Рішення № 85578347, 06.11.2019, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/2904/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2019 року м. Львів

Галицький районний суд міста Львова

в складі:

головуючого судді - Юрківа О.Р.,

з участю:

секретаря судового засідання - Чорненької К.М.

представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника третьої особи - Якиміва А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Львівської міської ради, за участю третіх осіб ОСОБА_3 , Управління земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради, Голови Львівської міської ради Садового Андрія Івановича про визнання протиправними дій, -

В С ТА Н О В И В:

позивач ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Львівської міської ради, за участю третіх осіб ОСОБА_3 , Управління земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради, Голови Львівської міської ради Садового Андрія Івановича про визнання протиправними дій Львівської міської ради щодо відмови у наданні ОСОБА_2 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність на безоплатній основі земельної ділянки на АДРЕСА_1 , площею 0,0373 га. для будівництва та обслуговування житлового будинку.

В обгрунтовання заявленого позову покликається на те, що 04 вересня 2018 року вона звернулась на підставі ст. 118 ЗК України до Львівського міського голови з клопотанням про виділення на безоплатній основі земельної ділянки на АДРЕСА_1 , площею 0,0373 га, кадастровий номер № 4610136800:01:002 у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку. Відповіді на дане звернення позивач не отримала, тому 19 жовтня 2018 року було повторно надіслано аналогічне клопотання. Листом Управління земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради від 26 листопада 2018 року на вказані клопотання було надано роз`яснення, в якому зазначено, що позивачу необхідно представити нотаріально засвідчену згоду, в даному випадку ОСОБА_3 на вилучення з користування земельної ділянки на АДРЕСА_1 . Тому, позивач вважає, що згадане неконструктивне роз`яснення, це фактично відмова, яку вважає протиправною, оскільки не відповідає критеріям законності та обґрунтованості. На підставі викладеного просить позов задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з мотивів наведених у ньому, просить задовольнити.

Представник відповідача в останнє судове засідання не прибув, проте 23 серпня 2019 року в судовому засіданні надав пояснення в яких заперечив проти позову, просив відмовити у його задоволенні за безпідставністю.

Представник третьої особи подав письмові пояснення в яких заперечив проти позову, просить відмовити у його задоволенні. Додатково пояснив, що на момент звернення позивача до відповідача із заявами про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою, договір оренди землі, укладений між Львівською міською радою та ОСОБА_3 був дійсний, а тому відмова відповідача була правомірною.

Представники Управління земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради та Голови Львівської міської ради Садового Андрія Івановича в судове засідання не прибули, про час та місце справи були належним чином повідомленні, про причини неявки суд не повідомили.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі обставини справи, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 11 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 10 та ч. 3 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В судовому засіданні встановлено, що на підставі ухвали Львівської міської ради № 899 від 07 червня 2007 року та № 2158 від 23 жовтня 2008 року Львівська міська рада передала земельну ділянку в оренду ОСОБА_3 , згідно договору оренди землі від 16 березня 2009 року. Відповідно до умов договору такий укладено на 10 років до 23 жовтня 2018 року, проте договір набрав чинності після підписання та його державної реєстрації, яка відбулась 27 жовтня 2009 року то 10 років спливає 27 жовтня 2019 року.

04 вересня 2018 року ОСОБА_2 звернулась до Голови Львівської міської ради Садового А.І. з клопотанням у якому просила розглянути питання про виділення на безоплатній основі земельної ділянки на АДРЕСА_1 , площею 0,0373 га, кадастровий номер № 4610136800:01:002 у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку. Вказавши, що починаючи з 2008 року та по теперішній час ця земельна ділянка використовується ОСОБА_3 не за цільовим призначенням, у зв`язку із чим просить припинити з ним орендні відносини. Крім того, покликається на те, що вона останні вісім років проживає у м. Львові, виховує однорічного сина, платити за оренду квартири занадто для неї витратно, а тому користується своїм конституційним правом на отримання земельної ділянки на якій збудує будинок. (а.с.6)

19 жовтня 2018 року ОСОБА_2 звернулась повторно з аналогічним клопотання до Голови Львівської міської ради Садового А.І. (а.с.7)

З відповіді Управління земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради від 26 листопада 2018 року № 2403-5862 вбачається, що відповідно до ухвали Львівської міської ради від 14.09.2017 № 2372 «Про затвердження інформаційних та технологічних карток адміністративних послуг, які надає Львівська міська рада» ОСОБА_2 необхідно пред`явити нотаріально засвідчену згоду на вилучення з користування земельної ділянки на АДРЕСА_1 , тобто згоду ОСОБА_3 . Крім того, зазначили, що відповідно до ст. 33 Закону України «Про оренду землі» по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язок за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). (а.с.8)

Проте, ОСОБА_3 звернувся до Львівської міської ради із заявою про продовження дії договору оренди від 16 березня 2009 року.

На підставі вказаної заяви Львівською міською радою підготовлено проект ухвали «Про продовження ОСОБА_3 терміну оренди земельної ділянки на АДРЕСА_1 », який розглядався на пленарному засіданні 15-ї сесії Львівської міської ради 7-го скликання від 20 вересня 2018 року, однак, згідно протоколу пленарного засідання 15-ї сесії Львівської міської ради 7-го скликання від 20 вересня 2018 року, не набрав достатньої кількості голосів. (а.с.9)

14 листопада 2018 року ОСОБА_3 повторно звернувся до начальника Управління земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради із заявою про винесення на розгляд сесії звернення №3-М-86819/АП-2403 від 05.09.2018 року про надання дозволу на відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 в оренду продовження чинного договору оренди земельної ділянки).

Як вбачається з матеріалів справи, Департамент містобудування Львівської міської ради скерував ОСОБА_3 проект ухвали «Про надання ОСОБА_4 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 » у якому Львівська міська рада ухвалила не продовжувати громадянину ОСОБА_3 термін оренди земельної ділянки площею 0,0373 га. на АДРЕСА_1 , припинити ОСОБА_3 з 23.10.2018 року право користування вказаною земельною ділянкою, повернути ЛМР вказану земельну ділянку.

Проте, 20 грудня 2018 року на засіданні 16-ї сесії було розглянуто проект ухвали «Про надання ОСОБА_4 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 », який депутати не підтримали, рішення не прийняли.

На підставі викладеного вбачається, що право користування земельною ділянкою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0373 га. не є припинено, а Львівською міською радою не вирішено питання щодо продовження терміну оренди вказаної земельної ділянки.

Відповідно до частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі» у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

За висновком, викладеним у Постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду викладені у постанові від 06.03.2019 року у справі №916/600/18, пункти 7.5, 7.6., у контексті поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі», необхідно зауважити, що такий договір може бути поновлено виключно на тих самих умовах і на той самий строк. Тобто орендар не може вимагати поновлення договору оренди землі на інших умовах. Щодо прав та обов`язків орендодавця слід акцентувати, що він має право заперечити стосовно поновлення згідно із цією частиною статті 33 Закону України «Про оренду землі», і таке заперечення має бути заявлено саме протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі, що безпосередньо випливає зі змісту частини 6 зазначеної статті.

Виходячи з приписів статей 319, 626 ЦК України слід дійти висновку про те, що реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України «Про оренду землі», можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

В правовій позиції, висловленій Верховним Судом України в постанові від 09.09.2015року у справі №6-531цс15, зазначено, що для поновлення договору оренди землі з підстав, які передбачені частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі», необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; орендар належно виконує свої обов`язки за договором, відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову в поновленні договору оренди, сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди.

Як вбачається з відповіді ГУ ДФС у Львівській області від 22 березня 2019 року ОСОБА_3 добросовісно сплачував орендну плату за користування земельною ділянкою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 і заборгованість з орендної плати за земельну ділянку станом на 22.03.2019 року відсутня. (а.с.35).

Тобто, ОСОБА_3 належним чином виконує свої обов`язки щодо сплати орендної плати за користування вказаною земельною ділянкою.

Згідно із ст. 19 Конституції України, передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У рішенні Конституційного Суду України в справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) від 16 квітня 2009 року в справі № 1-9/2009 зазначено, що гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами статей 19, 140, 143, 144, 146 Основного Закону України. З аналізу вказаних конституційних положень вбачається, що ці органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Такі ж положення закріплені у статті 4 Європейської хартії місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Передача земельних ділянок у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб віднесено до повноважень сільських, селищних, міських рад (ст.122 ЗК України).

У ч. 1 ст. 93 ЗК України визначається право оренди земельної ділянки - як засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності, а ч. 8 даної статті ЗК України передбачено, що пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

Спеціальним законом, який діє у сфері оренди землі, є Закон України "Про оренду землі" від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV.

За змістом ст. 6 Закону України "Про оренду землі" орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Відповідно до ст. 33 Закону України «Про оренду землі» врегульовано порядок поновлення строку дії договору оренди землі та зокрема передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу. Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відповідно до п. 69 Розділу XI ухвали Львівської міської ради "Про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради" від 08 липня 2010 року № 3704 до повноважень департаменту містобудування Львівської міської ради віднесено зокрема "на підставі рішення міської ради або рішень судів укладення договорів купівлі-продажу земельних ділянок, договорів оренди землі, договорів про земельні сервітути, договорів (угод) про відшкодування втрат від недоотримання коштів за фактичне землекористування".

Вимоги ст. 33 Закону України "Про оренду землі" щодо поновлення договору оренди землі є обов`язковими для договірних сторін та носять категоричний характер, а відтак не можуть мати розширеного трактування.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 звертався до Львівської міської ради із заявою про продовження дії договору оренди від 16 березня 2009 року, проте рішення не прийнято.

Суд бере до уваги, те, що строк Договору оренди від 16.03.2009 року закінчився 23.10.2018 року, то враховуючи відсутність заперечень ЛМР проти продовження дії договору протягом місяця, такий вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбаченні договором.

Крім того, позивач покликається на те, що з 2008 року та по теперішній час вказана земельна ділянка використовується ОСОБА_3 не за цільовим призначенням, у зв`язку із чим просить Львівську міську раду припинити з ним орендні відносини, проте нею не долучено жодного належного доказу на підтвердження вказаного факту.

Правилами частини третьої статті 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 5, 6, 7ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки не ґрунтуються на достатніх, належних та допустимих доказах, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, відповідно до ст.141 ЦПК України витрати позивача по сплаті судового збору не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст. 33 Закону України «Про оренду землі», ст. ст. 93, 122 ЗК України, ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування» ст.ст. 3, 12, 13, 76-81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

у задоволенні позову ОСОБА_2 до Львівської міської ради, за участю третіх осіб ОСОБА_3 , Управління земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради, Голови Львівської міської ради Садового Андрія Івановича про визнання протиправними дій - відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 07 листопада 2019 року.

Суддя О.Р. Юрків.