Ухвала суду № 85572611, 11.11.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

11 листопада 2019 року м. Київ № 640/19725/19

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді: Келеберди В.І., ознайомившись із позовною заявою і доданими до неї матеріалами ОСОБА_1 до Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві, Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання дій протиправними та скасування постанов від 24.04.2018 року та 21.05.2019 року, у виконавчому провадженні № 33546737, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 до Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві, Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання дій протиправними та скасування постанов від 24.04.2018 року та 21.05.2019 року, у виконавчому провадженні № 33546737, зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою суду від 21.10.2019 року дану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк з моменту отримання зазначеної ухвали про залишення без руху для усунення недоліків.

В даній ухвалі зазначено, що позовна заяви містить ряд недоліків, які позивачу необхідно усунути шляхом подання до суду: заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та належних доказів поважності причин його пропуску; оригіналу платіжного доручення про сплату судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 1536,80 грн.

На виконання ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.10.2019 року про залишення позовної заяви без руху, від позивача надійшла заява про поновлення пропущеного строку звернення до суду.

Дана заява обгрунтована тим, що оскаржувані постанови направлялися за адресою: АДРЕСА_1 , але позивач там фактично не проживає. При цьому, у постанові про опис та арешт майна від 24.04.2018 року відсутній підпис боржника, що вказує на необізнаність позивача про арешт та опис 1/2 частини квартири.

Розглянувши матеріали адміністративного позову, додатки до нього та дослідивши клопотання позивача, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.2 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч.3 ст.122 КАС України).

Отже, за змістом ст.122 КАС України початок перебігу строку звернення до адміністративного суду законодавець пов`язує з днем, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

При цьому слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.

Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Згідно ч. 1, 2 ст. 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Позовну заяву може бути подано до суду:

1) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів;

2) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Як вбачається з позовної заяви позивач - ОСОБА_1 , був обізнаний про існування виконавчого провадження з моменту його засудження, адже на виконання вироку суду видано в 2012 році виконавчий лист №2-93/10.

Суд вважає необгрунтованими твердження позивача, що неотримання оскаржуваних постанов з причин їх направлення за адресою: АДРЕСА_1 є поважними причинами пропуску строку, оскільки у поданій заяві позивачем не вказано іншої адреси чи іншого місця проживання, за якою він мав би змогу отримувати кореспонденцію, натомість направлення рішення державного виконавця за адресою проживання боржника у виконавчому провадженні відповідає приписам чинного законодавства.

Жодного доказу на підтвердження не проживання за місцем реєстрації позивач не надав. При цьому, дана адреса також зазначена позивачем і у позовній заяві, що також спростовує посилання на неможливість отримання поштової кореспонденції за такою адресою.

Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про можливе порушення своїх прав є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

У справах «Стаббігс та інші проти Великобританії» та «Девеер проти Бельгії» Європейський суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 року у справі «Мельник проти України» зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності.

Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року, зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (AFFAIRE PEREZ DE RADA CAVANILLES c. ESPAGNE № 116/1997/900/1112).

Так, позовну заяву позивачем подано до суду лише 16.10.2019 року, тобто з пропуском строку звернення передбаченого адміністративним судочинством в даній категорії справ.

Вищезазначене дає підстави стверджувати, що позивач мав реальну можливість вчасно звернутись до суду у строки передбачені нормами чинного законодавства.

Отже, позивачем не наведено будь - яких доводів та не надано доказів в обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду, в силу чого, суд не вбачає підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Суд також звертає увагу на те, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Поважними причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

Суд наголошує, що у державного виконавця не було правових підстав направляти оскаржувані постанови на іншу адресу, ніж адресу реєстрації місця проживання боржника, позивачем зворотнього не доведено.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що до суду позивач звернувся з порушенням строку звернення та відсутністю підстав для поновлення пропущеного строку, оскільки підстави, вказані позивачем у клопотанні про поновлення строку звернення до суду є неповажними.

Відповідно до пункту 9 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

У відповідності до положень ч. 2 ст.123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Керуючись ст.ст. 123, 169, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві, Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання дій протиправними та скасування постанов від 24.04.2018 року та 21.05.2019 року, у виконавчому провадженні № 33546737, зобов`язання вчинити дії - повернути особі, яка її подала.

Роз`яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом

Ухвала суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до ч. 7 ст. 169 КАС України ухвала може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.І. Келеберда