Рішення № 85584752, 12.11.2019, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" листопада 2019 р. Справа № 906/841/19

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Тимошенка О.М.

секретар судового засідання: Зоренко О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Скиба О.С. (адвокат, довіреність від 01.01.19)

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Малинський ливарний завод"

про стягнення 209380,00 грн

Позивачем пред`явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 209380,00грн., з яких: 90250,00грн. штрафу та 119130,00грн. пені за порушення умов договору про відповідальне зберігання №1 від 31.12.18.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач повідомлений про відкриття провадження у даній справі у порядку встановленому ч. 5 ст. 242 ГПК України з додержанням вимог частин 2, 4 ст. 120 ГПК України, шляхом направлення на адресу його місцезнаходження, належним чином завіреної копії ухвали, рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

У встановлений судом строк відповідач своїм правом не скористався, відзиву на позовну заяву до суду не надав, про причини ненадання суд не повідомив.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

31 грудня 2018 року між Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" (поклажодавець/позивач) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Малинський ливарний завод" (зберігач/відповідач) укладено Договір про відповідальне зберігання №1 (а.с.8).

Відповідно до п.1.1. Договору зберігання, Позивач, як поклажодавець передає, а Відповідач, як зберігач зобов`язується прийняти та зберігати обладнання та матеріали виробничо-технічного призначення (далі - товарно-матеріальні цінності) згідно Акту приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей на зберігання, на складах, розташованих за адресою: місто Малин, вул. Огієнко, 55, а також повернути товарно-матеріальні цінності за першою вимогою поклажодавця.

Відповідно до Акту від 31.12.2018р. приймання передачі товарно-матеріальних цінностей по договору відповідального зберігання , позивач передав, а відповідач прийняв майно на зберігання - Опрокидувач боковий БОК- 2МГ1. Вартість товарно-матеріальних цінностей, переданих на відповідальне зберігання, складає 1805000,00грн. (а.с.12).

Пунктом 2.4. договору, передбачено, що поклажодавець повідомляє зберігача про дату повернення товарно-матеріальних цінностей, шляхом направлення письмового повідомлення по електронній пошті та/або іншим шляхом із зазначенням дати та часу передачі товарно-матеріальних цінностей. Повернення товарно-матеріальних цінностей поклажодавцю оформлюється двосторонніми актами. Товарно-матеріальні цінності можуть бути зняті зі зберігання, як частинами так і в повному обсязі на вибір поклажодавця.

Згідно п.3.1.4 договору, зберігач зобов`язується повернути товарно-матеріальні цінності в належному стані за письмовою вимогою поклажодавця.

За пунктом 3.1.5. договору , відповідач зобов`язався доставити своїми силами та/або за свій рахунок товарно-матеріальні цінності передані на зберігання за Договором зберігання за адресою вказаною поклажодавцем, а саме: Дніпропетровська область, с.м.т. Першотравенське, вул. Степова 1-Д (Шахта "Ювілейна" ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля") протягом 3 календарних днів з моменту повідомлення поклажодавцем про повернення товарно-матеріальних цінностей зберігачем.

03.01.2019р. позивач звернувся до відповідача з повідомленням про повернення товарно-матеріальних цінностей у строк до 06.01.2019р. (а.с.13,14).

Згідно Акту прийому-передачі № 2 від 13.03.2019р. товарно-матеріальні цінності були повернуті Позивачу за вказаною у Договорі зберігання адресою з порушенням встановленого строку (а.с.19).

Пунктом 5.5. договору сторони передбачили, що у випадку не повернення товарно-матеріальних цінностей зі зберігання в строки визначені п. 3.1.5. Договору зберігання, зберігач зобов`язується сплатити поклажодавцю штраф в розмірі 5% вартості товарно-матеріальних цінностей визначеній при передачі на зберігання, а також пеню в розмірі 0,1% від вартості товарно-матеріальних цінностей визначеної при передачі, за кожний день прострочки.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем обов`язку по поверненню майна позивач просить стягнути з відповідача 90250,00грн. штрафу та 119130,00грн. пені.

Стаття 936 ЦК України встановлено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно зі статтею 938 ЦК України зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

Статтями 948, 949 ЦК України визначено, що поклажодавець зобов`язаний забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання. Зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Суд визнає обґрунтованими доводи позивача, що повернення майна з порушенням строку є порушенням відповідачем умов п. 3.1.5 договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно,які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За таких обставин позивач має право вимагати стягнення з відповідача штрафу у розмірі 5 % від вартості товарно-матеріальних цінностей визначеній під час передачі на зберігання, відповідно до п. 5.5. договору.

Відповідно розмір штрафу складає 1805000,00х5%=90250,00грн.

Згідно статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов`язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання.

Грошовим зобов`язанням, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов`язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Грошовим слід вважати будь-яке зобов`язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Водночас обов`язок відповідача повернути майно, який випливає з договору зберігання, не вважається грошовим зобов`язанням.

Оскільки умовами договору передбачено пеню у розмірі 0,1% від вартості товарно-матеріальних цінностей визначеної при передачі, за кожний день прострочки, саме за порушення термінів повернення майна, тобто за не грошове зобов`язання, вимога про стягнення пені не підлягає задоволенню.

За ст.ст.627,629 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідач у судове засідання не з`явився, відзиву на позов не надав.

Відповідно до ст. ст. 13,73,74,77 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, в розмірі 90250,00грн. штрафу.

Судовий збір в розмірі 1353,75грн. відповідно до ст. 129 ГПК України покладається судом на відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Малинський ливарний завод" (11603, Житомирська область, місто Малин, вулиця Огієнко, 55; код 40778426) на користь Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" (51400 Дніпропетровська область, м.Павлоград, вул.Соборна, 76; код 00178353) - 90250,00грн. щтрафу, 1353,75грн. витрат по оплаті судового збору.

3.Відмовити в позові в частині стягнення 119130,00грн. пені.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 13.11.19

Суддя Тимошенко О. М.

Віддрукувати:

1 - в справу

2-3- сторонам (рек. з повідом.)