Рішення № 85584398, 11.11.2019, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.11.2019м. ДніпроСправа № 904/2742/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г. за участю секретаря судового засідання Вязовської К.В., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТ АГРОІНВЕСТ", м. Запоріжжя

до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРСПЕЦСЕРВІС", м. Дніпро

про стягнення заборгованості в розмірі 1 791 595,90 грн.

Представники:

Від позивача Чижова А.О. - адвокат

Від позивача Пухир П.В. - адвокат

Від відповідача Мельников А.О. - адвокат

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СТ АГРОІНВЕСТ" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРСПЕЦСЕРВІС" про стягнення заборгованості в розмірі 1 791 595,90 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов Договору безпроцентної фінансової допомоги № ФП-3-7 від 19.07.2016 в частині повного та своєчасного повернення грошових коштів.

Ухвалою суду від 01.07.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 30.07.2019.

У судовому засіданні 30.07.2019 розгляд справи відкладено на 26.08.2019.

Ухвалою від 01.08.2019 призначено судове засідання на 27.08.2019.

У судовому засіданні 27.08.2019 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів до 28.09.2019 та оголошено перерву в судовому засіданні до 17.09.2019.

Ухвалою суду від 17.09.2019 оголошено перерву в судовому засіданні до 30.09.2019.

Ухвалою суду від 30.09.2019 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 15.10.2019.

Представник Позивача в судове засідання 15.10.2019 не з`явився.

Представник Відповідача в судовому засіданні заявив усне клопотання про відкладення розгляду справ у зв`язку з підписання мирової угоди між Сторонами.

У зв`язку з неявкою Позивача з метою дотримання принципу рівності, в судовому засіданні 15.10.2019 розгляд справи по суті не розпочато.

Ухвалою суду від 15.10.2019, відкладено розгляд справи до 30.10.2019.

В судовому засіданні 30.10.2019 оголошено перерву до 11.11.2019.

В судовому засіданні 11.11.2019 представник відповідача надав для долучення до матеріалів справи в якості доказів копію договору безпроцентної фінансової допомоги №ФП-3-7 від 19.07.2016, пояснивши, що в редакції договору, який знаходиться у відповідача, строк повернення грошових коштів визначено у 2026 році.

В обґрунтування несвоєчасності подання цього доказу представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що між позивачем і відповідачем існувала домовленість про укладання мирової угоди за цим договором, відповідно до якої відповідач повинен був повернути позивачу 50% від суми позики. Тому відповідач не вбачав необхідності в поданні будь-яких інших доказів у справі ніж ті, що надані позивачем, з цих же підстав ним не оспорювався договір, в редакції, яка подана позивачем.

Позивач заперечував проти залучення вищезазначених документів в якості доказів.

Підстави, зазначені відповідачем в обґрунтування свого клопотання, суд не вбачає поважними, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Частинами 2, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України).

Суд в ухвалі про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі від 01.07.2019, роз`яснив відповідачу, що відповідно до ч. 1 ст. 251 ГПК України, відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 165 ГПК України, подається протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. У випадку подання відзиву на позов, відповідач направляє його копію на адресу позивача, докази чого надає суду (розрахунковий чек, опис вкладення до цінного листа). Також, було запропоновано Відповідачу надати в судове засідання всі документи, на які міститься посилання у відзиві на позов.

При цьому, станом на дату закриття підготовчого провадження (30.09.2019) від відповідача жодного документа не надійшло.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що процес укладання мирової угоди не позбавляв відповідача права на подання своїх заперечень у справі та надання належних доказів в їх обґрунтування в строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Враховуючи викладене та приймаючи до уваги, що відповідач не обґрунтував неможливість подання доказів у строки, встановлені Господарським процесуальним кодексом України з причин, що від нього не залежали, в судовому засіданні суд не прийняв ці докази до розгляду та повернув їх представнику відповідача.

11.11.2019 представник відповідача подав через канцелярію суду клопотання про призначення експертизи, в якому просив суд призначити у справі почеркознавчу експертизу.

Суд не приймає до розгляду клопотання відповідача про призначення у справі почеркознавчої експертизи, з огляду на таке.

Згідно ч.1 ст. 119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до ст. 207 ГПК України головуючий з`ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому засіданні або в інший строк, визнаний судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи; суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причини не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Згідно ч.2 ст.182 ГПК України суд вирішує питання про призначення експертизи на стадії підготовчого провадження.

У судовому засіданні 30.09.2019 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

Клопотання відповідача про призначення експертизи подано майже через місяць після закриття підготовчого провадження без надання доказів наявності поважних причин, з яких зазначене клопотання не було подане до суду в підготовчому провадженні.

Отже, об`єктивних підстав неможливості подати зазначене клопотання в строки, встановлені чинним законодавством, відповідач суду не надав.

Враховуючи пропуск відповідачем встановленого законом процесуального строку для подання клопотання про призначення експертизи, суд залишає клопотання відповідача без розгляду.

Відповідач, в судовому засіданні 11.11.2019 заявив клопотання про відкладення розгляду справи, для надання йому часу підготувати свої заперечення та надати оригінали документів, а також заявив клопотання про витребування у позивача оригіналу спірного договору.

При цьому, станом на дату закриття підготовчого провадження (30.09.2019) від відповідача заперечень на позов не надходило. За таких обставин та враховуючи, що відповідачем не було наведено обґрунтованих підстав неможливості подання заперечень на позов під час підготовчого провадження (з 09.07.2019 по 30.09.2019), суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи по суті для надання відповідачу можливості підготувати заперечення на позовну заяву.

Щодо клопотання відповідача про витребування у позивача оригіналу договору безпроцентної фінансової допомоги №ФП-3-7 від 19.07.2016, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2-4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, що передбачає, в тому числі і своєчасність подання як доказів у справі так і клопотань.

Приймаючи до уваги, що протягом підготовчого засідання відповідачем не ставився під сумнів договір безпроцентної фінансової допомоги №ФП-3-7 від 19.07.2016, в тій редакції, копія якого долучена позивачем до матеріалів справи, жодного заперечення щодо його невідповідності оригіналу, відповідачем не заявлялось, відповідач також не надав до суду свій екземпляр оригіналу спірного договору, окрім того, сам представник відповідача при розгляді справи по суті пояснив, що в разі підписання мирової угоди на умовах, які запропоновував відповідач, питання щодо редакцій договору ним би не піднімалось, тому суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача та розглядає справу за наявними в ній матеріалами, оскільки в даному випадку відповідач сам несе ризик настання наслідків, пов`язаних з невчиненням процесуальних дій (п. 4. ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).

Також, суд зазначає, що з дати закриття підготовчого провадження (30.09.2019) відповідач жодного клопотання не подавав, при цьому його представник був присутній в судових засіданнях (27.08.2019, 17.09.2019, 30.09.2019, 15.10.2019, 30.10.2019).

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що за змістом статей 181, 182 ГПК України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Підготовче засідання проводиться судом з повідомленням учасників справи. У підготовчому засіданні суд з`ясовує, чи надали сторони всі докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом, чи причини їх неподання; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання; встановлює порядок з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та порядок дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються під час розгляду справи по суті, про що зазначається в протоколі судового засідання; призначає справу до розгляду по суті; здійснює інші дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Завданням же розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат (стаття 194 ГПК України).

Отже, на цій стадії відповідач міг і повинен був надати свій примірник спірного Договору, якщо він відрізняється від примірника наданого позивачем, заявити свої клопотання про витребування оригіналу цього Договору, та призначення експертизи на стадії підготовчого засідання.

Однак, протягом підготовчого засідання відповідач не заявляв клопотань про витребування оригіналу спірного Договору, ані незгоди з його редакцією, ані свою редакцію Договору також не надав.

Посилання на узгодження з позивачем умов мирової угоди не позбавляло відповідача обов`язку своєчасно надати всі докази у справі.

В судовому засіданні 11.11.2019 представник позивача просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позову.

Судовий процес фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

В судовому засіданні 11.11.2019 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення в порядку ст. 240 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

19.07.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "СТ АГРОІНВЕСТ" (позикодавець - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРСПЕЦСЕРВІС" (позичальник - відповідач) укладено договір безпроцентної фінансової допомоги №ФП-3-7.

Відповідно до п. 1.1. договору, в порядку та на умовах, визначених цим договором, позикодавець передає у власність позичальнику грошові кошти у розмірі, визначеному у п. 2.1 цього договору (надалі іменується "фінансова допомога"), а позичальник зобов`язується повернути позику у визначений цим договором строк. Фінансова допомога є безпроцентною.

Згідно з п. 2.1. договору, розмір позики складає 1 508 000,00 (один мільйон п`ятсот вісім гривень нуль копійок). Розмір позики може змінюватись за згодою сторін.

Відповідно до п. 3.1. договору, фінансова допомога передається в безготівковій формі платіжним дорученням шляхом перерахування відповідних грошових коштів на поточний рахунок позичальника.

Фінансова допомога вважається переданою позичальникові в момент зарахування позики на поточний рахунок позичальника (п. 3.2. договору).

Пунктом 4.1. договору сторони узгодили, що фінансова допомога надається не більше чим на 1,5 року. Позичальник зобов`язується повернути безвідсоткову поворотну фінансову допомогу в строк до 31.12.2017р.

Відповідно до п. 5.1. договору, фінансова допомога повертається в безготівковій формі платіжним дорученням шляхом перерахування відповідних грошових коштів на поточний рахунок позикодавця.

Фінансова допомога вважається повернутою позикодавцеві в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його поточний рахунок (п. 5.2. договору).

Відповідно до п. 6.1. договору, цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту передання позики позичальникові.

Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 6.1 цього договору та закінчується після закінчення умов цього договору. Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (п.п. 6.2., 6.3. договору).

На виконання умов договору, позивач перерахував відповідачу суму позики у розмірі 1 508 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1936 від 19.07.2016 року (а.с.17).

В порушення своїх зобов`язань, відповідач у встановлені договором строки, суму позики у розмірі 1 508 000,00 грн., позивачу не повернув.

Звертаючись до суду із цим позовом позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем умов Договору безпроцентної фінансової допомоги № ФП-3-7 від 19.07.2016 та просить суд стягнути з відповідача суму позики у розмірі 1 508 000,00 грн., 3% річних у розмірі 67 178,30 грн. та інфляційні втрати в розмірі 216 417,60 грн., що і є причиною цього спору.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору безпроцентної фінансової допомоги № ФП-3-7 від 19.07.2016 є господарськими зобов`язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

За ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, сума неповернутої поворотної безпроцентної фінансової допомоги складає 1 508 000,00 грн.

Строк повернення безпроцентної фінансової допомоги є таким, що настав.

Станом на час розгляду справи доказів повернення безпроцентної фінансової допомоги повному обсязі від представників сторін не надійшло.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми безпроцентної фінансової допомоги у розмірі 1 508 000,00 грн. підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 67 178,30 грн. та інфляційні втрати в розмірі 216 417,60 грн., суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 67 178,30 грн. за період з 01.01.2018 по 27.06.2019.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 67 178,30 грн. у повному обсязі.

Щодо нарахування позивачем відповідачеві інфляційних втрат у розмірі 216 417,60 грн., суд зазначає наступне.

Так, п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" встановлено, що згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

З врахуванням викладеного, інфляційні втрати, що підлягають до стягнення за період з січня 2018 року по травень 2019 року становлять 216 417,60 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно до ст. 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

У відповідності до статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

На підставі викладеного позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з приписами ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СТ АГРОІНВЕСТ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРСПЕЦСЕРВІС" про стягнення заборгованості в розмірі 1 791 595,90 грн., з яких: сума безпроцентної фінансової допомоги у розмірі 1 508 000,00 грн., 3% річних у розмірі 67 178,30 грн. та інфляційні втрати в розмірі 216 417,60 грн. – задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРСПЕЦСЕРВІС" (49100, м. Дніпро, просп. Героїв, буд. 17. кв. 239, код ЄДРПОУ 19088807) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СТ АГРОІНВЕСТ" (69035, м. Запоріжжя, вул.. Патріотична, буд. 34А, код ЄДРПОУ 37595668) суму безпроцентної фінансової допомоги у розмірі 1 508 000,00 грн., 3% річних у розмірі 67 178,30 грн., інфляційні втрати в розмірі 216 417,60 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 26 873,94 грн., про що видати наказ, після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення справі набирають законної сили відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 13.11.2019

Суддя Н.Г. Назаренко