Ухвала суду № 85572643, 11.11.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про забезпечення адміністративного позову

11 листопада 2019 року м. Київ № 640/20918/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.,

розглянувши заяву про забезпечення позову в адміністративній справі

за позовомОСОБА_1 доНаціонального агентства з питань запобігання корупціїпровизнання протиправними та скасування рішеньвстановив:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Національного агентства з питань запобігання корупції, у якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати Рішення НАЗК про результати здійснення повної перевірки декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік (виправленої), поданої ОСОБА_1 , народним депутатом України №3356 від 11 жовтня 2019 року;

- визнати протиправним та скасувати Рішення НАЗК про результати здійснення повної перевірки декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік (виправленої), поданої ОСОБА_1 , народним депутатом України №3357 від 11 жовтня 2019 року;

- визнати протиправним та скасувати Рішення НАЗК про результати здійснення повної перевірки декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017 рік (виправленої), поданої ОСОБА_1 , народним депутатом України №3358 від 11 жовтня 2019 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 листопада 2019 року заяву про забезпечення позову повернуто заявнику, у зв`язку з тим, що останнім не надано доказів сплати судового збору.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2019 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Представником позивача 08 листопада 2019 року повторно подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії:

- Рішення НАЗК про результати здійснення повної перевірки декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік (виправленої), поданої ОСОБА_1 , народним депутатом України №3356 від 11 жовтня 2019 року;

- Рішення НАЗК про результати здійснення повної перевірки декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік (виправленої), поданої ОСОБА_1 , народним депутатом України №3357 від 11 жовтня 2019 року;

- Рішення НАЗК про результати здійснення повної перевірки декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017 рік (виправленої), поданої ОСОБА_1 , народним депутатом України №3358 від 11 жовтня 2019 року - до набрання законної сили рішенням у даній справі.

Підставою забезпечення позову заявник вказує необхідність уникнути незаконного притягнення, на підставі встановлених результатів повної перевірки та їх затвердження оскаржуваними рішеннями «обґрунтованого висновку», завідомо невинуватої особи до кримінальної відповідальності за статтею 366-1 Кримінального кодексу України.

Суд, розглянувши заяву та додані до неї матеріали, дійшов наступного висновку.

Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Частина перша статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України визначає види забезпечення позову, згідно з якою позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

З урахуванням зазначених норм чинного Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Разом з тим, відповідно до частини другої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

У той же час, суд враховує, що згідно з Рекомендаціями № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятими Комітетом Міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність, зокрема, полягає в тому, щоб засіб забезпечення відповідав предмету позову за вартістю. Адекватність заходу до забезпеченню позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Аналіз викладених обставин дає підстави для висновку, що необхідним є вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, які є повністю співмірними з позовними вимогами та відповідають принципу адекватності заходу забезпечення.

Як вбачається з матеріалів справи, 11 жовтня 2019 року Національним агентством з питань запобігання корупції (далі - НАЗК) прийнято рішення НАЗК №3356 «Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік (виправленої), поданої ОСОБА_1 , народним депутатом України» (далі рішення НАЗК від 11 жовтня 2019 року №3356), рішення НАЗК №3357 «Про результати здійснення повної перевірки декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік (виправленої), поданої ОСОБА_1 , народним депутатом України», (далі рішення НАЗК від 11 жовтня 2019 року №3357) та рішення НАЗК №3358 «Про результати здійснення повної перевірки декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017 рік (виправленої), поданої ОСОБА_1 , народним депутатом України».

Крім того, рішенням НАЗК від 11 жовтня 2019 року №3356, зокрема, вирішено: Суб`єкт декларування при складанні та поданні декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік зазначив недостовірні відомості про зареєстроване місце проживання, свою посаду, податковий номер члена сім`ї (сина), своє право власності, дату набуття права, вартість на дату набуття, місцезнаходження щодо об`єктів нерухомості, які належать йому на праві власності та користування, дату набуття права, реєстраційний номер, загальну площу щодо об`єктів нерухомості, які належать члену сім`ї (дружині) на праві власності, дати набуття права, номінальну вартість, кількість цінних паперів, які належать йому на праві власності, грошове вираження своєї частки у загальному статутному капіталі підприємства, наявність у нього нематеріальних активів, джерела отриманих ним доходів, розмір та валюту активу та не зазначив відомості про об`єкти нерухомого майна, які на будь-якому праві використовували члени сім`ї (дочка, син) для проживання на кінець звітного року, всіх співвласників об`єкта нерухомості, який належить на праві спільної власності членам сім`ї, об`єкт нерухомості, який належить на праві спільної власності членам сім`ї, об`єкт нерухомості, який належить на іншому праві користування члену сім`ї (дружині), наявність у нього корпоративних прав, юридичні особи, кінцевим бенефіціарним власником (контролером) яких він являється, доходи членів сім`ї, правочини, на підставі яких у нього припинилося право власності на майно, чим не дотримав вимоги пунктів 1, 2, 4, 5, 5і, 6, 7, 8, 10 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції»; Суб`єкт декларування подав недостовірні відомості у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік, які відрізняються від достовірних на суму понад 250 прожиткових мінімумів, що свідчить про наявність в діях суб`єкта декларування ознак кримінального правопорушення, передбаченого статтею 366і Кримінального кодексу України; точність оцінки задекларованих активів не відповідає даним, отриманим з наявних джерел, в частині відображення відомостей про номінальну вартість акцій, які належать йому на праві власності; наявності конфлікту інтересів не встановлено; правові підстави для встановлення ознак незаконного збагачення відсутні; доручити уповноваженій особі - головному спеціалісту відділу аналітичної та роз`яснювальної роботи Департаменту перевірки декларацій та моніторингу способу життя ОСОБА_2 повідомити суб`єкта декларування ОСОБА_1 про прийняте рішення та вжити заходів для створення в Єдиному державному реєстрі декларацій осіб, уповноважених на виконання держави або місцевого самоврядування можливості подання ним декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік з достовірними відомостями.

Також, рішенням НАЗК від 11 жовтня 2019 року №3357 вирішено, зокрема: суб`єкт декларування при поданні виправленої декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік зазначив недостовірні відомості про: категорію своєї посади; члена сім`ї (сина); дату набуття права власності не об`єкт нерухомості; своє право власності та користування об`єктом нерухомості; вартість об`єкта нерухомості, який належить йому на праві власності; дату набуття права, номінальну вартість та кількість цінних паперів, які належать йому на праві власності; грошове вираження своєї частки загального статутного капіталу підприємства; юридичні особи, кінцевим бенефіціарним власником (контролером) яких він являється; отриманого ним доходу; валюту грошових коштів розміщеного в установі банку, чим не дотримав вимоги пунктів 1, 2, 4, 5, 5 і, 6, 7, 8 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції»; суб`єкт декларування подав недостовірні відомості у декларації, що відрізняються від достовірних на суму понад 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб; у діях суб`єкта декларування вбачаються ознаки правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого статтею 366і Кримінального кодексу України; суб`єктом декларування не дотримано вимог частини п`ятої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції» при визначення номінальної вартості цінних паперів, які йому належали; наявність конфлікту інтересів не встановлено; правові підстави для встановлення ознак незаконного збагачення відсутні; доручити уповноваженій особі - головному спеціалісту відділу проведення повних перевірок Департаменту перевірки декларацій та моніторингу способу життя ОСОБА_3 повідомити суб`єкта декларування ОСОБА_1 про прийняте рішення та вжити заходів для створення в Єдиному державному реєстрі декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, можливості подання ним декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік з достовірними відомостями.

В той же час, рішенням НАЗК від 11 жовтня 2019 року №3358 вирішено, зокрема: Суб`єкт декларування при складанні та поданні декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017 рік (виправленої) зазначив недостовірні відомості стосовно своєї посади, а також про: члена своєї сім`ї (сина), дату набуття ним права власності на об`єкт нерухомості, своє право власності та користування об`єктами нерухомості, вартість об`єкта нерухомості, який належить йому на праві власності, ідентифікаційні номери транспортних засобів, які належать йому на праві власності, дати набуття права, номінальну вартість та кількість цінних паперів, які належать йому на праві власності, грошове вираження своїх часток у загальному статутному капіталі підприємств, юридичні особи, кінцевим бенефіціарним власником (контролером) яких він являється, отримані ним доходи, валюту грошових активів, розміщених ним на банківських рахунках, розмір своїх видатків, не вказавши відомості про: об`єкти нерухомості, які належать йому на праві користування, наявність у нього корпоративних прав, своє фінансове зобов`язання, вчинені ним правочини, на підставі яких ним набуто право на частки у загальному статутному капіталі підприємств, а також свої видатки, розмір кожного з яких перевищив 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року, благодійний фонд, засновником якого являвся на кінець звітного періоду, чим не дотримав вимоги пунктів 1, 2, підпункту "б" пункту 3, 4, 5, 5і, 7, 8, 9, 10, 12 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції»; недостовірні відомості відрізняються від достовірних на суму, що перевищує 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб; у діях суб`єкта декларування вбачаються ознаки правопорушення, передбаченого статтею 366-1 Кримінального кодексу України; суб`єктом декларування не дотримано вимог частини п`ятої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції» в частині зазначення відомостей про номінальну вартість акцій, які належать йому на праві власності; наявність конфлікту інтересів не встановлено; правові підстави для встановлення ознак незаконного збагачення відсутні; доручити уповноваженій особі - заступнику керівника відділу проведення повних перевірок Департаменту перевірки декларацій та моніторингу способу життя ОСОБА_4 повідомити суб`єкта декларування ОСОБА_1 про прийняте рішення та вжити заходів для створення в Єдиному державному реєстрі декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, можливості подання ним декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017 рік з достовірними відомостями.

Відтак, оскаржуваними рішеннями Національного агентства з питань запобігання корупції встановлено результати повної перевірки суб`єкта декларування, ОСОБА_1 , який містить посилання на, нібито, наявні підстави для притягнення позивача до відповідальності згідно зі статтею 366-1 Кримінального кодексу України.

Зважаючи на викладене у сукупності, а також те, що правомірність оскаржуваних рішень буде встановлюватися судом в межах даної адміністративної справи, суд дійшов висновку, що виконання останніх до ухвалення рішення в даній адміністративній справі, створює очевидну небезпеку істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду, та, відповідно, ефективного захисту (поновлення) порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивачів, за захистом яких вони звернулись до суду, що відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

При вирішенні даної заяви щодо забезпечення адміністративного позову, суд також дійшов висновку, що застосуванням заходів забезпечення позову не буде завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти, та дійшов висновку, що вжиття заходів забезпечення адміністративних позовів шляхом, зазначеним у заяві, буде мати наслідком збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.

При цьому, заходи забезпечення адміністративного позову, про які у заяві просить позивач, відповідають предмету позову та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовані лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивачем були надані належні та переконливі докази того, що невжиття заходів забезпечення даного адміністративного позову у визначений ним спосіб може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Таким чином, розглянувши подану позивачем до Окружного адміністративного суду міста Києва заяву про забезпечення адміністративного позову, зважаючи на фактичні обставини справи, виходячи із співмірності таких заходів заявленим позовним вимогам і відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, суд вважає, що заява підлягає задоволенню.

Одночасно, суд зауважує, що не висловлює думку щодо законності чи правомірності спірних рішень, а рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не має визначального впливу на рішення, яке згодом може бути ухвалено у зв`язку з оскарженням зазначених рішень відповідача.

Керуючись статтями 150, 153, 154, 248 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва --

у х в а л и в:

1. Заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити.

2. Зупинити дію:

Рішення Національного агентства з питань запобігання корупції про результати здійснення повної перевірки декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік (виправленої), поданої ОСОБА_1 , народним депутатом України №3356 від 11 жовтня 2019 року;

Рішення Національного агентства з питань запобігання корупції про результати здійснення повної перевірки декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік (виправленої), поданої ОСОБА_1 , народним депутатом України №3357 від 11 жовтня 2019 року;

Рішення Національного агентства з питань запобігання корупції про результати здійснення повної перевірки декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017 рік (виправленої), поданої ОСОБА_1 , народним депутатом України №3358 від 11 жовтня 2019 року - до набрання законної сили рішенням у даній справі.

3. Ухвалу негайно направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку та строки, встановлені статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.І. Шейко