Рішення № 85568867, 11.11.2019, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2019 року ЛуцькСправа № 140/2721/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Димарчук Т.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Луцького прикордонного загону (військова частина 9971) Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України, Краматорського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Луцького прикордонного загону (військова частина 9971) Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України (далі - Луцький прикордонний загін (військова частина 9971) Північного РУ ДПС України, відповідач 1), Краматорського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (далі - Краматорський прикордонний загін Східного РУ ДПС України, відповідач 2) про:

- визнання протиправною бездіяльності Луцького прикордонного загону (військова частина 9971) Північного РУ ДПС України щодо невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01.07.2015 по 15.08.2016 та з 24.08.2017 по 02.11.2017 та щодо невиплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 24.08.2017 по 02.11.2017; зобов`язання Луцького прикордонного загону (військова частина 9971) Північного РУ ДПС України нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.07.2015 по 15.08.2016 та з 24.08.2017 по 02.11.2017, та грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 24.08.2017 по 02.11.2017 виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби;

- визнання протиправною бездіяльності Краматорського прикордонного загону Східного РУ ДПС України щодо невиплати індексації грошового забезпечення у період з 16.08.2016 по 23.08.2017 та щодо невиплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 16.08.2016 по 23.08.2017; зобов`язання Краматорського прикордонного загону Східного РУ ДПС України нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 16.08.2016 по 23.08.2017, та грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 16.08.2016 по 23.08.2017 виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходив військову службу за контрактом у Луцькому прикордонному загоні (військова частина 9971) Північного РУ ДПС України та Краматорському прикордонному загоні Східного РУ ДПС України.

Наказом начальника Луцького прикордонного загону Північного РУ ДПС України №251-ос від 31.10.2017 позивача звільнено з військової служби в запас, у зв`язку з закінченням строку контракту, а наказом начальника 6 прикордонного загону Північного РУ ДПС України №253-ос від 02.11.2017 виключено зі списків особового складу та всіх видів грошового забезпечення.

Під час проходження військової служби в підрозділах Державної прикордонної служби України у період з 18.08.2016 по 23.08.2017 ОСОБА_1 брав безпосередню участь в проведенні антитерористичної операції.

При звільненні з військової служби відповідачі не виплатили позивачу грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 16.08.2016 по 23.08.2017 та з 24.08.2017 по 02.11.2017, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

Крім того, відповідачами в порушення норм Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" в період з 01.07.2015 по 02.11.2017 позивачу не нараховувалася та не виплачувалася індексація грошового забезпечення.

19.08.2019 на адресу Луцького прикордонного загону (військова частина 9971) Північного РУ ДПС України було направлено адвокатський запит з проханням надати інформацію чи проводилась та чи виплачувалась позивачу під час проходження військової служби індексація грошового забезпечення, а також чи надавалась щорічна додаткова відпустка, як учаснику бойових дій.

Листом від 22.08.2019 відповідач повідомив про те, що ОСОБА_1 згідно чинного законодавства України не передбачена щорічна додаткова відпустка, як учаснику бойових дій. Також, до відповіді на запит була надана довідка про те, що виплата індексації грошового забезпечення в період з липня 2015 року по грудень 2018 року не проводилась у зв`язку з відсутністю бюджетних асигнувань.

Таким чином, на день звільнення позивача зі служби ні відповідач 1, ні відповідач 2 не провели з ним розрахунків щодо виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, та не нараховували та не виплачували у період з 01.07.2015 по 02.11.2017 індексацію грошового забезпечення.

Позивач зазначає, що вказана відповідачем норма пункту 19 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", лише припиняє надання військовослужбовцям учасникам бойових дій додаткової відпустки тривалістю 14 календарних днів на рік під час дії особливого періоду, однак аж ніяк не скасовує право на грошову компенсацію в разі не використання вказаної відпустки при звільненні.

ОСОБА_1 вважає бездіяльність відповідачів щодо не виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій та не виплати індексації грошового забезпечення протиправною та такою, що порушують його законні права та інтереси, просить зобов`язати відповідачів нарахувати і виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.07.2015 по 02.11.2017; нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій за період з 16.08.2016 по 02.11.2017, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 11.09.2019 прийнято дану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, відповідно до приписів статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.1).

В поданих до суду відзивах на позовну заяву Луцького прикордонного загону (військова частина 9971) Північного РУ ДПС України від 25.09.2019 №14/10902 (а.с.27-37) та Краматорського прикордонного загону Донецько-Луганського РУ ДПС України від 30.09.2019 (а.с.46-52) відповідачі позов не визнали, вважають його безпідставним та таким, що не підлягає до задоволення. Зазначили, що у зв`язку зі зміною законодавства щодо порядку індексації грошових доходів населення відповідно до абзацу 2 пункту 9 Прикінцевих положень Закону України "Про державний бюджет України на 2015 рік", норми та положення Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Тому, з урахуванням джерела коштів на проведення індексації у межах фінансових ресурсів та за відсутності бюджетних надходжень, Луцьким прикордонним загоном (військова частина 9971) Північного РУ ДПС України та Краматорським прикордонним загоном Донецько-Луганського РУ ДПС України, як бюджетними установами, нарахування та виплата індексації за період з липня 2015 року по листопад 2017 року ОСОБА_1 не здійснювалась. А тому, будь якої протиправності в бездіяльності посадових осіб Луцького прикордонного загону (військова частина 9971) Північного РУ ДПС України та Краматорського прикордонного загону Донецько-Луганського РУ ДПС України щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення не вбачається.

Крім того, зазначили, що 14.05.2015 Закон України "Про відпустки" доповнено статтею 16-2, згідно з якою учасникам бойових дій, інвалідам війни, статус яких визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Однак, відповідно до пункту 19 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" надання військовослужбовцям у особливий період, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв`язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв`язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.

Отже, додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік, передбачена пунктом 12 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та статтею 16-2 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", на час дії особливого періоду не надається, тому правових підстав для виплати компенсації за невикористану додаткову відпустку немає.

Крім того, додаткову відпустку, яка передбачена учасникам бойових дій, не віднесено до щорічних відпусток, а тому, як наслідок, не підлягає грошовій компенсації при звільненні в разі її невикористання.

Краматорський прикордонний загін Донецько-Луганського РУ ДПС України вказав на те, що частиною 2 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Правове регулювання відносин між державою та громадянином у зв`язку з виконанням ним конституційного обов`язку щодо військової служби здійснюється Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу", Положеннями про проходження військової служби для відповідних категорій військовослужбовців, Статутами Збройних Сил України тощо. Пунктом 293 «Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України», затвердженого Указом Президента України від 29.12.2009 №1115/2009, визначено, що особа, звільнена з військової служби, на день виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби розраховується за всіма видами належного їй на день звільнення матеріального та грошового забезпечення.

Враховуючи вищевикладене, у зв`язку з тим, що позивач проходив військову службу у Краматорському прикордонному загоні лише у період з 18.08.2016 по 23.08.2017, а звільнений з військової служби в запас наказом начальника Луцького прикордонного загону (військова частина 9971) Північного РУ ДПС України від 31.10.2017 №251-ос та виключений зі списків особового складу наказом начальника 6 прикордонного загону (військова частина 9971) Північного РУ ДПС України від 02.11.2017 №253-ос, отже на Краматорський прикордонний загін не може покладатися обов`язок виплати позивачу грошової компенсації за не використані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій.

З наведених підстав просили у задоволенні позову відмовити повністю.

Дослідивши письмові докази та пояснення, викладені учасниками справи у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення частково з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом в Луцькому прикордонному загоні (військова частина 9971) Північного РУ ДПС України з 28.02.2011 по 15.08.2016 та з 24.08.2017 по 02.11.2017, що підтверджується листом Луцького прикордонного загону (військова частина 9971) Північного РУ ДПС України від 22.08.2019 №30/9586 (а.с.14) та службу у Краматорському прикордонному загоні Східного РУ ДПС України з 18.08.2016 по 23.08.2017.

Наказом начальника Краматорського прикордонного загону Східного РУ ДПС України від 18.08.2016 №327-ос «По особовому складу» старшого прапорщика ОСОБА_1 , зарахованого в розпорядження начальника 11 прикордонного загону (1 категорії) Східного РУ ДПС України, як такого що прибув з 6 Волинського прикордонного загону (І категорії) Північного РУ (І категорії) ДПС України, призначено інспектором прикордонної служби (1 категорії) - начальником 4 відділенням інспекторів прикордонної служби прикордонної застави (з місцем дислокації н.п. Крухівка) оперативно-бойової прикордонної комендатури «Крухівка» (а.с.53).

Наказом начальника Краматорського прикордонного загону Східного РУ ДПС України від 23.08.2017 №298-ос «По особовому складу» старшого прапорщика ОСОБА_1 , інспектора прикордонної служби (1 категорії) - начальника 4 відділенням інспекторів прикордонної служби прикордонної застави (з місцем дислокації н.п. Крухівка) оперативно-бойової прикордонної комендатури «Крухівка», виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення у зв`язку з вибуттям для подальшого проходження військової служби у розпорядження начальника 6 Волинського прикордонного загону Північного РУ ДПС України з 23.08.2017 (а.с.54).

Наказом начальника 6 прикордонного загону Північного РУ ДПС України від 02.11.2017 №253-ос "По особовому складу" старшого прапорщика ОСОБА_1 , інспектора прикордонної служби (1 категорії) кулеметника 2 відділенням інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Доманове» ІІІ категорії (з місцем дислокації н.п. Млинове), звільненого наказом начальника Луцького прикордонного загону Північного РУ ДПС України від 31.10.2017 №251-ос за статтею 26 частини 6 пункту "а" (у зв`язку із закінченням строку контракту) Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" в запас Збройних Сил України, з 02.11.2017 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення (а.с.10).

13.01.2017 ОСОБА_1 видано посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_1 (а.с. 12)

19.08.2019 представник позивача звернувся до Луцького прикордонного загону (військова частина 9971) Північного РУ ДПС України з адвокатським запитом щодо надання інформації чи проводилась та чи виплачувалась позивачу під час проходження військової служби індексація грошового забезпечення та грошова компенсація за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій.

Листом від 22.08.2019 №30/9586 відповідач-1 за результатами розгляду запиту повідомив, що ОСОБА_1 проходив військову службу в Луцькому прикордонному загоні з 28.02.2011 по 15.08.2016 та з 24.08.2017 по 02.11.2017. Пунктом 19 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", визначено, що з настанням особливого періоду припиняється надання військовослужбовцям додаткових відпусток, крім відпусток військовослужбовцям - жінкам у зв`язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більше як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв`язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії. Відповідно до абзацу третього пункту 14 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби служби, в році звільнення з військової служби, у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм. виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Ураховуючи те, що під час особливого періоду щорічні додаткові відпустки військовослужбовцям не надаються, їх використання за минулі роки після особливого періоду законодавством не передбачено. У зв`язку з цим, додаткові відпустки, в тому числі й додаткова відпустка, що не надавалась учасникам бойових дій в особливий період не вважається такою, що є невикористаною. Оскільки, відповідно до пункту 17-19 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в особливий період надання деяких додаткових оплачуваних відпусток припинено, виплата грошової компенсації не передбачена (а.с.14).

З довідки Луцького прикордонного загону (військова частина 9971) Північного РУ ДПС України про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення слідує, що відповідно до пункту 6 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 (зі змінами) індексація здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік. В кошторисних призначеннях Державної прикордонної служби України видатки були передбачені у 2015 році з січня по червень включно. Починаючи з липня 2015 року, 2016, 2017 та до грудня 2018 року включно видатки на виплату індексації не передбачені, у зв`язку з чим нарахування та виплата індексації не здійснювалась (а.с.15).

Отже, судом встановлено, що під час проходження позивачем військової служби у Луцькому прикордонному загоні (військова частина 9971) Північного РУ ДПС України та Краматорському прикордонному загоні Східного РУ ДПС України нарахування і виплата індексації його грошового забезпечення за період з 01.07.2015 по 23.08.2017 та компенсація за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій за період з 16.08.2016 по 02.11.2017 не здійснювалась, що не заперечується відповідачами.

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо невиплати йому грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій та індексації його грошового забезпечення протиправною, позивач звернувся до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Відносини щодо соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей врегульовані Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ).

Вищевказаний Закон відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Згідно із статтями 1, 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до змін, внесених Законом України №426-VIII від 14.05.2015, Закон України "Про відпустки" доповнено статтею 16-2 згідно з якою передбачено, що учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" №3551-XII від 22.10.1993, учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

Пунктом 12 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги: використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Статтею 4 Закону України від 05.11.1996 №504/96-ВР "Про відпустки" (далі - Закон №504/96-ВР) передбачено такі види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Відповідно до статті 16-2 Закону №504/96-ВР учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Згідно з пунктом 8 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України "Про відпустки". Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

У разі якщо Законом України "Про відпустки" або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.

Абзацом третім пункту 14 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 у період з 18.08.2016 по 23.08.2017 брав безпосередню участь в проведенні антитерористичної операції та є учасником бойових дій, що підтверджується довідкою Краматорського прикордонного загону Східного РУ ДПС України від 22.08.2017 №30/1453.

13.01.2017 Бевзу видали посвідчення учасника бойових дій серія НОМЕР_1 (а.с.12). У зв`язку із цим позивач претендує на грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій за період з 16.08.2016 по 02.11.2017.

Відповідно до пункту 17 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.

Згідно з пунктом 18 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ в особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин зі збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.

Відповідно до пункту 19 статті 10-1 Закону 2011-ХІІ надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв`язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв`язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.

При цьому визначення поняття особливого періоду наведене у законах України від 21.10.1993 №3543-XII "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та від 06.12.1991 №1932-XII "Про оборону України" (далі - Закони №3543-XII та №1932-XII відповідно).

За визначенням статті 1 Закону №3543-XII особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Стаття 1 Закону №1932-XII визначає особливий період, як період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи моменту введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний стан і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Крім того, в статті 1 Закону №3543-XII надано визначення мобілізації та демобілізації. Мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано; демобілізація - комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, в тому числі додаткової соціальної відпуски. Однак, Законом №2011-XII не встановлено припинення виплати компенсації за невикористані частини додаткової соціальної відпустки, право на яку позивач набув за період проходження ним військової служби.

Водночас, у разі невикористання додаткової соціальної відпустки протягом календарного року, в якому в особи виникає право на таку відпустку, додаткова соціальна відпустка переноситься на інший період, тобто особа не втрачає самого права на надану їй чинним законодавством України соціальну гарантію, яке може бути реалізовано в один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.

Отже, припинення надання військовослужбовцям додаткових відпусток (відповідно до пункту 19 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті) є тимчасовим обмеженням способу реалізації права на використання додаткової відпустки безпосередньо. Між тим, обмеження щодо одного з двох способів реалізації такого права не впливає на суть цього права, яке гарантується пунктом 12 статті 12 Закону України від 22.10.1993 №3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", пунктом 8 статті 10-1 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", статтею 16-2 Закону України від 05.11.1996 №504/96-ВР "Про відпустки".

Крім того, відповідно до пункту 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 №260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 (далі - Наказ №260) у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Отже, у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби у рік звільнення їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону №504/96-ВР та пунктом 12 частини першої статті 12 Закону № 3551-ХІІ.

У пункті 293 «Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України», затвердженого Указом Президента України від 29.12.2009 №1115/2009, також вказано, що особа, звільнена з військової служби, на день виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби розраховується за всіма видами належного їй на день звільнення матеріального та грошового забезпечення.

Враховуючи ту обставину, що позивач проходив військову службу у Краматорському прикордонному загоні у період з 18.08.2016 по 23.08.2017, а звільнений з військової служби в запас та виключений із списків наказами начальника Луцького прикордонного загону (військова частина 9971) Північного РУ ДПС України від 31.10.2017 №251-ос та від 02.11.2017 №253-ос відповідно, то обов`язок виплатити грошову компенсацію позивачу за не використані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій має бути покладений саме на Луцький прикордонний загін (військова частина 9971) Північного РУ ДПС України.

Таким чином вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій та зобов`язання нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій мають бути адресовані Луцькому прикордонному загону (військова частина 9971) Північного РУ ДПС України.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 отримав статус учасника бойових дій 13.01.2017, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 .

З огляду на зазначене суд дійшов висновку про те, що при звільненні з військової служби у запас ОСОБА_1 мав право на отримання грошової компенсації за невикористану ним у період з 13.01.2017 по 02.11.2017 додаткову відпустку як учасник бойових дій, передбачену пунктом 12 частини першої статті 12 Закону №3551-ХІІ. При цьому, не нарахування та не виплата ОСОБА_1 при звільненні грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 13.01.2017 по 02.11.2017 є, на переконання суду, протиправною бездіяльністю Луцького прикордонного загону (військова частина 9971) Північного РУ ДПС України, з огляду на що позовні вимоги в цій частині є підставні, обгрунтовані та підлягають до задоволення.

Така ж правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №620/4218/18, яка в силу частини 5 статті 242 КАС України повинна бути врахована судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Разом з тим, не підлягають до задоволення вимоги позивача про зобов`язання нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористану ним додаткову відпустку як учасника бойових дій за період з 16.08.2016 по 12.01.2017, оскільки позивач набув статуту учасника бойових дій лише 13.01.2017, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 (а.с. 12), а відповідно і право на додаткову відпустку, як учаснику бойових дій виникло з моменту набуття особою відповідного статусу, тобто з 13.01.2017.

Щодо не нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення у період з період з 01.07.2015 по 02.11.2017, суд зазначає наступне.

Згідно із статтями 1, 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" соціальний захист військовослужбовців це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 №1282-XII (далі - Закон №1282-ХІІ).

У статті 1 Закону №1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до статті 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Згідно з частиною першою, другою, п`ятою статті 4 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

У разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Частинами першою - другою статті 5 Закону №1282-XII встановлено, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік (частина шоста статті 5 Закону №1282-XII).

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до пункту 1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 (далі - Порядок №1078) підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 р. №491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".

Пунктом 4 Порядку №1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Згідно з пунктом 6 Порядку №1078, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню: 1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів; 2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік (вказана норма застосовується із 01.12.2015).

Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Суд звертає увагу, що, відповідно до вимог законодавства, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Суд звертає увагу на те, що Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" та Порядком №1078 визначено джерело коштів на проведення індексації. Разом з тим, виплата індексації не ставиться, вищевказаними нормативно-правовими актами, у залежність від надходження коштів до власника підприємства, установи, організації. В Законі йдеться про фінансові ресурси бюджетів всіх рівнів.

У рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 у справі №9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Це право працівника відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим конституційного принципу верховенства права та не порушує балансу прав і законних інтересів працівників і роботодавців.

При вирішенні даного спору, в силу приписів частини п`ятої статті 242 КАС України, суд враховує також висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 07.08.2019 у справі № 825/694/17, відповідно до яких виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення; звільнення особи з військової служби жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме довідки нарахування та виплати індексації грошового забезпечення та особистих карток грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2017-2018 роки, ОСОБА_1 індексація грошового забезпечення, всупереч вимогам наведених вище нормативно-правових актів, у період з 01.07.2015 по 02.11.2017 відповідачами не була нарахована та не виплачена (а.с.15-17).

При цьому суд зазначає, що не проведення та невиплата позивачу індексації грошового забезпечення є обмеженням його Конституційних прав відповідачами, що є незаконним.

Суд не приймає до уваги твердження відповідачів про відсутність коштів для виплати індексації, оскільки відсутність бюджетного фінансування для проведення індексації, не впливає на обов`язок відповідачів її нараховувати та виплачувати.

Таким чином, вказані відповідачами обставини не позбавляють їх обов`язку провести індексацію грошового забезпечення позивача у встановленому законом порядку.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України" від 08.11.2005 зазначено, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п.23 рішення).

У зв`язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Відтак, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідачів щодо невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.07.2015 по 02.11.2017, зобов`язання відповідачів нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за вказаний період.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, відповідачі належними та допустимими доказами не довели правомірність своєї бездіяльності щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення, не надали суду доказів на підтвердження вжиття ними відповідних заходів для збільшення асигнувань (звернень до керівних органів тощо), та щодо не виплати ОСОБА_1 компенсації за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій, а тому позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Крім того, у позовній заяві, представник позивача просить стягнути з відповідачів на користь позивача усі понесені ним судові витрати, пов`язані з розглядом справи.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, судовий збір позивачем не був сплачений, оскільки останній звільнений від сплати судового збору. Доказів, що підтверджують понесення ОСОБА_1 будь-яких інших судових витрат суду не надано.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 257, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Луцького прикордонного загону (військова частина 9971) Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 при звільненні грошової компенсації додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 13.01.2017 по 02.11.2017.

Зобов`язати Луцький прикордонний загін (військова частина 9971) Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 13.01.2017 по 02.11.2017, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

Визнати протиправною бездіяльність Луцького прикордонного загону (військова частина 9971) Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.07.2015 по 15.08.2016 та з 24.08.2017 по 02.11.2017.

Зобов`язати Луцький прикордонний загін (військова частина 9971) Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.07.2015 по 15.08.2016 та з 24.08.2017 по 02.11.2017.

Визнати протиправною бездіяльність Краматорського прикордонного загону (військова частина 2382) Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 18.08.2016 по 23.08.2017.

Зобов`язати Краматорський прикордонний загін (військова частина 2382) Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 18.08.2016 по 23.08.2017.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ).

Відповідач - 1: Луцький прикордонний загін (військова частина 9971) Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України (43005, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Стрілецька, буд. 6, код ЄДРПОУ 14321661).

Відповідач - 2: Краматорський прикордонний загін (військова частина 2382) Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України (84301, Донецька область, місто Краматорськ, вул. Марата, 16, код ЄДРПОУ 14321883).

Головуючий-суддя Т.М. Димарчук