Рішення № 85572572, 08.11.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08 листопада 2019 року № 640/6587/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Донця В.А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до Дарницького районного відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити дії,

ОСОБА_1 звернулась до суду в інтересах неповнолітнього дитини ОСОБА_2 з позовом про:

- визнання протиправною відмови Дарницького районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України у місті Києві у видачі ОСОБА_2 , у зв`язку з досягненням 16-річноговіку, паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ;

- зобов`язання Дарницького районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України у місті Києві оформити та видати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку із досягненням нею 16-річного віку, паспорта громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ, без передачі будь-яких даних про дитину і її матір, до ЄДДР, без формування (присвоєння) унікального номеру запису в реєстрі (УНЗР), без відцифрованого підпису особи, без відцифрованого образу обличчя особи, без відцифрованих відбитків пальців рук, без використання будь-яких засобів ЄДДР.

Ухвалами суду: від 22.04.2019 - відкрито провадження в адміністративній справі та постановлено здійснювати судовий розгляд справи в спрощеному провадженні без виклику сторін, надано час сторонам для подання заяв по суті; від 08.11.2019 - замінено відповідача - Дарницький районний відділ Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві, на правонаступника - Дарницький районний відділ Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській.

Позов обґрунтовано тим, що Дарницький районний відділу Головного управління Державної міграційної служби України у місті Києві необґрунтовано відмовлено неповнолітній ОСОБА_2 у видачі паспорта у формі книжечки відповідно до "Положення про паспорт громадянина України", затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався.

Дослідивши письмові докази, суд установив.

Відповідно до копії свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 від 12.11.2002 ОСОБА_2 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Житомир, про що в книзі записів актів громадянського стану про народження зроблено відповідний запис №2132.

У зв`язку з досягненням 16-річного віку ОСОБА_2 звернулась до Дарницького районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві з заявою від 06.11.2018 про видачу паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до "Положення про паспорт громадянина України", затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ.

Листом від 08.11.2018 №03/2774-18 Дарницький районний відділ Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві повідомив позивача про відсутність підстав для оформлення та видачі паспорта громадянина України відповідно до постанови Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ.

Позивач повторно звернулась з заявою від 21.11.2018 до Начальника Дарницького районного відділу Головного управління ДМС України в м. Києві, відповідно до якої просила оформити і видати ОСОБА_2 паспорт громадянина України у вигляді паспортної книжечки посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду 19.09.2018 у справі №806/3265/17.

Відповіді на повторне звернення матеріали справи не містять.

Вважаючи протиправними відмову відповідача в оформленні ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки (на паперовому носії) зразка 1994 року протиправними, ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої доньки, звернулась до суду з позовом.

Вирішуючи спір, суд виходить з такого.

Кодексом адміністративного судочинства України встановлено: зразкова адміністративна справа - типова адміністративна справа, прийнята до провадження Верховним Судом як судом першої інстанції для постановляння зразкового рішення (пункт 22 статті 4); рішення Верховного Суду у зразковій справі підлягає перегляду Великою Палатою Верховного Суду за правилами перегляду рішень в апеляційному порядку, визначеному цим Кодексом (частина одинадцята статті 290); при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи (частина третя статті 291).

Великою Палатою Верховного Суду розглянуто апеляційну скаргу у зразковій справі №806/3265/17, за наслідками розгляду якої прийнято постанову від 19.09.2018 про часткове задоволення позовних вимог: визнано протиправною відмову територіального органу ДМС у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до "Положення про паспорт громадянина України", затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ та зобов`язано оформити та видати паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до "Положення про паспорт громадянина України", затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ.

За змістом постанови Великої Палати від 19.09.2018 у справі №806/3265/17 ознаками цієї типової справи є:

- позивач - фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки згідно з "Положенням про паспорт громадянина України", затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ;

- відповідач - територіальні органи ДМС України;

- предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов`язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки відповідно до "Положення про паспорт громадянина України", затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.061992 №2503-ХІІ.

Як установлено судом, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась до Дарницького районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві з заявою від 06.11.2018 про видачу паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до "Положення про паспорт громадянина України", затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ. Зі змісту позову та звернення законного представника до відповідачів вбачається, що така вимога обумовлена незгодою позивача на обробку його персональних даних, зокрема біометричних.

Отже, з огляду на встановлені обставини, адміністративна справа №640/6587/19 є типовою справою, оскільки відповідає ознакам зразкової справи №806/3265/17.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.09.2018 у зразковій справі №806/3265/17 дійшла таких висновків.

Аналізуючи статтю 32 Конституції України, за якою ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини Велика Палата Верховного Суду зауважила, що у даному випадку відсутня будь-яка загроза національній безпеці, економічному добробуту або правам людини, а тому збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди є втручанням держави в її особисте та сімейне життя. При цьому Великою Палатою враховано Рішення Конституційного Суду України від 20.01.2012 №2-рп/2012, яким надано тлумачення статті 32 Основного Закону України та зазначено, зокрема: неможливо визначити абсолютно всі види поведінки фізичної особи у сферах особистого та сімейного життя, оскільки особисті та сімейні права є частиною природних прав людини, які не є вичерпними‚ і реалізуються в різноманітних і динамічних відносинах майнового та немайнового характеру, стосунках, явищах, подіях тощо. Право на приватне та сімейне життя є засадничою цінністю, необхідною для повного розквіту людини в демократичному суспільстві, та розглядається як право фізичної особи на автономне буття незалежно від держави, органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб. Збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини,

Також Велика Палата Верховного Суду, з урахуванням статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, якою, в тому числі, гарантовано право на повагу до приватного та сімейного життя, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, звернула увагу, що особа не може зазнавати безпідставного втручання у особисте і сімейне життя, безпідставного посягання на недоторканність житла, таємницю кореспонденції або на її честь і репутацію. Кожна людина має право на захист законом від такого втручання або таких посягань.

Аналізуючи положення Конвенції про захист осіб у зв`язку з автоматизованою обробкою персональних даних, ратифікованої Законом України від 06.07.2010 №2438-VI, Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20.11.2012 №5492-VI, Закону України "Про захист персональних даних" від 01.06.2010 №2297-VI, "Положення про паспорт громадянина України", затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.061992 №2503-ХІІ, постанови Кабінет Міністрів України від 25.03.2015 №302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України", практику Європейського суду з прав людини щодо виправданості втручання держави в права людини, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватись, як і раніше, в межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. Нові технології не повинні бути безальтернативними і примусовими. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу - використання традиційних методів ідентифікації особи. Норми Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20.11.2012 №5492-VI, на відміну від "Положення про паспорт громадянина України", затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.061992 №2503-ХІІ, не лише звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім`я та по-батькові та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було "встановлене законом") не було "необхідним у демократичному суспільстві" у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя, у контексті неможливості реалізації права на власне ім`я, що становить порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.

З огляду на такі доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що позовні вимоги про визнання протиправними дій органу Державної міграційної служби України щодо відмови у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до "Положення про паспорт громадянина України", затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.061992 №2503-ХІІ є обґрунтованими, тому підлягають задоволенню. При цьому, Велика Палата Верховного Суду наголосила, що самі по собі дії органу Державної міграційної служби України щодо відмови у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки відповідали Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20.11.2012 №5492-VI.

Для належного захисту порушених прав особи Велика Палата Верховного Суду вирішила зобов`язати орган Державної міграційної служби України оформити та видати особі паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до "Положення про паспорт громадянина України", затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.061992 №2503-ХІІ.

Позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача не передавати будь-які дані про особу до Єдиного державного демографічного реєстру, формування (присвоєння) унікального номера запису в Реєстрі і використання будь-яких засобів Єдиного державного демографічного реєстру, Великою Палатою Верховного Суду визнані такими, що не підлягають задоволенню, оскільки в разі видачі особі паспорта у формі згідно з "Положенням про паспорт громадянина України", затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.061992 №2503-ХІІ, не передбачено внесення даних особи до Єдиного державного демографічного реєстру.

Відповідно до абзацу шостого пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України" Державна міграційна служба України до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.

З огляду на висновки Великої Палати Верховного Суду в зразковій справі №806/3265/17, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині визнання протиправною відмови Дарницького районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві у видачі, ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до "Положення про паспорт громадянина України", затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ та зобов`язати Дарницького районний відділ Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області оформити та видати ОСОБА_2 , паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до "Положення про паспорт громадянина України", затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як убачається з матеріалів справи, позивач звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 7 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI (з наступними змінами та доповненнями). Оскільки сторонами не надано доказів понесення судових витрат, такі витрати присудженню не підлягають.

Керуючись статтею 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Дарницького районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві (правонаступник - Дарницький районний відділ Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області) щодо видання ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до "Положення про паспорт громадянина України", затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ.

Зобов`язати Дарницький районний відділ Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області оформити та видати ОСОБА_2 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до "Положення про паспорт громадянина України", затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Представник позивача за законом - ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 (паспорт серія НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ).

Позивач - ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ).

Відповідач - Дарницький районний відділ Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (територіальний підрозділ Центрального міжрегіональне управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області (ідентифікаційний код юридичної особи 42552598, місцезнаходження: 02000, місто Київ, проспект Миколи Бажана, будинок 3).

Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно зі статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Підпунктом 15.5 пункту 15 Розділ VII "Перехідні положення" передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя В.А. Донець