Рішення № 85568871, 23.09.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2019 року Справа № 160/3007/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіТурлакової Н.В. за участі секретаря судового засіданняЗелецького Р.Р. за участі: представника позивача представника відповідача представника третьої особи Шеретової О.В. ОСОБА_1 . Скосарева І.Д. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Дніпровська міська рада про визнання протиправними та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Дніпровська міська рада із позовними вимогами про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.05.2018р. №932685-1319-0464, №932685-1319-0464/1.

В обґрунтування адміністративного позову, позивач зазначає, що 29.03.2006 року між ним, та Дніпропетровською міською радою укладено Договір оренди землі, згідно якого позивачу у користування на правах оренди надана земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1210100000:04:002:0071, площею 0,1599 га. Вказаний договір оренди діяв з 16.05.2006р. по 16.05.2009р. З оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та розрахунків до них вбачається, що відповідачем визначено податкове зобов`язання із сплати орендної плати за землю за період 2015, 2016, 2017, 2018 роки. Таким чином, у зв`язку з закінченням дії договору оренди земельної від 29 березня 2006 року припинена підстава для нарахування орендної плати за земельну ділянку, передбачена п. 288.1 статті 288 ПК України. Позивач вказує, що лист Відділу у м.Дніпро Головного Управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 11.09.2017р. за №8-4-0.38-1353/107-17 про надання інформації, відомості з якого використані відповідачем при розрахунку розміру орендної плати не є документом, що може бути використаний для цілей оподаткування, оскільки не відповідає формі надання інформації встановлену на рівні Закону та Положень, затверджених Постановами КМУ. Також позивач зазначив, що він є фізичною особою-підприємцем, платником єдиного податку 3 групи та використовує земельну ділянку для провадження господарської діяльності, як суб`єкта господарювання. У зв`язку з цим він згідно з пунктом 297.1 статті 297 Податкового кодексу України, звільнений від обов`язку сплачувати земельний податок. У зв`язку з чим, позивач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Від Головного управління ДФС у Дніпропетровській області надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що відповідно до п.7.8 Договору, повернення земельної ділянки здійснюється за актом приймання-передачі, проте ОСОБА_2 не повертав орендовану земельну ділянку відповідно до норм законодавства. Відповідно до и.286.1 ст.286 ПК України, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Листом від 11.09.2017 №8-4-0.38-1353/107-17 «Про надання інформації» відділ у м.Дніпро Головного управління Держгеокадастру повідомив, що нормативно грошова оцінка 1 кв.м. земельної ділянки за кадастровим номером 1210100000:04:002:0071 в 2017 році буде складати: 2813,06 грн., із застосуванням Кф=2,0. Таким чином, у відповідності до п.286.5 ПКУ відповідачем було визначено позивачу суму грошового зобов`язання з орендної плати. Також відповідач зазначає, що правове відношення між власністю на земельну ділянку чи користування нею та обов`язком сплати земельного податку не припиняється у разі набуття власником чи користувачем земельної ділянки статусу суб`єкта господарювання та обрання ним виду економічної діяльності і системи оподаткування, які не передбачають використання земельної ділянки в господарській діяльності. Таким чином, ГУ ДФС під час винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень діяло в спосіб та межах, визначених чинним законодавством України, у зв`язку з чим, у задоволенні позову слід відмовити.

Представником третьої особи до суду надані письмові пояснення в яких зазначено, що станом на 01.07.2019р. орендовану земельну ділянку по АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 міській раді за актом приймання-передачі не повернув, вирішити спір просив відповідно до вимог чинного законодавства.

Представником позивача подано відповідь на відзив, в якому позовні вимоги підтримав, просив відхилити доводи відповідача, зазначені у відзиві та задовольнити позовну заяву в повному обсязі.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував.

Представник третьої особи у судовому засіданні вирішення справи визначив на розсуд суду.

Заслухавши представника позивача, представника відповідача та представника третьої особи, дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд доходить наступних висновків.

Судом встановлено, 29 березня 2006 року між ОСОБА_2 , та Дніпропетровською міською радою укладено Договір оренди землі, згідно якого ОСОБА_2 у користування на правах оренди надана земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1210100000:04:002:0071, площею 0,1599га.

Договір оренди землі посвідчено 29.03.2006р. приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Літаш І.П. за №2261 та зареєстровано ДП «Центр державного земельного кадастру» за №040610400571 від 16.05.2006р., Комітетом земельних відносин Дніпропетровської міської ради, що підтверджується відповідними записами у договорі оренди.

Згідно п.3.1 Договору строк оренди - 3 роки. Відповідно до п.14.1 договору цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Відповідно до п. 2.2. Договору оренди на земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна, які зазначені в акті приймання-передачі земельної ділянки.

За змістом акту приймання-передачі земельної ділянки на земельній ділянці розташовано частину блоку з гаражем. Земельна ділянка надана по фактичному розміщенню частину блоку з гаражем.

Об`єкт нерухомого майна - частина блоку з гаражем, який розташовано на земельній ділянці, що належить позивачу на праві власності, що підтверджується Свідоцтвом від 19.06.2001р. за №3247, виданим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондаренко В.Г., Реєстраційним посвідченням Дніпропетровського бюро технічної інвентаризації №1581-81 від 27.09.2002р., Розпорядженням Міського голови Дніпропетровської міської ради №1436 від 14.12.2004р.

На запит ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 15.08.2019р. №1230/9/04-64-13-19, Листом від 11.09.2017 №8-4-0.38-1353/107-17 «Про надання інформації» Відділ у м.Дніпро Головного управління Держгеокадастру повідомив, що нормативно грошова оцінка 1 кв.м. земельної ділянки за кадастровим номером 1210100000:04:002:0071 в 2017 році буде складати: 2813,06 грн., із застосуванням Кф=2,0, згідно з Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016р. №489.

10.05.2018р. Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області прийнято податкове повідомлення-рішення №932685-1319-0464, згідно якого визначено суму податкового зобов`язання за платежем: орендна плата з фізичних осіб (код платежу 18010900) у податковому періоді: 2018 р. – 134942,49грн. за земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , платник податку - ОСОБА_2 .

Також, 10.05.2018р. Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області прийнято податкове повідомлення-рішення №932685-1319-0464/1, згідно якого визначено суму податкового зобов`язання за платежем: орендна плата з фізичних осіб (код платежу 18010900) у податковому періоді: 2015, 2016, 2017 роки на загальну суму 382189,77грн. за земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , платник податку - ОСОБА_2 .

ОСОБА_2 зареєстрований фізичною особою-підприємцем з 10.11.2005р., що підтверджується, Свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця (серія В02 №162903), Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (серія НОМЕР_1 №747546), відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

ОСОБА_2 є платником єдиного податку, що підтверджується: -Свідоцтвом про сплату єдиного податку серія НОМЕР_2 № 398302 від 01.01.2008р. (чинне у 2008-2009рр.); - Свідоцтвом про сплату єдиного податку серія НОМЕР_3 869308 від 01.01.2011р. (чинне у 2011р.); - Свідоцтвом платника єдиного податку серія НОМЕР_4 від 28.05.2012р. (чинне з 01.01.2012 р. безстроково згідно п.299.3 ст.299 ПКУ в ред. на момент видачі).

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України, а справляння плати за землю - Податковим кодексом України.

У частинах першій та другій статті 120 Земельного кодексу України встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Статтею 206 Земельного кодексу України визначено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до п.п.14.1.147 п.14.1 ст.14 ПК України, плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до п.п.14.1.72 п.14.1 ст.14 ПК України, земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу).

Статтею 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Виконання податкового обов`язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно зі статтями 269, 270 ПК України, платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, а об`єктами оподаткування земельним податком - земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди (підпункт 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; (пл.271.1.1 п.271.1 ст.271 ПК України).

Відповідно до п.274.1 ст.274 ПК України, ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для лісових земель - не більше 0,1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Від сплати податку звільняються на період дії єдиного податку четвертої групи власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі за умови передачі земельних ділянок та земельних часток (паїв) в оренду платнику єдиного податку четвертої групи (пункт 281.3 статті 283 ПКУ).

Згідно п.284.1 ст.284 ПК України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.

Органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки рішення щодо ставок земельного податку та наданих пільг зі сплати земельного податку юридичним та/або фізичним особам за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік (п.285.1 ст.285 ПК України).

Відповідно до п.286.1 ст.286 ПК України, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.286.5 ст.285 ПК України, нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Відповідно до п.287.1 ст.287 ПК України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Відповідно до п.287.5 ст.287 ПК України, податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Фізичними особами у сільській та селищній місцевості земельний податок може сплачуватися через каси сільських (селищних) рад або рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, за квитанцією про приймання податкових платежів. Форма квитанції встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.

Податкове зобов`язання з цього податку може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу (п.287.10 ст.287 ПК України).

Положеннями пп.297.1.4 п.297.1 ст.297 ПК України визначено, що платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів, зокрема, податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.

У значенні наведених норм права спрощена система оподаткування не звільняє суб`єкта господарювання від виконання податкових зобов`язань зі сплати податків, встановлених у пункті 297.1 частини 297 Податкового кодексу України, а запроваджує інші умови, порядок та механізм їх сплати, а також встановлює можливість відновлення їх сплати на загальних підставах у разі недотримання умов оподаткування за спрощеною системою.

Умовою несплати земельного податку за зазначеною системою оподаткування є те, що суб`єкт господарювання, який є власником чи користувачем земельної ділянки, використовує цю землю для проведення господарської діяльності.

Правове відношення між власністю на земельну ділянку чи користування нею та обов`язком сплати земельного податку не припиняється у разі набуття власником чи користувачем земельної ділянки статусу суб`єкта господарювання та обрання ним виду економічної діяльності і системи оподаткування, які не передбачають використання земельної ділянки в господарській діяльності.

Тобто з набуттям ознак (якості) суб`єкта господарювання фізична особа, яка ним стала, не перестає бути власником чи користувачем земельної ділянки і не звільняється від обов`язку сплати земельного податку.

Вказана правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена Верховним Судом України у постанові від 24 листопада 2015 року (справа №21-2352а15), а також Верховним Судом у постановах від 13 червня 2018 року у справі №826/14615/16, від 15 лютого 2019 року у справі №826/9948/16 та від 16.04.2019р. у справі №826/15256/16.

Отже, посилання позивача щодо того, що є фізичною особою-підприємцем, платником єдиного податку 3 групи та використовує земельну ділянку для провадження господарської діяльності, як суб`єкта господарювання судом не приймаються, оскільки враховуючи вищевикладене не можуть бути підставою для звільнення від обов`язку сплати земельного податку.

29 березня 2006 року між ОСОБА_2 та Дніпропетровською міською радою укладено Договір оренди землі, зареєстрований в реєстрі за №2261, згідно якого ОСОБА_2 у користування на правах оренди надана земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1210100000:04:002:0071, площею 0,1599га.

Відповідно до п.7.8 вказаного Договору, повернення земельної ділянки здійснюється за актом приймання-передачі.

Статтею 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Згідно ст.34 Закону України «Про оренду землі», у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

У разі невиконання орендарем обов`язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов`язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_2 не повертав вищевказану орендовану земельну ділянку відповідно до норм законодавства та продовжує її використання на умовах вказаного Договору, що позивачем не заперечується та зазначається останнім в позовній заяві.

Таким чином, матеріали справи не містять доказів щодо повідомлення Дніпровську міську раду позивачем про розірвання укладеного договору оренди земельної ділянки від 29.03.2006р., як не містять і доказів передачі наведеної земельної ділянки Дніпровській міській раді за відповідним актом приймання-передачі.

З урахуванням зазначеного, суд не приймає до уваги посилання позивача про те, що строк дії Договору закінчився 16.05.2009р., оскільки вказаними нормами встановлено, що договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, а також, Акт приймання-передачі повернення земельної ділянки не складався.

Відповідно до п.286.1 ПК України, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно. У сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, Податковим кодексом України прямо визначено, що порядок надання інформації контролюючим органам, яка необхідна для обчислення та справляння земельного податку встановлюється Постановою Кабінету Міністрів України.

Так, згідно з п.4 Порядку подання інформації про платників податків, об`єкти оподаткування та об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, для забезпечення ведення їх обліку, а також обчислення та справляння податків і зборів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1386 від 21.12.2011р. «Про затвердження Порядку подання інформації про платників податків, об`єкти оподаткування та об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, для забезпечення ведення їх обліку, а також обчислення та справляння податків і зборів» Держгеокадастр та Мін`юст подають щомісяця до 10 числа, а також на запит територіального органу ДФС за місцезнаходженням земельної ділянки або ДФС інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю та єдиного податку.

Держгеокадастр - про земельні ділянки, зокрема про кадастровий номер земельної ділянки, дату реєстрації у Державному земельному кадастрі, дату державної реєстрації земельної ділянки (відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою чи договору оренди), площу відповідно до правовстановлюючих документів, цільове призначення та місце розташування земельної ділянки, дату та значення нормативної грошової оцінки, частку кожного із співвласників земельної ділянки (у разі коли земельна ділянка перебуває у спільній частковій власності), а також про землевласників або землекористувачів, зокрема найменування та місцезнаходження або прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання землевласника або землекористувача.

У відповідності до вимог ст.5 Закону України «Про оцінку земель» грошова оцінка земельних ділянок залежно від призначення та порядку проведення може бути нормативною і експертною.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується, зокрема: для визначення розміру земельного податку; орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності - ст. 13 Закону України «Про оцінку земель».

Згідно до ч.1 ст.15 Закону України «Про оцінку земель» підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України «Про землеустрій» - ст.18 Закону України «Про оцінку земель».

Статтею 20 вказаного Закону визначено, що за результатами нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація.

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015р. №5 «Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру» утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру, зокрема, утворено Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

Відповідно до п.1 Положення Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, затвердженого наказом Держгеокадастру від 17.11.2016р. № 308, Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.

За п.п.4 п.4 вказаного Положення, Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області відповідно до покладених на нього завдань надає адміністративні послуги згідно із законом у відповідній сфері.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що саме на Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області покладені обов`язки щодо видачі витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок на основі затвердженої рішенням органу місцевого самоврядування технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, при цьому, нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою, тобто до повноважень Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області не віднесено проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок, у тому числі і визначення коефіцієнту, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф).

На виконання вимог абз.2 п.286.1 ст.286 ПК України та вищезазначеного Порядку, податковий орган звернувся до відділу Головного управління Держгеокадастру у м. Дніпро з листом від 15.08.2019р. №1230/9/04-64-13-19 щодо розміру нормативно грошової оцінки земельної ділянки, що знаходиться у ОСОБА_2 в оренді.

Листом від 11.09.2017 №8-4-0.38-1353/107-17 «Про надання інформації» Відділ у м.Дніпро Головного управління Держгеокадастру повідомив, що нормативно грошова оцінка 1 кв.м. земельної ділянки за кадастровим номером 1210100000:04:002:0071 в 2017 році буде складати: 2813,06 грн., із застосуванням Кф=2,0, згідно з Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016р. №489.

Таким чином, у відповідності до п.286.5 ПК України відповідачем було визначено ОСОБА_2 суму грошового зобов`язання з орендної плати.

Суд також не приймає до уваги посилання позивача про порушення строків винесення податкового повідомлення-рішення від 10.05.2018р. №932685-1319-0464/1, виходячи з наступного.

Згідно п.287.10. ст.287 ПКУ податкове зобов`язання з цього податку може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу.

Так, згідно з пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Як зазначено у пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

З урахуванням викладеного, доводи позовної заяви є необґрунтованими, та не підтверджені належними доказами.

Враховуючи, що наведені норми ст.ст.54, 102 Податкового кодексу України були чинними у 2015, 2016, 2017 роках, тому відповідач міг нарахувати податкові зобов`язання за 2015, 2016, 2017 рік з плати за землю.

Разом із тим, законодавець у п.287.10 ст.287 Податкового кодексу України запровадив спеціальне правило, за яким податкове зобов`язання з цього податку може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу.

Таким чином, доводи позивача про закінчення визначеного ст.287 Податкового кодексу України строку прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, як підстава для його скасування є помилковими, оскільки законом прямо передбачено інший строк, протягом якого контролюючі органи мають повноваження на визначення платнику податків податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а саме: протягом 1095 днів від 30 червня року, наступного за тим, стосовно якого обчислюється податок.

Частина 2 ст.19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що відповідач при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, правомірність своїх дій ним доведена.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку в необхідності відмови в задоволенні поданого адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 241-250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_5 ) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (49600, м.Дніпро, вул.Сімферопольська, 17а, ЄДРПОУ 39394856), третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Дніпровська міська рада (49000, м.Дніпро, пр.Дмитра Яворницького, 75, ЄДРПОУ 26510514) про визнання протиправними та скасування рішень - відмовити.

Згідно ст.295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складений 04 жовтня 2019 року

Суддя Н.В. Турлакова