Вирок № 85595317, 13.11.2019, Костопільський районний суд Рівненської області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 564/1575/19

13 листопада 2019 року

Костопільський районний суд Рівненської області в складі:

головуючої судді Грипіч Л. А.

з участю секретаря Федас І. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Костопіль кримінальне провадження №12018180150000237 від 16 квітня 2018 року щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, освіта середня, працюючого в ТОВ «Захід-Агропром», слюсарем, розлученого, раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КПК України,

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора - Шевчука Н.В.,

обвинуваченого - ОСОБА_1

ВСТАНОВИВ:

15 квітня 2018 року близько 20 год. ОСОБА_1 , керуючи технічно несправним транспортним засобом - мотоциклом марки «Восход 3-М», а саме несправності в гальмівній системі, виражені у відсутності елементів приводу гальм переднього колеса, наявності конструктивних змін приводу гальм заднього колеса, рухаючись по центральній вулиці с.Великий Мидськ Костопільського району, у напрямку с. Малий Мидськ Костопільського району, зі швидкість приблизно 40 км/год, проявив неуважність до дорожньої обстановки не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху та здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_2 (відносно руху у напрямку с. Малий Мидськ Костопільського району), який рухався в попутному напрямку.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження у вигляді черепно-мозкової травми у вигляді забою головного мозку важкого ступеня з гострою епідуральною гематомою лівої гемісфери головного мозку, перелом кісток склепіння та основи черепа, перелом верхньої щелепи зліва без зміщення відламків; забійна рана верхньої повіки лівого ока, субконюнкивальний розрив склери зліва, підвивих кришталика лівого ока ускладнене гемофтальмом зліва (попадання крові в скловидне тіло) та емфіземою орбіти зліва та пара орбітальної ділянки зліва; забійні рани та забої м`яких тканин голови, обличчя, які в сукупності відносяться до тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпеки для життя.

У прямому безпосередньому зв`язку із настанням дорожньо-транспортної пригоди та шкідливими наслідками, що настали, перебуває грубе порушення ОСОБА_1 чинних пунктів Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету міністрів України від 20.10.2001 р. № 1306 «Про Правила дорожнього руху», які вимагають:

- п.2.3. (б) для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування ним;

- п.31.4. забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам :

- п.31.4.1.(а) Гальмові системи: змінено конструкцію гальмових систем, застосовано гальмову рідину, вузли або окремі деталі, що не передбачені для даної моделі транспортного засобу або не відповідають вимогам підприємства-виробника.

Отже, ОСОБА_1 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину у пред`явленому йому обвинуваченні визнав повністю, підтвердив фактичні обставини скоєння кримінального правопорушення, у вчиненому щиро розкаявся, дуже жалкує про те, що сталося. Відразу вибачився перед потерпілим за вчинене та відшкодував шкоду в сумі 27000 грн.

Потерпілий ОСОБА_2 подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, вказав, що претензій до обвинуваченого з приводу дорожньо-транспортної пригоди не має.

Враховуючи те, що обвинувачений повністю визнав себе винним у вчиненні вказаного кримінального правопорушення та на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів по справі стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позиції немає, а також їм зрозуміло, що вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Відповідно до цих вимог закону суд обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого та дослідженням тих матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого.

Суд вважає, що дослідженими доказами, вина обвинуваченого ОСОБА_1 в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження, повністю доведена.

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 вірно кваліфіковані та підпадають під ознаки злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Відповідно до ст.65 КК України суд призначає покарання, яке є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення та попередження скоєння нових злочинів, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Призначене покарання за своїм видом та розміром повинно бути відповідним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даними про винну особу. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, що його пом`якшують і обтяжують.

Обставини, що пом`якшують покарання ОСОБА_1 , відповідно до ст. 66 КК України є щире каяття та відшкодування шкоди.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому, згідно зі ст. 67 КК України, не встановлено.

Обвинувачений ОСОБА_1 раніше не судимий, на обліку у лікаря нарколога і психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується з позитивної сторони, на його утриманні перебуває одна малолітня дитина.

Визначаючи вид та міру покарання обвинуваченого, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, обставини та наслідки його вчинення, особу обвинуваченого, характеризуючі його дані та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання, та вважає, що з метою виправлення обвинуваченого, попередження з його боку вчинення нових злочинів, слід призначити покарання в межах санкції ч. 2 ст.286 КК України ближче до нижньої межі - 3 роки позбавлення волі.

Враховуючи вищевказане, особу обвинуваченого, який щиро розкаявся у вчиненому та запевнив суд, що він усвідомив свою вину у вчиненому, його особисте ставлення до вчиненого, та обставини, що пом`якшують покарання і за міркуванням суду істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, а саме повне визнання вини, щире каяття, відшкодування шкоди, вперше притягується до кримінальної відповідальності, умислу у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.286 КК України, у обвинуваченого не було, а також наявність на утриманні малолітньої дитини, суд приходить до висновку про можливість виправлення обвинуваченого без позбавлення його волі, вважає за вірне застосувати до підсудного положення ст.75 КК України прийнявши рішення про його звільнення від відбування покарання з випробуванням.

В судовому засіданні встановлено, що обвинувачений ОСОБА_1 не отримував посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії, що позбавляє суд застосувати до нього додаткове покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами.

Крім того, суд вважає необхідним покласти на ОСОБА_1 обов`язки у відповідності до пунктів 1, 2 ч.1 ст. 76 КК України.

Прокурор у кримінальному провадженні заявив в інтересах держави в особі управління охорони здоров`я виконавчого комітету Рівненської міської ради цивільний позов про стягнення з обвинуваченого витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_2 від кримінального правопорушення в сумі 4384,50 грн.

Суд вважає, що позовні вимоги заявлені прокурором, в частині відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення, ґрунтуються на законі, а саме ст.1206 ЦК України і підлягають до задоволення.

Потерпілий ОСОБА_2 цивільний позов у кримінальному провадженні не заявляв.

Питання про долю речових доказів підлягає вирішенню відповідно до вимог ч.9 ст.100 КПК України.

Процесуальні витрати, а саме, витрати, пов`язані із залученням експертів в розмірі 1716,00 грн., підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь держави на підставі ч.2 ст.124 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись 87, 100, 101, 124, 349, 368, 374 КПК України, ст. 65, 66, 67, 75, 76, ч.2 ст.286 КК України, суд

ЗАСУДИВ:

Визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки без позбавленням права керування транспортними засобами .

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.

Відповідно до пп. 1,2 ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_1 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи .

Заходи забезпечення кримінального провадження до обвинуваченого ОСОБА_1 не застосовувались.

Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі управління охорони здоров`я виконавчого комітету Рівненської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення витрат на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в Комунального некомерційного підприємства "Центральна міська лікарня Рівненської міської ради" 4383,50 грн. (чотири тисячі триста вісімдесят три гривні 50 копійок) витрат на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення для їх зарахування до бюджету м.Рівне (розрахунковий рахунок НОМЕР_1 в ГУДКСУ у Рівненській області, МФО 899998, отримувач УК у м.Рівне 24060300, код 38012714).

Процесуальні витрати за проведення судової експертизи в сумі 1716,00 (одна тисяча сімсот шістнадцять гривень) грн. покласти на обвинуваченого та стягнути в дохід держави.

Після набрання вироком суду законної сили речові докази:

- мотоцикл марк "Восход 3-М", який зберігається на території майданчика тимчасового утримання транспортних засобів Костопільського ВП, повернути обвинуваченому ОСОБА_1 .

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Рівненського апеляційного суду через Костопільський районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ч. 3 ст. 394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

СуддяЛ. А. Грипіч