід стягнути судовий збір пропорційно до задоволеної частини позовних вимог в сумі 388,78 грн.

Керуючись ст.ст. 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укрзалізниця» про про стягнення заробітної плати, компенсації за час невикористаної відпустки, вихідної допомоги, а також сум компенсації втрати частини заробітної плати, у зв`язку з порушенням термінів її виплати - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (м. Київ вул.Тверська, б. 5, ЄДРПОУ 40075815) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) заборгованість із заробітної плати, грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку, одноразову грошову вихідну допомогу у розмірі одного середньомісячного заробітку та компенсацію втрати частини заробітної плати (доходу) у зв`язку з затримкою термінів її виплати, в сумі 20698 (двадцять тисяч шістсот дев`яносто вісім) гривень 49 коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (м. Київ вул.Тверська, б. 5, ЄДРПОУ 40075815) на користь держави судовий збір в розмірі 388 (триста вісімдесят вісім) грн. 78 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду через Дзержинський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 13.11.2019.

Суддя Є.В. Качаленко