Рішення № 85579139, 28.10.2019, Яворівський районний суд Львівської області

Справа № 460/5373/17

Провадження №2-о/460/2/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.10.2019 рокум.Яворів

Яворівський районний суд Львівської області

в складі: головуючого – судді Карпин І. М.

з участю секретаря судового засідання Мельник Є.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Яворові цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи Новояворівська державна нотаріальна контора про встановлення факту проживання однією сім`єю,

в с т а н о в и в:

26.12.2017 ОСОБА_1 звернулася в суд з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме, що вона проживала однією сім`єю із ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , як чоловіка і дружини без шлюбу в період з 18 червня 1988 року по час його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 14 лютого 1979 року вона зареєструвала шлюб із ОСОБА_2 у відділі державної реєстрації актів цивільного стану Яворівського районного управління юстиції у Львівській області. Від спільного подружнього життя у них народилось двоє дітей, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер. 07 грудня 2000 року Новояворівською міською радою Яворівського району Львівської області було видано свідоцтво про право власності на квартиру і з цього часу вона та її покійний чоловік ОСОБА_2 , а також їхній син ОСОБА_4 стали власниками квартири АДРЕСА_1 , на праві спільної сумісної власності. Проте, 18 червня 1988 року, шлюб між сторонами було розірвано у відділ РАЦС Яворівського району Львівської області, актовий запис №108, оскільки в даний період часу, через різні розбіжності вони вирішили розлучитись, однак, після розірвання шлюбу вони продовжували проживати разом, вели спільне господарство, здійснювали ремонт належної їм квартири, підтримували шлюбні та сімейні відносини. ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловік ОСОБА_2 помер. Після його смерті вона займалась його похованням та всіма діями, що пов`язані з похованням. Оскільки є спадкоємицею за законом після смерті чоловіка, звернулась до ОСОБА_5 ДНК із заявою про прийняття спадщини, проте нотаріусом їй було роз`яснено, що оскільки станом на день смерті шлюб між ними було розірвано, то вона є спадкоємцем лише четвертої черги за законом. Просить заяву задовольнити. Встановити факт постійного проживання разом із ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , як чоловіка та жінки без шлюбу, в період з 18 червня 1988 року по час його смерті, ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою від 27.12.2017 відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.

16.11.2018 подала до суду заяву, про уточнення позовних вимог, в яких покликається на те, що 01 серпня 1993 року вона уклала шлюб з ОСОБА_6 , проте 05 серпня 2004 року шлюб між ними було розірвано у Відділі реєстрації актів цивільного стану Яворівського РУЮ. Цей шлюб носив виключно формальний характер, оскільки вони подружніх відносин не підтримували, ніколи не вели спільного господарства та шлюбних відносин, а продовжували проживати та перебувати у шлюбних відносинах з ОСОБА_2 Просить заяву задовольнити та встановити факт, що має юридичне значення, встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_2 , як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу з 05 серпня 2004 року по 29 грудня 2016 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В судове засідання заявник ОСОБА_1 не з`явилася, однак подала заяву, в якій просила розгляд справи проводити у її відсутності, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Представник заінтересованої особи Новояворівської державної нотаріальної контори у судове засідання не з`явився, надіслав до суду клопотання про розгляд справи у його відсутності.

Зінтересовані особи ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в судове засідання не з`явились незважаючи на те, що належним чином повідомлялися про час та місце проведення судового засідання.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, покази свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заяву слід задовольнити з огляду на наступні встановлені факти та обставини.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст. 13 ЦПК України) суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 статті 293 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

З матеріалів справи вбачається, 14 липня 1979 року, між ОСОБА_9 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, актовий запис №62.

З свідоцтва про розірвання шлюбу вбачається, що 18 червня 1988 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , було розірвано, про що зроблено актовий запис №108.

Згідно свідоцтва про одруження, виданого 01 серпня 1993 року, встановлено що ОСОБА_1 та ОСОБА_6 одружились, про що зроблено актовий запис №93. Після укладення шлюбу ОСОБА_1 присвоєно прізвище « ОСОБА_10 ».

З свідоцтва про розірвання шлюбу вбачається, що 05 серпня 2004 року шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_11 , було розірвано, про що зроблено актовий запис №164. Після розірвання шлюбу ОСОБА_11 присвоєно прізвище « ОСОБА_12 ».

В свідоцтві про народження ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , вбачається, що його батьком є ОСОБА_2 , матір`ю ОСОБА_1 .

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні, яка є сусідкою заявника, пояснила, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвали шлюб, оскільки її чоловік зловживав алкогольними напоями, однак і надалі проживали разом з ОСОБА_1 як чоловік та жінка в одній квартирі. Крім того, зазначила, що після смерті ОСОБА_2 , заявник організувала його поховання.

Свідок ОСОБА_15 , яка є сусідкою заявника, вказала що з заявницею та її чоловіком підтримувала сусідські стосунки, дійсно бачила, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали однією сім`єю, мали спільний бюджет, вели спільне господарство, виховували дітей, мали взаємні права та обов`язки. Підтвердила факт, що після смерті ОСОБА_2 , заявник організувала його поховання.

Відповідно пункту 5 частини 2 статті 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження також справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Юридичні фактице обставини чи життєві факти, з якими норми права пов`язують виникнення, зміну або припинення правовідносин.

Встановлення юридичних фактів у порядку окремого провадження сприяє реалізації конституційних прав громадян. Умовами, за наявності яких можливим є звернення до суду для встановлення фактів, що мають юридичне значення є те, що згідно із законом ці факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих немайнових чи майнових прав фізичних осіб; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; встановлення факту потрібне заявникові для конкретної мети.

Відповідно до ч. 2 ст.3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

За змістом пункту 6 рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у п.21 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім`ї, тощо. Правила статті 1264 ЦК України не стосуються дітей, влаштованих у прийомні сім`ї та дитячі будинки сімейного типу. До числа спадкоємців четвертої черги не входить особа, яка хоча і проживала спільно зі спадкодавцем, але перебувала у зареєстрованому шлюбі з іншою особою. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них права на спадкування за законом у першу чергу на підставі статті 1261 ЦК України.

Крім того, у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 роз`яснено, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, судам необхідно враховувати правила ч.2 ст.3 України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності ЦК України (п. 21 ППВСУ від 30 травня 2008 року № 7). До числа спадкоємців четвертої черги не входить особа, яка хоча і проживала спільно зі спадкодавцем, але перебувала у зареєстрованому шлюбі з іншою особою. Зазначене положення поширюється щодо осіб - чоловіка або жінки, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, але перебувають в іншому зареєстрованому шлюбі; проте не поширюється щодо інших осіб, які перебувають у зареєстрованому шлюбі з іншою особою, але проживали однією сім`єю зі спадкодавцем на інших засадах, ніж фактичні шлюбні відносини.

Оцінюючи зібрані у справі докази, суд дійшов висновку, що подана заява ОСОБА_1 є підставною та підлягає до задоволення.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.293, 294, 315, 319 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

у х в а л и в :

заяву ОСОБА_1 - задовольнити.

Встановити факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , із ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, в період з 05 серпня 2004 року до дня смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Львівського апеляційного суду чи через Яворівський районний суд Львівської області. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 28.10.2019.

Суддя І.М.Карпин