Ухвала суду № 85572695, 12.11.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

1/740

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

12 листопада 2019 року м. Київ № 640/21652/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши матеріали позовної заяви та додані до неї документи

ОСОБА_1

до Державної податкової служби України

про скасування наказу, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ :

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач), адреса: АДРЕСА_1 до Державної податкової служби України (надалі - відповідач), адреса: 04053, місто Київ, Львівська площа, будинок 8, в якій позивач просить

- наказ Голови ДПА в Харківській області №550-о від 09 жовтня 2008 року скасувати на підставі невідповідності його діючому законодавству та Конституції України;

- зобов`язати Державну податкову службу України видати інший наказ про звільнення позивача, виконуючи правила про недопустимість звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності та змінити формулювання причини звільнення і привести його у відповідність з чинним законодавством про працю та Положенням;

- зобов`язати Головне управління ДПС в Харківській області, у відповідності до КЗоТ України та Положення провести з позивачем розрахунок після його звільнення.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 4 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

Так, зі змісту позовних вимог вбачається, що позивачем заявлені позовні вимоги до Державної податкової служби України та Головного управління ДПС у Харківській області, проте, відповідачем у позовній заяві визначено лише Державну податкову службу України.

Тобто, позивачу необхідно конкретизувати коло відповідачів, які, на його думку, мають відповідати за позовом, або конкретизувати заявлені позовні вимоги в частині, до кого саме вони пред`явлені.

Також, відповідно до частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому, частиною 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Тобто, частиною 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлений спеціальний місячний строк для звернення до суду з позовом щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Частиною 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач наказом Голови ДПА в Харківській області №550-о від 09 жовтня 2008 року звільнений з посади заступника начальника Управління податкової міліції ДПА в Харківській області.

За доводами позивача, в цьому наказі зазначені недостовірні дані щодо використаної відпустки, про що останній дізнався лише у 2019 році.

Також, позивач посилається й на те, що в день винесення оскаржуваного наказу він перебував на лікарняному, а тому наказ є незаконним.

При цьому, позивачем до позовної заяви додано заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в обґрунтування якої останній зазначив, що він скористався можливістю досудового врегулювання спору та 06 серпня 2019 року звернувся згідно Закону України «Про звернення громадян» з заявою до керівництва Державної фіскальної служби України про виконання вимог статті 60 Конституції України, в якій просив в досудовому порядку вирішити питання про проведення службової перевірки в ГУ ДФС у Харківській області та прийняти рішення про визнання незаконним наказу №550-о від 09 жовтня 2008 року та цей наказ скасувати. Проте, відповіді на своє звернення не отримав.

Крім того, позивач послався й на положення трудового законодавства, зокрема, в частині того, що звернення до суду про стягнення заробітної плати не обмежуються будь-яким строком.

Розглянувши вказану заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

У випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто, обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

В контексті наведеного слід зазначити, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

При цьому, положення "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке прийнято рішення або вчинені дії. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися, не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

У справах "Стаббігс та інші проти Великобританії" та "Девеер проти Бельгії" Європейський суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 28 березня 2006 року у справі "Мельник проти України" зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності.

Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45).

Так, суд зазначає, що з моменту звільнення позивача з посади заступника начальника Управління податкової міліції ДПА в Харківській області минуло більше ніж 11 років.

Обставини, на які посилається позивач в обґрунтування незаконності наказу про його звільнення - є недостовірність відомостей щодо використаної відпустки, а також винесення наказу в день перебування позивача на лікарняному.

З цього приводу, суд вважає за доцільне зазначити, що про наявність днів невикористаної відпустки позивач знав або повинен був знати ще станом на жовтень 2008 року, оскільки відпустка надається особі за її письмовою заявою. Позивач, посилаючись на невикористання всієї відпустки, чітко зазначає у який період він перебував у відпустці, та скільки днів невикористаної відпустки в нього було станом на день звільнення.

При цьому, знаходження на лікарняному 09 жовтня 2008 року (день звільнення) також не є обставиною, яку позивач не знав або не міг дізнатися про неї станом на день звільнення, оскільки саме позивач перебував на лікарняному, а не будь-яка інша особа. Відтак, позивач був обізнаний про його звільнення в 2008 під час перебування на лікарняному, проте до суду з цих підстав позивач не звертався.

Посилання ж позивача в обґрунтування поважності пропуску строку для звернення до суду, на те, що він у 2019 році звернувся до Державної фіскальної служби України з метою досудового врегулювання спору є необґрунтованими, оскільки вказана заява було подана в порядку Закону України «Про звернення громадян». Крім цього, ніщо не перешкоджало позивачу подати вказану заяву у 2008 році. Суду невідомі підстави, з яких протягом 11 років позивач не звертався до відповідача із зверненням раніше та до суду з відповідним позовом.

Крім того, з вказаної заяви, копія якої додана до позовної заяви, вбачається, що позивач ще 25 квітня 2018 року звертався до виконуючого обов`язки Голови Державної фіскальної служби України з заявою на неправомірні дій або бездіяльність, можливі корупційні правопорушення у сфері службової діяльності з боку посадових осіб структурних підрозділів ДФС Харківської області, оскільки позивач, згідно наказу №474-о від 03 березня 2008 року не виводився в розпорядження ДПА в Харківській області та не звільнявся з посади, про що зазначено в офіційному листі з ДФС України від 10 травня 2008 року №6669/99-99-04-04-01-14, а наказ №550-о від 09 жовтня 2008 року є злочинним, у зв`язку з чим просив його скасувати.

Наведене обставини дозволяють суду дійти висновку, що викладені позивачем обставини, які, за його доводами, свідчать про поважність причин пропуску строку, не є об`єктивно непереборними, залежать від волевиявлення особи, та не пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та не підтверджуються будь-якими належними та допустимими доказами, у зв`язку з чим, суд визнає, зазначені в заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду, підстави неповажними.

Крім того, у пункті 3 прохальної частини позовної заяви позивач просить суд зобов`язати Державну податкову службу України видати інший наказ про звільнення позивача, виконуючи правила про недопустимість звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності та змінити формулювання причини звільнення і привести його у відповідність з чинним законодавством про працю та Положенням.

Проте, вказані позовні вимоги не містять в собі конкретизації, яке саме формулювання причини звільнення позивач просить змінити, яку підставу звільнення останній просить зазначити, які саме правила про недопустимість звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності Державна податкова служба України повинна виконати та у який спосіб, в чому саме полягає невідповідність наказу, який ще не винесений, вимогам чинного законодавства про працю, та якому Положенню він не відповідає.

У пункті 4 прохальної частини позовної заяви позивач просить суд зобов`язати Головне управління ДПС в Харківській області, у відповідності до КЗоТ України та Положення провести з позивачем розрахунок після його звільнення.

Як вже було зазначено, Головне управління ДПС в Харківській області не є відповідачем у справі.

Крім того, вказані позовні вимоги не містять конкретизації щодо того, який саме розрахунок слід провести з позивачем, які саме види грошового забезпечення та у якому розмірі не були виплачені позивачу в день звільнення та за який період проходження ним служби.

Також, неможливо встановити на яке Положення позивач посилається, пред`являючи позовні вимоги щодо проведення розрахунку після його звільнення та які саме норми Кодексу законів про працю України необхідно, на думку позивача, застосувати, у разі задоволення позовних вимог в цій частині.

Також, відповідно до частини 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

В порушення вказаних вимог Кодексу адміністративного судочинства України, позивачем не надано до позовної заяви документа про сплату судового збору за звернення до адміністративного суду з позовними вимогами немайнового характеру про зобов`язання вчинити певні дії.

При цьому, позивач посилається на пункт 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якого від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Проте, суд звертає увагу, що зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач, оскаржуючи наказ про своє звільнення, не просить суд поновити його на посаді, що виключає можливість застосування до спірних правовідносин в цій частині положень пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Так, відповідно до підпункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України «Про судовий збір» судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі.

Частиною 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2019 рік» установлено у 2019 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі для працездатних осіб з 1 січня 2019 року - 1921 гривень.

З урахуванням викладених вище обставин та наведених положень законодавства, ставка судового збору за звернення позивача до суду з позовною вимогою немайнового характеру про скасування наказу та зобов`язання видати інший наказ становить 764,80 грн.

Відповідно до частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Вказані недоліки, з урахуванням положень статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, можуть бути усунені, у десятиденний строк з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків шляхом подання до суду:

- належним чином оформленої позовної заяви відповідно до вимог статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України разом з її копією відповідно до кількості учасників справи;

- заяви про поновлення строку для звернення до суду з позовною заявою, в якій зазначити інші підстави, з яких позивач просить визнати їх поважними, разом з доказами поважності причин його пропуску;

- оригіналу документу про сплату судового збору за звернення до суду з адміністративним позовом немайнового характеру у розмірі 768,40 грн на наступні платіжні реквізити: отримувач коштів - УК у Печерському районі/Печерський район, код отримувача (код ЄДРПОУ) - 38004897, рахунок отримувача - UA988999980000034310206084021, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) - 899998, код класифікації доходів бюджету - 22030101 або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Керуючись статтями 122, 123, 160, 161, частиною 1, 2 статті 169, статтями 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.

2. Встановити ОСОБА_1 десятиденний строк з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків.

3. Попередити позивача про те, що у випадку неусунення недоліків позовної заяви позовна заява буде повернута йому відповідно до пункту 9 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

4. Копію ухвали невідкладно надіслати особі, що звернулась із позовною заявою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Н.В. Клочкова