Ухвала суду № 85589718, 11.11.2019, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/2840/19

№ 1-кп/183/1043/19

У Х В А Л А

11 листопада 2019 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:

головуючої судді Болкарьової О.В.,

секретаря Гамаскової Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Новомосковського міськрайонного суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеного до ЄРДР № 12018040350000098 за обвинуваченням ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , у скоєнні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України, ОСОБА_7 , у скоєнні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185, ст. 198 КК України -

за участю прокурора Мельника О.Г.,

захисників Шрама В.Ю.,

Мисика О.І.,

обвинувачених ОСОБА_1 ,

ОСОБА_4 ,

ОСОБА_3 ,

ОСОБА_7 ,

ОСОБА_2 ,

ОСОБА_6 ,

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області знаходиться обвинувальний акт за фактом вчинення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України, ОСОБА_7 - передбачених ч. 3 ст. 185, ст. 198 КК України.

27 березня 2019 року та 17 квітня 2019 року під час здійснення досудового розслідування обвинуваченим ОСОБА_6 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Прокурор заявив клопотання про продовження дії обраного щодо ОСОБА_6 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, вважаючи, що ризики передбачені п.1, п.5 ч.1 ст. 177 КПК України, які слугували підставою для його обрання існують і на цей час, враховуючи, що обвинувачені скоїли злочини, які відносяться до категорії тяжких, при цьому, ОСОБА_6 обвинувачується у скоєнні злочину одразу після звільнення з місць позбавлення волі та не має міцних соціальних зв`язків, а ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачуються у скоєнні ряду злочинів і в цей же час в провадженні суду наявні щодо ОСОБА_1 , ще кримінальні провадження, а тому вважає неможливим до них застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Захисник обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвокат Шрам В.Ю. заперечував проти задоволення клопотання прокурора щодо продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою його підзахисним та в чергове просив змінити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 запобіжний захід на домашній арешт, посилаючись на раніше вже зазначені ним обставини, а саме те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на момент скоєння даних злочинів є особами, що раніше не судимі, мають міцні соціальні зв`язки та постійні місця мешкання, ОСОБА_1 одружений та має на утриманні неповнолітніх дітей. Стосовно продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою просив вирішити на розсуд суду.

Захисник обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_3 - адвокат Мисик О.І. проти задоволення клопотання прокурора не заперечував.

Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав думку свого захисника.

Обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , кожний окремо, підтримали думку адвоката Шрам В.Ю.

Прокурор наполягав на задоволенні його клопотання, проти зміни запобіжного заходу заперечував.

Вислухавши думки учасників кримінального провадження, суд, вважає

за необхідне продовжити дію раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , оскільки вирішуючи питання доцільності продовження тримання під вартою обвинувачених, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у п.79 рішення у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011року, згідно якої питання про те, чи є тривалість тримання під вартою обґрунтованою, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин, підстав, якими національні органи мотивували свої рішення, та належно задокументованих фактів, на які посилався заявник у своїх клопотаннях про звільнення з-під варти. Таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи.

Враховуючи, що строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , спливає 13 листопада 2019 року, судове провадження не може бути завершене до спливу цього строку, оскільки на даний час судом не допитані обвинувачені, потерпілі, свідки, не досліджувались письмові докази, а тому жодних підстав для зміни обраного обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт на даний час не має, заявлені ризики, зазначені в ухвалі слідчого судді та на підставі яких був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, на даний час не зменшились.

Що стосується клопотання захисника обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвоката Шрам В.Ю. про зміну запобіжного заходу на домашній арешт, суд, вважає його не обґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, крім вищезазначених обставин, ще й в зв`язку з тим, що захисником в своєму клопотанні не обґрунтовано та не зазначено взагалі підстав, які свідчать про зменшення ризиків. При цьому, суд, не може прийняти до уваги твердження захисника про те, що обвинувачені мають постійне місце мешкання, оскільки практика ЄСПЛ хоча і не вбачає тяжкість обвинувачення або підозри самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення або підозра у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». Враховуючи, що санкція ч. 3 ст. 185 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі, суд не вбачає наразі іншої можливості запобігти ризику переховування обвинувачених від органу досудового розслідування та суду, у інший спосіб, ніж тримання їх під вартою, оскільки ОСОБА_6 , будучи особою, що раніше судима, знову обвинувачується у скоєнні корисливого тяжкого злочину, одразу після звільнення з місця відбування покарання, а ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , хоч на момент вчинення зазначених в обвинувальному акті дій, є особами, що раніше не судимі, також обвинувачуються у скоєнні ряду корисливих тяжких злочинів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 194, 196, 350 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Обвинуваченим:

- ОСОБА_8 Дмитру Вадимовичу, продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по 18 грудня 2019 року включно;

- ОСОБА_1 , продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по 18 грудня 2019 року включно;

- ОСОБА_2 , продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по 18 грудня 2019 року включно;

Копію ухвали направити для виконання командиру батальйону конвойної служби №1 ГУНП в Дніпропетровській області та начальнику Державної установи "Дніпровська установа виконання покарань (№4)".

В задоволені клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з тримання під вартою на домашній арешт - відмовити.

Ухвала підлягає оскарженню до Дніпровського апеляційного суду через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом 7 днів з дня її проголошення у відповідності до рішення КСУ від 13.06.2019 року № 4-р/2019.

Суддя О.В. Болкарьова