Ухвала суду № 85596191, 13.11.2019, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/4251/18

Номер провадження 1-кп/623/88/2019

У Х В А Л А

іменем України

13 листопада 2019 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської област

в складі: головуючого – судді Винниченка П.П.,

за участю: секретаря Ткаченко Ю.Ю.,

прокурора Гриценко О.Г.,

захисника Гупала Р.М.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

редставника потерпілого ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Ізюмського міськрайонного суду в м. Ізюм Харківської області матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14 серпня 2018 року за №12018220320000799 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185, ч.3 ст.357 КК України, -

в с т а н о в и в :

В провадженні Ізюмського міськрайонного суду Харківської області знаходиться кримінальне провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185, ч.3 ст.357 КК України.

23 листопада 2019 року строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно ОСОБА_1 ухвалою Ізюмського міськрайонного суду від 04 липня 2019 року, та продовжений ухвалою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 25 вересня 2019 року, закінчується.

Судом на даний час судове провадження не закінчено, не досліджені матеріали кримінального провадження, які потребують дослідження в суді.

Прокурор заявила клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , посилаючись на ризики, встановлені ст. 177 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_1 заперечував щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просив змінити запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт з використанням електронного засобу контролю.

Захисник Гупал Р.М. просив не задовольняти клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 та обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Представник потерпілого підтримала клопотання прокурора.

Міра запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обрана ОСОБА_1 з урахуванням тяжкості інкримінованих йому злочинів та даних про його особу.

Відповідно до ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до сплину двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До сплину продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його сплину.

При розгляді питання про доцільність продовження тримання обвинуваченого під вартою суд враховує, що судовий розгляд кримінального провадження не закінчено, матеріали справи не досліджені в повному обсязі, обвинувачений ОСОБА_1 раніше судимий, обвинувачується у вчиненні злочину невеликої тяжкості та тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 6 роківне має постійного джерела прибутку, міцних соціальних зв`язків, раніше неодноразово судимий, тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винним у кримінальних правопорушеннях а також враховуючи, що ОСОБА_1 , скоїв тяжкий злочини під час відстрочки відбування покарання за попереднім вироком суду, ухилявся від явки в судові засідання, таким чином наявні ризики, передбачені п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: перебуваючи на свободі обвинувачений ОСОБА_1 може переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, а також оцінюючи сукупність обставин, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_1 кримінальних правопорушень – злочинів, тобто обґрунтованість підозри.

Обвинувачений ОСОБА_1 офіційно непрацевлаштований, має незадовільний матеріальний стан та відсутність законних джерел існування вказують на наявність ризику вчинення ним іншого кримінального правопорушення, в тому числі проти власності.

Також суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_1 порушив умови запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, який було обрано йому на досудовому слідстві, що свідчить про неможливість запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів.

На даній стадії розгляду кримінального провадження судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що необхідність у раніше обраному обвинуваченому запобіжному заході у вигляді тримання під вартою відпала, доцільності змінювати запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 не вбачається, будь-якої інформації, що свідчить про наявність у обвинуваченого хвороб, які б перешкоджали перебуванню його в умовах ізоляції від суспільства у суду немає.

Відповідно до ст. 8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Обґрунтована підозра означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року). Будь-яка стороння особа може бути переконаною в тому, що ця особа причетна до даного кримінального провадження.

У справі «Москаленко проти України» (рішення від 20.05.2010 року п. 36) Європейський суд зазначив, що органи судової влади неодноразово посилалися на імовірність того, що до заявника може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєнні яких він обвинувачувався. У цьому контексті ЄСПЛ нагадав, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Також ЄСПЛ визнав, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.

Крім того, для відмови в звільненні особи з-під варти застосовуються принципи конвенційного прецедентного права, такі як ризик неявки обвинуваченого на судовий розгляд (рішення ЄСПЛ «Штегмюллер проти Австрії» 1969 року); ризик перешкоджання з боку обвинуваченого, у випадку його звільнення, процесові здійснення правосуддя (рішення ЄСПЛ «Вемгофф проти Німеччини» 1968 року).

Вислухавши прокурора, який вважав, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 необхідно продовжити на два місяці, обвинуваченого та захисника Гупала Р.М., які просили не продовжувати ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, вивчивши матеріали кримінального провадження, суд вважає, що запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_1 необхідно продовжити на два місяці.

Керуючись ст.ст. 331, 372 КПК України, суд

у х в а л и в :

Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 - задовольнити.

Строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити на два місяці, до 11 січня 2020 року включно.

Розмір застави в сумі 38420,00 гривень (тридцять вісім тисяч чотириста двадцять) гривень 00 копійок, визначений ухвалою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 04 липня 2019 року, залишити без змін.

При внесенні визначеної суми застави, ОСОБА_1 з-під варти звільнити.

У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки:

1) прибувати до суду за першою вимогою;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та\або місця роботи.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_1 наслідки невиконання покладених зобов`язань. У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений ОСОБА_1 будучи належним чином повідомленим, не з`явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України.

Відкласти судове засідання по кримінальному провадженню, відносно обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.185, ч.3 ст.357 КК України,на 10 годину 00 хвилин 10 січня 2020 року.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом 7 днів з дня її оголошення через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області.

Головуючий: П.П.Винниченко