Ухвала суду № 85572745, 12.11.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

12 листопада 2019 року справа №826/3985/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кузьменка В.А., суддів Арсірія Р.О., Огурцова О.П., розглянувши у письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України та встановлення судового контролю в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративній справі

за позовом1. ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач 1, ОСОБА_1 ) 2. ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач 2, ОСОБА_2 )доДержавної служби з питань геодезії, картографії та кадастру України (далі по тексту - відповідач, Держегеокадастр)провизнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити діїВ С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач 1, ОСОБА_1 ) та ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач 2, ОСОБА_2 ) звернулись до суду із адміністративним позовом до Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру України (далі по тексту - відповідач, Держегеокадастр України), в якому просили: 1) визнати, що відповідач порушив конституційні права позивачів на отримання обґрунтованої відповіді (достовірної і повної інформації), які гарантовані статтями 32, 34 і 40 Конституції України і статтею 8 Конвенції; 2) визнати, що відповідач не діяв обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, оскільки не вчинив дій щодо перевірки земельно-кадастрових документів земельних ділянок позивачів згідно інформації, представленої у їх заявах №01/06 від 24 червня 2016 року і №02/08 від 07 серпня 2016 року, та надав неповну і суперечливу інформацію; 3) визнати, що тривалі протиправні дії структурних підрозділів і керівництва відповідача, які унеможливлюють позивачам мирне володіння і розпорядження своєю землею, мають ознаки їх дискримінації за майновим станом, що є порушенням їх прав і свобод, гарантованих статтею 24 Конституції України, статтею 14 Конвенції і статтею 1 Протоколу №12 до Конвенції; 4) встановити чинність: державного акта на земельну ділянку площею 0,1000 га з кадастровим номером 4610137200:06:002:0001, надану для обслуговування житлового будинку (власники гр. ОСОБА_1 , гр. ОСОБА_2 ), зареєстрованого 17 травня 2005 року у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №01:05:438:00939; державного акта на земельну ділянку площею 0,1123 га з кадастровим номером 4610137200:06:002:0003, надану для ведення садівництва (власник гр. ОСОБА_1 ), зареєстрованого 15 січня 2003 року у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №1147; державного акта на земельну ділянку площею 0,1124 га з кадастровим номером 4610137200:06:002:0009 надану для ведення садівництва (власник гр. ОСОБА_2 ), зареєстрованого 09 вересня 2004 року у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №01:04:438:00852; 5) зобов`язати відповідача провести перевірку (з використанням незалежного структурного підрозділу) наявних у Відділі Держгеокадастру у міста Львові земельно-кадастрових документів земельних ділянок, що розташовані в межах АДРЕСА_1 , за результатами якої: підтвердити або обґрунтовано заперечити наявність документів (Державних актів, Поземельних книг тощо; зареєстрованих або не зареєстрованих у Державному земельному кадастрі) щодо земельної ділянки/ділянок з адресою місцезнаходження АДРЕСА_1 , координати якої / яких відрізняються від координат земельних ділянок з кадастровими номерами 4610137200: 06:002: 0001, 4610137200: 06:002: 0002, 4610137200:06:002: 0003, 4610137200:06: 002 :0004 , 4610137200: 06 : 002 :0009 , земельно-кадастрові дані яких представлені у листі відповідача №К0-3717/0-0.21-2690/6-16 від 20 липня 2016 року та відповідають державним актам, додаткам (14-17, 19, 22); підтвердити або обґрунтовано заперечити наявність документів (Державних актів, Поземельних книг тощо; зареєстрованих або не зареєстрованих у Державному земельному кадастрі) щодо земельної ділянки/ділянок з адресою місцезнаходження АДРЕСА_1 або АДРЕСА_1, координати якої/яких накладаються або співпадають з координатами земельних ділянок з кадастровими номерами 4610137200: 06: 002:0001, 4610137200:06 :002 :0002, 4610137200: 06:002: 0003, 4610137200 :06 : 002:0004, 4610137200:06:002:0009, адресою місцезнаходження яких є АДРЕСА_1 ; результати перевірки з відповідним обґрунтуванням (зазначенням підстав реєстрації і наданням копій відповідних документів у випадку виявлення ділянок із вказаними ознаками) вислати позивачам рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 травня 2018 року закрито провадження в адміністративній справі №826/3985/17 в частині позовних вимог про встановлення чинності: державного акта на земельну ділянку площею 0,1000 га з кадастровим номером 4610137200:06:002:0001, надану для обслуговування житлового будинку (власники гр. ОСОБА_1 , гр. ОСОБА_2 ), зареєстрованого 17 травня 2005 року у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №01:05:438:00939; державного акта на земельну ділянку площею 0,1123 га з кадастровим номером 4610137200:06:002:0003, надану для ведення садівництва (власник гр. ОСОБА_1 ), зареєстрованого 15 січня 2003 року у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №1147; державного акта на земельну ділянку площею 0,1124 га з кадастровим номером 4610137200:06:002:0009 надану для ведення садівництва (власник гр. ОСОБА_2 ), зареєстрованого 09 вересня 2004 року у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №01:04:438:00852.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 травня 2018 року у справі №826/3985/17, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2018 року, адміністративний позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково, визнано протиправними дії Держгеокадастру, які виразилися у наданні неповної відповіді на заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 24 червня 2016 року №01/06, 07 серпня 2016 року №02/08 та від 19 вересня 2016 року №01/09; зобов`язано Держгеокадастр повторно розглянути заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 24 червня 2016 року №01/06, 07 серпня 2016 року №02/08 та від 19 вересня 2016 року №01/09 та надати на них обґрунтовані та повні відповіді з урахуванням висновків суду; в іншій частині адміністративного позову відмовлено.

На виконання рішення від 22 травня 2018 року Окружний адміністративний суд міста Києва 25 вересня 2019 року видав позивачам виконавчі листи.

До суду надійшла заява ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у якій просять: 1) визнати протиправними дії відповідача щодо невиконання ним рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 травня 2018 року у справі №826/3985/17; 2) зобов`язати відповідача виконати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 травня 2018 року у справі №826/3985/17 в повному обсязі, а також надати позивачам обґрунтовані та повні відповіді по інших питаннях їх заяви-скарги від 18 січня 2019 року №01/01; 3) задовольнити заяву позивачів від 27 лютого 2019 року про встановлення судового контролю за виконанням рішення від 22 травня 2018 року у справі №826/3985/17; 4) задовольнити клопотання позивачів від 27 лютого 2019 року про звільнення від сплати судового збору.

Відповідно до частини п`ятої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви.

Заяву позивача призначено до судового розгляду на 23 жовтня 2019 року; у судове засідання представники учасників справи не прибули, у зв`язку із чим на підставі частини дев`ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив продовжити розгляд заяви у письмовому провадженні.

Розглянувши заяву позивача про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень - відповідача в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України та встановлення судового контролю в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд звертає увагу на наступне.

Стаття 1291 Конституції України встановлює, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі по тексту - Конвенція) визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.

Отже, для цілей статті 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України"), якими встановлено порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується зі змістом статті 1291 Конституції України.

Таким чином, особа, якій належить виконати рішення суду, що набрало законної сили, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання у чіткій відповідності до висновків суду, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечитиме принципу верховенства права.

Конституційний Суд України у рішенні від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 у справі про розгляд судом окремих постанов слідчого та прокурора зауважив, що "правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах".

У рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.

Частина перша статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Виходячи із наведених норм права, досліджуючи правомірність дій відповідача на виконання рішення суду, необхідно встановити факт виконання/невиконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 травня 2018 року.

Як встановлено вище, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 травня 2018 року зобов`язано Держгеокадастр повторно розглянути заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 24 червня 2016 року №01/06, 07 серпня 2016 року №02/08 та від 19 вересня 2016 року №01/09 та надати на них обґрунтовані та повні відповіді з урахуванням висновків суду.

При цьому у рішенні Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 травня 2018 року суд дійшов наступних висновків: "Матеріали справи підтверджують та не спростовано відповідачем жодними засобами доказування, що лист відповідача від 20 липня 2016 року на заяву позивачів від 24 червня 2016 року №01/06 не містить вичерпної відповіді на питання №3 заяви стосовно підстав втрати чинності державного акту на право власності на земельну ділянку від 09 вересня 2004 року на земельну ділянку площею 0,1124 га з кадастровим номером 4610137200:06:002:0009, про що зазначено у листі відповідача від 20 липня 2016 року.

Лист відповідача від 20 липня 2016 року не містить причин не внесення даних про земельні ділянки позивачів, перелічені у заяві від 24 червня 2016 року №01/06, станом на 20 червня 2016 року до публічної електронної кадастрової карти України, а містить лише констатування факту внесення такої інформації станом на день формування відповіді на заяву від 24 червня 2016 року №01/06, що свідчить про неповну відповідь на питання №5-№8 заяви позивачів від 24 червня 2016 року №01/06.

Окрім того, лист відповідача від 07 вересня 2016 року на заяву позивачів від 07 серпня 2016 року №02/08 також не містить повних відповідей на усі викладені у заяві питання позивачів та належного обґрунтування відсутності відповідей на усі питання.

Так, лист відповідача від 07 вересня 2016 року не містить відповіді на питання №2 заяви від 07 серпня 2016 року.

У заяві від 07 серпня 2016 року №02/08 позивачі зазначали та звертали увагу відповідача на те, що у листі відповідача від 20 липня 2016 року №КО-3717/0-0.21-2690/6-16 стосовно однієї із земельних ділянок позивачів зазначено, що "...площею 0,1124 га з кадастровим номером 4610137200:06:002:0009, надану для ведення садівництва відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку (втратив чинність), зареєстрованого 09.09.2004 у Книзі записів ... , виданого на підставі договору дарування земельної ділянки від 13.12.2003 серії ВВА № 381769 та ухвали Львівської міської ради №102 від 31.10.2002 взамін державних актів на право власності на земельну ділянку, зареєстрованих за №№1146 та 1148 (колишній власник гр. ОСОБА_2 ).".

Підстави втрати чинності вищезазначеного державного акту від 09 вересня 2004 року у листі від 20 липня 2016 року відсутні, як наслідок, позивачі в заяві від 07 серпня 2016 року №02/08 просили, серед іншого, підтвердити факт втрати чинності Державного акта права власності на земельну ділянку 0,1124 га (власник гр. ОСОБА_2 ) із кадастровим номером 4610137200:06:002: 0009 , зареєстрованого 09 вересня 2004 року у відповідній Книзі записів та повідомити позивачам правові підстави втрати чинності вищезазначеного акта із зазначенням всіх необхідних реквізитів наявних у таких випадках документів.

Проте, лист відповідача від 07 вересня 2016 року не містить відповіді на вищезазначене питання №2 заяви позивачів від 07 серпня 2016 року №02/08.

Окрім того, у листі відповідача від 07 вересня 2016 року без належного обґрунтування міститься інформація протилежна інформації, яка містилася у листі відповідача від 20 липня 2016 року, а саме зазначено про чинність вищезазначеного державного акта від 09 вересня 2004 року, без належного обґрунтування зазначення у двох листах протилежної за змістом інформації.

Лист відповідача від 07 вересня 2016 року не містить також повної відповіді на питання №3 заяви позивачів від 07 серпня 2016 року №02/08, а зазначено лише, що в листі від 20 липня 2016 року надані відомості про земельні ділянки, які подавались Відділом Держгеокадастру у м. Львові до Державної податкової інспекції у м. Львові, зокрема, про їх площі та цільове призначення.

Проте, в листі відповідача від 20 липня 2016 року у відповідь на аналогічне питання заяви позивачів від 24 червня 2016 року №01/06 зазначено, що до податкового органу інформація надавалася Відділом Держгеокадастру у м. Львові протягом 2003-2014 років з періодичністю раз у півроку.

Отже, позивачі не отримали від відповідача повної відповіді на питання №3 заяви від 07 серпня 2016 року №02/08 без належного обґрунтування відсутності відповіді на питання №3.

В листі відповідача від 07 вересня 2016 року відсутня відповідь на питання №4 заяви позивачів від 07 серпня 2016 року №02/08, а міститься лише пропозиція позивачам скористатися офіційним веб-сайтом Держегеокадастру за відповідним посиланням.

Судом встановлено, що листи відповідача від 20 липня 2016 року, 07 вересня 2016 року та 20 жовтня 2016 року також не містять інформації про проведення перевірок, про які просили позивачі в своїх заявах від 24 червня 2016 року, 07 вересня 2016 року та 19 вересня 2016 року, або обґрунтування відсутності необхідності в проведенні таких перевірок.

Окрім того, матеріали справи підтверджують, що згідно повідомлення про вручення заява позивачів від 07 серпня 2016 року №02/08 отримана відповідачем 10 серпня 2016 року.

Проте, відповідь на заяву від 07 серпня 2016 року №02/08 направлена позивачам лише 14 вересня 2016 року, що свідчить про порушення відповідачем норм Закону України "про звернення громадян" щодо строків надання відповіді на заяву громадян.

З аналізу вищезазначених норм чинного законодавства, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до висновку, що відповідачем під час надання відповідей на заяви позивачів від 24 червня 2016 року, 07 серпня 2016 року та 19 вересня 2016 року порушено норми чинного законодавства в частині надання повної та достовірної інформації за заявами громадян та норми законодавства щодо строків розгляду заяв громадян".

У свою чергу, 25 березня 2019 року відповідачем подано звіт про виконання рішення суду, у якому повідомлено, що відповідач у добровільному порядку виконав рішення суду та направив позивачу належним чином обґрунтовані відповіді на поставлені запитання, а також надано копії листів, якими позивачу надавались відповіді на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 травня 2018 року.

Отже, з урахуванням висновків та резолютивної частини рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 травня 2018 року вбачається, що Держгеокадастр повинен повторно розглянути заяви позивачів від 24 червня 2016 року №01/06, від 07 серпня 2016 року №02/08 та від 19 вересня 2016 року №01/09, надавши на них обґрунтовані та повні відповіді з урахуванням висновків суду.

Проте, як свідчать наявні у справі докази, на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 травня 2018 року відповідачем надіслано позивачам листи від 27 грудня 2018 року №31-28-0.21-13487/2-18, №31-28-0.21-13488/2-18 та №31-28-0.21-13489/2-18, зі змісту яких вбачається що інформація, яка у них міститься є ідентичною тій, що зазначена в листах Держгеокадастру від 20 липня 2016 року №КО-3717/0-0.21-2690/6-16 та від 07 вересня 2016 року №Х-3717/1-0.21-3216/6-16, за наслідками первісного розгляду заяв позивачів від 24 червня 2016 року №01/06, від 07 серпня 2016 року №02/08 та від 19 вересня 2016 року №01/09.

Наведене свідчить, що зміст листів Держгеокадастру від 27 грудня 2018 року №31-28-0.21-13487/2-18, №31-28-0.21-13488/2-18 та №31-28-0.21-13489/2-18 не узгоджується із висновками рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 травня 2018 року та суперечить змісту його резолютивної частини, оскільки не містить обґрунтованих та повних відповідей з урахуванням висновків суду, а тому вказані листи не можуть вважатись виконанням рішення суду.

Частина перша статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Таким чином, дії Держгеокадастру щодо невиконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 травня 2018 року у справі №826/3985/17 порушують вимоги щодо обов`язкового виконання судових рішень, зокрема статті 1291 Конституції України, статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, статті 6 Конвенції, а тому є протиправними.

Як передбачено у частині шостій статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, за наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Так, відповідно до частин першої, п`ятої статті 249 Кодексу адміністративного судочинства України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання.

Таким чином, Держгеокадастр має вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону, а саме виконати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 травня 2018 року, та повідомити суд про вжиті заходи у 10-денний термін з дня набрання даною ухвалою законної сили.

З огляду на зазначене, заява ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , подана в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, в частині визнання протиправними дій відповідача щодо невиконання ним рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 травня 2018 року у справі №826/3985/17 та зобов`язання відповідача виконати вказане рішення суду в повному обсязі, підлягає задоволенню.

У свою чергу, заява позивачів в частині зобов`язання відповідача надати обґрунтовані та повні відповіді по інших питаннях їх заяви-скарги від 18 січня 2019 року №01/01, задоволенню не підлягає, оскільки вказана заява-скарга не була предметом розгляду справи №826/3985/17, а тому такі вимоги не можуть бути розглянуті в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України.

Що стосується вимоги про встановлення судового контролю за виконанням рішення від 22 травня 2018 року у справі №826/3985/17, суд звертає увагу на наступне.

Згідно з частиною першою статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

У зв`язку з тим, що дане рішення вимагає від Держгеокадастру вчинення певних дій, суд вважає за можливе встановити для суб`єкта владних повноважень - відповідача строк для подання звіту про виконання даного рішення у десять днів з дня набрання даною ухвалою законної сили.

В частині клопотання позивачів про звільнення від сплати судового збору, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини першої статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Частиною першою статті 8 Закону України "Про судовий збір" визначено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Згідно частини другої статті 8 Закону України "Про судовий збір" суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Так, позивачами зазначено про неможливість сплати судового збору у зв`язку зі скрутним матеріальним становищем, на підтвердження чого надано копії наступних документів: довідки про місце проживання позивачів і склад їх сім`ї; податкових декларацій про майновий стан і доходи позивачів за 2018 рік; сторінок трудових книжок позивачів, із відомостями про останнє місце працевлаштування; відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків.

Враховуючи викладене, з метою забезпечення права на судовий захист, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає за необхідне задовольнити клопотання позивачів та звільнити позивачів від сплати судового збору за подану заяву.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 133, 139, 248, 249, 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

У Х В А Л И В :

1. Заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру України щодо невиконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 травня 2018 року у справі №826/3985/17.

3. Повідомити Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру України про необхідність вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону, а саме виконати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 травня 2018 року.

4. Зобов`язати Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру України повідомити Окружний адміністративний суд міста Києва про вжиті заходи у 10-денний термін з дня набрання даною ухвалою законної сили.

5. Встановити Державній службі з питань геодезії, картографії та кадастру України строк у десять днів з дня набрання даною ухвалою законної сили для подання звіту про виконання рішення.

6. Попередити Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру України про можливість застосування заходів, передбачених частиною другою статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України.

7. Звільнити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від сплати судового збору за подану заяву.

8. В іншій частині заяви відмовити.

Згідно з частиною другою статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала, постановлена судом під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Головуючий суддя В.А. Кузьменко

Судді Р.О. Арсірій

О.П. Огурцов