Рішення № 85572410, 06.11.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

06 листопада 2019 року справа №640/3643/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 )доГоловного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ПФУ в м. Києві)про1) визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у призначенні пенсії за вислугу років; 2) зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію за вислугу років на пільгових умовах

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, оскільки вважає протиправною відмову ГУ ПФУ в м. Києві щодо призначення пенсії за вислугу років, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що його вислуга років у пільговому обчисленні становить 22 роки 09 місяців 04 дні, що підтверджує його право на отримання пенсії за вислугу років.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 березня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі №640/3643/19 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та проведення судового засідання.

Відповідач у письмовому відзиві на позовну заяву зазначив про відповідність своїх дій вимогам чинного законодавства, оскільки вислуга років для призначення пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" має відповідати календарному обчисленню періодів вислуги, тобто кількість календарних років вислуги має відповідати кількості календарних років перебування на службі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України в період з 29 серпня 1998 року по 16 вересня 2016 року, що підтверджується даними трудової книжки серія НОМЕР_1 .

Згідно витягу з наказу Державної пенітенціарної служби України від 15 вересня 2016 року №223/ОС-16 "З особового складу", відповідно до пункту 5 статті 23 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" та пункту 4 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" звільнено зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України (у зв`язку зі скороченням штатів) майора внутрішньої служби ОСОБА_1, старшого оперуповноваженого відділу з обліково-реєстраційної роботи управління оперативно-розшукової роботи апарату Державної пенітенціарної служби України.

За даними розрахунку вислуги років, вислуга років ОСОБА_1 на день звільнення в календарному обчисленні становить 18 (вісімнадцять) років 0 (нуль) місяців 17 (сімнадцять) днів, у пільговому обчисленні - 22 (двадцять два) роки 09 (дев`ять) місяців 04 (чотири) дні.

03 березня 2017 року, позивачем подано заяву на адресу голови комісії з ліквідації Державної пенітенціарної служби України щодо оформлення матеріалів для призначення пенсії за вислугу років.

Листом від 27 червня 2017 року №5/1-1320-7.01/217 позивачу надано відповідь, у якій зазначено, що його календарна вислуга років на день звільнення складає 18 років 17 днів.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 02 травня 2018 року у справі №761/30511/17 за позовом ОСОБА_1 до Державної пенітенціарної служби України, ГУ ПФУ в м. Києві про визнання неправомірними дій Державної пенітенціарної служби України щодо підготовки та подання до ГУ ПФУ в м. Києві документів для призначення позивачу пенсії за вислугою років на пільгових умовах, зобов`язання Державної пенітенціарної служби України в особі голови ліквідаційної комісії підготувати та направити до ГУ ПФУ в м. Києві документи позивача для призначення пенсії за вислугу років на пільгових умовах у відповідності до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії, що затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року №3-1, зобов`язання ГУ ПФУ в м. Києві призначити позивачу пенсію за вислугу років на пільгових умовах з 03 березня 2017 року з моменту звернення, позов задоволено частково, визнано неправомірними дії Державної пенітенціарної служби України щодо відмови у підготовці та поданні до ГУ ПФУ в м. Києві документів для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років на пільгових умовах; зобов`язано Державну пенітенціарну службу України підготувати та направити до ГУ ПФУ в м. Києві документи на ОСОБА_1 для призначення пенсії за вислугу років на пільгових умовах у відповідності до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії, що затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року №3-1; в решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2019 року, рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 02 травня 2018 року у справі №761/30511/17 змінено в мотивувальній частині, в іншій частині рішення залишено без змін.

На виконання рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 02 травня 2018 року у справі №761/30511/17 Державною установою "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України" до ГУ ПФУ в м. Києві направлено матеріали для призначення пенсії ОСОБА_1

Листом від 20 листопада 2018 року №116054/02, ГУ ПФУ в м. Києві повідомило позивачу про відмову у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", оскільки визначена законом календарна вислуга років для призначення пенсії відсутня.

Вирішуючи позов по суті позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" пенсійне забезпечення осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби здійснюється відповідно Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Пунктом "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" встановлено, що пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 12 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби:

по 30 вересня 2011 року і на день звільнення мають вислугу 20 років і більше;

з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року і на день звільнення мають вислугу 20 календарних років та 6 місяців і більше;

з 1 жовтня 2012 року по 30 вересня 2013 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік і більше;

з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік та 6 місяців і більше;

з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки і більше;

з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше;

з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і більше;

з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше;

з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки і більше;

з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки та 6 місяців і більше;

з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.

До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону.

Частиною другою статті 17 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" передбачено, що до вислуги років поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, Служби судової охорони, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п`яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.

Водночас, статтею 171 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" визначено, що порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсії визначається постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" (далі по тексту - Постанова №393), яка у свою чергу встановлює які саме види служби зараховуються до вислуги років, та які саме види служби і в яких коефіцієнтах зараховуються на пільгових умовах.

Підпунктом "г" пункту 3 Постанови 393 встановлено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" до вислуги років зараховується один місяць служби за сорок днів, час проходження служби особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби.

Відповідно до частини четвертої статті 23 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби встановлюється пільговий залік вислуги років для призначення пенсії - один місяць служби за сорок днів.

Разом з тим, Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" чітко визначено умови призначення пенсії за вислугу років та види служби і періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії.

У свою чергу, вказаним Законом не передбачено можливості призначення пенсії, обчисленої на пільгових умовах, а чітко передбачено, що пенсія за вислугу років призначається при наявності 22 календарних років та 6 місяців, та міститься виключний перелік періодів служби, які враховуються в календарну вислугу років.

Пільгове донарахування стажу відповідно до частини четвертої статті 23 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" та Постанови №393 можливе, однак є похідним від наявності календарної вислуги, що у даному випадку становить не менше 22 календарних роки та 6 місяців.

Враховуючи відсутність календарної вислуги, суд приходить до висновку про відсутність у позивача права на призначення пенсії за вислугу років з урахуванням пільгової вислуги років, оскільки позивач не має встановленої пунктом "а" частини першої статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" календарної вислуги років.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постановах від 22 листопада 2018 року у справі №161/4876/17, від 27 березня 2018 року у справі №295/6301/17 та від 19 вересня 2018 року у справі №725/1959/17.

З огляду на зазначене, позовні вимоги нормативно не підтверджуються та є необґрунтованими.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, судом не виявлено дій чи рішень відповідача, які б суперечили вимогам, встановленим частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено, судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 );

Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16; ідентифікаційний код 42098368).

Суддя В.А. Кузьменко