Рішення № 85568843, 11.11.2019, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2019 року ЛуцькСправа № 140/2637/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Валюха В.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Луцького прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 9971) про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Луцького прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 9971) (далі - Луцький прикордонний загін) про стягнення індексації грошового забезпечення та середнього розміру грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач проходив військову службу за контрактом в Луцькому прикордонному загоні, в серпні 2019 року його звільнено з військової служби в запас, виключено із списків частини та усіх видів забезпечення.

Проте, у період з 01.06.2015 по 31.07.2019 відповідач не здійснював виплату позивачу індексацію грошового забезпечення, а також не провів повний розрахунок при звільненні, чим порушив вимоги нормативно-правових актів, вказаних у позовній заяві.

Позивач просить стягнути з відповідача індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з 01.06.2015 по 31.07.2019 та середній розмір грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби за період з 02.08.2019 по день постановлення судового рішення у цій справі.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 10.09.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін суддею одноособово (а. с. 1).

В поданому до суду відзиві на позовну заяву від 25.09.2019 (а. с. 54-62) відповідач позов не визнав та просить відмовити у його задоволенні з тих підстав, що позивачу не було нарахована та виплачено індексацію грошового забезпечення лише за період з 01.07.2015 по 01.12.2018, оскільки в кошторисних призначеннях видатки на виплату індексації передбачені не були. Крім того, позовні вимоги про стягнення середнього розміру грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні є передчасними з огляду на недоведеність факту несвоєчасного розрахунку з позивачем.

07.10.2019 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач з доводами відзиву не погодився з підстав, викладених у позовній заяві (а. с. 75-84).

Інших заяв по суті справи чи клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на адресу суду від учасників справи не надходило.

Відповідно до частини другої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Згідно із частиною першою статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відтак, справу розглянуто по суті у межах строків, визначених частиною першою статті 258, частиною другою статті 262 КАС України.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що позивач проходив військову службу в Луцькому прикордонному загоні, зокрема, з 21.09.2012 по 01.08.2019 на посаді начальника відділу по роботі з іноземцями та адміністративного провадження штабу, що підтверджується витягом з розрахунку вислуги років на пенсію (а. с. 49).

Наказом начальника Луцького прикордонного загону від 01.08.2019 № 408-ос «По особовому складу» підполковника ОСОБА_1 , начальника відділу по роботі з іноземцями та адміністративного провадження штабу, звільненого з військової служби в запас наказом начальника Північного регіонального управління від 27.06.2019 № 210-ОС за підпунктом «а» (у зв`язку із закінченням строку контракту) пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», виключено зі списків особового складу і всіх видів забезпечення (а. с. 63).

Листом від 19.08.2019 № 11/9338 позивачу були надані довідки про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби у Луцькому прикордонному загоні, з яких вбачається, що з липня 2015 року по грудень 2018 року видатки на виплату індексації передбачені не були, у зв`язку із цим нарахування та виплата індексації не здійснювалась (а. с. 41-48).

При вирішенні даного спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону № 2011-XII).

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-XII (далі - Закон № 1282-ХІІ).

У статті 1 Закону № 1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Частинами першою - другою статті 5 Закону № 1282-XII встановлено, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік (частина шоста статті 5 Закону № 1282-XII).

Відповідно до пункту 1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (зі змінами, далі - Порядок № 1978), підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 р. № 491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства (абзац 8 пункту 4 Порядку №1078).

Згідно з пунктом 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

У рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 у справі № 9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Це право працівника відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим конституційного принципу верховенства права та не порушує балансу прав і законних інтересів працівників і роботодавців.

При вирішенні даного спору, в силу приписів частини п`ятої статті 242 КАС України, суд враховує також висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 07.08.2019 у справі № 825/694/17, відповідно до яких виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення; звільнення особи з військової служби жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин.

Як вбачається із матеріалів справи (довідок та особистих карток грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2015 - 2019 роки) (а. с. 42, 66-72), за період проходження військової служби у Луцькому прикордонному загоні у період з 01.07.2015 по 30.11.2018 індексація грошового забезпечення, всупереч вимогам наведених вище нормативно-правових актів, позивачу не була нарахована та не виплачена.

Суд частково не бере до уваги доводи позивача про те, що індексація грошового забезпечення не була йому нарахована та не виплачена у період з 01.06.2015 по 01.08.2019, оскільки з поданих відповідачем письмових доказів (довідок та особистих карток грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2015 - 2019 роки) (а. с. 42, 66-72) вбачається, що індексація грошового забезпечення не була виплачена лише у період з 01.07.2015 по 30.11.2018, а за період червень 2015 року, грудень 2018 року - липень 2019 року вказана індексація була виплачена позивачу у таких розмірах: за червень 2015 року в сумі 366,12 грн. (виплачена у грудні 2015 року), за грудень 2018 року в сумі 71,08 грн., за січень 2019 року в сумі 71,08 грн., за лютий 2019 року в сумі 71,08 грн., за березень 2019 року в сумі 134,47 грн., за квітень 2019 року в сумі 134,47 грн., за травень 2019 року в сумі 134,47 грн., за червень 2019 року в сумі 134,47 грн., за липень 2019 року в сумі 206,72 грн., за серпень 2019 року в сумі 6,67 грн.

При вирішенні позовних вимог про стягнення індексації грошового забезпечення суд враховує, що, виходячи із приписів частини першої статті 10 Закону № 1282-ХІІ та пункту 6 Порядку № 1078, нарахування та виплата індексації проводиться за місцем проходження військової служби, та відповідна військова частина самостійно здійснює розрахунок розміру індексації. Суд також звертає увагу, що учасники справи не надали обґрунтованого розрахунку сум індексації грошового забезпечення, належного позивачу до виплати.

Відтак, позовні вимоги про стягнення індексації грошового забезпечення за період з 01.06.2015 по 31.07.2019 підлягають до задоволення частково шляхом прийняття судом рішення про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.07.2015 по 30.11.2018, а у позовних вимогах про стягнення індексації грошового забезпечення за інші періоди належить відмовити.

Крім того, вирішуючи позовні вимоги про стягнення середнього розміру грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні, суд виходить з такого.

Відповідно до пункту 293 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі, затвердженого Указом Президента України від 29.12.2009 № 1115/2009, особа, звільнена з військової служби, на день виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби розраховується за всіма видами належного їй на день звільнення матеріального та грошового забезпеченням. У разі спору про розмір сум, належних військовослужбовцю при звільненні, йому в день виключення із списків особового складу виплачується сума, не оспорювана керівництвом органу Держприкордонслужби, у якому проходив службу цей військовослужбовець.

Згідно із частинами першою, другою статті 116 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

За приписами частин першої, другої статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Тобто, спеціальним законодавством про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі не врегульовано порядок відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби.

Суд звертає увагу, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.

На думку суду, оскільки спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці військовослужбовців Державної прикордонної служби, не встановлено відповідальності за невиплату чи несвоєчасну виплату усіх сум грошового забезпечення за всіма видами, тому з метою забезпечення рівності прав та принципу недискримінації положення статті 117 КЗпП України, які є загальними, необхідно поширити на правовідносини, які виникли під час звільнення особи з військової служби в Державній прикордонній службі.

При цьому, суд враховує аналогічні правові висновки щодо застосування спеціального законодавства та статті 117 КЗпП України, викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 31.05.2018 у справі № 823/1023/16 та від 26.06.2019 у справі № 826/15235/16.

Разом з тим, суд також враховує роз`яснення, викладені у пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», відповідно до яких установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. У разі непроведення розрахунку у зв`язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Суд звертає увагу, що на даний час індексація грошового забезпечення позивачу не нарахована та не виплачена, її конкретний розмір цим рішенням суду не встановлений, а учасники справи не надали обґрунтованого розрахунку сум індексації грошового забезпечення, належного позивачу до виплати, у зв`язку із чим суд позбавлений можливості встановити істотність цього розміру порівняно із середнім заробітком, що повинно бути враховано при застосуванні положень статті 117 КЗпП України.

Відтак, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення середнього розміру грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби з 02.08.2019 по день постановлення судом рішення, оскільки такі вимоги заявлені передчасно та їх вирішення в судовому порядку є можливим лише після фактичного нарахування та виплати позивачу сум індексації грошового забезпечення. При цьому, позивач не позбавлений в подальшому звернутися до суду у разі виникнення спору з відповідачем щодо виплати середнього розміру грошового забезпечення за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Зобов`язати Луцький прикордонний загін Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 9971) (43005, Волинська область, м. Луцьк, вул. Стрілецька, 6, ідентифікаційний код 14321661) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01 липня 2015 року по 30 листопада 2018 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.М.Валюх