Рішення № 85593198, 11.11.2019, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 404/2261/16-ц

Номер провадження 2/404/118/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2019 року Кіровський районний суд м. Кіровограда

в складі: головуючого судді - Бершадської О.В. за участі секретаря - Коноваленко К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія Вектор Плюс" до ОСОБА_1 про усунення перешкод у реалізації права володіння, користування, розпорядження нерухомим майном, шляхом виселення, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2016 року представник позивача звернувся до суду із позовною заявою, якою просив усунути перешкоди у реалізації права володіння, користування, розпорядження нерухомим майном, шляхом виселення із будинку АДРЕСА_1 , та належить на праві приватної власності ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс", ОСОБА_1 ; стягнути понесені судові витрати.

Позов мотивував тим, що між Акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк» (далі - Банк) та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, у забезпечення виконання зобов`язань за яким між Банком та відповідачем укладено іпотечний договір. За умовами іпотечного договору, Іпотекодавець - ОСОБА_1 передала в іпотеку Іпотекодержателю, майно що належало їй на праві власності: будинок АДРЕСА_1 . Відповідно до договору факторингу та договору про відступлення прав за договором іпотеки, Банк відступив позивачу свої права вимоги за зобов`язаннями по кредитному та іпотечному договорам, укладеним з відповідачем. У зв`язку з порушенням ОСОБА_1 умов кредитного договору, позивач у порядку, передбаченому ст. 37 Закону України «Про іпотеку», набув право власності на предмет іпотеки.

Разом з тим, коли позивачем як законним власником нерухомого майна, була здійснена спроба потрапити до квартири, було виявлено, що у ній безпідставно перебувають невідомі треті особи. У зв`язку з викладеним, позивач був позбавлений можливості встановити стан належного йому майна.

16 січня 2016 року позивачем направлено на адресу відповідача вимогу про добровільне виселення. Вважає, що з моменту набуття права власності на будинок, позивач позбавлений можливості реалізувати своє право на майно у зв"язку із відмовою відповідача передати будинок власнику та виселитися, а відтак має право вимагати усунення перешкод у реалізації права володіння, користування, розпорядження нерухомим майном, шляхом виселення із будинку АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 .

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Бершадську О.В. для розгляду справи про усунення перешкод у реалізації права володіння, користування, розпорядження нерухомим майном, шляхом виселення. Ухвалою судді Кіровського районного суду м. Кіровограда (Мохонько В.В.) від 27 квітня 2016 року відкрито провадження у справі та призначено судове засідання (т.с. 1, а.с. 27).

Згідно ухвали суду від 16 серпня 2016 року провадження по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» до ОСОБА_1 про усунення перешкод у реалізації права володіння, користування, розпорядження нерухомим майном шляхом виселення -зупинено до розгляду цивільної справи 756/5173/16-ц за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» про визнання договору факторингу недійсним (т. 1, а.с. 55). З 10.11.2016 року справа згідно Розпорядження керівника апарату Кіровського районного суду м. Кіровограда №451 "Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справи" перебувала у провадженні судді Кулінка Л.Д., рахувалася як зупинена.

Відповідно до Розпорядження керівника апарату Кіровського районного суду м. Кіровограда №165 від 21 березня 2017 року "Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справи" , у зв`язку із закінченням повноважень судді Кулінка Л.Д.- здійснено повторний автоматизований розподіл цивільної справи №404/2261/16-ц, номер провадження 2/404/231/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія Вектор Плюс" до ОСОБА_1 про усунення перешкод у реалізації права володіння, користування, розпорядження нерухомим майном, шляхом виселення (т. 1, а.с. 78). Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначена суддя Бершадська О.В. для розгляду справи з єдиним унікальним номером судової справи №404/2261/16-ц, номер провадження 2/404/231/17 про усунення перешкод у реалізації права володіння, користування, розпорядження нерухомим майном, шляхом виселення (т. 1, а.с. 79).

Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 23 березня 2017 року справу прийнято до провадження, відновлено провадження в справі та призначено судове засідання(т. 1, а.с. 81).

Згідно ухвали Кіровського районного суду м. Кіровограда від 07 червня 2017 року у задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор плюс" про забезпечення позову -відмовлено (т. 1, а.с. 94-95).

10 жовтня 2017 року від відповідача ОСОБА_1 , через канцелярію суду, надійшли заперечення на позовну заяву, згідно яких просила у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Вказала, що вимога про її виселення є порушенням Закону України „Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні'", оскільки фізична особа зобов`язана зареєструвати своє місце проживання та перебувати за місцем реєстрації. Виселення особи без зняття з реєстрації не допускається і є порушенням норм чинного законодавства. Крім того, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців на підставі частини другої статті 39 Закону України «Про іпотеку» застосовуються як положення статті 40 цього Закону, так і норма статті 109 ЖК УРСР. Тобто, якщо в іпотеку передано житло, яке не було придбане за рахунок отриманих кредитних коштів, то виселення мешканців із цього без надання їм іншого постійного житла суперечить закону. В позові не зазначено про виселення відповідача з наданням постійного житла (т. 1, а.с. 120-121). Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 11 жовтня 2017 року, за клопотанням представника позивача витребувано із Відділу реєстрації місця проживання особи Кіровоградської міської ради інформацію про зареєстрованих та фактично проживаючих осіб за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 127).

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIIІ від 03 жовтня 2017 року, яким, зокрема, Цивільний процесуальний кодекс викладений в новій редакції. Згідно п.9 ч.1 Розділу ХІІІ Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 01 березня 2018 року продовжено судовий розгляд справи за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження. Призначено підготовче засідання (т. 1, а.с. 161).

На виконання ухвали суду від 11 жовтня 2017 року т.в.о. начальника відділу реєстрації місця проживання особи ОСОБА_3 надано інформацію про осіб, зареєстрованих за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 172-173).

За клопотанням сторони відповідача, ухвалою суду від 28 березня 2018 року провадження у справі зупинено до набрання законної сили судового рішення по справі, яка розглядається Кіровоградським окружним адміністративним судом в порядку адміністративного судочинства №П/811/475/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" про визнання протиправними дій та скасування рішення (суддя Брегей Р.І.) (т. 1, а.с. 182, 183-184).

19 липня 2018 року судом поновлено провадження в справі, призначено підготовче засідання (т. 1, а.с. 195) та 25 квітня 2019 року закрито підготовче засідання, справа призначена до судового розгляду (т. 2, а.с. 23-24).

В судове засідання представник позивача подала заяву про підтримання заявлених вимог, просила їх задовольнити, у її відсутності.

Відповідач у судове засідання не з"явилась, про день та час розгляду справи повідомлялась .

Дослідивши матеріали, суд приходить до висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Судом встановлено, що 29 листопада 2007 року між ОСОБА_1 та АКБ «ТАС-Комерцбанк» було укладено кредитний договір № 030/11.07/71-423 К. У забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_1 укладено Іпотечний договір від 29 листопада 2007 року, відповідно до умов якого в іпотеку передано нерухоме майно, а саме: будинок АДРЕСА_1 1, а.с. 5-7).

28 листопада 2012 року між ПАТ "Сведбанк", яке виступає правонаступником ВАТ "Сведбанк", яке в свою чергу виступає правонаступником АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ТОВ «Факторингова Компанія «Вектор Плюс» укладено Договір факторингу № 15 та Договір про відступлення прав за договором іпотеки, відповідно до яких банк відступив свої права вимоги до позичальника та іпотекодавця за зобов`язаннями по кредитним договорам та іпотечному договору відповідно .

Згідно з інформаційною довідкою від 01.04.2016 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкту нерухомості 14.10.2015 року за позивачем зареєстровано право власності на будинок АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 13-14).

16 січня 2016 року ТОВ «Факторингова Компанія «Вектор Плюс» на адресу ОСОБА_1 надіслано вимогу про звільнення житлового будинку АДРЕСА_1 . 1, а.с. 10).

Так, предметом даного позову є усунення перешкод у реалізації права володіння, користування, розпорядження нерухомим майном, шляхом виселення. За змістом частини 2 статті 40 Закону України «Про іпотеку`та частини третьої статті 109 ЖК УРСР , після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов`язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до частини 2 статті 109 ЖК УРСР громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Таким чином, частина 2 статті 109 ЖК УРСР установлює загальне правило про неможливість виселення осіб без надання їм іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення осіб без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців при зверненні стягнення на жиле приміщення застосовуються як положення статті 40 Закону України «Про іпотеку», так і норма статті 109 ЖК УРСР.

Аналогічний висновок висловлено і в постанові Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року у справі № 6-1731цс16. Конституцією України передбачено як захист права власності, так і захист права на житло. Статтею 41 Конституції України установлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

За положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

У справі, що розглядається, новий власник, який набув право власності на предмет іпотеки у позасудовому порядку, не може користуватися своєю власністю, оскільки попередній власник, який втратив право власності на житло, відмовляється виселятися з нього.

Враховуючи, що до ТОВ «ФК «Вектор Плюс» перейшло право власності на предмет іпотеки у позасудовий спосіб, то до спірних правовідносин застосовуються положення частини другої статті 40 Закону України «Про іпотеку» та частини третьої статті 109 ЖК УРСР .

Аналіз частини другої статті 40 Закону України «Про іпотеку» та частини третьої статті 109 ЖК дає підстави для висновку, що кредитор має право на примусове виселення громадян, які проживають у житловому приміщенні, яке було предметом іпотеки, лише у разі невиконання ними вимог про добровільне виселення протягом одного місяця з дня отримання такої вимоги.

Відповідно до пункту 2 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270 (далі - Правила надання послуг поштового зв`язку), рекомендоване поштове відправлення - це реєстрований лист, поштова картка, бандероль, секограма, дрібний пакет, мішок «M», які приймаються для пересилання без оцінки відправником вартості його вкладення.

Реєстроване поштове відправлення - це поштове відправлення, яке приймається для пересилання з видачею розрахункового документа, пересилається з приписуванням до супровідних документів та вручається одержувачу під розписку. Відповідно до пункту 99 Правил надання послуг поштового зв`язку рекомендовані поштові відправлення, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об`єкті поштового зв`язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - повнолітньому члену сім`ї за умови пред`явлення документа, що посвідчує особу, а також документа, що посвідчує родинні зв`язки з адресатом (свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб тощо), чи рішення органу опіки і піклування про призначення їх опікунами чи піклувальниками. З огляду на зазначене особа вважається належно повідомленою про вимогу про виселення із житлового приміщення лише в тому разі, якщо кредитор не тільки відправив на адресу такого боржника вимогу, а й довів факт його вручення адресатові під розписку.

Проте, матеріали справи не містять будь-які підтвердження факту отримання відповідачем вимоги про виселення її із будинку, що був переданий в іпотеку. Зважаючи на наведене, суд вважає, що позивач не дотримався вимог щодо виселення особи з іпотечного житла. Виключно у разі невиконання такої вимоги кредитора боржник може бути виселений з іпотечного майна за рішенням суду. Крім того, позивачем не доведено, що квартира придбана відповідачем за рахунок кредитних коштів. Доводи про те, що договір іпотеки майна та договір кредиту укладені одного дня не спростовують, що житлове приміщення, з якого позивач просить виселити відповідача, придбано за рахунок саме кредитних коштів.

Верховний Суд наголошує на тому, що доведення певних обставин не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права. Статтею 16 ЦК України визначені способи захисту цивільних прав та інтересів судом.

Згідно з ч.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Застосовуючи принцип диспозитивності, що закріплений у статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Отже, саме позивач, як особа, що на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами на звернення до суду за захистом порушеного права, визначає докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (ст. 81 ЦПК України).

Зазначене правило діє, якщо в нормах матеріального права не має вказівки про перерозподіл обов`язків доказування. Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. Відповідно до частини другої статті 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані: подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Позивачем докази придбання будинку відповідачем за рахунок кредиту, з якої товариство просить її виселити, не надано до суду.

Щодо наданих ТОВ «Факторингова Компанія «Вектор Плюс» акта перевірки/огляду майна від 29 січня 2015 року відповідно до якого представники позивача оглянули будинок та зафіксували стан майна, проте, відповідач не надала доступу до нього, суд ставиться критично та не може прийняти їх до уваги. Дані акти не відповідають основним положенням про докази і доказування у цивільному процесі. Так, акт, складений та підписаний лише представниками позивача не є достовірним підтвердженням доводів позовної заяви про вчинення відповідачем перешкод у користуванні ТОВ «ФК «Вектор Плюс» спірним нерухомим майном. За змістом зазначеного акта представники ТОВ «ФК «Вектор Плюс» Кольц В.В. та Карпенко В.Л. здійснювали виїзд за місцезнаходженням спірного нерухомого майна на підставі довіреностей, які, однак, в матеріалах справи відсутні, позивачем до суду не подані. Таким чином, позивачем у встановленому процесуальним законом порядку не доведено наявності та обсягу повноважень зазначених осіб, зокрема, права огляду ними нерухомого майна шляхом доступу до житлового приміщення. З врахуванням вищевикладеного, суд вважає, що заявлені вимоги в даному випадку не можуть бути задоволені, оскільки позивачем не було надано належних та допустимих доказів придбання будинку, що був предметом іпотеки за кредитні кошти, наявності іншого житла у відповідача для проживання чи житла, яке має бути надано особі одночасно з виселенням, підтвердження факту отримання відповідачем вимоги про виселення її із будинку, що був переданий в іпотеку, а відтак вимоги є безпідставними та необгрунтованими.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Пронін проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст.141 ЦПК України, судові витрати, при відмові у задоволенні позовних вимог, покладаються на позивача.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія Вектор Плюс" до ОСОБА_1 про усунення перешкод у реалізації права володіння, користування, розпорядження нерухомим майном, шляхом виселення із будинку АДРЕСА_1 , та належить на праві приватної власності ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс", судових витрат - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор плюс", місцезнаходження: просп. Московський, 28 А, 8-й поверх, м. Київ, код ЄДРПОУ 38004195;

відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .

Повне судове рішення складено 13.11.2019 року

Суддя Кіровського О. В. Бершадська

районного суду

м.Кіровограда