Рішення № 85577605, 30.10.2019, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 30.10.2019

Справа № 334/3037/13-ц

Провадження № 2/334/2/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2019 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого судді Баруліної Т.Є.,

при секретарі Сагайдак Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

ВСТАНОВИВ:

ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, вказавши в позовній заяві, що 16.05.2005 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_1 був укладений договір № 142.1465, за яким відповідач отримав кредит в сумі 65 000,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 16,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 14.05.2010 року.

Згідно умов зазначеного договору, погашення заборгованості повинно здійснюватися в наступному порядку: щомісяця в період сплати, Позичальник повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за Кредитом, яка складається із заборгованості за Кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати.

ЗАТ КБ «Приватбанк» свої зобов`язання за Договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме, надав Відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором.

Відповідач не повернув своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами, у зв`язку з порушенням зобов`язань за кредитним договором, та станом на 06.03.2013 року має заборгованість у розмірі 26 152,14 доларів США, яка складається з наступного: 17 589,98 доларів США - заборгованість за кредитом; 5 774,57 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 2 787,59 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.

В подальшому представник позивача декілька разів уточнював позовні вимоги, та станом на 17.06.2015 року просить суд в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 142.1465 від 16.05.2005 року перед ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» в розмірі 39 799.20 доларів США, що за офіційним курсом гривні дорівнює 767 180,17 грн., звернути стягнення на нерухоме майно, а саме: нежитлову будівлю,загальною площею 140,50 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1 , шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі іпотечного договору №315 від 20.05.2005 р.) ПАТ КБ «Приватбанк» з укладанням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстру речових прав на нерухоме майно, з проведенням дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, з проведенням дій щодо оформлення та з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки. Встановити початкову ціну реалізації ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» предмету іпотеки в розміру не менше ринкової вартості оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.А також просить суд стягнути з відповідача судові витрати банку в сумі 3654,00 грн.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу Адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VІІІ від 03.10.2017 року, яким ЦПК України викладено в новій редакції.

У відповідності до п. 9 п.1 Розділу ХІІІПерехідних Положень ЦПК України в новій редакції справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження в яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

31.01.2018 року за участю представників сторін проведено підготовче судове засідання та ухвалою суду призначено справу до судового розгляду.

30.10.2019 року ухвалою Ленінського районного суду відмовлено у задоволені клопотання представника АТ КБ «ПриватБанк» про поновлення підготовчого провадження та заяву представника АТ КБ «ПриватБанк» про уточнення позовних вимог в частині визначення способу реалізації предмета іпотеки від 09.09.2019р. у справі за позовом АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки було залишено без розгляду.

Представник АТ КБ «Приватбанк» Якушев С.О. в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримав та просить їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідачта його представник, ОСОБА_2 в судовому засіданні проти уточнених позовних вимог заперечували у повному обсязі, протягом судового розгляду неодноразово надавили суду письмові заперечення та відзив на позов, в яких зазначили, що позивач ще в квітні 2013 року звернувся з позовом до відповідача про стягнення боргу в сумі 165 809,80 грн. за тим же кредитним договором №142.1465 від 16.05.2005р. (справа № 0417/12618/2012). Справа з 2012 року неодноразово розглядалась Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська, апеляційним судом Дніпропетровської області (15.10.2017р.), Вищим спеціалізованим судом з розгляду цивільних і кримінальних справ, а остаточне судове рішення було винесене Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду 23.07. 2018 року. Всі судові інстанції відмовили позивачу у задоволенні його позовних вимог із-за відсутності доказів наявності боргу. Тобто, позивач, зловживаючи своїми процесуальними правами, не надав доказів на підтвердження заявлених ним позовних вимог та не спростував висновок судової економічної експертизи,за результатами проведення якої встановлена відсутність заборгованості відповідача за кредитним договором станом на 22.02.2011 року,та документально не підтвердив дані розрахунку заборгованості за кредитним договором станом на 17.02.2012 року. Отже, судами визнається відсутність заборгованості відповідача за кредитним договором, встановлена в експертному висновку у справі №0417/12618/2012, яка стосується тих же сторін та має той же предмет позову і ті ж підстави. Крім того, висновком експерта встановлено, що боржник має переплату за кредитом в сумі 30 413,54 доларів США, що не знайшло свого відображення в документах банку. Також, 09.04.2013р. був поданий інший позов до того ж самого відповідача про звернення стягнення на предмет іпотеки за тим же кредитним договором. Згідно висновку експерта № 694/695-16 від 31 жовтня 2016 року, встановлено, що на підставі наданих для проведення дослідження первинними документів провести розрахунок заборгованості за кредитним договором №142.1465 від 16.05.2005 за період з 16.05.2005 по 17.06.2015 та визначити розмір боргу відповідача перед ПАТ КБ «Приват Банк», який утворився станом на 17.06.2015 на підставі умов вказаного кредитного договору, розрахунку заборгованості, матеріалів справи та інших документів бухгалтерського/банківського обліку (виписки з особових рахунків клієнта), тощо не надається можливим. Встановити, чи відповідає наявний в матеріалах справи розрахунок заборгованості позичальника перед банком умовам укладеного між вказаними сторонами кредитного та розрахунковим документам щодо видачі та погашення кредиту за цим договором на підставі наданих для дослідження документів не надається можливим. Представником банку не надано суду доказів на підтвердження того, що висновок експерта № 694/695-16 від 31 жовтня 2016 року є необґрунтованим. До того ж, позивач у поясненнях від 25.11.2018 року сам підтверджує, що банком у справі про стягнення суми боргу не були надані в повному обсязі всі необхідні виписки та меморіальні ордери, але у власному банківському розрахунку заборгованості ці суми були враховані, що також вказує на зловживання позивачем своїми процесуальними правами.

Також, в своєму позові Позивач зазначає, що: «В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» і відповідач 16.05.2005 року уклали договір іпотеки № 142.1465». Однак, в матеріалах справи знаходиться зовсім інший договір, а тому позов не містить належних та допустимих доказів, та враховуючи наявність остаточного судового рішення про відсутність боргу відповідача за основним зобов`язаннямза кредитним договором, тобто відсутність підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки.

Також, 26 березня 2019 року від представника позивача надійшла копія заяви щодо подання та приєднання доказів до матеріалів справи, а саме Додаткового договору № 1 від 20 листопада 2009 року до Кредитного договору № 142.1465 від 16.05.2005р., за яким змінився вид кредиту на терміновий (пункт А. 1 додаткового договору); сума кредиту зафіксована у розмірі 19 706,54 доларів США з урахуванням 932,45 доларів США та 1000,00 гри.;термін повернення кредиту, відсотків і винагороди згідно Графіка погашення кредиту -до 19.11.2019р.; за користування кредитом Позичальник повинен сплачувати відсоткиу розмірі 18 % річних. Тобто зобов`язання за Кредитним договором від 16.05.2005 р. про надання кредиту у вигляді кредитної лініїокремими траншами припинило своє існування за домовленістю сторін. Замість цього визначено нове зобов`язання за терміновим кредитом,наданим одноразово цілою сумою 19706,54 грн. зістроком погашення до 19.11.2019р. включно. До Додаткового договору надано Графік погашення кредиту, відсотків і винагороди. Початкова сума станом на 20.11.2009 р. - 18649,08 дол. США. Тобто судові витрати 932,45 доларів США та 1000,00 грн. при цьому не були враховані. 07.12.2012р. Боржнику Кредитором була направлена вимога про дострокове погашення суми боргу, оскільки Боржником допущено порушення зобов`язання, в зв`язку з чим прострочена заборгованість складає 9059,47дол.США. Незважаючи на те, що на той час діяв інший Кредитний договір, у вимозі вказано термін повернення кредиту 14.05.2010 р. Як вбачається, вимога заявлена за умовами попереднього договору, яка вже не була чинною. При чому, про наявність Додаткового договору № 1 від 20.11.2009 р. позивач не згадує в своїй позовній заяві про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Наданий до позовної заяви розрахунок ґрунтується на нечинному договорі від 16.05.2005 р. - борг розраховується з 16.05.2005 р., а не з 20.11.2009 р., а тому не може бути розглянутий як доказ заборгованості відповідача.

07.12.2012р. боржнику Кредитором була направлена вимога про дострокове погашення суми боргу, оскільки ним допущено порушення зобов`язання та прострочена заборгованість складає 9059,47доларів США. На дату заявлення Вимоги - 14.05.2010р. у розрахунку до позову зазначено загальний борг за кредитом в сумі 16028,32 доларів США, прострочений борг - 1566,61 доларів США. Отже, вбачається наявна неузгодженість між двома документами - розрахунком та вимогою. Починаючи з дня заявления позову у березні 2013р. і до 26.03.2019р. позивач проводив всі розрахунки заборгованості за договором, що був нечинним, не брав до уваги зафіксованої 20.11.2009р. початкової суми боргу, а протягом трьох років умисно нарощував заборгованість відповідача,і тільки отримавши документи з Індустріального районного суду м.Дніпропетровська позивач підтвердив наявність іншого кредитного зобов`язання, яке вже існувало майже 10 років.

Матеріали справи не містять доказів того, що кредитор вживав заходів щодо зменшення розміру заборгованості, в тому числі і неустойки, зволікав зі зверненням до суду з позовом. Як вбачається з пояснень позивача, останній платіж був здійснений 29.04.2011р., а вимога направлена 12.12.2012 року. Позов же було заявлено 01.04.2013р. Причому строк дії договору скінчився 14.05.2010р. Тобто протягом двох років з моменту настання права на звернення до суду за захистом свого порушеного права, банк нараховував відсотки, збільшуючи заборгованість відповідача.

Отже, сторона-позивач повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог з наданням належних і допустимих доказів. Ці норми процесуального закону позивачем не виконані, тому відповідач та його представник просять відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог повністю, як таких, що заявлені без належних доказів.

Представник позивача надав суду письмову Відповідь на відзив, в якій зазначив, що основним доводом заперечень та відзиву на позов Відповідача є наявність рішень судів по іншій справі, в якій приймав участь відповідач. Однак, єдиним мотивом відмови по справі № 0417/12618/2012 в задоволенні позову Банкуза позовною заявою до ПАТ «АКЦЕНТ-БАНК», ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 142.1465 від 16.05.2005 року, яка утворилася станом на 17.02.2012 р. 30.01.2015 р.стало те, що «неможливо документально підтвердити дані розрахунку заборгованості, жодних інших доказів на їх підтвердження надано не було», а це є лише оцінкою та мотивом судового рішення, яке для цієї справине має жодного преюдиційного значення. Тобто, жодних преюдиційних обставин чи фактів по справі № 417/12618/2012, які мають значення для цієї справи в Ленінському районному суді м. Запоріжжя не було встановлено, а тому рішення судів по справі №0417/12618/2012 не дають жодного значення/відношення для цієї справи № 334/3037/13-ц.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши та дослідивши у сукупності докази у справі, суд приходить до наступних висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

У відповідності до ч. 5 та ч. 6 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що16.05.2005 року ОСОБА_1 уклав з ЗАТ КБ «Приватбанк» Кредитний договір № 142.1465, за яким відповідач отримав кредит в сумі 65000.00 доларів США, окремими траншами, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 16,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 14.05.2010 року(том 1, а.с. 14).

Згідно з п. 3.3 Кредитного договору № 142.1465 від 16.05.2005 р. відповідачу було встановлено Графік погашення кредиту та відсотків, який оформлюється у вигляді Додатку №1 від 02.06.2005 р., сума кредиту 65 000 доларів США, дата погашення 02.06.2008 р. (а.с. 16) .

21.02.2006 року підписано Додатку №2 до Кредитного договору № 142.1465 від 16.05.2005 сума кредиту 11 800 доларів США, дата погашення 02.06.2008 р. (а.с. 17)

27.03.2007 року підписано Додатку №3 до Кредитного договору № 142.1465 від 16.05.2005 сума кредиту 15 000 доларів США, дата погашення 14.05.2010 р. (а.с. 18)

З метою забезпечення виконання відповідачем умов кредитного договору № 142.1465 від 16.05.2005 р., між ЗАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено Іпотечний договір №315 від 20.05.2005 року за яким Іпотекодавець надав в іпотеку нежитлову будівлю, загальною площею 140,5 кв.м, а саме: магазин, що позначений літ. А, загальною площею 71.3 кв.м; прибудова, що позначена літ. А, загальною площею 69,2 кв.м, навіс, що позначений літ. Д; замощення І,ІІ, за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить Іпотекодавцю на підставі Договору купівлі-продажу №2299 від 03.08.2001 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу, Бєлка В.М. (том 1, а.с.19-20).

Відповідно до абзацу 5 п. 1.7 Статуту АТ КБ «ПриватБанк» в новій редакції, за рішенням Єдиного акціонера Банку від 21 травня 2018 р. № 519 було змінено тип банку з публічного на приватне акціонерне товариство та змінено найменування банку на Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК», Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» є правонаступником всіх прав та зобов`язань Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК». (том 2 а.с. 16-19)

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Відповідно до статей 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

У статті 611 ЦК України зазначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

На підставі ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Як визначено ч.1 ст. 626, ч.1 ст. 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

07.12.2012 року на адресу ОСОБА_1 була надіслана вимога щодо повернення суми кредиту у повному обсязі, а також процентів, комісії та штрафних санкцій, нараховані на день повернення кредиту, в тридцятиденний строк з дня отримання вимоги, заборгованість ОСОБА_1 на 07.12.2012 року складає 9059,47 доларів США. (а.с. 11)

Крім цього, 12.03.2012 року заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська № 2/0417/2587/2012 були задоволені позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» до ПАТ «Акцент-Банк», ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яким з відповідачів солідарно стягнуто на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за Кредитним договором № 142.1465 від 16.05.2005 року, який був забезпечений шляхом укладання між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «А-Банк» договору поруки №167 від 20.10.2010р., в сумі 155809,80 грн. та суми 10000,00 грн. (том 1, а.с.31).

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07.09.2012 року задоволено заяву ОСОБА_1 та заочне рішення №2/0417/2587/2012 від 12.03.2012 року скасоване та справа призначена до нового розгляду. (том 1, а.с.32).

Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 14.05.2013 року цивільна справ за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки було зупинено до розгляду справи по суті в Індустріальному районному суді м. Дніпропетровська (том 1, а.с.38).

30.01.2015 року рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська № 2/0417/2587/2012 в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» до ПАТ «Акцент-Банк», ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 142.1465 від 16.05.2005 року було відмовлено у повному обсязі, та ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 01.07.2015 року залишено буз змін а апеляційна скарга без задоволення (том 1, а.с.45,46).

28.10.2015 року Ухвалою Колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційна скарга ПАТ КБ «Приватбанк» задоволена, рішення Індустріального суду м. Дніпропетровська від 30.01.2015 року скасоване, справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції (том 1, а.с.144-145).

29.12.2015 року рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» до ПАТ «Акцент-Банк», ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 142.1465 від 16.05.2005 року відмовлено. (том 1, а.с.146-147).

16.06.2016 року рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області апеляційна скарга ПАТ КБ «Приватбанк» на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська задоволена частково, рішення від 29.12.2015 року скасоване, в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 відмовлено, провадження по справі в частині позовних вимог до ПАТ «Акцент-Банк» закрите (том 1, а.с.148-150).

У зв`язку з відкриттям касаційного провадження по цивільній справі, яка була розглянута в першій та апеляційній інстанціях м. Дніпропетровська, ухвалою судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 13.02.2017 року по цивільній справі за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки було зупинено (том 1, а.с.153).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.02.2017 року, касаційна скарга ПАТ КБ «Приватбанк» задоволена частково, рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 16.06.2016 року в частині вирішення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (том 1 а.с.158-160).

05.10.2017 року рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29.12.2015 року в частині позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 142.1465 від 16.05.2005 року змінено в частині обґрунтування відмови у задоволенні позову (том 1 а.с.167-168).

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 18.10.2017 року було відновлено провадження по цивільній справі за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки. (том 1, а.с.176).

Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 16.03.2018 року клопотання представника банку про зупинення провадження по даній справі до розгляду касаційної скарги на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29.12.2015 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 05.10.2017 року у справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ПАТ «Акцент-Банк», ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором було залишено без задоволення, та ухвалами апеляційного суду Запорізької області від 02.05.2018 року та 30.05.2018 року апеляційні скарги представника позивача та відповідача ОСОБА_1 були залишені без задоволення, а вищевказана ухвала суду першої інстанції була залишена без змін. (том 1 а.с.254,258-259).

23.07.2018 року Постановою Верховного суду касаційну скаргу ПАТ КБ «Приватбанк» залишено без задоволення, рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29.12.2015 року та рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 05.10.2017 року залишено без змін. (том 2, ас. 59-63)

ОСОБА_1 та його представник у своїх запереченнях посилалися на відсутність у відповідача заборгованості за кредитним договором № 142.1465 від 16.05.2005 року та надали суду Висновок № 13е/13судово-економічної експертизи від 11.04.2014 р. проведеної експертом Дондик Н.Я., яка була призначена ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 14.10.2013 року.

Згідно Висновку № 13е/13 судово-економічної експертизи від 11.04.2014 р. за матеріалами цивільної справи № 2/202/406/2013 за позовом Публічного акціонерного товариства КБ «Приватбанк» до ПАТ «Акцент-Банк», ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором№ 142.1465 від 16.05.2005 року «Документально підтверджується випискою КБ «Приватбанк» за період 15.05.2005 року по 22.01.2014р. по рахунку № НОМЕР_1 та меморіальними ордерам Банку оплата Позичальником - ОСОБА_1 за період з 02.04.2007 року по 22.02.2011 року (в дол.США):погашення заборгованості по кредиту - 54453,49 (29999,07 + 24454,42); погашення відсотків поточних на рах. НОМЕР_2 - 10472,47;сплачена пеня на рах.38003865503202-24,42;сплачено на рах.22093055857933 прострочені % - 34,30;сплачено на рах.22095055716555 прострочені % - 2100,00;сплачено простроченногокредиту на рах.22075055713738 - 218,63,Всього сплачено:67303,31. Вхідний залишок по вказаній банківській виписці - 00.Вихідний залишок також - 00, тобто кредиторської чи дебіторської заборгованості Позичальника - ОСОБА_1 не має станом на 22.02.2011 року, відповідно виписки - станом на 22.01.2014 року.

Крім того, у «Розрахунку заборгованості за договором №142.1465 від 16.05.2005 року укладеного між «ПриватБанком» та клієнтом - ОСОБА_1 , станом на 06.03.2013 року» відображено сплачені суми ( Графа - КТ - по кредиту, тобто коштиодержані банком, тому що по графі - ДТ — по дебету кредитні кошти видані банком, які не підтверджені випискою банка та меморіальними ордерами банка, на загальну суму - 30413,54 дол.США.

У банківській виписці за період з 15.05.2005 р. по 22.01.2014 р. не відображені періоди, тобто немає даних за:травень,червень,липень 2007 року;квітень, травень, червень, липень 2009 року;вересень, жовтень, листопад, грудень 2009 року;січень, лютий, березень, квітень, серпень, грудень 2010 року;березень - грудень 2011 року та 2012 рік. Таким чином, неможливо документально підтвердити дані «Розрахунків заборгованості за договором №142.1465 від 16.05.2005 р., укладеним між «ПриватБанком» та клієнтом - ОСОБА_1 станом на 17.02.2012 р. та станом на 06.03.2013 р.» (том 1, а.с. 79-89).

10.08.2015 року ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя за клопотанням представника ПАТ КБ «Приватбанк» було призначено по справі судово-економічну експертизу, яку доручено Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. (том.1 а.с. 77)

19.10.2015 року ухвалою судді було задоволено клопотання судового експерта та були витребувані від Банку оригінали або належним чином завірені копії додаткових документів (том 1, а.с. 100).

Згідно Висновку № 694/695-16судово-економічної експертизи за матеріалами цивільної справи № 2/334/3/2016 (334/3037/13-ц) за позовом Публічного акціонерного товариства КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки: «В результаті проведеного дослідження встановлено, що на підставі наданих для проведення дослідження первинними документів провести розрахунок заборгованості за кредитним договором №142.1465 від 16.05.2005 за період з 16.05.2005 по 17.06.2015 та визначити розмір боргу ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_3 ) перед ПАТ КБ «Приват Банк», який утворився станом на 17.06.2015 на підставі умов вказаного кредитного договору, розрахунку заборгованості, матеріалів справи та інших документів бухгалтерського/банківського обліку (виписки з особових рахунків клієнта), тощо не надається можливим.

По другому питанню.Встановити, чи відповідає наявний в матеріалах справи розрахунок заборгованості позичальника перед банком умовам укладеного між вказаними сторонами кредитного та розрахунковим документам щодо видачі та погашення кредиту за цим договором на підставі наданих для дослідження документів не надається можливим (том 1, а.с.113-125).

11.10.2018 року у судовому засіданні був допитаний судовий експерт Машиніченко О.А, який складав висновок № 694/695-16 судово-економічної експертизи за матеріалами цивільної справи № 2/334/3/2016 (334/3037/13-ц) за позовом Публічного акціонерного товариства КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, який пояснив, що за наданими для проведення дослідження первинними документами не можливо провести розрахунок заборгованості за кредитним договором №142.1465 від 16.05.2005 за період з 16.05.2005 по 17.06.2015 та визначити розмір боргу ОСОБА_1 перед ПАТ КБ «Приватбанк», який утворився станом на 17.06.2015 року також не можливо.

В судовому засіданні представник позивача не спростував висновок судової економічної експертизи № 13е/13 судово-економічної експертизи від 11.04.2014 р. за результатами проведення якої встановлено відсутність заборгованості відповідача за кредитним договором станом на 22.02.2011 року не спростував висновок судової економічної експертизи № 694/695-16 від 31.10.2016 року проведеної експертом Машиніченко О.А. та документально не підтвердив дані розрахунки заборгованості за кредитним договором станом на 17.06.2015 року.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 11.10.2018 року було відмовлено в задоволенні клопотання представника Банку про призначення по справі повторної судово-економічної експертизи, оскільки представником не надано доказів на підтвердження того, що попередній висновок експерта № 694/695-16 від 31.10.2016 року є необґрунтованим та не зазначено, яким матеріалам справи він суперечить. (том 2 а.с.31).

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

28.03.2019 року представник позивача надіслав до суду Додатковий договір №1 від 20 листопада 2009 року до кредитного договору №142.1465 від 16.05.2005 відповідно до якого змінився вид кредиту на терміновий (пункт А. 1 додаткового договору); сума кредиту зафіксована у розмірі 19 706,54 доларів США з урахуванням 932,45 доларів США та 1000,00 гри.; термін повернення кредиту, відсотків і винагороди згідно Графіка погашення кредиту до 19 листопада 2019р.; за користування кредитом Позичальник повинен сплачувати відсотки у розмірі 18 % річних. (том 2 а.с. 113-117)

Суд враховує що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 по справі №444/9519/12 висловлено правову позицію про те, що припис абзац 2 частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Як наслідок, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України, так як в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Даний висновок наявний і в постановах Великої Палати 04.07.2018 року (справа № 14-154цс18) та 31.10.2018 року (справа №202/4494/16-ц).

Відповідно до позицій Великої Палати Верховного Суду, у випадку пред`явлення кредитором вимоги про дострокове повернення кредиту на підставі ч. 2 ст. 1050 ЦК України, кредитор втрачає право нараховувати відсотки після настання терміну повернення, який зазначений у відповідному повідомленні/претензії на адресу боржника, оскільки такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 березня 2019 року по справі № 916/4692/15.)

У частині четвертій статті 263 ЦПК України вказано про те, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд враховує, що 07.12.2012 року на адресу ОСОБА_1 була надіслана вимога щодо повернення суми кредиту за кредитним договором №142.1465 від 16.05.2005 у повному обсязі в тридцятиденний строк з дня отримання вимоги та заборгованість ОСОБА_1 відповідно до вимоги складає 9059,47 доларів США.

Станом на 17.06.2015 року ПАТ КБ «Приватбанк» зазначає, що борг ОСОБА_1 за кредитним договором № 142.1465 від 16.05.2005 року перед ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» складає 39 799,20 доларів США, що складається із заборгованості за кредитом - 17 589,98 доларів США, заборгованість за процентами - 10 290,40 доларів США, пеня у розмірі – 11 918,82 доларів США.

Таким чином, розрахунок заборгованості за кредитним договором №142.1465 від 16.05.2005 за період з 16.05.2005 по 17.06.2015 наданий ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» включає в себе вимоги щодо нарахування процентів за користування кредитом та пенею поза межами строку дії договору, який був змінений ПАТ КБ «Приватбанк» надісланою вимогою від 07.12.2012 року про дострокове повернення кредиту у повному обсязі, тому нарахування процентів за користування кредитом та пенею поза межами строку дії договорує безпідставними, та які не підтверджені документально.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язанням нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язанням одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Взаємні права і обов`язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону. У разі порушення боржником основного зобов`язанням відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

За змістом ст. 7 Закону України «Про іпотеку», за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання. Якщо вимога за основним зобов`язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов`язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов`язання.

Відповідно до ст.ст. 33, 36 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки

Способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду (статті 39 Закону) є: 1) реалізація предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів (статті 41-47 Закону); 2) продаж предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві (стаття 38 Закону).

ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»звернувся до суду із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу позивачем від власного імені цього предмета будь-якій особі - покупцеві на підставі статті 38 Закону.

Судом встановлено, що сторони в пункті 29 Іпотечного договору №315 від 20.05.2005 р. погодили іпотечне застереження, а саме визначили у договорі, спосіб задоволення вимог іпотекодержателя - звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу іпотекодержателем будь-якій особі будь-яким способом.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 29 травня 2019 року справа № 310/11024/15-ц (провадження № 14-112цс19) звернула увагу на те, що процедура продаж предмета іпотеки, передбаченастаттею 38 Закону, може бути застосована як спосіб задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки і в судовому порядку (про що суд згідно з абзацом п`ятим частини першоїстатті 39 Законумає вказати в судовому рішенні про задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки), і у позасудовому порядку (згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя).

Проте звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом встановлення у рішенні суду права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, визначеному статтею 38 Закону, можливе лише за умови, що сторони договору іпотеки не передбачили цей спосіб задоволеннявимог іпотекодержателя у договорі прозадоволення вимог іпотекодержателя або в іпотечному застереженні, яке прирівнюється до такого договору за юридичними наслідками. Якщо ж сторони договору іпотеки передбачили такий спосіб задоволення вимог іпотекодержателя у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя або в іпотечному застереженні, позовна вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом встановлення у рішенні суду права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, визначеномустаттею 38 Закону, є неналежним способом захисту.

Таким чином, ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» обрав неналежний спосіб захисту його прав іпотекодержателя, оскільки сторони передбачили в договорі іпотеки застереження, згідно з яким позивач має можливість самостійно звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу третій особі.

З урахуванням вище наведеного, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, та враховуючи той факт, що визначити заборговані сть ОСОБА_1 за кредитним договором №142.1465 від 16.05.2005 за період з 16.05.2005 по 17.06.2015 перед ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» встановити не можливо, документально не підтверджено дані розрахунки заборгованості за кредитним договором станом на 17.06.2015 року та представником позивача не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження розміру заборгованості, крім того враховуючи, щоПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» обрав неналежний спосіб захисту прав іпотекодержателя, суд дійшов висновку, що позов АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає задоволенню.

Також не підлягають задоволенню і позовні вимоги щодо стягнення суми сплаченого судового збору, відповідно до ст.141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 18, 76, 81, 83, 89, 141, 206, 247, 258, 259, 263-265, 268, п. 9 п.1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України, ст. ст. 256-259, 261, 509, 526, 527, 530, 549-551, 610-612, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки -відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення буде складено 08.11.2019.

Суддя: Баруліна Т. Є.