Вирок № 85593816, 11.11.2019, Лисичанський міський суд Луганської області

415/7963/19

1-кп/415/1054/19

ВИРОК

Іменем України

11 листопада 2019 року м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Шевченко О.В.

секретаря судового засідання Зіньковської Ю.О.

номер кримінального провадження, внесеного 18.08.2019 до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12019130240001496

про обвинувачення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Привілля Луганської області, громадянина України, одруженого, маючого на утриманні двох малолітніх дітей - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , працюючого на ВП «Шахта ім. Д.Ф. Мельникова» ПАТ «Лисичанськвугілля», не судимого, інвалідом не являється, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України,

за участю:

прокурора Полякова Д.В.

обвинуваченого ОСОБА_1

представника потерпілого Білецької І.В.,

розглянувши у підготовчому відкритому судовому засіданні зазначене кримінальне провадження,

У С Т А Н О В И В

На початку липня 2019 року в денний час доби, точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, обвинувачений ОСОБА_1 , зайшовши на 8 поверх під`їзду будинку АДРЕСА_1 , побачив металеві предмети, які лежали на підлозі, а саме металеві кути з чорного металу: 110x70 мм довжиною 253 см з товщиною стінок 7 мм вагою 27 кг; 50x50 мм довжиною 320 см з товщиною стінок 4 мм вагою 16 кг; 50x50 мм довжиною 220 см з товщиною стінок 4 мм вагою 7 кг, після чого в останнього виник умисел на викрадення чужого майна. Впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу, діючи з корисливих мотивів, переслідуючи ціль наживи та незаконного збагачення, із застосуванням болгарки, обвинувачений ОСОБА_1 , зрізав та викрав вищезазначені металеві кути, які належать комунальному підприємству «ЛЖЕК № 6». Вартість викраденого майна, у якості виробу, згідно висновку експерта товарознавчої експертизи №19/113/9/1-945е від 13.09.2019, становить 539 гривень 88 копійок. Викраденим майном обвинувачений ОСОБА_1 розпорядився на власний розсуд, чим заподіяв комунальному підприємству «ЛЖЕК № 6» майнову шкоду на вказану суму.

Таким чином, ОСОБА_1 , своїми умисними протиправними діями вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 185 КК України.

19 вересня 2019 року під час досудового розслідування, відповідно до вимог ст. 471 КПК України, між представником потерпілого Білецькою І.В. та підозрюваним ОСОБА_1 , укладено угоду про примирення.

За умовами цієї угоди сторони, а саме - представник потерпілого Білецька І.В. та підозрюваний ОСОБА_1 , остаточно примирилися і дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 185 КК України та істотних для цього кримінального провадження обставин. ОСОБА_1 беззастережно визнав свою винуватість та добровільно відшкодував завданого матеріального збитку шляхом повернення викраденого майна. Також зазначеною угодою визначено покарання, яке має понести обвинувачений ОСОБА_1 , у виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень. В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, встановлені ст. 473 КПК України, і наслідки її невиконання.

Заслухавши доводи обвинуваченого та представника потерпілого, думку прокурора, дослідивши матеріали кримінального провадження, перевіривши умови укладання угоди про примирення, відповідність угоди за змістом вимогам процесуального законодавства, роз`яснивши та з`ясувавши у обвинуваченого про повне розуміння ним його процесуальних прав, добровільності та відсутності будь-яких обставин, які примусили його погодитися на підписання угоди про примирення, характеру висунутого ОСОБА_1 обвинувачення, виду і розміру покарання та наслідки ухвалення вироку на підставі угоди про примирення, з`ясувавши у представника потерпілого розуміння наслідків затвердження угоди, суд дійшов висновку про те, що у даному кримінальному провадженні можливо затвердити надану угоду про примирення з наступних підстав.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.

Відповідно до ст. 468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим про примирення. Згідно з вимогами ст. 469 КПК України, угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

На підставі об`єктивно з`ясованих обставин, суд дійшов висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 , а його дії органом досудового розслідування обґрунтовано кваліфіковані за ч. 1 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), яке відповідно до положень ст. 12 КК України, відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості.

При цьому суд з`ясував, що обвинувачений цілком розуміє права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Окрім того, судом також з`ясовано, що представник потерпілого цілком розуміє наслідки затвердження даної угоди, передбачені ч. 1 ст. 473 КПК України.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Також суд встановив, що умови даної угоди не суперечать вимогам кримінального та кримінального процесуального законодавства України. Узгоджена міра покарання, визначена в межах, передбачених санкцією ч.1 ст. 185 КК України, що відповідає загальним засадам призначення покарання, зазначених ст. 65 КК України, ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про примирення, укладеної між представником потерпілого та підозрюваним і призначення обвинуваченому узгодженого сторонами покарання.

Підстав для застосування відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу, до набрання вироком законної сили, суд не вбачає.

Цивільний позов не заявлено.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Відповідно до ст. ст. 122, 124 КПК України, процесуальні витрати підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь держави.

Керуючись ст. ст. 314, 373, 374, 474, 475 КПК України, суд

У Х В А Л И В

Угоду від 19 вересня 2019 року про примирення, укладену між представником потерпілого Білецькою Іриною Валентинівною та підозрюваним ОСОБА_1 - затвердити.

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, і призначити йому узгоджене сторонами покарання у виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Запобіжний захід ОСОБА_1 , до набрання вироком законної сили, не обирати.

Стягнути з ОСОБА_1 , на користь держави процесуальні витрати за проведення судової товарознавчої експертизи № 19/113/9/1-945е від 13.09.2019, у розмірі 785 (сімсот вісімдесят п`ять) гривень 05 копійок (отримувач - УК у м. Лисичанську/м. Лисичанськ/24060300, код ЄДРПОУ - 37800278, банк - Казначейство України (ЕАП), МФО - 899998, рахунок - 31112115012051, код класифікації доходів бюджету - 24060300).

Відповідно до ст. 532 КПК України, вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Цей вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку виключно з підстав, визначених у ч. 3 ст. 394 КПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного суду через Лисичанський міський суд Луганської області.

Копію вироку негайно після проголошення вручити прокурору, обвинуваченому в порядку, передбаченому ст. 376 КПК України.

Суддя О.В. Шевченко