Рішення № 85568857, 12.11.2019, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2019 року ЛуцькСправа № 140/2726/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Андрусенко О. О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Павлівської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася в суд з позовом до Павлівської сільської ради (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення №23/6 від 19.07.2019 року щодо відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 1,95 га у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Павлівської сільської ради Іваничівського району Волинської області; зобов`язання надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 1,95 га у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Павлівської сільської ради Іваничівського району Волинської області згідно заяви від 27.02.2019 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з 1996 року постійно та добросовісно користується земельною ділянкою для ведення особистого селянського господарства в с. Жашковичі Іваничівського району Волинської області, сплачуючи орендну плату за землю. У зв`язку з цим звернулася із письмовою заявою до Павлівської сільської ради про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 1,95 га розташованої в с. Жашковичі Іваничівського району Волинської області. Вважає, що відповідач протиправно прийняв оскаржуване рішення та відмовив у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 1,95 га у власність для ведення особистого селянського господарства з підстав, не передбачених статтею 118 Земельного кодексу України (далі - ЗК України). Підставою для відмови є розташування цієї земельної ділянки на резервних територіях для можливого розвитку населеного пункту с. Жашковичі згідно схеми планування території Іваничівського району, затвердженої рішенням сесії Іваничівської районної ради №3/6 від 24.12.2015 року та перспективи виділення на цих територіях земельних ділянок для індивідуальної присадибної забудови. Однак позивач звертає увагу на те, що генеральний план населеного пункту с. Жашковичі відсутній.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 13.09.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

У відзиві на позовну заяву Павлівська сільська рада заперечує проти позовних вимог в повному обсязі, вважає їх безпідставними та необґрунтованими, оскільки згідно наданої інформації Іваничівської райдержадміністрації земельна ділянка, як є предметом розгляду у заяві ОСОБА_1 відповідно до схеми планування Іваничівської районної ради №3/16 від 24.12.2015 року «Про затвердження схеми планування території Іваничівського району», розташована на резервних територіях для можливого розвитку населеного пункту. Дана схема розроблена відповідно до ДБН «Склад та зміст містобудівної документації на державному та регіональному рівні». Вказує, що схема планування території району є містобудівною документацією на регіональному рівні. Зазначає, що на підставі того, що місце розташування об`єкта не відповідає вимогам іншої містобудівної документації, а саме схемі планування території Іваничівського району, враховуючи перспективу розширення села Жашковичі та виділення на цих територіях земельних ділянок для індивідуальної присадибної забудови та для інших містобудівних потреб (траси комунікацій та розміщення споруд інженерно-транспортної інфраструктури, об`єктів комунального господарства, водопостачання, водовідведення і т.д.) громадянці ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 1,95 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, що розташовані за межами населених пунктів на території Павлівської сільської ради. З наведених підстав відповідач просив у задоволенні позову відмовити.

Від учасників справи інших заяв по суті справи та клопотань про розгляд справи в судовому засіданні не надходило.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

27.02.2019 року ОСОБА_1 звернулася до Павлівської сільської ради із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 1,95 га на території с. Жашковичі Павлівської сільської ради Іваничівського району Волинської області за межами населеного пункту (а.с.11).

Рішенням двадцять першої сесії сьомого скликання Павлівської сільської ради від 19.04.2019 року №21/62 відтерміновано гр. ОСОБА_1 розгляд вищезазначеної заяви у зв`язку із потребою детальнішого вивчення даного питання та розглядом його на наступній черговій сесії (а.с.13).

27.06.2019 року на двадцять другій сесії сьомого скликання Павлівська сільська рада прийняла проект рішення (не прийнято) №22/62, відповідно до якого вирішила відмовити гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 1,95 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, що розташовані за межами населених пунктів на території Павлівської (колишньої Жашковичівської) сільської ради Іваничівського району Волинської області в зв`язку з розташуванням зазначеної ділянки на резервних територіях для можливого розвитку населеного пункту с. Жашковичі згідно схеми планування території Іваничівського району, затвердженої рішенням сесії Іваничівської районної ради №3/6 від 24.12.2015 року, та перспективи виділення на цих територіях земельних ділянок для індивідуальної присадибної забудови (а.с.14).

Крім того, листом від 08.07.2019 року №503 Павлівська сільська рада повідомила ОСОБА_1 про те, що її звернення на виконання рішення №21/62 від 19.04.2019 року повторно розглянуто земельною комісією з питань житлово-комунального господарства та комунальної власності, містобудування, будівництва, земельних відносин та охорони природи 20.06.2019 року. Розглянувши надану Іваничівською РДА інформацію про відповідність місця розташування земельної ділянки, вказаної у заяві, схемі планування Іваничівського району, в зв`язку з розташуванням зазначеної ділянки на резервних територіях для можливого розвитку населеного пункту с. Жашковичі згідно зазначеної містобудівної документації, затвердженої рішенням сесії Іваничівської районної ради №3/6 від 24.12.2015 року, та перспективи виділення на цих територіях земельних ділянок для індивідуальної присадибної забудови, постійною комісією рекомендовано сесії сільської ради відмовити у задоволенні звернення ОСОБА_1 . Враховуючи рекомендації комісії, було підготовлено проект рішення про відмову в задоволені заяви, яке розглянуто на 22 черговій сесії Павлівської сільської ради. За поіменним голосуванням проект рішення не прийнято (а.с.15).

19.07.2019 року Павлівська сільська рада на двадцять третій сесії сьомого скликання прийняла рішення №23/6, пунктом 1 якого відмовила гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 1,95 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, що розташовані за межами населених пунктів на території Павлівської (колишньої Жашковичівської) сільської ради Іваничівського району Волинської області в зв`язку з розташуванням зазначеної ділянки на резервних територіях для можливого розвитку населеного пункту с. Жашковичі згідно схеми планування території Іваничівського району, затвердженої рішенням сесії Іваничівської районної ради №3/6 від 24.12.2015 року, та перспективи виділення на цих територіях земельних ділянок для індивідуальної присадибної забудови.

Пунктом 2 цього рішення рекомендовано гр. ОСОБА_1 оформити у встановленому чинним законодавством порядку право оренди на зазначену у заяві земельну ділянку для городництва (а.с.16).

Вважаючи вищезазначене рішення протиправним, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються, зокрема, Земельним кодексом України (надалі - ЗК України), а також прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.

Статтею 3 ЗК України встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з пунктами «а», «б» статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Як визначено пунктом «б» частини першої статті 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Частинами першою, другою статті 116 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (пункт «в» частини третьої статті 116 ЗК України).

Пунктом «б» частини першої статті 121 ЗК України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами України визначено у статті 118 ЗК України. Відповідно до положень частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з положеннями частини сьомої наведеної статті відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно з статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради, серед інших, вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Відповідно до статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рішення місцевої ради приймаються у формі відповідних рішень, прийнятих на сесії місцевої ради та рішень виконавчого комітету.

Отже, у даному випадку Павлівська сільська рада має виключні повноваження на вирішення питання про надання або відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель комунальної власності відповідної територіальної громади.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти висновку, що ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. У такому випадку відмова може бути визнана обґрунтованою лише тоді, коли компетентним суб`єктом владних повноважень встановлюється невідповідність місця розташування об`єкта вимогам, зазначеним у ЗК Україні, які повинні бути затверджені у встановленому законом порядку або вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко - економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно - територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

За приписами частин сьомої-одинадцятої статті 118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін. У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Аналіз наведених норм права, якими врегульовано процедуру безоплатного отримання земельних ділянок, свідчить про те, що всі дії відповідних суб`єктів земельно-правової процедури є взаємопов`язаними, послідовними і спрямовані на досягнення результату у вигляді отримання земельної ділянки у власність. Визначена законом процедура є способом дій відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування у відповідь на звернення громадян щодо того чи іншого «земельного» питання. У світлі вимог частини другої статті 19 Конституції України дотримання відповідним органом встановленої законом процедури є обов`язковим.

Як уже було встановлено судом, фактичною підставою для відмови позивачу у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства є те, що земельна ділянка розташована на резервних територіях для можливого розвитку населеного пункту с. Жашковичі згідно схеми планування території Іваничівського району, затвердженої рішенням сесії Іваничівської районної ради №3/6 від 24.12.2015 р., та перспективи виділення на цих територіях земельних ділянок для індивідуальної присадибної забудови.

Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм (стаття 39 ЗК України).

Відповідно до частини першої статті 16 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 року №3038-VI (далі - Закон №3038-VI) планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. На підставі затвердженого генерального плану населеного пункту розробляється план земельно-господарського устрою, який після його затвердження стає невід`ємною частиною генерального плану (частина перша статті 17 Закону №3038-VI).

Згідно з частиною першою статті 19 Закону №3038-VI детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території.

Пунктами 7, 12 частини першої статті 1 Закону №3038-VI визначено, що містобудівна документація - затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій; схеми планування території на регіональному рівні - планувальна документація, яка розробляється у розвиток Генеральної схеми планування території України та визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови, використання територій адміністративно-територіальних одиниць та їх окремих частин.

Відповідно до пункту 2 Порядку проведення експертизи містобудівної документації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.2011 року №548 схеми планування території районів відносяться до містобудівної документації.

Суд зазначає, що відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою має бути пояснена вказівкою на конкретні невідповідності законам або прийнятим відповідно до них нормативно-правовим актам, генеральним планам населених пунктів та іншої містобудівної документації, схемам землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, тощо.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №159449310 від 14.03.2019 року земельна ділянка кадастровий номер 0721181400:04:000:0207 є комунальною власністю Павлівської сільської ради та відноситься за цільовим призначенням до земель сільськогосподарського призначення (а.с.45).

У відзиві на позовну заяву відповідач посилається на те, що місце розташування об`єкта не відповідає вимогам іншої містобудівної документації, а саме схемі планування території Іваничівського району, затвердженої рішенням сесії Іваничівської районної ради №3/6 від 24.12.2015 року, оскільки земельна ділянка розташована на резервних територіях для можливого розвитку населеного пункту, що підтверджується листом Іваничівської районної державної адміністрації Волинської області від 11.06.2019 року №682/27/2-19 з доданим викопіюванням зі схеми планування Іваничівського району (а.с.48-49). Разом з тим, Павлівська сільська рада не обґрунтувала та не надала доказів у чому полягає невідповідність місця розташування земельної ділянки іншій містобудівній документації, а саме схемі планування території Іваничівського району. При цьому, знаходження спірної земельної ділянки на резервних територіях для можливого розвитку населеного пункту відповідно до наведеної схеми не конкретизує невідповідність чи суперечність цій містобудівній документації. Можливий розвиток населеного пункту не виключає можливості знаходження на його території на спірній земельній ділянці земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства. Відповідач лише припускає перспективи виділення на цих територіях земельних ділянок для індивідуальної присадибної забудови. Разом з тим, Павлівська сільська рада не наводить жодних фактів планування розміщення на спірній земельній ділянці земельних ділянок для присадибної забудови. Водночас, як вбачається з листа від 18.07.2019 року генеральний план с. Жашковичі у сільській раді відсутній, інформації про його затвердження немає; в найближчий термін сільська рада вишукуватиме кошти для фінансування робіт з розроблення зазначеної містобудівної документації (а.с.23). Крім того, відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження планування забудови території населеного пункту с. Жашковичі.

Суд наголошує, що положення статей 118, 122 ЗК України надають відповідачу повноваження на вирішення питання про надання або відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства із земель державної або комунальної власності та зобов`язують мотивувати відмову у наданні такого дозволу, а також визначають підстави, з яких така відмова, може бути прийнята.

Тому приймаючи спірне рішення від 19.07.2019 року №23/6 про відмову у надані дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення вищезазначеної земельної ділянки з підстав її розташування на резервних територіях для можливого розвитку населеного пункту с. Жашковичі згідно схеми планування території Іваничівського району, затвердженої рішенням сесії Іваничівської районної ради №3/6 від 24.12.2015 року, та перспективи виділення на цих територіях земельних ділянок для індивідуальної присадибної забудови, відповідач діяв необґрунтовано, а тому таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача надати позивачу дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 1,95 га у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Павлівської сільської ради Іваничівського району Волинської області згідно заяви від 27.02.2019 рок, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії. При цьому, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні (частини четверта статті 245 КАС України).

На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень: у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Так у даному випадку повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання мотивованої відмови у його наданні, регламентовано частиною шостою статті 118 ЗК України. Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними (такі правові висновки наведені у постановах Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі №825/602/17, від 05.03.2019 року у справі №2040/6320/18).

Водночас, надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є адміністративним актом, прийняттю якого повинна передувати визначена законом адміністративна процедура. Видача такого дозволу без необхідних дій суб`єкта владних повноважень в межах адміністративної процедури не гарантує забезпечення прав позивача у передбачений законом спосіб.

В матеріалах справи не містяться докази, що свідчать про відсутність можливості та наміру суб`єкта владних повноважень прийняти обґрунтоване та законне рішення, врахувавши висновки суду про те, що невідповідність місця розташування земельної ділянки іншій містобудівній документації, а саме схемі планування території Іваничівського району, затвердженої рішенням сесії Іваничівської районної ради №3/6 від 24.12.2015 року відповідачем не доведена та не підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що належним способом захисту прав позивача є зобов`язання Павлівської сільської ради повторно розглянути на засіданні чергової сесії ради заяву ОСОБА_1 від 27.02.2019 року про надання їй дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 1,95 га у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Павлівської сільської ради Іваничівського району Волинської області з урахуванням правової оцінки даного питання, викладеної у рішенні суду. Таким чином, позов належить задовольнити частково.

Відповідно до статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Як визначено частинами першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Звертаючись до суду із даним позовом, позивач сплатила судовий збір у розмірі 768,40 грн., що підтверджуються квитанцією від 09.09.2019 року №5 (а.с.2).

Враховуючи те, що суд задовольняє позов частково, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог, тобто, у розмірі 384,20 грн.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Павлівської сільської ради від 19 липня 2019 року № 23/6 про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 1,95 га у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Павлівської сільської ради Іваничівського району Волинської області.

Зобов`язати Павлівську сільську раду повторно розглянути на засіданні чергової сесії ради заяву ОСОБА_1 від 27 лютого 2019 року про надання їй дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 1,95 га у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Павлівської сільської ради Іваничівського району Волинської області, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Павлівської сільської ради (45342, Волинська область, Іваничівський район, село Павлівка, вулиця Незалежності, будинок 12, код ЄДРПОУ 04333342) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 384,20 грн. (триста вісімдесят чотири гривні 20 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий-суддя О. О. Андрусенко