Ухвала суду № 85572785, 05.11.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

05 листопада 2019 року м. Київ № 826/13413/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Келеберди В.І., за участю секретаря судового засідання Перегудової Ю.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання Міністерства охорони здоров`я України про скасування заходів забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Міністерства охорони здоров`я України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Одеський національний медичний університет, ОСОБА_3 про визнання відсутньою компетенцію, визнання протиправними дій та скасування наказу №34-о від 17.07.2018 року в частині,

за участю:

представника заявника: Дяк Ю.М.

представника позивача: Клян А.Ф.

третя особа: ОСОБА_3

представник третьої особи: Євфімішин П.В.

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва перебуває справа за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до Міністерства охорони здоров`я України, треті особи - Одеський національний медичний університет, ОСОБА_3 про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування пункту 2 Наказу МОЗ України від 17 липня 2018 року № 34-о «Про звільнення ОСОБА_4 », встановлення відсутності компетенції (повноважень), визнання протиправним та скасування Наказу МОЗ України «Про деякі питання управління Одеським національним медичним університетом» № 1638 від 07 вересня 2018 року.

Ухвалою суду від 29.08.2018 року задоволено частково заяви ОСОБА_2 (в особі його представника Желдак Олексія Олексійовича ) та ОСОБА_1 щодо забезпечення позову, зупинено дію пункту 2 наказу Міністерства охорони здоров`я України від 17 липня 2018 року № 34-о «Про звільнення ОСОБА_4 » щодо покладення виконання обов`язків ректора Одеського національного медичного університету на завідувача кафедри психології Одеського національного медичного університету ОСОБА_3 , з 18 липня 2018 року й до призначення ректора у встановленому законодавством порядку; заборонено Міністерству охорони здоров`я України призначати виконуючого обов`язки ректора Одеського національного медичного університету та вчиняти будь-які інші дії щодо покладення обов`язків ректора Одеського національного медичного університету на будь-яку особу, окрім випадків, визначених положеннями Закону України «Про вищу освіту».

Ухвалою суду від 27.09.2018 року заяву ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову задоволено, зупинено дію наказу Міністерства охорони здоров`я України «Про деякі питання управління Одеським національним медичним університетом» від 07 вересня 2018 року №1638.

30 жовтня 2019 року Міністерством охорони здоров`я України подано до суду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, в яких просить скасувати заходи забезпечення позову, вжитих ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.08.2018 року та від 27.09.2018 року.

Дані клопотання обґрунтовані тим, що заява про забезпечення позову не містить беззаперечних доказів та мотивів, за якими позивачі вважають, що захист їх прав, свобод та інтересів буде неможливим без вжиття відповідних заходів і для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також не вказано у чому полягає значимість таких зусиль і наскільки значні витрати будуть позивачем при цьому понесені.

Зазначає, що МОЗ України має законне право визначати особу, на яку будуть покладатися обов`язки ректора університету відповідно до пп.1 п. 1 Розділу ІІІ Статуту Одеського національного медичного університету, затвердженого наказом МОЗ України від 18.08.2016 року №863, відповідно до якого МОЗ України призначає виконувача ректора Університету з числа штатних науково-педагогічних працівників Університету відповідно до законодавства України та цього Статуту. Так, відсутність керівника/особи, що виконує обов`язки керівника, що призначений у законному порядку призводить до зриву навчального процесу, виникнення заборгованості із заробітної плати перед працівниками, незабезпечення виконання навчальних програм, порушення зобов`язань університету перед третіми особами, а також соціального резонансу у суспільстві.

Крім того, заявник наголошує, що заходи забезпечення позову мають вживатися лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами, не повинні порушувати права та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками справи, натомість вжитті заходи забезпечення позову фактично заблокували роботу Одеського національного медичного університету.

У судовому засіданні 05.11.2019 року, представник заявника підтримала заявлені клопотання та наголосила на необхідності скасування заходів забезпечення позову, представник позивача заперечував проти задоволення даних клопотань. Судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд, за наслідком розгляду клопотань про скасування заходів забезпечення позову, вважає, що вони є необґрунтованим та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої - п`ятої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. Клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п`яти днів з дня надходження його до суду. За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, поставляється ухвала. Ухвала про скасування заходів забезпечення позову або про відмову у скасуванні забезпечення позову може бути оскаржено. Відмова у скасуванні забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню з таким самим клопотанням при появі нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування забезпечення позову.

Доцільність такого скасування вжитих заходів забезпечення позову заявником мотивовано наступним.

Згідно тверджень заявника, наявність ухвал про забезпечення позову позбавляє Міністерство охорони здоров`я України можливості призначити виконуючого обов`язки ректора Одеського національного медичного університету, в наслідок чого відсутній кошторис та працівники університету не отримують заробітну плату, студентам не виплачується стипендія, не використовуються інші видатки передбачені державним бюджетом на утримання університету.

Разом із тим, у судовому засідання представник заявника не змогла пояснити залежність між затвердженням Міністерством охорони здоров`я України кошторису для університету та призначенням ректора Одеського національного медичного університету, не навела обґрунтованих причин неможливості затвердження такого кошторису та розподілу державних коштів.

При цьому, заявником не було надано вимог, приписів чи інших розпорядчих документів уповноважених органів, які забороняють чи перешкоджають Міністерству охорони здоров`я України затверджувати відповідний кошторис до переобрання ректора університету та вирішення усіх пов`язаних з цим процесом питань.

Судом встановлено, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2018 року ухвалу Окружного адміністративного суду від 29.08.2018 року залишено без змін, а постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2018 року ухвалу Окружного адміністративного суду від 27.09.2018 року залишено без змін, тобто правомірність та обґрунтованість ухвал про забезпечення позову від 29.08.2018 року та від 27.09.2018 року підтверджена в установленому порядку, останні набрали законної сили та є чинними.

Крім того, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2018 року залишено без змін ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 вересня 2018 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання по скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою 29.08.2018 року.

Таким чином вбачається, що обставини, які на думку заявника є підставою для скасування заходів забезпечення позову, вже були предметом дослідження судом першої та апеляційної інстанції, їм надано належну правову оцінку. Ухвали суду як про забезпечення позову так і про відмову у скасуванні заходів забезпечення позову також були оцінені судом апеляційної інстанції, визнанні обґрунтованими та такими, що прийняті у відповідності до норм чинного законодавства, із правильним застосуванням норм процесуального законодавства.

Суд наголошує, що доводи заявника викладені у клопотаннях про скасування заходів забезпечення позову не містять обґрунтованих підстав для прийняття такого процесуального рішення, а зводяться фактично до незгоди Міністерства охорони здоров`я України з ухвалами суду від 29.08.2018 року та від 27.09.2018 року, що може бути підставою для їх оскарження в апеляційному порядку, однак не може бути підставою для скасування вжитих заходів.

Разом із тим, суд вказує, що захід, підставою для застосування якого слугувала ч. 2 ст. 150 КАС України, є інститутом попереднього та тимчасового розгляду, який передбачає лише встановлення очевидних ознак протиправності, а ніяким чином не встановлює саму протиправність рішень, які є предметом розгляду у даній справі.

Суд застосовуючи захід забезпечення, однією з вимог якого є можливе порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду з позовом щодо такого рішення, вказав, що бере до уваги саме твердження заявника щодо можливості завдання значної шкоди останньому, оскільки дія оскаржуваного наказу та вчинення відповідних дій на його виконання, вказує на можливість істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду у майбутньому.

Суд наголошує, основною метою і завданням такого правового інституту, як забезпечення позову - є заходи для збереження правового становища з метою забезпечення можливості у майбутньому захисту права особи, яка звернулась до суду за захистом такого права.

З урахуванням викладених обставин, керуючись приписами статей 150, 157, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні клопотань Міністерства охорони здоров`я України про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.08.2018 року та від 27.09.2018 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та в строки, передбачені статями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 11.11.2019 року.

Суддя В.І. Келеберда