Рішення № 85572015, 11.11.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2019 року справа № 580/2597/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Білоноженко М.А. в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Черкаського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області про визнання протиправною, скасування відмови та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

19.08.2019р. до Черкаського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі — позивач) з адміністративним позовом до Черкаського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області (далі - відповідач), в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати відмову Черкаського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області у внесенні змін до актового запису цивільного стану про шлюб №3038 від 17.12.1983 р., складеного Черкаським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області та до актового запису цивільного стану про розірвання шлюбу №7 від 03 січня 1989 р., складеного Черкаським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області;

- зобов`язати Черкаський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області внести зміни в актовий запис про шлюб №3038 від 17.12.1983 р. складеного Черкаським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Черкаській області а саме змінити запис у графі національність нареченої з "росіянка" на "єврейка";

- зобов`язати Черкаський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області внести зміни в актовий запис про шлюб №7 від 03 січня 1989 р. складеного Черкаським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Черкаській області а саме змінити запис у графі національність нареченої з "росіянка" на "єврейка".

В обґрунтування позовних вимог зазначених у позовній заяві позивач зазначала, що рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17.01.2017р. у цивільній справі №711/9637/16-ц встановлено юридичний факт про те що батько позивачки - ОСОБА_2 за національністю ОСОБА_3 єврей. Позивач зазначила, що звернулась із заявою до відповідача для внесення змін в актові записи про шлюб та розірвання шлюбу, а саме змінити запис у графі національність нареченої з "росіянка" на "єврейка", за результатами розгляду якої відповідачем складено висновок, відповідно до якого відповідачем відмовлено у внесенні таких змін у зв`язку із відсутністю підстав. Позивач зазначає, що відмова у внесенні змін до актового запису є протиправною, оскільки законодавством України не допускається обмеження прав особи щодо вільного обрання та відновлення національності, яке залежить від волевиявлення особи, в зв`язку з чим позовні вимоги є обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 12.09.2019р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи.

30.09.2019р., в межах строку встановленого судом, до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого позовні вимоги не обгрунтовані та зазначено про доцільність відмови в їх задоволенні. В обгрунтування заперечень проти задоволення позовних вимог представником відповідача зазначено, що внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом ДРАЦС за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів Відділом встановлено, що батько заявниці за національністю є єврей, мати - українка. У актових записах заявниці її національність вказана як «росіянка» відповідно до пред`явлених нею документів. Зміна національності не входить до компетенції органу державної реєстрації актів цивільного стану. Крім того, представником зазначено, що відділ державної реєстрації актів цивільного стану при розгляді заяв про внесення змін до актових записів цивільного стану здійснює аналіз лише тих документів, які були або могли бути підставою для проведення реєстрації того чи іншого актового запису. Також, звернуто увагу, що батьки заявниці мають різну національність, та ніяких помилок при проведенні реєстрації шлюбу та розірвання шлюбу заявниці відділом допущено не було, натомість, на підставі зібраних документів та за наслідками перевірки відділом, складено обґрунтований висновок про відмову у внесенні змін до актового запису цивільного стану з огляду на що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України в зв`язку з чим позовні вимоги є необгрунтованими.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

17.12.1983 р. між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 був зареєстрований шлюб та складено актовий запис №3038, прізвище дружини після реєстрації шлюбу - ОСОБА_6 , графа національність нареченої вказано "русская".

У відповідності до копії запису акта про народження ОСОБА_5 , №1698, від 15.10.1966р., батьками зареєстровані: батько — ОСОБА_2 національність " ОСОБА_7 ", мати — ОСОБА_8 . національність "українка", графа національність дитини відсутня.

03.01.1989 р. між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 було розірвано шлюб та складено актовий запис №7, графа національність дружини вказано "росіянка".

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17.01.2017р. у цивільній справі №711/9637/16-ц встановлено юридичний факт про те що батько позивачки - ОСОБА_2 за національністю ОСОБА_3 єврей.

На підставі рішення вказаного рішення суду, до запису акта про народження позивачки, №1698, від 15.10.1966р. внесено зміни до відомостей про національність батька та вказано національність - НОМЕР_1 .

Позивач звернулась до Черкаського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області із заявою про внесення змін в графі національність з «росіянка» на «єврейка» до актового запису цивільного стану про шлюб №3038 від 17.12.1983 р., та до актового запису цивільного стану про розірвання шлюбу №7 від 03 січня 1989 р.

Черкаським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області позивачу надано висновок від 26.06.2019р., у якому відмовлено у внесені таких змін до актового запису цивільного стану про шлюб №3038 від 17.12.1983 р., та до актового запису цивільного стану про розірвання шлюбу №7 від 03 січня 1989 р., у зв`язку із відсутністю підстав.

Позивач, вважаючи вказаний висновок протиправним, звернулась до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відносини, пов`язані з проведенням державної реєстрації актів цивільного стану, внесенням до актових записів цивільного стану змін, їх поновленням і анулюванням, визначає засади діяльності органів державної реєстрації актів цивільного стану врегульовано Законом України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" від 1 липня 2010 р. № 2398-VI (надалі за текстом - "Закон № 2398-VI").

Згідно зі статтею 2 Закону №2398-VI, актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов`язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб`єктом цивільних прав та обов`язків.

Державній реєстрації відповідно до цього Закону підлягають народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.

Частиною першою статті 6 Закону №2398-VI закріплено, що відділи державної реєстрації актів цивільного стану, зокрема, проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті, вносять зміни до актових записів цивільного стану, поновлюють та анулюють їх; формують Державний реєстр актів цивільного стану громадян, ведуть його, зберігають архівний фонд; здійснюють відповідно до законодавства інші повноваження.

Відповідно до статті 9 Закону №2398-VI державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті. Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться шляхом складення актових записів цивільного стану.

Відповідно до частини 3 статті 9 названого Закону актовий запис цивільного стану - це документ органу державної реєстрації актів цивільного стану, який містить персональні відомості про особу та підтверджує факт проведення державної реєстрації акта цивільного стану.

Згідно частини 1 статті 22 Закону № 2398-VI, внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку.

Частиною 5 статті 9 Закону № 2398-VI установлено, що правила проведення державної реєстрації актів цивільного стану, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання затверджуються Міністерством юстиції України.

Правила внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання затверджено наказом Міністерства юстиції України № 96/5 від 12.01.2011 р. та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 р. за № 55/18793 (надалі за текстом - "Правила").

Пунктом 1.1. Правил визначено, що внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться відділами державної реєстрації актів цивільного стану районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних управлінь юстиції (далі - відділи державної реєстрації актів цивільного стану) у випадках, передбачених чинним законодавством.

Пунктом 2.6 Правил визначено, що разом із заявою про внесення змін до актового запису цивільного стану заявником подаються: свідоцтва про державну реєстрацію актів цивільного стану, у яких зазначені неправильні, неповні відомості або відомості, які підлягають зміні; інші документи, необхідні для розгляду заяви та вирішення питання по суті.

За змістом п.2.11 Правил, факти, зазначені в заяві, а також записи у свідоцтвах про державну реєстрацію актів цивільного стану та в інших поданих заявником документах, якщо вони викликають сумніви щодо їх достовірності, можуть бути перевірені відділом державної реєстрації актів цивільного стану шляхом направлення запитів до відповідних установ, організацій для затребування необхідних документів.

Пунктом 2.12 Правил передбачено, що на підставі зібраних документів та за наслідками перевірки відділ державної реєстрації актів цивільного стану, дипломатичне представництво чи консульська установа України складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису (або декількох актових записів) цивільного стану або про відмову в цьому за формою, наведеною в додатку 2. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку мають бути чітко вказані причини відмови та зазначено про можливість її оскарження в судовому порядку.

Згідно підпункту 2.13.3 пункту 2.13 підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є висновок відділу державної реєстрації актів цивільного стану районного, районного в місті, міського (міст обласного значення), міськрайонного, міжрайонного управління юстиції або дипломатичного представництва чи консульської установи України.

Підпунктом 2.13.12 пункту 2.13 Правил, яким визначаються підстави для внесення змін в актові записи цивільного стану, зокрема передбачено, що таке внесення можливе також і в інших окремих випадках, якщо це не суперечить чинному законодавству України.

Відповідно до пункту 2.15 Правил передбачено випадки, коли складається висновок відділу державної реєстрації актів цивільного стану, зокрема, відповідно до пункту 2.15.9 цього пункту висновок складається, якщо під час державної реєстрації акту цивільного стану були допущені помилки (перекручення, пропуск відомостей, окремих слів або граматичні помилки чи вказані неправильні відомості).

Підставами для внесення змін в актові записи цивільного стану є, зокрема, рішення суду про встановлення неправильності в актовому записі цивільного стану та рішення, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану; постанова адміністративного суду (підпункти 2.13.1, 2.13.2 пункту 2.13 Правил).

При вирішенні даного спору по суті, суд зазначає наступне.

Питання зміни національності громадянами України регулювалося Указом Президента України від 31 грудня 1991 року № 24 "Про порядок зміни громадянами України національності", відповідно до якого національність могла бути змінена особами, які при досягненні 16-річного віку та одержанні паспорта прийняли національність одного з батьків та бажали змінити її відповідно до національності другого з батьків. Зміна національності провадилася відділом внутрішніх справ виконавчого комітету районної, міської, районної у місті ради народних депутатів за місцем проживання заявника. Зміна національності допускалася також і щодо осіб, які обрали національність до прийняття цього Указу. Вказаний Указ втратив чинність на підставі Указу Президента України від 27 січня 1999 року № 70/99.

Чинним законодавством України не передбачено зазначення в актових записах цивільного стану та свідоцтвах ДРАЦС національності батьків дитини чи осіб, які вступають у шлюб. Тим самим забезпечується рівність усіх незалежно від національності чи етнічного походження, а також право особи вільно обирати та відновлювати національність, як це передбачено статтею 11 Закону України "Про національні меншини в Україні". Примушення громадян у будь-якій формі до відмови від своєї національності не допускається.

Згідно зі статтею 300 ЦК України, особа має право на індивідуальність, на збереження своєї національної, культурної, релігійної, мовної самобутності, а також право на вільний вибір форм та способів прояву своєї індивідуальності, якщо вони не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства. Таке право підпадає під захист статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка передбачає, що кожна людина має право на повагу до її особистого і сімейного життя. Держава не може втручатися у здійснення цього права інакше ніж згідно із законом та у випадках, необхідних у демократичному суспільстві в інтересах національної і громадської безпеки.

Стаття 11 Конституції України передбачає, що держава сприяє як консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, так і розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності національних меншин в Україні.

Згідно зі статтею 3 Рамкової конвенції про захист національних меншин (ратифікована Законом України від 9 грудня 1997 року № 703/97-ВР) кожна особа, яка належить до національної меншини, має право вільно вирішувати, вважатися їй чи не вважатися такою, і таке рішення або здійснення прав у зв`язку з ним не повинно зашкоджувати такій особі.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 травня 2019 року у справі № 398/4017/18 (номер в ЄДРСР 82188573) дійшла висновку, що відмова від фіксації національності в офіційних документах, що посвідчують особу, та актових записах цивільного стану і відповідних свідоцтвах ДРАЦС повністю відповідає статті 24 Конституції України, яка гарантує рівність громадян, зокрема, незалежно від етнічного походження, а також статті 11 Закону "Про національні меншини в Україні". Національна належність особи, таким чином, є актом її особистого самовизначення і жодним чином не впливає на публічно-правові відносини такої особи з державою. Фіксація факту національності особи в документі, що її посвідчує, чи в актових записах громадянського стану створила б перешкоду вільному обранню чи відновленню національності, оскільки поставила б таке обрання чи відновлення у залежність від рішення державного органу.

Суд зазначає, що право позивача на збереження або відновлення своєї національності не заперечується, однак відповідно до правової позиції викладеної в постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018р. у справі № 425/2737/17 та у постанові від 23.01.2019 №804/45/17, у справах про оскарження відмови внести за заявою особи зміни до актового запису цивільного стану, суд за правилами адміністративного судочинства вивчає наявність чи відсутність достатніх підстав для прийняття відповідного рішення, зокрема, перевіряє чи відповідні рішення прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення. Завдання адміністративного суду у таких справах полягає, насамперед, у перевірці додержання процедури розгляду та прийняття органом реєстрації актів цивільного стану відповідного рішення. Адміністративний суд, розглядаючи такі справи, не вправі вийти за межі їх публічно-правових аспектів і встановлювати юридичні факти, що мають значення для внесення змін до актових записів цивільного стану.

З урахуванням зазначеного, предметом розгляду даної справи є наявність підстав для внесення змін до актового запису про шлюб та до актового запису про розірвання шлюбу позивача на підставі Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 року №96/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 14.01.2011 року за №55/18793.

З матеріалів справи слідує, що в актовому записі про шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 №3038 від 17.12.1983р., складеного відділом запису актів громадянського стану Виконавчого комітету ЧМР, в графі "національність" відомості про наречену вказано " АДРЕСА_1 ".

У відповідності до актового запису №7 від 03.01.1989 р. між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 було розірвано шлюб, графа національність дружини вказано "росіянка".

Суд зазначає, що з аналізу актових записів вбачається наявність підписів позивачки, які свідчать про її погодження, при складенні зазначених актових записів, як нареченої та дружини зі своєю національністю, адже її батько, на час здійснення актових записів, був росіянином за національністю.

Суд звертає увагу, що зазначення національності у паспорті громадянина було обов`язковим відповідно до Постанови від 27.12.1932р. № 1917 «Про встановлення єдиної паспортної системи по Союзу РСР та обов`язкової прописки паспортів», яка діяла до 1992 р. Зазначення національності громадянина України у паспорті громадянина України не передбачається з часу запровадження паспортів громадянина України у 1992 р. відповідно до Постанови Верховної Ради України від 26.06.1992р. № 2503-ХІІ «Про затвердження положень про паспорт громадянина України та свідоцтво про народження» Постанова Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ «Про затвердження положень про паспорт громадянина України та свідоцтво про народження».

Таким чином, національність позивачки у вказаних нею актах цивільного стану було внесено на підставі даних її паспорту СРСР, про що вона не заперечувала. Тобто національність позивачки вносилася до актових записів з її доброї волі та згоди. Вказане свідчить про те, що під час державної реєстрації актів цивільного стану про шлюб та про розірвання шлюбу помилки з вини органу державної реєстрації актів цивільного стану допущено не було.

З урахуванням зазначеного, суд доходить висновку що Черкаський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області не мав підстав для внесення змін до актових записів і склав висновок у відповідності до вимог чинного законодавства, в зв`язку з чим відсутні підстави для внесення відповідних змін щодо національності.

Відповідно до правових висновків Верховного Суду викладених у постанові від 25.07.2019р. в справі №806/740/17, за аналогічних обставин справи, зазначено, що з огляду на відсутність доказів, що підтвердили б помилкове внесення до актових записів відомостей, які не відповідають дійсності, орган державної реєстрації актів цивільного стану, відмовляючи у внесенні змін до актового запису цивільного стану, діяв правомірно.

Таким чином, відмовляючи у внесенні змін до актового запису цивільного стану, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, оскільки позивачем ані під час звернення до органу реєстрації актів цивільного стану, ані під час судового розгляду не надано доказів на підтвердження того, що у спірних правовідносинах мало місце помилкове внесення до актового запису відомостей, які не відповідають дійсності. Долучені до матеріалів справи документи не містять доказів того, що реєстрація відомостей у актових записах про шлюб та про розірвання шлюбу, в частині зазначення національності позивачки, проведена всупереч волі або вільної згоди останньої, з огляду на що позовну вимогу про визнання відмови відповідача у внесенні змін до актових записів - протиправною, суд вважає необгрунтованою та такою, що не належить до задоволення.

Позовна вимога про зобов`язання відповідача внести зміни до вищевказаних актових записів шляхом виправлення національності нареченої та дружини з "росіянка" на "єврейка" є похідною від позовної вимоги про визнання протиправною відмови відповідача у внесенні змін до актових записів в зв`язку з чим також не належить до задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням вищевказаного, суд доходить висновку про те що відповідач, при складенні висновку про відсутність підстав для внесення змін до актових записів, діяв в межах наданих йому повноважень та у спосіб, що передбачені законами України.

У відповідності до положень ст. 139 КАС України, судові витрати, зі сплати судового збору не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст. 2, 5, 6, 14, 77, 241-246, 255, 263, 295, КАС України суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України через суд першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.А. Білоноженко