Ухвала суду № 85564383, 12.11.2019, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/4312/19

Номер провадження 2/623/1043/2019

У Х В А Л А

іменем України

про залишення позовної заяви без руху

12 листопада 2019 року Суддя Ізюмського міськрайонного суду Харківської області Бєссонова Т. Д., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання дозволу на виїзд дитини за межі України із матір`ю без згоди та супроводу батька, -

в с т а н о в и в:

30.10.2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою про надання дозволу на виїзд дитини за межі України із матір`ю без згоди та супроводу батька, в якому просить суд:

- надати дозвіл на короткострокові виїзди терміном до одного місяця неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під зобов`язання його зворотнього повернення, на відпочинок до Демократичної Соціальної Республіки Шрі-Ланки, Турецької Республіки, Арабської Республіки Єгипет у супроводі своєї матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 без згоди його батька - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 до досягнення дитиною шістнадцятирічного віку.

Надала клопотання про звільнення від сплати судового збору на підставі ст. 8 ЗУ «Про судовий збір».

Згідно ч.2 ст.133 ЦПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку передбаченому законом, може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх оплати.

Питання про відстрочення, розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати регулюється Законом України «Про судовий збір».

Відповідно до ст. 8 ЗУ «Про судовий збір», суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

2. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

За таких обставин, основною умовою для відстрочення, розстрочення, зменшення або звільнення від сплати судового збору є майновий стан особи, що звертається до суду. Особа має довести той факт, що її майновий стан дійсно є таким, що змушує особу звернутись до суду з проханням про відстрочку, розстрочку або звільнення від сплати судового збору.

Згідно ч. 4 ст.177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з ч. 2 ст.4 Закону України «Про судовийзбір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою ставка судового збору встановлюється в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2019рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня 2019 року становить 1921 гривень.

Позивачем заявлено немайнова вимога про надання дозволу на виїзд дитини за межі України із матір`ю без згоди та супроводу батька, але не сплачено судовий збір.

Статтею 313 ЦК України визначено, що фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними, крім випадків, передбачених законом.

Правила перетинання державного кордону громадянами України, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57 (далі Правила №57). Пунктом 3 Правил №57 встановлено, що виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, здійснюється за згодою обох батьків (усиновлювачів) (далі - батьки) та в їх супроводі або в супроводі осіб, уповноважених ними, які на момент виїзду з України досягли 18-річного віку.

Відповідно до пп. 1 п. 4 вказаних Правил, виїзд за межі України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених один з батьків нотаріально посвідченою згодою, здійснюється за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску.

З аналізу вищевказаних положень випливає, що даною нормою передбачена можливість ухвалення судом рішення про надання дозволу на одноразовий виїзд за кордон особи, яка не досягла шістнадцятирічного віку, з зазначенням держави та конкретного часового проміжку перебування в ній.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 3 Конвенції Об`єднаних націй Про права дитини (ратифікованої Постановою ВР № 789-ХІІ від 27.02.1991 року) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Так, при розгляді судами такої категорії справ, суд має визначити відповідний часовий проміжок перебування дитини у цій державі, визначити надання одноразового дозволу на виїзд неповнолітнього за кордон без згоди та супроводу одного із батьків з визначенням його початку і закінчення, дослідити докази необхідності виїзду дитини за кордон та обґрунтування терміну виїзду. (Ухвала колегії суддів судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 21.07.2010 року).

Дозвіл на виїзд дитини за межі України без згоди батька не позбавленого батьківських прав надається кожного разу окремо (тобто на кожен раз), при цьому в дозволі зазначається країна, місце перебування та строк, на який дитина буде знаходитися за кордоном.

Встановлено, що в своїх позовних вимогах позивач не обґрунтувала терміну виїзду, а просить надати дозвіл у будь-який час до одного місяця до досягнення дитиною шістнадцятирічного віку.

Відповідно до цілей Гаазької конвенції, суть якої полягає у тому, що один із батьків не має права одноосібно приймати рішення про зміну місця проживання дитини або переміщення дитини на необмежений час у інше місце, зокрема, вивозити її в іншу державу або не повертати дитину до держави її постійного місця проживання.

Окрім того, позивачем в позовній заяві не зазначено доказів, що підтверджують ту обставину, що відповідач в добровільному порядку не надає дозволу на виїзд дитини за кордон.

Оскільки позивач, ставить питання про фактичну або тимчасову зміну місця проживання дитини, то необхідна обов`язкова участь при розгляді даної справи органу опіки та піклування, за місцем проживання дитини, оскільки позов стосується прав та інтересів неповнолітньої особи.

Крім того, за вимогами СК України та Закону України «Про охорону дитинства» питання про тимчасовий виїзд за кордон неповнолітньої дитини без згоди батька повинно бути розглянуто, по-перше, органом опіки та піклування, а у разі його не вирішення або невиконання цього рішення одним з батьків дитини - в судовому порядку. До матеріалів позовної заяви не додано висновок органу опіки та піклування з приводу можливості та доцільності виїзду неповнолітньої дитини за кордон.

Згідно ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи вищезазначене суддя приходить до висновку про необхідність залишення даного позову без руху з надання строку позивачу для їх усунення протягом десяти днів з дня вручення копії даної ухвали.

Позивачу необхідно у встановлений судом строк надати до суду оригінал квитанції про сплату нею судового збору за пред`явлення позову немайнового характеру у розмірі 768,40 гривень. Надати суду уточнену позовну заяву, в якій, окрім викладеного, чітко вказати період перебування за межами України малолітньої дитини із зазначенням дати перетинання кордону України в обох напрямках, на який позивач просить дозволити без згоди батька вивезти дитину, а також зазначити докази, що підтверджують ту обставину, що відповідач в добровільному порядку не надає дозволу на виїзд дитини за кордон. Надати висновок органу опіки та піклування.

Керуючись ст.ст.177, 185 ЦПК України, суддя -

У Х В А Л И В:

Відмовити в задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору.

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання дозволу на виїзд дитини за межі України із матір`ю без згоди та супроводу батька без руху і надати позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Роз`яснити позивачу, що для усунення недоліків їй потрібно надати до суду оригінал квитанції про сплату судового збору у сумі 768,40 гривень за подання позовної заяви немайнового характеру (платiжнi реквiзити для перерахування судового збору: код банку отримувача (МФО)-899998, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37283992, рахунок отримувача НОМЕР_1, код класифікації доходів бюджету - 22030101), надати суду уточнену позовну заяву, в якій, окрім викладеного, чітко вказати період перебування за межами України малолітньої дитини із зазначенням дати перетинання кордону України в обох напрямках, на який позивач просить дозволити без згоди батька вивезти дитину, а також зазначити докази, що підтверджують ту обставину, що відповідач в добровільному порядку не надає дозволу на виїзд дитини за кордон, надати висновок органу опіки та піклуваннята довести до відома, що у разі не усунення недоліків зазначених в ухвалі позовна заява буде вважатися не поданою та буде повернута позивачу.

Копію ухвали направити позивачеві.

Ухвала не оскаржується.

Суддя: Т. Д. Бєссонова