Рішення № 85588793, 13.11.2019, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/5831/17

Провадження № 2/211/1174/19

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13 листопада 2019 року Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Ніколенко Д.М.,

за участю секретаря судового засідання - Гулько А.С.,

представника позивача – Романовського Д.С., відповідача – ОСОБА_1 , представника відповідача – Трайдук А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

встановив:

Позивач Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі – ПАТ КБ «Приватбанк») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та просив стягнути з відповідача заборгованість за укладеним кредитним договором б/н від 05.10.2010 року в розмірі 79887,93 грн., яка виникла через неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, а саме: 2853,79 грн. – заборгованість за кредитом; 68410,71 грн. – заборгованість по відсотками за користування кредитом; 4343,05 грн. – заборгованість з пені та комісії; а також штрафи: відповідно до п. 2.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. – штраф (фіксована частина), 3780,38 грн. – штраф (процентна складова).

Ухвалою суду від 25 січня 2018 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Заочним рішенням суду від 11 липня 2018 року, позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача суму заборгованості за договором №б/н від 05.10.2010 року в розмірі 75607,55 гривень, вирішено питання про розподіл витрат.

Ухвалою суду від 20 березня 2019 року витребувано виписку по рахунку відповідача.

Ухвалою суду від 03 квітня 2019 року за заявою відповідача ОСОБА_1 заочне рішення суду від 03 вересня 2018 року скасовано.

Ухвалою суду від 24 травня 2019 року в задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_3 про поновлення пропущеного процесуального строку відмовлено, зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання кредитного договору недійсним з моменту його підписання повернуто заявнику.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 15 липня 2019 року ухвалу суду від 24 травня 2019 року залишена без змін.

Ухвалою суду від 13 листопада 2019 року відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_3 про зупинення провадження у справі

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 С. заявлені вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Відповідач ОСОБА_5 та її представник ОСОБА_3 заявлені вимоги не визнали, пояснивши, що при підписанні анкети-заяви відповідач не розуміла її змісту, їй не було роз`яснено умови договору, не надано для ознайомлення Умови та Правила надання банківських послуг в частині стягнення відсотків та штрафних санкцій, тощо, про що свідчить відсутність підпису відповідача в доданих до позову Умовах та правилах. Просили застосувати строк позовної давності, оскільки позивачем пропущено строк звернення до суду з відповідними вимогами.

В обґрунтування відзиву на позов (а.с. 92-95) зазначено, що за змістом наданих позивачем Умов та правил надання банківських послуг та відповідно до норм ч. 1 ст. 1054 ЦК України, проценти нараховуються на тіло кредиту (на суму позики, якою користується позичальник), іншого правового механізму немає. При чому згідно з Умовами та правилами, такі відсотки (відсоткова ставка) є річними. Згідно наданого позивачем разом з позовною заявою розрахунку заборгованості, позивач нараховував (застосовував ставку) – 34,80 % річних, а з 01.04.2015 р. – 43,20% річних. Згідно із позовною заявою та наданими розрахунками заборгованості періодом, за який нараховано проценти, є період із 05.10.2010 по 25.12.2017 р. (7 років 3 місяці). Із вищенаведеного слідує, що позивач намагається переконати суд в тому, що на 2835 грн. 79 коп. – тіла кредитів за 7 років і 3 місяці можна нарахувати 68 410 тис. відсотків. Між тим простий і об`єктивний математичний розрахунок засвідчує, що на 2853 грн. 79 коп. основної заборгованості (тіла кредиту) за рік сума процентів навіть при максимальній процентній ставці становить лише 1227,13 грн. (2853,79 х 0,43 = 1227,13 грн.). Отже заявлена сума процентів (понад 68 тис. грн.) нарахована позивачем на 2,8 тис. грн.. за 7 років, з огляду на вищенаведене та норми ч.1 ст. 1054 ЦК України є необґрунтованою і недоведеною, неможливою на близько 3 тисячі грн. нарахувати понад 68 тис. відсотків при спочатку 30%, а пізніше 43% відсоткових ставці за сім років, оскільки за рік при максимальній ставці сума процентів складає лише 1227 грн. з копійками за таких обставин визначення сторонами при укладені договору процента ставка 30% річних є фіксованою та не може змінюватись протягом дії кредитного договору в односторонньому порядку банком шляхом внесення змін до договору, оскільки без дотримання вищенаведених вимог ст. 1056-1 ЦК України , така умова договору є нікчемною. Крім того,на виконання припису ч.1 ст. 81 ЦПК України, позивачем не надано повідомлення відповідача про збільшення розміру процентної ставки. А отже не має підстав нараховувати проценти поставці 34,80 % та 43,20 % річних, натомість могли б бути нараховані проценти поставці 30%, адже наступна одностороння зміна такої ставки без повідомлення ї письмово про це, є нікчемною обґрунтована сума відсотків за сім років і три місяці становить 5638 грн. 02 коп. Крім того, просить застосувати строки позовної давності щодо позовних вимог про стягнення з неї пені. Позивач звернувся до суду з позовом 25.12.2017 р. Відтак, підлягає до стягнення пеня за період з 25.12.2016 р. по 25.12.2017 р., що складає лише 1200 грн. Таким чином, максимальна сума до стягнення за цим позовом становить: 2853 грн. 79 коп. - тіло кредиту; 6207 грн. 01 коп. - нараховані відсотки; 10200 грн. - пеня. Просить в задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування відповіді на відзив (а.с. 130-135) зазначено, що підпис позичальника в кредитному договорі свідчить про те, що позичальнику добре відомі і цілком зрозумілі всі умови договору та він вважає їх справедливими по відношенню до себе. Клієнт на сьогоднішній день не звертався до банку з повідомленням про незгоду з внесеними змінами та не ініціював розірвання договору. Більш того, активно користувався картою, що говорить про прийняття клієнтом діючих умов банківського обслуговування, а тому заперечення відповідача являються необґрунтованими. Як вбачається з виписки, відповідач знімала кредитні кошти, потім частково погашала заборгованість за договором, знову користувалась кредитними коштами, з чого слідує, що відповідачу було добре відомі та зрозумілі умови договору, а тому твердження щодо незнання тарифів, умов та правил не відповідають дійсним обставинам справи. 01.09.2014 р. відбулась зміна процентної ставки відносно використаних кредитних коштів з 01.09.2014 р., а тому нарахування процентів на частину кредиту здійснюється за ставкою 34,8%. 01.04.2015 р. відбулась зміна процентної ставки відносно використаних кредитних коштів з 01.04.2015 р., а тому нарахування процентів на частину кредиту здійснюється за ставкою 43,2%. Повідомлення про підвищення процентної ставки відповідачу були направлені 15.08.2014 р., 15.03.2015 р. та на сьогоднішній день заяв про розірвання кредитного договору від відповідача до банку не надходило. Пеня та штраф не є окремими видами відповідальності, а різновидом штрафних санкцій. У межах одного виду відповідальності можуть застосовуватись різний набір санкцій, тому оскільки штраф та пеня мають різне призначення і функції у цивільних правовідносинах, їх одночасне стягнення не суперечить ст. 61 Конституції України. Враховуючи викладене, просять задовольнити заявлені вимоги.

Вислухавши доводи учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Як встановлено судом, відповідно до укладеного договору № б/н від 05 жовтня 2010 року ОСОБА_6 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок (а.с. 6 – копія анкети-зави).

Позивач свої зобов`язання виконав, надавши відповідачу кредит.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона – підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Доводи представника відповідача в частині того, що відповідач підписавши анкету-заяву, не розуміла її змісту, оскільки їй нічого не пояснили та для ознайомлення не надали, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки як вбачається з виписки по рахунку, відповідач користувалась карткою та, відповідно, кредитними коштами позивача, періодично поповнювала рахунок на картці .

Разом з тим заслуговують на увагу доводи щодо відсутності ознайомлення відповідача з Умовами та правилами банківських послуг, наданими позивачем в якості підтвердження заявлених вимог.

Так, в анкеті-заяві, підписаній 05 жовтня 2010 року сторонами, відсутні також умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим банком в період - з часу виникнення спірних правовідносин (05 жовтня 2010) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (18 грудня 2017 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Такиим чином наявність підстав для задоволення позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» в частині стягнення відсотків, пені та штрафів, не ґрунтуються на вимогах закону.

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд погоджується із правом позивача вимагати захисту своїх прав через суд – шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).

Крім того, згідно положеннями статті 81 ЦПК України, доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях.

Щодо доводів про укладення договору кредиту неповнолітньою відповідачкою без згоди її батьків, то суд враховує, що правочин є дійсним та ніким не оспорений (постанова Верховного Суду від 18 вересня 2019 року у справі № справа № 639/8127/16 (провадження № 61-32919св18).

Також представником відповідача по справі заявлено про застосування строку позовної давності до пред`явлених вимог АТ КБ «ПриватБанк».

Згідно з положенням статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Статтею 266 ЦК України передбачено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Частинами першою та третьою статті 264 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується

Судом встановлено, що на картковий рахунок ОСОБА_1 періодично вносилися платежі, серед останніх платіж 28.04.2015 р. - переведення грошових засобів між рахунками по договору в сумі 3,77 грн., що підтверджується як розрахунком заборгованості, так і випискою по рахунку (а.с. 114), та не спростовано відповідачем.

В судовому засіданні представник позивача зазначив, що вказана операція може бути проведена виключно позичальником, банк може здійснити лише автоматичне погашення заборгованості.

Встановивши зазначений факт переривання ОСОБА_1 перебігу строку позовної давності, суд вважає, що звернувшись до суду з позовом 18 грудня 2017 року АТ КБ «ПриватБанк» не пропустило строку позовної давності, оскільки його перебіг почався заново 28.04.2015 р. (дата останнього платежу згідно виписки) (Постанова Верховного Суду у справі №756/11416/15-ц).

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи, що цивільне судочинство згідно частин 1-3 статті 12 ЦПК України здійснюється на засадах змагальності сторін та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, так як відповідно до частини 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, беручи до уваги, що обставини, на які посилається позивач, як на підстави для задоволення позову, частково знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості слід задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача суму заборгованості за кредитним договором № б/н від 05.10.2010 р. в розмірі 2853,79 грн.

Згідно частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Позивачем заявлено вимогу про відшкодування судових витрат: судового збору в сумі 1600,000 грн., сплачений ним при подачі позову (а.с.1), тому оскільки позов підлягає задоволенню частково, суд з врахуванням положень ст. 141 ЦПК України вважає можливим відшкодувати позивачу понесені витрати в розмірі 57,15 грн. (2853,79 грн. (сума боргу, стягнута судом) * 1600,00 грн. (сума судового збору, сплачена позивачем) / 79887,93 грн. (сума боргу, заявлена до стягнення).

Керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 610, 625, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 10, 12,13, 141, 263, 265 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

позов Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження за адресою: 01001 м. Київ, вул.Грушевського, буд. 1Д, суму заборгованості за договором №б/н від 05.10.2010 року в розмірі 2853 (дві тисячі вісімсот п`ятдесят три) гривні 79 коп. та судовий збір в розмірі 57 (п`ятдесят сім) гривень 15 коп.

В іншій частині в задоволенні позову – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 13 листопада 2019 р.

Суддя Д.М.Ніколенко