Рішення № 85577239, 07.11.2019, Василівський районний суд Запорізької області

Справа № 331/896/19

Провадження № 2/311/650/2019

07.11.2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

07 листопада 2019 року м. Василівка

Василівський районний суд Запорізької області в складі:

головуючого судді Задорожка Д.А.

за участі секретаря судового засідання Листопад В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Василівка в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості з урахуванням індексу інфляції, пені та 3% річних,

В С Т А Н О В И В :

До Василівського районного суду надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості з урахуванням індексу інфляції, пені та 3% річних, який мотивовано наступним.

07 червня 2012 року біля села Кам`янське Василівського району Запорізької області, рухаючись автодорогою Харків-Сімферополь, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем, створив аварійно небезпечну ситуацію для руху іншим учасникам дорожнього руху, внаслідок чого сталась дорожньо-транспортна пригода (надалі ДТП) між автомобілем, яким він керував та який належав йому на праві приватної власності, та маршрутним таксі «Бердянськ-Запоріжжя».

В результаті дорожньо-транспортної пригоди, позивач отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої травми живота з розривом селезінки, яка супроводжувалась внутрішньочеревною кровотечею, грудної клітки з переломами 4,5 ребер зліва по пахвовій лінії і перелому 6 ребра справа по пахвовій лінії кісткових уламків, забій правого плечового суглоба з частковим відривом акроміального кінця ключиці (дистальної її частини) без зміщення кісткових фрагментів, з наявністю обширних саден і ран на правому плечі і передпліччі з дефектом м`яких тканин, забою головного мозку з наявністю скальпованої рани волосистої частини голови справа в лобно-тім`яної області.

За даними обставинами СВ Василівського РВ УМВС України в Запорізької області було відкрите кримінальне провадження з правовою кваліфікацією ч.2 ст.286 КК України.

09 січня 2013 року позивачем було подано позов до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

05 червня 2013 року Василівським районним судом Запорізької області було оголошено вирок у справі № 1/311/343/2013, яким ОСОБА_2 було визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК та частково задоволено цивільний позов позивача до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, яким з ОСОБА_2 на його користь було стягнуто шкоду заподіяну у зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою у розмірі 80 000,00 гривень (вісімдесят тисяч гривень).

Позивач вказує, що відповідач, якого визнано винним у заподіяні шкоди, уникає матеріальної відповідальності.

За зверненням позивача було відкрите виконавче провадження з виконання вищевказаного рішення суду, однак у зв`язку з ухиленням ОСОБА_2 від виконання своїх зобов`язань, виконавче провадження закривалось. 14 листопада 2017 року за клопотанням позивача виконавче провадження знову було відкрите.

ОСОБА_1 наголошує, що, починаючи з дня винесення судового рішення і до дня звернення до суду з даним позовом, ОСОБА_2 ухиляється від виконання судового рішення та заборгованість не сплачує. Станом на 09 жовтня 2018 року заборгованість за вказаним виконавчим провадженням не погашена, підтвердження щодо виконання ОСОБА_2 рішення суду відсутні.

Позивач вказує, що у зв`язку з викладеним виникла заборгованість з дня винесення судового рішення по теперішній час в розмірі 80 000,00 грн.

За час примусового виконання вироку суду в частині часткового задоволення цивільного позову, за виконавчим провадженням ВП № 55028924, яке проводиться Комунарським відділом державної виконавчої служби міста Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області, відповідачем не було здійснено жодної виплати.

Позивач зазначає, що ним неодноразово вживалися заходи для виконання відповідачем зобов`язання, але всі вони були марними.

ОСОБА_1 , вказав, що розмір 3 % річних за період прострочення у зв`язку з невиконанням судового рішення про стягнення грошових коштів, відповідно до положень ст.. 625 ЦК України, становить 10 297 грн., а сума інфляційних втрат становить 91 551 грн. 47 коп.

Діями відповідача позивачу також було завдано немайнових втрат, завданих моральними та фізичними стражданнями, які спричинили негативні зміни у його житті, переживання та спогади, насторогу, тривогу, емоційні та тілесні реакції при згадуванні; важкість виконання повсякденних обов`язків; фіксованість уваги на проблемі одужання та реабілітації; переживання фізичних незручностей; тимчасову відірваність від активного соціального життя; знижений та нестійкий настрій, порушення сну, неприємні сновидіння; емоційну напругу, дратівливість; неможливість відновлення роботи внутрішнього органу (селезінки), в результаті її втрати у ДТП.

Позивач вимушений постійно звертатися до лікарів у зв`язку зі станом свого здоров`я, оскільки відсутність внутрішнього органу йому постійну біль та страждання.

З огляду на вказане, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь заборгованість за виконавчим листом ВП №43746374 в розмірі 80 000.00 грн., 3% річних в розмірі 10 297,00 грн., інфляційні витрати в розмірі 91 551,00 грн. та моральну шкоду в розмірі 200 000,00 грн.

В судове засідання позивач не з`явився, але надав суду заяву з проханням розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, проти заочного розгляду справи судом не заперечував.

В судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений своєчасно та у встановленому законом порядку, заперечень проти позову суду не надав.

Суд, згідно ст.ст.128, 223, 280 ЦПК України, вважає можливим розглянути справу та ухвалити заочне рішення за відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно вимог ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ст.80 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1); докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі (частина 5).

Відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України.

Згідно із п.3 ч.2 ЦК України однією з підстав виникнення зобов`язань є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно з ч.5 ст.11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (частина 1); боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2).

Відшкодування заподіяної злочином майнової та моральної шкоди є грошовим зобов`язанням, що узгоджується з правовою позицією висловленою колегією суддів Судової палати у цивільних справах Верховного суду України у постанові від 01.10.2014 у справі № 6-113 цс-14.

Судом встановлено, що 05 червня 2013 року Василівським районним судом Запорізької області було винесено вирок у справі № 1/311/343/2013, яким ОСОБА_2 було визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК та частково задоволено цивільний позов позивача ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, яким з ОСОБА_2 на його користь було стягнуто шкоду заподіяну у зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою у розмірі 80 000,00 гривень (вісімдесят тисяч гривень). Вирок набрав законної сили 21 жовтня 2013 року. (а.с.13-17).

13 червня 2014 року Василівським районним судом Запорізької області видано за вказаним рішенням виконавчий лист про стягнення з відповідача на користь позивача 80 000 грн. (а.с. 72).

Відповідно до матеріалів виконавчого провадження ВП №55028924 Комунарського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя (а.с.69-125), 14 листопада 2017 року державним виконавцем Комунарського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Лавровою К.А. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (а.с.75) за виконавчим листом №1/311/43/2013, виданим Василівським районним судом Запорізької області (а.с.22). В межах виконавчого провадження на теперішній час проводяться виконавчі дії. Заборгованість за виконавчим листом відповідачем не погашена.

З огляду на викладене, суд вважає, що невиконанням відповідачем ОСОБА_2 рішення суду в частині відшкодування завданої позивачу ОСОБА_1 шкоди, порушуються права останнього на своєчасну, належну та справедливу компенсацію завданої шкоди, а тому су приходить до висновку про необхідність захисту прав позивача.

При цьому суд звертає увагу на наступне.

Судом встановлено, що розмір заборгованості відповідача перед позивачем ОСОБА_1 за виконавчим листом становить 80 000 грн.

Правовий механізм, спрямований на захист прав та інтересів кредитора в грошовому зобов`язанні, визначений положеннями статті 625 ЦК України.

Заявляючи вимоги про стягнення з відповідача на свою користь суми боргу, яка стягується з відповідача в порядку виконання судового рішення, позивачем не враховано, що вказана сума вже стягнута вироком суду в частині вирішення цивільного позову, а задоволення позову в цій частині (стягнення 80 000 грн.) буде фактично подвійним стягненням з відповідача ОСОБА_2 завданої кримінальним правопорушенням шкоди та суперечитиме вже винесеному судовому рішенню в цій частині.

З огляду на викладене, в цій частині цивільний позов задоволенню не підлягає в зв`язку з безпідставністю заявлених позовних вимог.

Одночасно з цим, суд вважає необхідним стягнути з відповідача ОСОБА_2 , у зв`язку з невиконанням ним судового рішення про стягнення грошових коштів, відповідно до положень ст.. 625 ЦК України, суму 3 % річних за період прострочення, яка згідно наданих позивачем розрахунків та не спростованих відповідачем власними контрозрахунками, становить 10 297 грн. та суму інфляційних втрат, яка згідно наданих позивачем розрахунків та не спростованих відповідачем власними контрозрахунками становить 91 551 грн. 47 коп.

Щодо вирішення позову в частині стягнення моральної шкоди суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до пункту 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

При вирішенні цивільного позову в частині стягнення моральної шкоди, суд виходить із характеру, обсягу та тривалості страждань, які поніс позивач внаслідок протиправних дій ОСОБА_2 , які виразилися в його душевних стражданнях, яких він зазнав у зв`язку з тривалим невиконанням судового рішення та його морально-психологічних переживаннях, пов`язаних з позбавленням можливості вести нормальне повноцінне існування, а також змінами в його нормальному ритмі життя.

В зв`язку з цим, виходячи з глибини, тривалості та обсягу фізичних та душевних страждань позивача, з врахуванням принципів розумності та справедливості, суд вважає необхідним позовні вимоги позивача задовольнити частково та стягнути на його користь з ОСОБА_2 20 000 грн. в якості відшкодування за завдану моральну шкоду.

Долю судових витрат суд вирішує відповідно до положень статті 141 ЦПК України та приймаючи до уваги, що позивач звільнений від сплати судового збору, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь держави 768 грн. 40 коп.

Керуючись ст.ст. 12, 77, 80, 263-268 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості з урахуванням індексу інфляції, пені та 3% річних, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 , знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 % річних в розмірі 10 297,00 грн., інфляційні витрати в розмірі 91 551,00 грн. та моральну шкоду в розмірі 20 000,00 грн., на загальну суму 121 848 (сто двадцять одна тисяча вісімсот сорок вісім) грн. 00 коп.

В задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь держави судові витрати в розмірі 768 грн. 40 коп.(судовий збір сплачувати на користь держави, розрахунковий рахунок № НОМЕР_3 , отримувач коштів – ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код отримувача за ЄДРПОУ 37993783 (п.5), банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, код класифікації доходів бюджету - 22030106).

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду через Василівський районний суд Запорізької області (згідно п.п.15.5 п.15 Розділу ХІІI Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 12 листопада 2019 року.

Суддя Василівського районного суду

Запорізької області Д.А. Задорожко