Ухвала суду № 85595944, 13.11.2019, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/2254/18

Провадження № 2/638/2386/19

УХВАЛА

іменем України

13 листопада 2019 року Дзержинський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді – Штих Т.В.,

секретаря – Вакула І.В.,

розглянувши в підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Шевченківського району управління служб у справах дітей департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про позбавлення батьківських прав та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 третя особа Управління служб у справах дітей департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про усунення перешкод у вільному спілкуванні з дитиною та її вихованні та визначення способу участі у вихованні та спілкуванні з дитиною батьком, який проживає окремо від неї, в порядку розгляду заяви про забезпечення зустрічного позову,-

встановив:

В провадженні Дзержинського районного суду міста Харкова перебуває вказана об`єднана цивільна справа.

В підготовчому судовому засіданні 13 листопада 2019 року представник позивача за зустрічним позовом звернулась до суду з клопотання про забезпечення зустрічного позову, шляхом встановлення графіку тимчасових побачень ОСОБА_2 з ОСОБА_3 на території Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради по понеділках та четвергах з 16.00 години до 17.00 години, а також шляхом зобов`язання ОСОБА_1 приводити ОСОБА_3 до Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради на тимчасові побачення ОСОБА_2 з ОСОБА_3 . згідно з графіком.

Представник позивача по зустрічному позову наполягала на задоволенні вказаного клопотання.

Позивач за зустрічним позовом вказав, що відповідач по зустрічному позову уникає зустрічей дитини з ним, всіляко перешкоджає їх спілкуванню. Він позбавлений можливості спілкування з дитиною.

Відповідач по зустрічному позову заперечувала проти вказаного клопотання. повідомила, що син не має бажання спілкування з батьком, про що їх повідомив.

Представник відповідача категорично заперечувала проти вказаного клопотання та повідомила, що вказане клопотання, у разі його задоволення – є вирішенням справи по суті, тому необхідно відмовити в задоволенні вказаного клопотання.

Вивчивши клопотання, суд вважає його таким, що не підлягає задоволенню.

Приймаючи таке рішення, суд виходив з того, що Відповідно до ст. 149 Цивільного процесуального кодексу України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

В заяві хоча і зазначено види забезпечень, які необхідно вжити заходів забезпечення позовних вимог, проте жодного доказу, який би свідчив про наявність вказаної неможливості спілкування стороною позивача за зустрічним позовом не надано. Вказані загальні фрази.

Згідно із п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року за № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» вирішуючи питання щодо застосування певного виду забезпечення позову, суди повинні виходити з того, що наведений у ч. 1 ст. 152 ЦПК перелік видів такого забезпечення не є вичерпним, тому за наявності відповідного клопотання можуть бути застосовані й інші його види.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлюються ухвалою суду, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову .

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і у пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року №15-рп/2004 у справі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Суд також зазначає, що заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Суд, враховуючи та аналізуючи вищезазначені норми законодавства, підзаконних актів, роз`яснень та діючої судової практики, вважає заяву такою, що не підлягає задоволенню, оскільки вимоги щодо забезпечення позовних вимог у разі їх задоволення – є вирішенням справи по суті.

Виходячи з наведеного та керуючись ст. 149- 153 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Заяву представника позивача за зустрічним позовом ОСОБА_4 про забезпечення зустрічних позовних вимог – залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подачі до Дзержинського районного суду м. Харкова протягом 15 днів з дня проголошення ухвали апеляційної скарги. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 15 днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: Штих Т.В.