Ухвала суду № 85590248, 11.11.2019, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/1014/18

Провадження № 2/206/48/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.11.2019 Самарський районний суд м. Дніпропетровська

у складі:

головуючий суддя Маштак К.С.

за участю:

секретаря судового засідання Гергіль Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро клопотання представника відповідача ОСОБА_1 про вирішення питання про розподіл судових витрат та про стягнення судових витрат по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «С.М. ОСОБА_3 .Т.», треті особи: Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна», ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої майну фізичної особи та моральної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Самарського районного суду м. Дніпропетровська перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «С.М. ОСОБА_3 .Т.», треті особи: Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна», ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої майну фізичної особи та моральної шкоди внаслідок дорожньо - транспортної пригоди.

31.10.2019 та 01.11.2019 до Самарського районного суду м. Дніпропетровська надійшли клопотання представника відповідача ОСОБА_1 про вирішення питання про розподіл судових витрат та про стягнення судових витрат. Подані клопотання мотивовані тим, що ухвалою суду від 24.10.2019 провадження у справі було закрито, однак цієї ухвалою суд не вирішив питання судових витрат по справі. Відповідачем було понесено судові витрати, попередній розрахунок яких зазначався у відзиві на позовну заяву і був документально підтверджений ним. Керуючись положеннями ч.ч. 9, 10 ст. 10, ч. 7 ст. 141, ч. 5 ст. 142, ч. 2 ст. 255, п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, представник відповідача просив суд вирішити питання про розподіл між сторонами судових витрат та компенсувати судові витрати понесені відповідачем за рахунок Держави.

Розгляд даних клопотань було призначено на 11.11.2019 о 14 год. 00 хв.

Від представника відповідача ОСОБА_1 надійшло клопотання про розгляд клопотань про розподіл судових витрат без його участі.

Ознайомившись з поданими представником відповідача клопотаннями про вирішення питання про розподіл судових витрат та стягнення судових витрат, дослідивши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «С.М. ОСОБА_3 .Т.», треті особи: Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна», ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої майну фізичної особи та моральної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, суд вважає, що у задоволенні клопотань необхідно відмовити повністю з огляду на таке.

21.02.2018 позивач звернувся до Самарського районного суду м. Дніпропетровська з позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «С.М.І.Т.», треті особи: Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна», ОСОБА_5 , ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої майну фізичної особи та моральної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, заявою про забезпечення доказів та клопотанням про витребування доказів. Позовна заява мотивована тим, що 08.11.2017 о 10 годині 40 хвилин в місті Дніпро по вулиці Спогадів, біля будинку під № 170, відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Volvo XC 60, номерний знак НОМЕР_1 , 2017 року випуску, який є власністю позивача – ОСОБА_2 і знаходився під його керуванням та транспортного засобу Volkswagen LT35D, номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням третьої особи – ОСОБА_5 Вина у вчиненні вказаної вище пригоди, відповідно до судового рішення (постанови) була визнана за ОСОБА_5 , який на момент транспортної пригоди знаходився у трудових відносинах із відповідачем - ТОВ «С.М. ОСОБА_6 Т.», та перебував на посаді водія. При цьому, власником транспортного засобу Volkswagen LT35D, номерний знак НОМЕР_2 є третя особа – ОСОБА_4 , яким вказаний транспортний засіб було передано в користування відповідачу. За наслідками вказаної дорожньо-транспортної пригоди, з урахуванням виплати страхового відшкодування у розмірі 99 500, 00 грн., позивачу було завдано матеріальної шкоди у розмірі 500 757, 37 грн., яка складається із 513 244, 10 грн. – вартості відновлювального ремонту та 87 013, 27 грн. втрати товарної вартості (513244,10+87013,27-99500,00), а також моральної шкоди, яку позивач оцінив у розмірі 30 000, 00 грн., у зв`язку із появою у нього фізичних обмежень внаслідок транспортної пригоди, а також у зв`язку із пошкодженням його транспортного засобу, який для позивача був новопридбаним та довгоочікуваним. При цьому, обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилався на норми матеріального права передбачені ст.ст. 1166, 1167, 1168, 1172, 1187, 1188 ЦК України. Вказані суми позивач просив стягнути з відповідача, як із роботодавця правопорушника, на свою користь (т. 1 а.с. 2-10).

22.02.2018 позовна заяву була прийнята до розгляду, відкрите провадження у справі, призначено підготовче судове засідання.

26.02.2018 у судовому засіданні заяву про забезпечення доказів було задоволено.

27.03.2018 на адресу суду від представника третьої особи ПАТ «СК «Країна» надійшли письмові пояснення щодо позову.

17.04.2018 представником відповідача було подано відзив на позовну заяву, який було мотивовано тим, що на час настання дорожньо-транспортної пригоди ТОВ «С.М.І.Т.» не було власником або володільцем транспортного засобу Volkswagen LT35D, номерний знак НОМЕР_2 . Крім того, відповідно до наказу № 288-к від 07.11.2017 ОСОБА_5 було звільнено 07.11.2017 із посади водія ТОВ «С.М ОСОБА_7 Т ОСОБА_8 » на підставі ст. 38 КЗпП України. Таким чином, на думку представника відповідача, на момент дорожньо-транспортної пригоди між ТОВ «С.М.І.Т.» та ОСОБА_5 трудові відносини були припинені. Далі, Самарським районним судом м. Дніпропетровська при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_5 не перевірялась технічна можливість позивача запобігти дорожньо-транспортній пригоді, таким чином, на сьогодні не встановлена ступінь провини кожного водія. Більш того, на сьогодні, ПАТ «СК «Країна» не прийнято рішення про виплату страхового відшкодування, не визначено всіх потерпілих, їх частку в загальному ліміті страхового відшкодування, отже звернення до суду із заявленими вимогами є передчасним. Щодо розміру шкоди, завданої позивачу, представник відповідача вказав, що наданий позивачем висновок судового експерта було складено без участі представника відповідача та без його повідомлення, а також без участі позивача. Крім того, такий висновок містить недоліки, що впливають на розрахунки та розмір майнової шкоди, а саме: пригода мала місце 08.11.2017, при цьому огляд пошкодженого транспортного засобу, складання ремонтної калькуляції та сам висновок складено у різні дати, що свідчить про коливання на відповідні дати курсу EUR, при цьому експертом були проведені всі розрахунки виходячи із курсу 1 EUR = 31,1543 грн., що не відповідає курсу валют із таких дат. Окрім того, до висновку експерта не долучено заяви позивача або договору про проведення оцінки, документів про освіту експерта, що позбавляє можливості перевірити правові підстави для складання звіту. Також, до висновку експерта не долучено ліцензії комп`ютерної програми, за допомогою якої складався кошторис відновлювального ремонту транспортного засобу. Щодо пред`явленої відповідачу суми моральної шкоди представником відповідача було зазначено, що документи надані позивачем в підтвердження шкоди здоров`ю суперечать Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації, окрім того, у матеріалах справи відсутні докази завдання тілесних ушкоджень внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Додатково представником відповідача було зазначено, що відповідач не порушував прав позивача, а тому підстави для відшкодування моральної шкоди зі сторони відповідача на користь позивача відсутні. Розрахунки моральної шкоди позивачем також не наводяться, психологічна експертиза з приводу заявленої ним моральної шкоди не проводилась. Керуючись викладеним представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю та покласти на позивача усі витрати понесені відповідачем. Також до відзиву було долучено попередній (орієнтовний розрахунок) суми судових витрат, які відповідач поніс і очікує понести у зв`язку із розглядом справи (т. 1 а.с. 149-153, 163).

19.04.2018 на адресу суду від представника третьої особи ПАТ «СК «Країна» надійшли додаткові письмові пояснення щодо позову, згідно яких транспортний засіб Volkswagen LT35D, номерний знак НОМЕР_2 , є забезпеченим транспортним засобом відповідно до договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів укладеного 15.12.2016 між ПАТ «СК «Країна» та ТОВ «С.М ОСОБА_7 Т.» з лімітом відповідальності – 100 000, 00 грн. на одного потерпілого за шкоду заподіяну майну. 09.11.2017 від позивача надійшло повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, яка сталась 08.11.2017. Наступного дня, тобто 10.11.2017 від відповідача, також, надійшло аналогічне повідомлення. Після чого, позивачем було подано заяву про виплату страхового відшкодування та заява щодо погодження розміру страхового відшкодування. За результатами проведення огляду, розгляду заяв позивача, ПАТ «СК «Країна» було погоджено суму страхового відшкодування з урахуванням розміру франшизи у сумі 99 500,00 грн. Також зазначено, що відповідно до норм законодавства строк виплати страхового відшкодування визначено до 17.04.2018. В подальшому, представником третьої особи було подано додаткові пояснення щодо позову, за змістом яких було зазначено, що 13.04.2018 ПАТ «СК «Країна» позивачу було сплачено страхове відшкодування у розмірі 99 500, 00 грн. (т. 1 а.с. 121-124, 182-183).

07.05.2018 представником позивача до канцелярії суду було подано відповідь на відзив.

10.05.2018 від третьої особи ОСОБА_4 до канцелярії суду надійшли письмові пояснення щодо відзиву, за змістом яких було зазначено, що відповідач намагається перекласти відповідальність на інших осіб, посилаючись на те, що на час дорожньо-транспортної пригоди відповідач не був володільцем транспортного засобу Volkswagen LT35D, номерний знак НОМЕР_2 , що спростовується договором оренди, укладеним між ним та ТОВ «С.М. ОСОБА_6 Т.», в зв`язку із чим, вказаний автомобіль був переданий третьою особою відповідачу та знаходився у володінні останнього, що також підтверджується тимчасовим реєстраційним талоном. Додатково третьою особою було зазначено, що жодних трудових відносин він з ОСОБА_5 не мав, останній був працевлаштований на посаді водія у відповідача, при цьому, саме 08.11.2017 ОСОБА_5 проходив медичний огляд, також було здійснено огляд даного транспортного засобу працівниками відповідача, видано шляховий лист. Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_4 позовні вимоги вважав обґрунтованими (т. 2 а.с. 20-22).

Того ж дня, представником відповідача на адресу суду було подано клопотання про залишення без розгляду відповіді на відзив.

30.05.2018 третьою особою ОСОБА_5 було подано письмові пояснення щодо позову, згідно яких 06.11.2017 він був прийнятий на роботу до ТОВ «С.М ОСОБА_9 » на посаду водія, з обов`язком приступити до виконання своїх трудових обов`язків з 07.11.2017. 07.11.2017 він розпочав роботу. 08.11.2017 йому було ввірено для виконання трудових обов`язків транспортний засіб Volkswagen LT35D, номерний знак НОМЕР_2 на маршруті № 27. Близько 10 години 40 хвилин у місті Дніпрі по вулиці Спогадів, біля будинку № 170, об`їжджаючи ями на проїзній частині, він виїхав на смугу зустрічного руху та зіткнувся з автомобілем Volvo XC 60, номерний знак НОМЕР_1 , внаслідок чого обидва транспортних засоби отримали механічні пошкодження. Жодних заяв про звільнення в період з 06.11.2017 по 08.11.2017 він не писав, тобто станом на день дорожньо-транспортної пригоди він перебував у трудових відносинах з відповідачем. На наступний день, 09.11.2017, та в подальшому він на роботу не вийшов. Приблизно через місяць після дорожньо-транспортної пригоди, до нього приїхав працівник ТОВ «С.М. ОСОБА_10 .» та сказав, що його звільнено з роботи, і надав йому аркуш паперу для підпису, який він підписав, після чого ОСОБА_5 отримав 500,00 грн. Позовні вимоги вважав обґрунтованими (т. 2 а.с. 38а).

11.07.2018 представником третьої особи ОСОБА_5 було подано письмові пояснення щодо відзиву, згідно яких вина ОСОБА_5 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди підтверджується відповідним судовим рішенням (постановою). При цьому, відповідно до матеріалів наявних у справі ТОВ «С.М. ОСОБА_6 Т.» набуло право користування транспортним засобом Volkswagen LT35D, номерний знак НОМЕР_2 , власником якого є третя особа – ОСОБА_4 , на підставі договору платного використання транспортного засобу для надання послуг пасажирських перевезень. При цьому, вказаний транспортний засіб було застраховано ТОВ «С.М.І.Т.», та після дорожньо-транспортної пригоди складено відповідне повідомлення для ПАТ «СК «Країна». Також, представником позивача, щодо звільнення ОСОБА_5 було зазначено, що за наявними матеріалами справи вбачається, що останній приступив до виконання трудових обов`язків саме 07.11.2017. При цьому, його звільнення відбувалось з порушенням ст. 38 КЗпП України, оскільки було порушено строк при звільненні (два тижні), окрім того, наказ про звільнення не містить підпису ОСОБА_5 , що свідчить про те, що до останнього не було доведено інформації, що його було звільнено за його ж бажанням, інформація про отримання ним трудової книжки, також, нічим не підтверджена. Щодо ступеню вини кожного з водіїв, представник позивача вказав, що під час вирішення справи про адміністративне правопорушення, судом встановлювалась наявність або відсутність порушень вимог правил дорожнього руху в діях конкретної особи, в даному випадку ОСОБА_5 , вина якого була доведена за відповідним судовим рішенням, при цьому відносно позивача жодного протоколу про адміністративне правопорушення складено не було. Відносно експертного висновку представником було зазначено, що про технічний огляд автомобіля 24.11.2017, відповідачу та ОСОБА_5 двічі направлялись повідомлення-виклики, однак, останні не виявили бажання бути присутніми у такому заході, щодо позивача, то останній був присутній на такому огляді, що підтверджується відповідним протоколом огляду. На підтвердження кваліфікації судового експерта до позовної заяви було надано копію свідоцтва, виданого судовому експерту – товарознавцю. Щодо інших посилань представника відповідача було зазначено, що спростування чи перевірка таких зауважень має вирішуватись за наявності спеціальних знань, рецензії на висновок зі сторони відповідача долучено не було (т. 2 а.с. 49-58).

30.07.2018 у судовому засіданні представником позивача було подано заперечення проти клопотання відповідача про залишення без розгляду відповіді на відзив, представником відповідача – клопотання про витребування оригіналів документів, про передачу пошкодженого майна після відшкодування збитків та витребування доказів, справа була призначена до судового розгляду по суті.

16.08.2018 представником відповідача було подано клопотання про вирішення питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (т. 2 а.с. 111).

06.09.2018 на електронну адресу суду від представника третьої особи надійшло клопотання про залучення правонаступників третьої особи – ОСОБА_5 , у зв`язку із його смертю.

09.10.2018 у судовому засіданні було встановлено, що помер ОСОБА_5 , який згідно постанови Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 13.12.2017 є безпосереднім винуватцем дорожньо-транспортної пригоди, в зв`язку із чим провадження у справі було зупинено, до з`ясування кола його спадкоємців та вирішення питання про їх залучення до участі у справі.

Того ж дня від представника відповідача надійшло клопотання про призначення авто товарознавчої експертизи.

11.02.2019 провадження у справі було поновлено, призначено судове засідання та витребувано з Четвертої Дніпровської державної нотаріальної контори належним чином завірену копію спадкової справи після смерті ОСОБА_5

22.03.2019 представниками позивача у судовому засіданні було надано заяву щодо смерті позивача ОСОБА_2 .

24.10.2019 Самарським районним судом м. Дніпропетровська було постановлено ухвалу про закриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «С.М.І.Т.», треті особи: Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна», ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої майну фізичної особи та моральної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у зв`язку із смерті фізичної особи позивача ОСОБА_2 , оскільки правовідносини, які склалися між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «С.М.І.Т.» не допускають правонаступництва та не можуть бути успадкованими спадкоємцями ОСОБА_2 .

Відповідно до ч. 2 ст. 255 ЦПК України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з ч. 7, 8 ст. 141 ЦПК України якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч. 5 ст. 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Порядок компенсування судових витрат за рахунок держави регулюється Постановою КМУ «Про граничні розміри компенсації витрат, пов`язаних з розглядом цивільних, адміністративних та господарських справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» від 27 квітня 2006 № 590 (далі - Постанова).

Відповідно до п. 2 Постанови, встановлено, що коли обидві сторони у цивільній або адміністративній справі звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави в їх фактичному розмірі, але не більше граничних розмірів компенсації таких витрат згідно з додатком.

Згідно додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 р. № 590 у цивільних справах за рахунок держави компенсуються витрати за втрачений заробіток - cтороні, на користь якої ухвалено судове рішення, її представникові у зв`язку з явкою до суду, за відрив від звичайних занять - стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, її представникові у зв`язку з явкою до суду, витрати пов`язані з проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи та витрати пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту та за наймання житла, - стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, її представникові.

Судом під час дослідження матеріалів справи було встановлено, що відповідачем та його представником не було надано суду доказів на підтвердження понесених судових витрат, які згідно порядку встановленому Кабінетом Міністрів України підлягають компенсації за рахунок держави.

Постановою КМУ «Про граничні розміри компенсації витрат, пов`язаних з розглядом цивільних, адміністративних та господарських справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» від 27 квітня 2006 № 590 встановлено вичерпний перелік витрат, які можуть бути компенсовані за рахунок держави та витрати на професійну правничу допомогу до цього переліку не входять.

Окрім цього, положення ч. 1 ст. 137 ЦПК України чітко регламентують, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, а враховуючи, те що по даній цивільній справі помер позивач ОСОБА_2 , правовідносини, які склалися між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «С.М.І.Т.» не допускають правонаступництва та не можуть бути успадкованими спадкоємцями ОСОБА_2 , а отже витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката не можуть бути компенсовані відповідачу.

Посилання представника відповідача на положення ст. 2 ЦПК України, а саме що одними із основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення є хибним та суперечить встановленим обставинам, оскільки ухвалою про закриття провадження суд не ухвалив рішення на користь будь-якої зі сторін, а лише вирішив процесуальне питання у зв`язку зі смертю сторони по справі.

Для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідачу згідно з процесуальним обов`язком доказування необхідно було довести, а суду встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

Такого висновку дійшов Верховний суд у своїй постанові від 26 вересня 2018 року у справі № 148/312/16-ц.

Однак відповідачем та його представником не було доведено факту необґрунтованих дій позивача, оскільки по даній цивільній справі навіть не вирішено питання по суті спору, а лише закрито провадження у зв`язку із смерті фізичної особи позивача ОСОБА_2 , а отже до даних правовідносин не можливо застосувати положення ч. 5 ст. 142 ЦПК України.

Також відповідачем та його представником не долучено доказів на підтвердження сплати судового збору.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що у задоволенні клопотань представника відповідача ОСОБА_1 про вирішення питання про розподіл судових витрат та стягнення судових витрат необхідно відмовити повністю.

Що стосується клопотання представника відповідача ОСОБА_1 про витребування інформації щодо спадкоємців, то дане клопотання було подане до суду 25.10.2019, тобто після постановлення ухвали про закриття провадження, якою було закінчено судовий розгляд справи, а отже дане клопотання не підлягає розгляду в межах даної цивільної справи.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1-4, 137, 141, 142, 10, 260, 261, 353 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_1 про вирішення питання про розподіл судових витрат по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «С.М. ОСОБА_3 .Т.», треті особи: Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна», ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої майну фізичної особи та моральної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди – відмовити повністю.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: К.С. Маштак