Рішення № 85572641, 12.11.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 листопада 2019 року № 640/1632/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Васильченко І.П. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовомПриватного підприємства «Хладоюг Сервіс»доГоловного управління ДФС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі Державної фіскальної служби Українипровизнання протиправної бездіяльності, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та наказу В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Хладоюг Сервіс» (далі-позивач/ПП «Хладоюг Сервіс») звернулось до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі (далі - відповідач 1/ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі) та Державної фіскальної служби України (далі - відповідач 2) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.11.2018 р. № 0000341410 та наказу про проведення документальної планової виїзної перевірки ПП «Хладоюг Сервіс» від 12.09.2018 р. № 952; визнання протиправним та скасування рішення відповідача 2 про продовження строку розгляду скарги від 06.12.2018 р. № 39527/6/99-99-11-06-03-25; визнання протиправною бездіяльність відповідача 1, яка виразилась у неповідомленні ПП «Хладоюг Сервіс» про місце і час проведення розгляду заперечення на акт від 24.10.2018 р. № 0016/8/21-22-14-10-16/37744418 про результати документальної планової виїзної перевірки ПП «Хладоюг Сервіс» дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи за період з 01.08.2016 р. по 31.08.2018 р.; визнання протиправною бездіяльності відповідача 1, яка виразилась у не складанні, не підписанні та не реєстрації до 18.10.2018 р. акту від 24.10.2018 р. № 0016/8/21-22-14-10-16/37744418 про результати документальної планової виїзної перевірки ПП «Хладоюг Сервіс» дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи за період з 01.08.2016 р. по 31.08.2018 р.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.02.2019 року суд визнав подану заяву і додані до неї матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження по справі, встановлено, що справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Позовні вимоги мотивовані відсутністю правових підстав для проведення перевірки що призвело до необґрунтованих висновків викладених в акті перевірки від 24.10.2018 р. № 0016/2/21-22-14-10-16/37744418 щодо порушення позивачем приписів митного законодавства за наслідками яких прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, якими позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість з ввезення на територію України товарів; Крім того позивач вказав на порушення процедури розгляду скарги позивача та реєстрації акта перевірки.

Відповідачі в письмових відзивах на позов зазначили про правомірність своїх дій та відповідність оскаржуваних рішень вимогам чинного законодавства. Одночасно відповідачами заявлено клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

За приписами ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

В силу приписів статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Відповідно до положень ч. 2 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно з ч. 3 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Разом, з цим, відповідачами не наведені конкретні обставини, що ускладнюють розгляд справи в порядку спрощеного провадження. Ознайомившись із матеріалами справи, враховуючи категорію справи та характер спірних правовідносин, обсяг та характер доказів у справі, суд дійшов висновку про відсутність підстав для розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі, на підставі наказу від 12.09.2018 р. № 952 проведено документальну планову виїзну перевірку ПП «Хладоюг Сервіс» (код ЄДРПОУ 37744418) з питань дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи за період з 01.08.2016 р. по 31.08.2018 р.

Перевіркою встановлено порушення ПП «Хладоюг Сервіс» ст. ст. 51, 52, 58, 74, ч. 3 ст. 75, ст. 257, ст. 270, п. 1 ч. 1 ст. 279 Митного кодексу України, а саме неправильне визначення митної вартості, що призвело до заниження митної вартості товарів ввезених на територію України на загальну суму 761 836,68 грн. та п. 190.1 ст. 190 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість із ввезення на митну територію України товарів на суму 152 367,35 грн.

За результатами перевірки складено акт від 24.10.2018 р. № 0016/2/21-22-14-10-16/37744418 та винесено податкове повідомлення-рішення від 07.11.2018 р. № 0000341410, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість з ввезення на територію України товарів на загальну суму 190 459,19 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 152 367,35 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 238 091,84 грн.

Не погоджуючись із винесеними рішеннями, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі 12.09.2018 р. винесено наказ № 952 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ПП «Хладоюг Сервіс» (код ЄДРПОУ 37744418)», яким на підставі ч. 3 ст. 345, ч. 1, 2, 3 ст. 246 Митного кодексу України та відповідно до плану - графіку проведення ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі у ІІІ кварталі 2018 р. документальних планових виїзних перевірок підприємств, наказано провести документальну планову виїзну перевірку ПП «Хладоюг Сервіс» (код ЄДРПОУ 37744418) з питань дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи за період з 01.08.2016 р. по 31.08.2018 р. протягом 10 робочих днів.

Згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпункт 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України визначає, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Відповідно до 77.1 статті 77 Податкового кодексу України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок. План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.

Пунктом 77.2 статті 77 Податкового кодексу України передбачено, що до плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи. Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік. Порядок формування та затвердження плану-графіка, перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

За визначенням підпункту 14.1.164 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України план-графік документальних виїзних перевірок - перелік платників податків, що підлягають плановій перевірці контролюючими органами у відповідний період календарного року.

Відповідно до пункту 77.4 статті 77 Податкового кодексу України про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Таким чином, з аналізу наведених правових норм суд доходить висновку, що документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок на поточний рік, який оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.

Отже, сформований та затверджений план-графік проведення планових документальних перевірок на 2018 рік, до якого включаються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, ДФС України зобов`язана була опублікувати до 25 грудня 2017 року.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Проте, відповідачами, як суб`єктами владних повноважень, не надано суду доказів, які б підтверджували, що позивача включено до плану-графіка проведення планових документальних перевірок на поточний 2018 рік.

Зокрема, листом відповідача 2 від 16.01.2019 р. № 2160/6/11-99-14-03-04-15, підтверджено, що ПП «Хладоюг Сервіс» включено до плану-графіку на вересень 2018 року згідно з коригуванням плану-графіку проведення документальних планових перевірок платників податків у вересня 2018 року.

Згідно з пунктом 1 Порядку формування та затвердження плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02 червня 2015 року №524 (далі - Порядок) оновлення річного плану-графіка здійснюється у разі його коригування територіальними органами ДФС.

Відповідно до пункту 2 Порядку формування (коригування) планів-графіків територіальних органів ДФС України здійснюється у порядку, встановленому у розділах ІІІ-V цього Порядку.

Формування (коригування) планів-графіків здійснюється засобами інформаційно-телекомунікаційних систем Державної фіскальної служби України (далі - ДФС).

Згідно з пунктом 3 Порядку проекти річних планів-графіків складаються територіальними органами ДФС не пізніше 01 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки, квартальних планів-графіків - не пізніше 20 числа останнього місяця поточного кварталу засобами інформаційно-телекомунікаційних систем ДФС.

Проекти коригування планів-графіків у разі здійснення такого коригування формуються територіальними органами ДФС не пізніше 03 числа кожного місяця поточного року, починаючи з другого місяця поточного року, засобами інформаційно-телекомунікаційних систем ДФС.

Разом з проектом плану-графіка (коригування плану-графіка) формуються інформаційно-аналітичні довідки за кожним платником податків з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем ДФС.

Після остаточного узгодження проектів планів-графіків (коригування планів-графіків) територіальні органи ДФС надають департаментам аудиту та податків і зборів з фізичних осіб засобами автоматизованої інформаційної системи «Управління документами» плани-графіки (коригування планів-графіків) з відповідними додатками та обґрунтування підстав включення платника податків до плану-графіка (коригування плану-графіка).

Разом з тим, у Податковим кодексом України та Порядком не передбачено можливість коригування у поточному році вже сформованого і затвердженого річного плану-графіка проведення перевірок шляхом включення до нього нових платників податків.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що включення позивача до плану-графіка документальних перевірок на 2018 рік шляхом коригування такого плану-графіка суперечить нормам Податкового кодексу України та Порядку, а тому вважає, що наказ відповідача1 від 12.09.2018 р. № 952 підлягає скасуванню як протиправний.

При цьому, суд звертає увагу, що право на судовий захист пов`язане із самою протиправністю оскаржуваного рішення та дій, і не ставиться в залежність від наслідків реалізації таких рішень або дій, а право платника оскаржувати рішення контролюючого органу про проведення перевірки стосовно нього не залежить від виду такої перевірки. Зазначена правова позиція підтримана у постановах Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі №П/811/413/15, касаційне провадження №К/9901/5033/18 та від 06 лютого 2018 року №К/9901/514/18 2а-10864/11/2070.

В частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.11.2018 р. № 0000341410, суд зазначає наступне.

Контролюючим органом під час проведення перевірки, встановлено, що між позивачем (покупець) та Компанією «Бітцер Кюльмашненбау ГМБХ» (Німеччина) (продавець) укладено договір поставки від 20.11.2017 р. № б/н на придбання продукції-компресорів та агрегатів з обладнанням, у тому числі запасних частин.

Так, згідно вказаного договору, ПП «Хладоюг Сервіс» ввезено на митну територію України товари (компресори, компресорно-конденсаторні агрегати, рідинні ресівери вертикальні, програмований контролер (модуль) IQ Module на базі СЕ3S та ін.), які оформлені за митними деклараціями типу ІМ 40 ДЕ.

За вибірковою перевіркою митних декларацій, відповідачем 1 встановлено неправомірне застосування ПП «Хладоюг Сервіс» методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які були ввезені на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту по митним деклараціям № UA305200/2018/006703 від 10.03.2018 р., № UA305200/2018/008029 від 23.03.2018 р., № UA305200/2018/022210 від 08.08.2018 р.

Відповідно до частини 1 статті 1 Митного Кодексу України законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Статтею 49 Митного Кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті на ці товари.

Згідно із частиною 1 статті 50 Митного Кодексу України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Відповідно до частини 1 статті 51 Митного Кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою (частина 1 статті 52 Митного Кодексу України).

Згідно частини 2 статті 52 Митного Кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів.

Відповідно до частини 1 статті 53 Митного Кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару і обраний метод її визначення.

Виходячи зі змісту положень частини 5 статті 54 Митного Кодексу України, в ході виконання обов`язків по контролю за митною вартістю, орган доходів і зборів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених МК України, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до частини 3 статті 54 Митного Кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до вимог ст. 55 цього Кодексу.

Відповідано до частин 4,5 статті 58 Митного Кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Як вбачається з матеріалів справи, контролюючим органом досліджувались документи, подані позивачем, що підтверджували митне оформлення, зокрема, договір (контракт) від 20.11.2017 р. № б/н, підтвердження замовлення, проформи інвойс, комерційні інвойси, інвойси, декларації форми А та пакувальні листи. При цьому, встановлено, що ПП «Хладоюг Сервіс» обраний метод визначення заявленої митної вартості товару - за ціною договору.

Так, позивачем надано суду копію додаткової угоди від 12.01.2018 р. № б/н до договору поставки від 20.11.2017 р. № б/н, за умовами якої, ціни на продукцію формуються в проформі інвойсі, інвойсі та/чи комерційному інвойсі, наданими компанією Бітцер.

Відтак, ціна товару за митними деклараціям № UA305200/2018/006703 від 10.03.2018 р., № UA305200/2018/008029 від 23.03.2018 р., № UA305200/2018/022210 від 08.08.2018 р. була фактично сплачена контрагенту, а тому визначена позивачем ціна і є відповідно до вимог ч.ч. 4, 5 ст. 58 Митного кодексу України належною митною вартістю товарів, які ввезені позивачем на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту.

Згідно з частиною 5 статті 255 Митного Кодексу України митне оформлення вважається закінченим після виконання всіх митних формальностей, визначених Митним кодексом до заявленого митного режиму що засвідчується органом доходів і зборів шляхом проставлення відповідних митних забезпечень. Таким чином, у випадку виконання особою дій, визначених законодавством України та надання митним органом дозволу на ввезення товару митне оформлення вважається завершеним.

Відповідно до частини 1 статті 257 Митного Кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про протиправність висновків контролюючого органу щодо порушення позивачем митного законодавства України, у зв`язку із чим податкове повідомлення-рішення від 07.11.2018 р. № 0000341410 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення відповідача 2 про продовження строку розгляду скарги від 06.12.2018 р. № 39527/6/99-99-11-06-03-25, суд звертає увагу на наступне.

Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача 2 зі скаргою від 14.11.2018 р. № 93-18 на податкове повідомлення-рішення від 07.11.2018 р. № 0000341410.

06.12.2018 р. відповідачем 2 винесено рішенням про продовження строку розгляду скарги від № 39527/6/99-99-11-06-03-25 .

Згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання ними делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

При цьому, обов`язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов`язків, їх зміни чи припинення.

Рішення про продовження строку розгляду скарги, в якому зазначено про наявність необхідності продовження строку розгляду скарги позивача, не є актом індивідуальної дії в розумінні частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що рішення про продовження строку розгляду скарги не є юридично значимим для позивача, оскільки не має безпосереднього впливу на суб`єктивні права та обов`язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов`язку, отже саме по собі не породжує для позивача настання будь-яких юридичних наслідків та не впливає на його права та обов`язки, що виключає передумови для здійснення захисту права або законного інтересу позивача шляхом скасування такого рішення, а тому відповідна позовна вимога є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

В частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність відповідача 1, яка виразилась у неповідомленні ПП «Хладоюг Сервіс» про місце і час проведення розгляду заперечення на акт від 24.10.2018 р. № 0016/8/21-22-14-10-16/37744418 про результати документальної планової виїзної перевірки ПП «Хладоюг Сервіс» дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи за період з 01.08.2016 р. по 31.08.2018 р., суд зазначає наступне.

Згідно п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України, у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення та/або додаткові документи розглядаються контролюючим органом протягом семи робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податків (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень та/або додаткових документів, про що такий платник податків зазначає у запереченнях та/або листі про надання додаткових документів в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу.

У разі якщо платник податків виявив бажання брати участь у розгляді його заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів, зазначивши про це в запереченні та/або листі про надання додаткових документів у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, контролюючий орган зобов`язаний повідомити такому платнику податків про місце і час проведення такого розгляду. Таке повідомлення надсилається платнику податків не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від нього заперечень та/або листа про надання додаткових документів у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, але не пізніше ніж за чотири робочі дні до дня їх розгляду. Повідомлення має бути надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Участь керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу у розгляді заперечень платника податків до акта перевірки є обов`язковою. Такі заперечення є невід`ємною частиною акта (довідки) перевірки.

Рішення про визначення грошових зобов`язань приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Платник податків або його законний представник може бути присутнім під час прийняття такого рішення.

Контролюючим та іншим державним органам забороняється використовувати акт перевірки як підставу для висновків стосовно взаємовідносин платника податків з його контрагентами, якщо за результатами складення акта перевірки податкове повідомлення-рішення не надіслано (не вручено) платнику податків або воно вважається відкликаним відповідно до статті 60 цього Кодексу.

Податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків (п. 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України).

Аналогічні правові норми містяться в Митному кодексу України.

Судом встановлено, що позивач не погоджуючись із актом перевірки від 24.10.2018 р. № 0016/2/21-22-14-10-16/37744418 подав відповідні заперечення та просив забезпечити можливість прийняти участь у розгляді заперечень, повідомивши позивача про місце і час проведення такого розгляду.

Матеріалами справи підтверджується що про розгляд заперечення ПП «Хладоюг Сервіс» повідомлено листом ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі від 05.11.2018 р. № 11597/10/21-22-14-10, про що свідчить підпис бухгалтера ОСОБА_1 на супровідному листі.

Відтак, необґрунтованими є доводи позивача про неповідомлення останнього про місце і час проведення розгляду заперечення на акт перевірки у зв`язку із чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача 1, яка виразилась у не складанні, не підписанні та не реєстрації до 18.10.2018 р. акту від 24.10.2018 р. № 0016/8/21-22-14-10-16/37744418 про результати документальної планової виїзної перевірки ПП «Хладоюг Сервіс» дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи за період з 01.08.2016 р. по 31.08.2018 р. суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 354 Митного кодексу України, акт (довідка) про результати перевірки складається у двох примірниках, підписується посадовими особами органу доходів і зборів, які проводили перевірку, та реєструється в органі доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня, що настає за днем закінчення встановленого для проведення перевірки строку. Такий акт (довідка) після реєстрації в органі доходів і зборів протягом трьох робочих днів вручається для підписання керівнику підприємства або уповноваженій ним особі чи надсилається підприємству в порядку, встановленому Податковим кодексом України для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень.

Судом встановлено, що перевірка проводилась з 27.09.2018 р. по 10.10.2018 р. включно, кінцевий термін складання акту, відповідно до вищевказаної норми - 24.10.2018 р., а відтак відповідачем 1 правомірно, у строк визначений чинним законодавством зареєстровано акт перевірки від 24.10.2018 р. № 0016/8/21-22-14-10-16/37744418 та 25.10.2018 р. вручено уповноваженій особі ПП «Хладоюг Сервіс».

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про необґрунтованість позовних вимог в цій частині та відсутності правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 цієї статті).

Відповідно до ч. 2 ст. 2 названого Кодексу у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінивши наявні в справі докази в їх сукупності, суд доходить висновку про обґрунтованість доводів позивача в частині. Разом з тим, відповідач як суб`єкт владних повноважень в ході судового розгляду не довів обґрунтованість своїх висновків і правомірності прийнятого на їх підставі рішень.

У відповідності до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 242- 243, 245-246, 250, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Приватного підприємства «Хладоюг Сервіс» (73034, м. Херсон, вул. Адмірала Сенявіна, буд. 23, корп. 2, офіс 1, код ЄДРПОУ 37744418) задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати наказ Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі від 12.09.2018 р. № 952 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ПП «Хладоюг Сервіс» (код ЄДРПОУ 37744418)».

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі від 07.11.2018 р. № 0000341410.

В решті позову відмовити.

Присудити на користь Приватного підприємства «Хладоюг Сервіс» (73034, м. Херсон, вул. Адмірала Сенявіна, буд. 23, корп. 2, офіс 1, код ЄДРПОУ 37744418) судові витрати в сумі 4 777,88 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі (73026, м. Херсон, вул. Ушакова, 75, код ЄДРПОУ 39394259).

Рішення суду відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.П.Васильченко